ультура > ћ≥фолог≥¤ —тародавньоњ √рец≥њ

ћ≥фолог≥¤ —тародавньоњ √рец≥њ

—утн≥сть грецькоњ м≥фолог≥њ стаЇ зрозум≥лою т≥льки при обл≥ку особливостей перв≥сно≠общинного ладу грек≥в, що сприймали св≥т ¤к житт¤ одн≥Їњ величезноњ родовоњ громади й у м≥ф≥ людських в≥дносин, що узагальнювали все р≥зноман≥тт¤, ≥ природних ¤вищ. √рецьку м≥фолог≥ю варто розгл¤дати не ¤к звичну ≥ нерухому картину, але в пост≥йно зм≥нюЇтьс¤ соц≥альним ≥ ≥сторичним контекстом античного св≥ту. «разки јполлона, красивого юнака з л≥рою, јфрод≥ти, виконаноњ ж≥ночност≥ ≥ привабливост≥, јф≥ни ѕаллади Ц войовниц≥, в≥днос¤тьс¤ до визначеного пер≥оду розвитку грецькоњ м≥фолог≥њ.

“акими пер≥одами Ї: древн≥й хтон≥чний чи дофессал≥йський, доол≥мп≥йський, фессал≥йський, ол≥мп≥йський, класичний чи героњчний.

” героњчний пер≥од в≥дбуваЇтьс¤ централ≥зац≥¤ м≥фолог≥чних образ≥в навколо м≥фолог≥њ, зв'¤заноњ з горою ќл≥мп, ≥ починаЇтьс¤ перех≥д до художньо розвитого ≥ строгого героњзму. ¬ м≥ру розкладанн¤ общинно - родовоњ формац≥њ складаютьс¤ уточнен≥ форми героњчноњ гомер≥вськой м≥фолог≥њ. ” подальшим нањвна м≥фолог≥¤ Ц свого роду Їдина форма перв≥сного мисленн¤ Ц гине ¤к самост≥йна творч≥сть ≥ здобуваЇ службовий характер, ставши одн≥Їњ з форм художнього вираженн¤ р≥зного роду рел≥г≥йних, соц≥ально Ц пол≥тичних, моральних ≥ ф≥лософських ≥дей рабовласницькоњ ≥деолог≥њ, перетворюЇтьс¤ у ф≥лософську алегор≥ю, широко використовуЇтьс¤ в л≥тератур≥ ≥ мистецтв≥.

ћ≥фографи Ц збирач≥ ≥ тлумачники м≥ф≥в Ц з'¤вилис¤ в √рец≥њ не п≥зн≥ше IV в. до н.е. ƒо них в≥днос¤тьс¤ соф≥ст √≥ппий, а також √еродор √еракл≥йський, √еракл≥т ѕонт≥йський ≥ ≥н. ƒ≥он≥с≥й —амойський склав генеалог≥чн≥ таблиц≥ ≥ вивчав траг≥чн≥ м≥фи.

ѕри розгл¤д≥ √рецькоњ ћ≥фолог≥њ в розвитку в межах кожного окремого м≥фу просл≥джуютьс¤ р≥зночасн≥ рудименти (тобто залишки колишн≥х епох), що ≥снують з ферментами нового виникаюч≥ в сюжет≥ м≥фу. ƒо прикладу в м≥ф≥ про народженн¤ јф≥ни ѕаллади в повному спор¤дженн≥ з голови «евса, що проковтнула заваг≥тн≥вшу ћетиду, можна розр≥знити залишки фетишистських представлень ≥ кан≥бализму попередн≥ розвитому патр≥архату, примат чолов≥чого ≥ндив≥дуал≥зму над ж≥ночим ≥ символ≥ку мудрост≥ верховного божества Ц св≥дченн¤ патр≥арха.

√рецька ћ≥фолог≥¤ в њњ розвитому вид≥, класичному, ¤вл¤Ї собою м≥фолог≥ю героњчну, а не стих≥йно Ц фетешистську. √рецька м≥фолог≥¤ зв'¤зана з пер≥одом патр≥архату, однак у н≥й просл≥джуютьс¤ найголовн≥ш≥ типи хтон≥чних рудимент≥в. ÷е насамперед генетичн≥ рудименти, що вказують на походженн¤: јх≥лл Ц син морськоњ богин≥. —убстанц≥альн≥ рудименти заснован≥ на ототожненн≥ р≥зного роду чи предмет≥в ≥стот : сонце Ц бик, ≤нах Ц р≥ка ≥ цар јгроса.

¬еличезна к≥льк≥сть рудимент≥в маЇ метаморфозний характер : «евс одружуЇтьс¤ з ƒанаЇю у вигл¤д≥ золотого дощу.

« ≥конограф≥чних рудимент≥в, тобто —тосовних до зовн≥шнього вигл¤ду визначеного м≥фолог≥чного персонажа, до прикладу совин≥ оч≥ в јф≥ни, коров'¤ч≥ в √ери.

ћ≥фолог≥чному образу супроводжують функц≥ональн≥ рудименти : перун «евса, цибул¤ ≥ стр≥ли јполлона.

якщо рудимент м≥фу в≥дбиваЇ його минуле, то фермент указуЇ на майбутн≥ розвиток м≥фу : до приклада в √ес≥ода Їхидна Ц нап≥взм≥¤, вона прекрасна, але злоблива, ненависна люд¤м, ÷ей мотив в≥дкиданн¤ Їхидни, елемент у м≥ф≥ об'Їднуючий прагненн¤ людини приборкати стих≥йн≥ сили природи. ≤снують у √рецьк≥й м≥фолог≥њ м≥фолог≥чн≥ комплекси:

 омплекс Ц л≥терпол¤ции. Ќаприклад јполлон, јртем≥да ≥ Ћ≥то перв≥сне минулого демонами зовс≥м р≥зного походженн¤, н≥¤к м≥ж собою не зв'¤зан≥. ѓхнЇ об'Їднанн¤ Ц јполлон ≥ јртем≥да ¤к д≥ти Ћ≥то в≥д «евса.

 омплекс комп≥л¤ц≥й. ƒо приклада ол≥мп≥йська родина бог≥в, що утворилас¤ в результат≥ об'Їднанн¤ Ївропейських ≥ малоаз≥атських божеств.

≤снуЇ ще ≥ пол¤рний комплекс. Ќаприклад, самий Ђсв≥тлийї бог «евс одружуЇтьс¤ ≥з самою Ђтемноюї богинею ѕерсефоною.

” √рецьк≥й ћ≥фолог≥њ необх≥дно враховувати њњ географ≥чне положенн¤. Ќаприклад м≥фи про “есее не можна в≥д≥рвати в≥д јф≥н, про ћенелаЇ й ќлену Ц в≥днос¤тьс¤ до —парти.

ƒоол≥мп≥йський пер≥од.

ѕроцес житт¤ сприймаЇтьс¤ перв≥сним сусп≥льством у безладно Ц нагромадженому вид≥, що матер≥ал≥зуЇтьс¤, одушевл¤Їтьс¤, насел¤Їтьс¤ ¤кимись незрозум≥лими сл≥пими силами «емл≥, що складають њњ, предмети представл¤ютьс¤ перв≥сн≥й св≥домост≥ живими, одухотвореними, все з себе виробл¤юч≥ ≥ вс≥ собою живильн≥, включаючи небо, що вона теж народжуЇ ≥з себе. як ж≥нка Ї главою роду, мат≥р'ю, годувальницею ≥ вихователькою в пер≥од матр≥архату, так ≥ земл¤ розум≥Їтьс¤, ¤к джерело усього св≥ту, бог≥в, демон≥в, людей. Ќа ранньому етап≥ тобто на стад≥њ збирацькоЦмисливського господарства, св≥дом≥сть обмежена чуттЇвим сприйн¤тт¤м Ц це Ї фетиш, а м≥фолог≥¤ Ц це фетишизм. ƒревн¤ людина розум≥ла фетиш, ¤к осередок маг≥чноњ, демон≥чноњ, живоњ сили. „ерез те, що увесь предметний св≥т представл¤вс¤ одухотворинними, то маг≥чною силою над≥л¤вс¤ увесь св≥т ≥ демон≥чна ≥стота не ¤к не в≥докремлювалос¤ в≥д предмета, у ¤кому воно жило. ¬ м≥ру розвитку виробл¤ючого господарства людина ц≥кавитьс¤ питанн¤ми походженн¤ речей, њхн≥м складом, њхн≥м зм≥стом ≥ принципами њхньоњ буд≥вл≥. “од≥ Ц те людина навчилас¤ в≥докремлювати Ђ≥деюї реч≥ в≥д самоњ реч≥, а тому що речами були фетиш≥, тобто в≥докремлювати маг≥чну силу демона в≥д самоњ реч≥ Ц так учинивс¤ перех≥д до ан≥м≥зму.

—початку ан≥м≥зм зв'¤заний ≥з представленн¤м про демон≥зм, ¤к про де¤ку силу, злу чи благод≥йну, визначальну долю людини. ÷е Ї миттЇво виникаюча ≥ миттЇво ≥де страшна ≥ фатальна сила, про ¤ку людина не маЇ н≥¤кого представленн¤, ¤ку не можна назвати по ≥мен≥ ≥ з ¤кий не можна вступати н≥ в ¤ке сп≥лкуванн¤, тому що цей демон ще не маЇ н≥¤коњ ф≥гури ≥ н≥¤кого обличч¤, н≥¤кого взагал≥ обрису. ƒемон Ц це спочатку та д≥юча сила, про ¤ку людин≥ чогось не в≥домо, його зак≥нченого образа ще не ≥снуЇ, але в≥н уже не Ї фетишем (—ф≥нкс, кентаври, сирени).

ќл≥мп≥йський пер≥од.

” м≥фолог≥њ ол≥мп≥йського пер≥оду (чи ранн¤ класика), зв'¤заного з переходом до патр≥архату, з'¤вл¤ютьс¤ героњ, що розправл¤ютьс¤ з чудовиськами ≥ страховиськами, що н≥коли л¤кали у¤ву людини задавленого незрозум≥лоњ йому ≥ всемогутн≥й природ≥. Ќаприклад јполлон убиваЇ п≥ф≥йського дракона ≥ засновуЇ на цьому м≥сц≥ своЇ св¤тилище. «ам≥сть др≥бних бог≥в ≥ демон≥в з'¤вл¤Їтьс¤ один головний, верховний бог «евс, ¤кому поклон¤ютьс¤ вс≥ ≥нш≥ боги ≥ демони. ѕатр≥архальна громада осел¤Їтьс¤ тепер на чи неб≥ на гор≥ ќл≥мп. «евс сам веде боротьбу з чудовиськами, перемагаЇ циклоп≥в ≥ заклинаЇ њх п≥д землю, у тартар. «'¤вл¤ютьс¤ боги нового типу. ∆≥ноч≥ божества, що оформилис¤ з багатогранного древнього образа богин≥ Ц матер≥, одержали нов≥ функц≥њ в епоху героњзму. √ера, стала покровителькою шлюб≥в ≥ омоногамноњ родини, јф≥на ѕаллада стала покровителькою чесноњ, в≥дкритоњ й орган≥зованоњ в≥йни, а јфрод≥та стала богинею любов≥ ≥ краси. Ѕогами патр≥архального укладу житт¤ стали јф≥на ѕаллада й јполлон, що славл¤тьс¤ мудр≥стю, красою ≥ художньо Ц конструктивною д≥¤льн≥стю. √ермес перетворивс¤ в заступника вс¤кого людського п≥дприЇмства, включаючи скотарство, мистецтво ≥ торг≥влю. Ќе т≥льки боги ≥ героњ, але ≥ все житт¤ одержало в м≥фах зовс≥м нове оформленн¤. Ќасамперед перетворюЇтьс¤ природа, що ран≥ш була наповнена незрозум≥лими ≥ страшними дл¤ людини силами. ¬лада людини над природою значно зросла, в≥н уже вм≥Ї знаходити в н≥й красу, використовувати природу дл¤ своњх потреб. јле вс≥м правил «евс, ≥ вс≥ стих≥йн≥ сили ви¤вилис¤ в його руках.  олись в≥н був ≥ жахливим громом, ≥ сл≥пучою блискавкою, не було н≥¤кого божества, до кого можна було б звернетьс¤ по допомогу проти нього. “епер же гр≥м ≥ блискавка стали б≥льше ¤к атрибутами «евса. √реки стали представл¤ти, що в≥д розумноњ вол≥ «евса, залежить, коли ≥ дл¤ ¤ких ц≥лей в≥н користаЇтьс¤ своњм перуном. ƒо ол≥мп≥йського пер≥оду м≥ографи в≥днос¤ть ≥ подвиги √еракла, загадка —ф≥нкса, що розгадав ≈д≥п, ќд≥ссей, що не п≥ддавс¤ заворожливому сп≥ву сирен ≥ непошкоджене проплив повз них, що спри¤ло загибел≥ сирен ≥ ≥н.

ѕ≥зн≥й героњзм.

ѕ≥зн≥й героњзм - це процес розкладанн¤ родових в≥дносин, формуванн¤ ранньокласових держав у √рец≥њ, ¤кий зазнав в≥дображенн¤ в √рецьк≥й м≥фолог≥њ, зокрема в пер≥од героњзму в гомеровському епос≥. ” ньому в≥дбилас¤ перех≥дна ступ≥нь м≥ж старим, суворим героњзмом ≥ новим, сточеним. √ероњ в ц≥й м≥фолог≥њ пом≥тно см≥л≥шають, њхнЇ в≥льне звертанн¤ з богами росте, вони насм≥люютьс¤ нав≥ть вступати в змаганн¤ з богами. Ћ≥ричний ÷ар “антал, що був сином «евса ≥ користавс¤ вс≥л¤ким благовол≥нн¤м бог≥в, загордивс¤ своЇю владою, величезними багатствами ≥ дружбою з богами, викрав з неба амброз≥ю ≥ нектар ≥ став роздавати цю божественну њжу звичайним люд¤м (—≥з≥ф п≥дгл¤нув любовн≥ зустр≥ч≥ «евса й ≈г≥ди ≥ розголосив цю таЇмницю серед людей). ƒл¤ т≥Їњ героњчноњ епохи характерн≥ м≥фи про родовий прокл≥н ¤ке приводить до загибел≥ дек≥лькох покол≥нь п≥др¤д. “≥ванський цар √авк≥т украв дитини ≥ був за це прокл¤то батьком ц≥Їњ дитини. ѕрокл≥н лежав на всьому род≥ √авкаючи: сам в≥н загинув в≥д руки власного сина ≈д≥па. ѕок≥нчила ≥з собою ≤окаста дружина спочатку √авкоту ≥ т.д. ≤ цей прокл≥н лежало на ц≥й родин≥ доти поки вона вс¤ не була винищена.

”с¤ √рецька ћ≥фолог≥¤ пронизана припиненн¤м ≥ натхненною красою, що волод≥ла чаклунською силою. ѕредставленн¤ про красу пройшло в √рецьк≥й ћ≥фолог≥њ довгий шл¤х розвитку в≥д глибинних функц≥й до благод≥йних, в≥д сполученн¤ з потворним до вт≥ленн¤ њњ в найчист≥шому вид≥, в≥д фетишистськоњ маг≥њ до малих ≥ мудрих ол≥мп≥йських муз. √рецька ћ≥фолог≥¤ в ≥сторичному розвитку Ц невичерпне джерело дл¤ освоЇнн¤ в план≥ естетичному ≥ розкритт¤ њњ художнього впливу в л≥тератур≥ ≥ мистецтв≥.

1	2

Ќазва: ћ≥фолог≥¤ —тародавньоњ √рец≥њ
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-23 (3733 прочитано)