Sort-ref.narod.ru - реферати, курсов≥, дипломи
  √оловна  Ј  «амовити реферат  Ј  √остьова к≥мната Ј  ѕартнери  Ј   онтакт Ј   
ѕошук


–екомендуЇм

≤стор≥¤, теор≥¤ держави ≥ права > ѕон¤тт¤ рел≥г≥йно-традиц≥йного типу правовоњ системи. ѕон¤тт¤ мусульманського права


ѕон¤тт¤ рел≥г≥йно-традиц≥йного типу правовоњ системи. ѕон¤тт¤ мусульманського права

—тор≥нка: 1/3

–ел≥г≥йно-традиц≥йний тип правовоњ системи Ч це сукупн≥сть нац≥ональних правових систем держав, що мають сп≥льн≥ риси, ¤к≥ про¤вл¤ютьс¤ в Їдност≥ законом≥рностей ≥ тенденц≥й розви≠тку на основ≥ рел≥г≥йноњ норми, норми-звичаю ≥ норми-традиц≥њ ¤к основних джерел права, що ¤вл¤ють собою т≥сне переплетен≠н¤ юридичних, моральних, м≥ф≥чних розпор¤джень, ¤к≥ склали≠с¤ природним шл¤хом ≥ визнан≥ державою.

—еред тип≥в правовоњ системи цей тип Ї найр≥зноман≥тн≥шим ≥ складаЇтьс¤ ≥з трьох великих груп правових систем, поЇднаних внутр≥шньою схож≥стю:

1) рел≥г≥йно-общинноњ Ч поЇднуЇ групи систем мусульман≠ського, ≥ндуського, ≥удейського ≥ христи¤нського права. ’арак≠теризуЇтьс¤ фундаментальним значенн¤м рел≥г≥йних вчень у по≠Їднанн≥ з тривалим збереженн¤м общинного устрою;

2) далекосх≥дноњ (традиц≥йноњ) Ч м≥стить групи систем китай≠ського ≥ ¤понського права. ’арактеризуЇтьс¤ пров≥дною роллю рел≥г≥йно-моральних доктрин у соц≥альному житт≥ народу;

3) звичаЇво-общинноњ Ч поЇднуЇ групи систем здеб≥льшого африканського права. ’арактеризуЇтьс¤ сильним впливом зви≠чањв при збереженн≥ общинних основ житт¤ народу.

 ожна ≥з зазначених груп правових систем ірунтуЇтьс¤ на власних рел≥г≥йно-ф≥лософських системах Ч ≥слам, ≥ндуњзм, кон≠фуц≥анство, христи¤нство. ёридичн≥ джерела права сп≥вв≥дно≠с¤тьс¤ з рел≥г≥йними ¤к форма ≥ зм≥ст. –ел≥г≥йно-моральна нор≠ма маЇ пр≥оритет над правовою нормою. ѕроте правов≥ системи рел≥г≥йно-традиц≥йного типу не Ї Ђнерухомимиї, не застигли у своЇму первозданному вигл¤д≥, породженому особливост¤ми розвитку ≥ географ≥чного положенн¤. ѕри збереженн≥ спадкоЇм≠ност≥ з минулою правовою культурою вони п≥д впливом романо-германських ≥ континентальних правових систем внесли чи≠мало новел у нац≥ональне право, зм≥нили його структуру, врегу≠лювали сусп≥льн≥ в≥дносини на р≥вн≥ законодавства, визнали норму права ¤к важливий еталон повед≥нки тощо.

ѕон¤тт¤ мусульманського права

Ѕудучи складовою частиною ≥сламу, мусульманське право сприймалос¤ ≥ ¤к система норм, ≥ ¤к досконала пол≥тико-право-ва доктрина. ћусульманське право можна розгл¤дати ¤к специ≠ф≥чну правову систему, що ≥снуЇ в рамках ≥сламськоњ рел≥г≥њ, маЇ державний характер ≥ б≥льш, н≥ж ус≥ ≥нш≥ св≥тов≥ рел≥г≥њ, пов'¤за≠на з правом.

ћусульманське право Ч це сукупн≥сть п≥дтримуваних держа≠вою рел≥г≥йних, моральних ≥ правових норм, що склалис¤ на ос≠нов≥ ≥сламу в тлумаченн≥ вченими-богословами ≥ правознавц¤ми.

√еограф≥¤ поширенн¤ мусульманського права велика. “ра≠диц≥йно воно присутнЇ у державах јрабського —ходу (≤ран, ≤рак, …ордан≥¤, “уреччина,  увейт ≥ т.≥н.). Ќе менш традиц≥йним воно Ї дл¤ мусульманських общин јфрики (—омал≥, “анзан≥¤,  ен≥¤ та ≥н.), ћалайз≥њ, ≤ндонез≥њ та де¤ких ≥нших крањн.

„ерез прихильн≥сть до ≥сламу вплив мусульманського права в≥дчувають де¤к≥ з балканських крањн ≥ рег≥он≥в (наприклад, јл≠бан≥¤,  осово), низка крањн —Ќƒ (јзербайджан, ”збекистан, “уркмен≥стан, “аджикистан та ≥н.), суб'Їкти –ос≥йськоњ ‘едера≠ц≥њ (“атарстан, ≤чкер≥¤, ≤нгушет≥¤ та ≥н.), а також мусульманське населенн¤ ”крањни (кримськ≥ татари). ” де¤ких ≥з них спостер≥≠гаютьс¤ (р≥зн≥ за ступенем активност≥ ≥ глибиною) процеси в≥д≠новленн¤ принцип≥в ≥ норм шар≥ату. ¬ державних символах п≥д≠креслюЇтьс¤ належн≥сть до мусульманського св≥ту. —ьогодн≥ б≥льш н≥ж 700 м≥льйон≥в чолов≥к на питанн¤ Ђ’то ти за в≥рою? ї Ч в≥дпов≥дають арабським словом муслим: ЂЋюдина, що спов≥дуЇ ≥сламї, мусульманин.

ћусульманське право в≥днесене до рел≥г≥йно-общинноњ групи рел≥г≥йно-традиц≥йного типу правовоњ системи з таких причин.

1. як своЇр≥дний юридичний феномен воно маЇ в≥дверто ре≠л≥г≥йний зм≥ст. ћусульманське право виникло в Їдност≥ ≥з шар≥≠атом, ¤кий становить найважлив≥ший компонент ≥сламськоњ рел≥г≥њ. …ого можна вважати окремою складовою частиною рел≥≠г≥њ ≥сламу.

«в'¤зок мусульманського права з рел≥г≥Їю ≥сламу Ї неодно≠значним. « одного боку, ≥снують правов≥ ≥ рел≥г≥йн≥ норми, ¤к≥ за своњм зм≥стом зб≥гаютьс¤ ≥ реал≥зуютьс¤ ¤к рел≥г≥йними уста≠новами, так ≥ державними органами. « ≥ншого боку, держава, ¤к своњм авторитетом, так ≥ примусовою силою, п≥дтримуЇ не вс≥ рел≥г≥йн≥ норми. ¬оно формуЇ б≥льш≥сть норм мусульманського права без безпосереднього зв'¤зку з рел≥г≥йними вченн¤ми, спри¤Ї застосуванню юридичних норм не т≥льки мусульманськими су≠дами, а й св≥тськими судовими (св≥тськ≥ суди) ≥ правоохоронни≠ми (пол≥ц≥¤) органами.

2. ћусульманське право маЇ рел≥г≥йно-общинний принцип за≠стосуванн¤. ¬оно д≥Ї насамперед у взаЇмостосунках мусульман, призначаЇтьс¤ дл¤ мусульманськоњ общини, спр¤моване на њњ консол≥дац≥ю ≥ розширенн¤. Ќаприклад, шлюбно-с≥мейн≥ нор≠ми мусульманського права поширюютьс¤ виключно на мусуль≠ман ≥ не використовуютьс¤ ≥ншими рел≥г≥йними конфес≥¤ми. ¬≥дпов≥дальн≥сть за недодержанн¤ посту п≥д час рамадану стосу≠Їтьс¤ лише мусульман. ѕравда, на¤вн≥сть наведених факт≥в не виключаЇ прагненн¤ поширити норми мусульманського права ≥ на не мусульман (п≥дкоренн¤ нормам мусульманського права не мусульманки, ¤ка вийшла зам≥ж за мусульманина, та ≥н.).

¬иникненн¤ ≥ розвиток мусульманського права

ћусульманське право виникло (VII-’ стол≥тт¤) у процес≥ розпаду родоплем≥нного ладу ≥ становленн¤ феодального сус≠п≥льства в јрабському хал≥фат≥. ¬оно в≥дображало взаЇмод≥ю двох засад Ч рел≥г≥йно-етичноњ та. власне правовоњ, пов'¤зано з ≥м'¤м ћагомета Ч купц¤ з ћекки (570-632 pp.), ¤кий об'Їднав вс≥ арав≥йськ≥ племена в один народ, створив арабську державу ≥ поклав у його основу ≥слам. Ќа формуванн¤ мусульманського права, що нер≥дко позначаЇтьс¤ терм≥ном Ђф≥кхї, великий вплив справили ¤к ≥слам, так й ≥нш≥ давн≥ рел≥г≥йн≥ теч≥њ. „ималу роль при цьому в≥д≥грало звичаЇве право.

ѕ≥сл¤ смерт≥ ћагомета до початку VIII ст. його справу про≠довжували чотири Ђправеднихї хал≥фи Ч јбу-Ѕакр, ќмар, ќсман, јл≥ та ≥нш≥ сподвижники пророка. ¬олод≥нн¤ рел≥г≥йною ≥ св≥тською владою (законодавчою, виконавчою, судовою) в≥дкри≠вало њм широкий прост≥р дл¤ тлумаченн¤ в≥д ≥мен≥ јллаха ≥ ћа≠гомета рел≥г≥йних джерел Ч  орана ≥ суни, в ¤ких м≥стилис¤ окрем≥ норми крим≥нального ≥ цив≥льного права. ÷≥ норми не були приведен≥ у певну систему, не вид≥лен≥ в окрему групу, а тому Ђправедн≥ї хал≥фи в≥ддавали перевагу на основ≥ консенсусу формулюванню нових правил повед≥нки.

” VIII-’ стол≥тт¤х юристи, в≥дчуваючи брак конкретних розпор¤джень  орана ≥ суни, необх≥дн≥сть у заповненн≥ прога≠лин ≥ пристосуванн≥ рел≥г≥йних джерел до потреб сусп≥льного розвитку, уз¤ли на себе завданн¤ вдосконалити мусульманське право. ѕершим кроком стала по¤ва УрайФ (араб. Ч думка) Ч в≥дносно в≥льного власного розсуду юрист≥в, застосовуваного дл¤ тлумаченн≥ норм  орана ≥ суни. “аким кроком був У≥джтихадФ (в≥д араб. ≥джтихада Ч виносити самост≥йне р≥шенн¤) Ч фор≠мулюванн¤ компетентним фак≥хом нових правил повед≥нки на основ≥  орана ≥ суни у раз≥ њх Ђмовчанкиї. ќсоби, ¤к≥ набули право самост≥йно вир≥шувати питанн¤, об≥йден≥ в  оран≥ ≥ сун≥, стали називатис¤ муджтох≥доми. Ѕурхливий розвиток ≥джтихаду призв≥в до того, що мусульманськ≥ вчен≥-юристи сформулюва≠ли б≥льш≥сть конкретних норм ≥ загальних принцип≥в мусуль≠манського права (доктринальна розробка права). ѕрац≥ муджтах≥д≥в набули сили обов'¤зкових джерел дл¤ тих, хто застосову≠вав норми мусульманського права. ” питанн¤х, не врегульованих  ораном ≥ суною, в≥д судд≥ вимагалос¤ приймати р≥шенн¤ на основ≥ формулювань фак≥х≥в (юрист≥в), а не за власним розу≠м≥нн¤м.

Ќа початку VIII Ч усередин≥ ’ стол≥ть мусульманське пра≠во дос¤гло розкв≥ту завд¤ки д≥¤льност≥ юрист≥в. ÷ей етап був названий пер≥одом ≥мам≥в ≥ кодиф≥кац≥њ Ч Ђзолотою добоюї. « XI ст. мусульманське право розвивалос¤ в рамках таких пра≠вових шк≥л-толк≥в Ч сун≥тськоњ ≥ шињтськоњ (школи ћедини та ≥ракськоњ школи). ÷≥ школи використовували звичаЇве право, ¤ке д≥¤ло на њх територ≥¤х, ≥ пристосували його до потреб в≥ри. ¬ юридичному в≥дношенн≥ в≥дм≥нн≥сть м≥ж школами було не≠значною. ѕо¤ва шк≥л-толк≥в фактично закр≥пила становище доктрини ¤к основного джерела мусульманського права.  ожна ≥з шк≥л створила св≥й наб≥р метод≥в юридичноњ техн≥ки, за допо≠могою ¤ких уводилис¤ нов≥ норми у раз≥ Ђмовчанкиї  орана ≥ суни.

ƒо ’≤≤≤ ст. висновки основних шк≥л мусульманського права, що склалис¤ до того часу, були канон≥зован≥. «ак≥нчилос¤ пр¤ме тлумаченн¤  орану ≥ суни. Ќастав пер≥од традиц≥њ Ч Ђтаклидї.

–≥шенн¤ муджтах≥д≥в, прийн¤т≥ ран≥ше у конкретних питан≠н¤х, стали правовими нормами. “ерм≥н Ђф≥ксї, що спочатку вживавс¤ дл¤ позначенн¤ мусульмансько-правовоњ доктрини, став застосовуватис¤ також щодо самого мусульманського права в об'Їктивному розум≥нн≥. ѕо сут≥, мусульманське право перетво≠рилос¤ на нац≥ональне право. ¬оно було под≥лено на окрем≥ г≥≠лки в≥дпов≥дно до доктрин-толк≥в, ¤к≥ д≥¤ли в межах окремих територ≥й. ƒержава призначала судд≥в ≥ покладала на них обо≠в'¤зок вир≥шувати справи на основ≥ вченн¤ певноњ школи. Ќа≠приклад, султан —алим ≤ (початок XVI ст.) видав указ про засто≠суванн¤ судд¤ми ≥ муфт≥¤ми ќсманськоњ ≥мпер≥њ висновк≥в хан≥ф≥тського тлумаченн¤. ћусульманське право ¤вл¤ло собою зб≥рник численних багатоман≥тних норм, ¤ки виникали у р≥зних ≥сторичних, часто формально не визначених ситуац≥¤х, що на≠давало широкого простору дл¤ судд≥вського розсуду (дотепер у суд≥в збер≥гаЇтьс¤ можлив≥сть вибору).

Ќазва: ѕон¤тт¤ рел≥г≥йно-традиц≥йного типу правовоњ системи. ѕон¤тт¤ мусульманського права
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-21 (1523 прочитано)

–еклама



яндекс цитировани¤
философы - bias history - - mortgage monthly - human resource training - - cheap contact
Page generation 0.200 seconds
Хостинг от uCoz