ультура > √рецький театр ≥ л≥тература

√рецький театр ≥ л≥тература

ѕонад дв≥ з половиною тис¤ч≥ рок≥в тому в п≥вденн≥й частин≥ Ѕалканського п≥вострова, на островах ≈гейського мор¤, на зах≥дному узбережж≥ ћалоњ јз≥њ, по берегах ћар≠мурового ≥ „орного мор≥в, на узбережж≥ ѕ≥вденноњ ≤тал≥њ ≥ в сх≥дн≥й частин≥ острова —ицил≥¤ виникла група рабовлас≠ницьких держав, в≥домих в ≥стор≥њ ¤к —тародавн¤ √рец≥¤, або ≈ллада. ” XIIЧVII ст. до н. е. у —тародавн≥й √рец≥њ в≥дбувс¤ розклад перв≥снообщинного ладу ≥ з'¤вилос¤ патр≥архальне рабовласництво, ¤ке у VIIIЧVI ст. до н. е. склало основу економ≥чного ≥ пол≥тичного житт¤ сусп≥льства. –озвинуло≠с¤ товарно-грошове господарство, ¤ке зосередилось у рабо≠власницьких м≥стах-державах (пол≥сах). Ќайб≥льшими серед них виступали јф≥ни ≥ —парта, боротьба м≥ж ¤кими за па≠нуванн¤ в —тародавн≥й √рец≥њ була водночас боротьбою м≥ж демократ≥Їю ≥ аристократичною ол≥гарх≥Їю, що призвело до ѕелопоннеськоњ в≥йни 431Ч404 рр. до н. е. «несилен≥ в≥йною грецьк≥ пол≥си в 338 р. до н. е. п≥дпали п≥д владу ћакедон≥њ. ” 146 р. до н. е. територ≥¤ √рец≥њ була включена до складу –имськоњ ≥мпер≥њ.

¬ласне давньогрецька культура ¤к≥сно визначилас¤ лише до VIII ст. до н.е. ћожна вид≥лити так≥ пер≥оди њњ розвитку:

√омер≥вська √рец≥¤ (XI ЧVIII ст. до н. е.);

јрхањчна √рец≥¤ (VII Ч VI ст. до н. е.);

 ласична √рец≥¤ (V Ч перш≥ три чверт≥ IV ст. до н. е.);

≈лл≥н≥зм (к≥нець IV ст. до н. е. Ч до ≤ ст. н. е.).

“еатр. ќдним з найвизначн≥ших ¤вищ давньогрецькоњ культури Ї театр. ¬≥н виник на основ≥ народних п≥сень ≥ танк≥в п≥д час св¤та бога ƒ≥он≥са - покровител¤ с≥льського господарства ≥ сел¤н. Ѕог ƒ≥он≥с був богом життЇдайних сил природи. ¬ його культ≥ в≥дбилис¤ труднощ≥ й радост≥ великого с≥льського господарства, в ¤кому за природними умовами —тародавньоњ √рец≥њ переважало виноградарство. Ќавесн≥, коли розвивалас¤ виноградна лоза, в≥дзначалос¤ св¤то весн¤них ƒ≥он≥с≥в, а восени, п≥д час збиранн¤ винограду, св¤ткувались ос≥нн≥ ƒ≥он≥с≥њ. ÷е св¤то було особливо веселим. ѕили молоде вино, водили танок, сп≥вали й танцювали.

¬иконавц≥ обр¤дових п≥сень на честь ƒ≥он≥са - диф≥рамб≥в були вбран≥ в козл¤ч≥ шкури. «в≥дси ≥ походить слово Ђтрагед≥¤ї, тобто Ђп≥сн¤ козл≥вї (Ђтрагосї - по грецькому козел, Ђќдеї - п≥сн¤). « диф≥рамб≥в вингикла грецька трагед≥¤.

ƒе¤к≥ п≥сн≥ на честь ƒ≥он≥са мали грайливий, веселий характер. « них постала комед≥¤.

÷≥ п≥сн≥ сп≥вали хором на чол≥ з засп≥вувачем, ¤кий називавс¤ корифеЇм ≥ розмовл¤в х хором про ƒ≥он≥са. —лухач≥ розм≥щувалис¤ навколо великого пагорба, де корифей сп≥вав разом з хором. ўоб гл¤дачам було краще видно й чути, корифей ≥ перший артист сто¤ли на п≥двищенн≥ - спец≥альн≥й деревТ¤н≥й примостц≥, а гл¤дач≥ розм≥щувалис¤ на лавах, ¤к≥ йшли амф≥театром. “ак виникли театральн≥ вистави.

—першу театр був деревТ¤ний. ћ≥сце, де грали актори, називалось сценою в≥д солова Ђскенаї, тобто намет. —початку це д≥йсно був намет, в ¤кому переод¤гались актори. Ќа сцен≥ сто¤в жертовник на честь бога ƒ≥он≥са. ¬низу б≥л¤ сцени розм≥щувавс¤ хор, це м≥сце д≥стало назву орхестри. ƒал≥ йшли м≥сц¤ дл¤ гл¤дач≥в - театр. √рецький театр завжди був просто неба.

√рецьк≥ театри вм≥щували до 20-25 тис. гл¤дач≥в. ” звТ¤зку з цим театральн≥ вистави мали ≥ особливу техн≥ку. ∆≥ноч≥ рол≥ виконували т≥льки чолов≥ки. ј щоб кожного актора було видно й чути вс≥м гл¤дачам, актори грали у чобот¤х з високими п≥дставками - котурнах. ¬с≥ актори над≥вали маски, причому дл¤ кожноњ рол≥ - особлив≥ маски. « рота маски стирчав рупор, ¤кий посилював голос. ƒавньогрецьк≥ театри мали чудову акустику. ƒосить було упустити момент на сцен≥, щоб цей звук почули в задн≥х р¤дах величезного театру.

“еатральна вистава в —тародавн≥й √рец≥њ була не розвагою, а св¤щеннод≥йством, в ¤кому мав брати участь кожний громад¤нин. јф≥нським громад¤нам починаючи з час≥в ѕеннр≥кла видавали з скарбниц≥ спец≥альн≥ театральн≥ грош≥ на в≥дв≥данн¤ театру. “еатр був школою вихованн¤, де в пТЇсах розбирались найактуальн≥ш≥ питанн¤ морал≥, пол≥тики й ≥деолог≥њ.

Ћ≥тературна творч≥сть у √рец≥њ здавна ≥снувала в усн≥й форм≥, що п≥дготувало по¤ву перших л≥тературних твор≥в, видатних пам'¤ток св≥тового епосу Ч "≤л≥ади" й "ќд≥ссењ" (IXЧVIII ст. до н.е.), в ¤ких великий √омер розпов≥даЇ про под≥њ “ро¤нськоњ в≥йни.

¬ архањчний пер≥од у результат≥ розпаду родовоњ общи≠ни в≥дбуваЇтьс¤ формуванн¤ античного пол≥су Ч м≥ста-держави: јф≥ни, —парта,  ор≥нф, јргос, ‘≥ви. ¬ л≥тератур≥ того часу поширен≥ м≥фи про бог≥в, героњв, наприклад про под≠виги √еракла, а також розвиваЇтьс¤ л≥рична поез≥¤ јрх≥ло-ха, —олона, јлке¤, —афо. ¬ажливим фактором культурно≠го розвитку √рец≥њ вважаютьс¤ ≥гри, ¤к≥ в≥дбувалис¤ на честь де¤ких бог≥в. Ќайб≥льшими були ќл≥мп≥йськ≥ ≥гри Ч спортивн≥ змаганн¤ на честь верховного бога «евса, що в≥дбувалис¤, починаючи з 776 р. до н. е. один раз у чотири роки; “≥ф≥йськ≥ Ч спортивн≥ ≥ музичн≥ на честь јполлона (бога поез≥њ), ≤стм≥йськ≥ на честь ѕосейдона (бога мор≥в).

ѕер≥одом розкв≥ту давньогрецькоњ культури Ї класичний пер≥од, ¤кий характеризуЇтьс¤ розвитком ф≥лософськоњ дум≠ки (ƒемокр≥т, —ократ). ” л≥тератур≥ цього пер≥оду основними жанрами стали трагед≥¤ ≥ комед≥¤. «наменитими авторами трагед≥њ були ≈сх≥л (525Ч456 рр. до н. е. ) та —офокл (497Ч 406 рр. до н.е. ). ¬изнаним комед≥ографом був јр≥стофан (бл. 445Ч бл. 385 рр. до н. е.).

« розвитком рабовласницькоњ демократ≥њ, особливо в јф≥нах, розвиваЇтьс¤ масовий вид л≥тератури - драматичн≥ вистави, що виникли на основ≥ масових народних св¤т у форм≥ трагед≥й ≥ комед≥й.

як ≥ вс¤ давньогрецька культура, трагед≥њ мали своЇю основою м≥фолог≥њ. ¬ епоху класики м≥фолог≥¤ стаЇ нос≥Їм ≥ виразником пол≥сноњ ≥деолог≥њ. ѕроте вт≥лювали у своњх трагед≥¤х ≥дењ, що хвилювали тогочасне грецьке сусп≥льство. ÷е зумовило величезну попул¤рн≥сть трагед≥й у —тародавн≥й √рец≥њ ≥ перетворило њх на живий ≥ ¤скравий документ т≥Їњ доби.

¬ VI-V ст. до н.е. в јф≥нах жили ≥ творили найвидатн≥ш≥ грецьк≥ траг≥чн≥ поети, що Ї класиками не лише грецькоњ, а й св≥товоњ л≥тератури. Ќайстаршим з них був ≈сх≥л (525-456 рр. до н.е.). ¬≥н жив у пер≥од боротьби з тиран≥Їю ≥ розкв≥ту рабовласницькоњ демократ≥њ ≥ брав участь у греко-перських в≥йнах. “рагед≥њ ≈сх≥ла в≥дзначаютьс¤ титан≥чною силою своњх образ≥в ≥ визвольними ≥де¤ми. ƒо нас д≥йшли т≥льки де¤к≥ з них. Ќайв≥дом≥ша трагед≥¤ ≈сх≥ла - Ђѕрометей закутийї. ¬ основу трагед≥њ покладено грецький м≥ф про те, що титан ѕрометей терпить стражданн¤ за те, що дав вогонь люд¤м. ѕрометей виступаЇ проти тиран≥чноњ влади «евса. ¬ трагед≥њ в≥дбивс¤ протест проти тиран≥њ, поваленоњ в јф≥нах наприк≥нц≥ VI ст. до н.е.

 р≥м трагед≥й на м≥фолог≥чн≥ теми, ≈сх≥л написав чудову патр≥отичну трагед≥ю Ђѕерсиї, в ¤к≥й змальовано перемогу грек≥в у греко-перських в≥йнах ≥ поразку ѕерс≥њ. ¬ ц≥й трагед≥њ Ї опис —алам≥нського бою, в ¤кому брав участь ≥ сам ≈сх≥л.

ƒругим чудовим траг≥чним поетом доби розкв≥ту јф≥н був —офокл (496-406 рр. до н.е.). як ≥ ≈сх≥л, —офокл написав багато трагед≥й, з ¤ких до нас д≥йшло т≥льки с≥м.

—офокл осп≥вуЇ творчу працю людини. “а пор¤д з цим —офокл звертаЇтьс¤ до ≥дењ дол≥, що т¤ж≥Ї над людиною. ўо б не робила людина, вона залежить в≥д сл≥поњ дол≥. јдже за грецькою м≥фолог≥Їю, нитку житт¤ кожноњ людини тчуть три сл≥п≥ ћойри - богин≥ дол≥.

Ќайвидатн≥шою трагед≥Їю —офокла Ї Ђ≈д≥п-царї. ” ц≥й трагед≥њ особливо ч≥тко проводитьс¤ ≥де¤ безсилл¤ людини перед долею. ≤ у благородному образ≥ ≈д≥та вт≥лено протест проти дол≥. ÷ар ≈д≥п все житт¤ прагнув того, щоб страшне пророцтво, зроблене за його народженн¤, не справдилос¤. “а, мимо його вол≥, пророцтво справджуЇтьс¤, в≥н ви¤вл¤Їтьс¤ страшним злочинцем, що вбив свого батька ≥ одруживс¤ з своЇю мат≥рТю.

 р≥м трагед≥њ Ђ≈д≥п-царї, —офокл створив ще к≥лька визначних трагед≥й, серед ¤ких вир≥зн¤Їтьс¤ Ђ≈лектраї.

“рет≥м великим траг≥чним поетом √рец≥њ Ї ≈вр≥п≥д

(480-406 рр. до н.е.) ¬≥н писав трагед≥њ, присв¤чен≥ анал≥зу почутт≥в, ¤к≥ призвод¤ть людину до нещаст¤ й загибел≥. ÷≥каво, що в ≈вр≥п≥да нема ≥дењ сл≥поњ дол≥. Ќе фатум управл¤Ї д≥¤ми людини в його пТЇсах, ¤к у —офокла, а сам≥ люди робл¤ть своЇ житт¤. јле њхн≥ почутт¤ ≥нколи стають фатальн≥шими, н≥ж дол¤. « його трагед≥й особливо в≥дома Ђћеде¤ї. ¬она присв¤чена стражданн¤м ≥ помст≥ скривдженоњ ж≥нки.

√ероњчна трагед≥¤ Ђ≤ф≥ген≥¤ в јвл≥д≥ї добров≥льно йде на смерть, жертвуючи собою дл¤ перемоги грек≥в у “ро¤нськ≥й в≥йн≥. ¬ трагед≥њ Ђ≤ппол≥тї зображуЇтьс¤ стражданн¤ ‘едри, мачухи ≤ппол≥та, ¤ка палко його покохала. ‘едра не в сил≥ схилити пасинка на злочинний звТ¤зок ≥, к≥нець к≥нцем, бажаючи помститис¤, губить ≤ппол≥та.

√рецька трагед≥¤ за своЇю силою, надзвичайною виразн≥стю, височ≥нню ≥дей ≥ ¤скрав≥стю образ≥в, Ї одним з найкращих вз≥рц≥в драматург≥њ.

 ласиком грецькоњ комед≥њ Ї јр≥стофан (450-388 рр. до н.е.). «м≥ст його комед≥й становить справжню енциклопед≥ю тогочасного грецького житт¤.

ƒ≥¤ комед≥й јр≥стофана в≥дбуваЇтьс¤ п≥д час пеллопонеськоњ в≥йни ≥ п≥д час миру. јр≥стофан в≥дображав ≥нтереси с≥льського населенн¤, ¤ке особливо терп≥ло в≥д воЇн, тому в де¤ких своњх комед≥¤х в≥н енерг≥йно виступив проти в≥йни. ќск≥льки приб≥чником веденн¤ в≥йни був м≥ський демос, то јр≥стофан п≥ддавав його р≥зк≥й критиц≥ ≥ висм≥ював. ” його комед≥¤х виступають ≥ в≥дом≥ пол≥тичн≥ д≥¤ч≥, ≥ полководц≥, ≥ рем≥сники, ≥ сел¤ни, ≥ раби.

Ќе було, здаЇтьс¤, кожного ¤вища в тогочасному житт≥, на ¤кому б не зосередив своЇњ уваги јр≥стофан. ќсобливо в≥дзначаютьс¤ його комед≥њ Ђћирї, Ђ∆≥нки в народних зборахї та ≥н. ƒошкульн≥ м≥сц¤ аф≥нського демосу ≥ боротьбу р≥зних пол≥тичних патр≥й јр≥стофан зобразив у в≥дом≥й комед≥њ Ђ¬ершникиї, дек висм≥юЇтьс¤ вождь демократ≥њ  леон.

1	2

Ќазва: √рецький театр ≥ л≥тература
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-23 (4213 прочитано)