Історія, теорія держави і права > Поняття тлумачення норм права

Поняття тлумачення норм права

Тлумачення норм права (інакше: інтерпретація норм права) — це розумова інтелектуальна діяльність суб'єкта, пов'язана зі вста­новленням їх точного значення (змісту).

Тлумачення норм складається з двох елементів:

Якщо з'ясування не виходить за рамки свідомості самого ін­терпретатора, то роз'яснення є викладом змісту державної волі і вираження її зовні.

Мета діяльності, пов'язаної з тлумаченням норм права:

- правильне і однакове розуміння;

- правильне і однакове застосування.

Офіційне тлумачення норм права є обов'язковим для тих актів, які з погляду компетентного органу мають потребу в додатково­му роз'ясненні в зв'язку з ускладненнями, що виникли, або не­правильною практикою їх застосування.

Необхідність тлумачення обумовлена такими причинами.

1. Неповним охопленням юридичними нормами фактичних умов життя (наприклад, відсутність статті стосовно такого різ­новиду хуліганства, як радіохуліганство, дає можливість у результаті тлумачення поширити на радіохуліганів дію ст. 206 КК України).

2. Невизначеним характером норми права, наявністю спеці­альних, насамперед оціночних, понять і визначень, у яких нелег­ко розібратися юридичне непідготовленій людині без спеціаль­ного тлумачення (наприклад, слід роз'яснити, що означають такі поняття, як «тяжкі наслідки», «малозначущі діяння» та ін.).

3. Нечіткістю, схематизмом, помилковістю нормативних по­ложень як результат у недогляду, недбалості правотворчих орга­нів (наприклад, у зв'язку з недостатнім переліченням усіх ознак вини їх можна встановити лише через тлумачення).

4. Необхідність тлумачення норм права іноді випливає із змі­сту самого нормативного акта, коли в ньому зустрічаються ви­раження «і т.д.», «тощо», «інші» тощо. Встановити їх дійсне зна­чення можна лише за допомогою тлумачення.

Тлумачення норм права не містить (і не повинно містити) самостійних норм права. Воно лише встановлює зміст і сферу дії акта, що тлумачиться, права і обов'язки суб'єктів права, вка­зує, як зміна умов, поява нових фактів впливають на застосу­вання норми права, та ін.

Тлумачення норм права, як правило, не має самостійного значення у відриві від акта, що тлумачиться, і цілком поділяє його долю: з його скасуванням (зміною) скасовується (зміню­ється) нормативне тлумачення.

Важливим конструктивним правилом особи, яка здійснює тлумачення, (інтерпретатора), є таке: чим недосконаліше закон, тим досконаліше, точніше, тонше має бути його роз'яснення. Тлумачення охоплює всі рівні (ступені) юридичного аналізу:

1) аналіз буквального тексту, тобто «літери закону»;

2) догматичний аналіз, тобто аналіз юридичних особливостей норм, 'їх техніко-юридичної своєрідності, конструювання їх логіч­ної структури на підставі правових розпоряджень (догма права);

3) соціально-історичний аналіз моральних, економічних та інших передумов закону, які дозволяють пізнати волю нормо-творчого органу («дух закону»).

Думка інтерпретатора йде від аналізу буквального, мовного тексту («літери закону») до аналізу «догми права», юридичних особливостей правових норм, а також до моральних, соціаль­них та іншим підстав, передумов правових розпоряджень («духу права»).

Способи (методи) тлумачення норм права

Способи (методи) тлумачення — це сукупність прийомів ана­лізу правових норм, розкриття їх змісту (значення) з метою прак­тичної реалізації.

Розрізняють такі способи (методи) тлумачення:

1) філологічне (граматичне, текстове, мовне) тлумачення — це з'ясування змісту норми права через граматичний аналіз її сло­весного формулювання з використанням законів філології; ґрунтується на даних граматики, лексики і припускає аналіз слів, пропозицій, словесних формулювань юридичних норм. Переду­сім установлюють значення кожного слова і виразу, вжитих у нормативному розпорядженні. Потім переходять до аналізу гра­матичної форми іменників і прикметників, способів дієслів, виду дієприкметників і т.д. Далі усвідомлюють граматичну структуру пропозицій. Окремі слова і вирази, розділові знаки недпустимо трактувати як зайві. В результаті граматичного тлумачення ви­являється буквальний зміст норми права, на підставі якого дале­ко не завжди можна зробити достовірний висновок;

2) системне тлумачення — це з'ясування значення норми че­рез встановлення її системних зв'язків з іншими нормами. Сут­ність його полягає в тому, що норма зіставляється з іншими нормами, встановлюються її місце і значення в даному норма­тивному акті, галузі права, всій правовій системі. Всі норми по­требують системного тлумачення, особливо норми відсилочні і бланкетні, які побудовані так, що можуть розглядатися лише у сукупності з нормами, до яких зроблено відсилання;

3) історико-політичне тлумачення (в тому числі історико-поріяняльне) — це з'ясування значення норм права на підставі ана­лізу конкретних історичних умов їх прийняття; з'ясування ці­лей і завдань, закладених законодавцем. Важливим є урахуван­ня соціально-економічних і політичних факторів, які обумовили ініціативу і раму появу акта, процесу його обговорення — пар­ламентського слухання першого, другого, постатейного тощо, зокрема доповіді і співдоповіді про проект прийнятого норма­тивно-правового акта. Істотне значення в історико-політично-му тлумаченні мають альтернативні проекти, їх порівняння, публікації в пресі під час обговорення законопроекту, дебати в парламенті, внесені поправки, підстави їх прийняття або від­хилення. Самі по собі історико-політичні дані не можуть бути джерелом розуміння закону і стати основою для прийняття юри­дичних рішень.

Всі способи юридичного тлумачення використовуються в сукупності, комплексі.

Деякі вчені (С.С. Алексеев) відрізняють ще логічне і спеці­ально-юридичне тлумачення.

Логічне тлумачення — це з'ясування змісту норми права через використання законів і правил формальної логіки; дозволяє роз­крити зміст юридичних норм, який іноді не збігається з букваль­ним значенням через невдалий вибір законодавцем словесних форм. При логічному тлумаченні аналізуються не слова і висло­ви, а поняття, які вони відображають. За допомогою логічних операцій, які включають аналіз і синтез, побудову силогізму (ло­гічного умовиводу, який складається з двох посилок і висновку) і т.д., з нормативних розпоряджень, «розкиданих» по тексту за­конодавчого акта, формулюється норма права, що тлумачиться.

Спеціально-юридичне тлумачення — це з'ясування значення норми, яке ґрунтується на досягненнях юридичних наук; такі досягнення можуть міститися в самому тексті закону — дефіні­ції понять, а також у роз'ясненнях судових інстанцій і наукових коментарях. Тлумачення права юристом-професіоналом є ком­петентним внаслідок того, що юрист використовує в процесі тлумачення спеціальні юридичні знання. Тому спеціально-юри­дичне тлумачення посідає центральне місце серед інших спосо­бів тлумачення.

Слід зазначити, що логічний підхід є притаманним кожному способу тлумачення, оскільки він містить загальнозначущі фор­ми (поняття, міркування) і засоби визначень думки, необхідні для раціонального пізнання. Логічне (логіко-правове) і спеціаль­но-юридичне тлумачення виділяються не тому, що вони мають якесь особливе «зовнішнє» значення. Навпаки, специфіка цих двох способів тлумачення полягає в тому, що вони складають внутрішню професійно-ціннісну сторону інтерпретатора: юрист не може тлумачити інакше, ніж юридичне і логічно. Однак без цих якостей інтерпретатора не відбудуться інші способи тлума­чення — філологічне, систематичне, історико-політичне. Тому логічний і спеціально-юридичний аналіз — це скоріше не прийоми аналізу правових норм, а «засадничі» начала і якісні характеристи­ки інтерпретатора, і як такі вони входять до систему його інте­лектуальної діяльності, є її основою. Інакше: це внутрішній цін­нісний зріз професійної правової культури.

Отже, виділення логічного і спеціально-юридичного аналізу правових норм як спеціальних «зовнішніх» способів (методів) тлумачення не є обов'язковим.

Види тлумачення норм права за суб'єктами

Вирішальним моментом у визначенні видів тлумачення пра­вових норм є суб'єкт — особа або орган, що дає це тлумачення. Тлумачити норми права можуть всі суб'єкти права. Суб'єктами тлумачення норм права є органи законодавчої і виконавчої вла­ди, судові і прокурорські органи, юридичні і фізичні особи. Але значення такого тлумачення, його юридична обов'язковість і компетентність неоднакові. Залежно від суб'єктів тлумачення має різні юридичні наслідки.

За суб'єктами і юридичними наслідками розрізняють:

1 2 3 Назва: Поняття тлумачення норм права Дата публікації: 2005-02-21 (2845 прочитано)