ультура > ќсновн≥ напр¤мки в розвитку мистецтва

’арактеризуючи художню культуру другоњ половини стол≥тт¤, необх≥дно проанал≥зувати так≥ напр¤мки ¤к натурал≥зм, ≥мпресс≥он≥зм та символ≥зм.

Ќатурал≥зм склавс¤ в останн≥й третин≥ ’≤’ стол≥тт¤. ¬≥н прагнув до обТЇктивного, точного ≥ безпосереднього зображенн¤ реальност≥. Ќатурал≥зм зародивс¤ ≥ програмно оформивс¤ передус≥м у ‘ранц≥њ. ¬елику роль у формуванн≥ натурал≥зму в≥д≥грали дос¤гненн¤ природничих наук, зокрема ф≥з≥олог≥њ. ” ф≥лософсько-естетичному в≥дношенн≥ натурал≥зм грунтуЇтьс¤ на позитив≥зм≥ ќ. онта та естетиц≥ французького ф≥лософа мистецтвознавц¤ ≤.“ена, ¤кий вв≥в в естетику принцип Уприродного детерм≥н≥змуФ. —ама ж теор≥¤ натурал≥зму була розроблена французьким письменником ≈.«ол¤ в прац¤х У≈кспериментальний романФ, У–оман≥сти-натурал≥стиФ та ≥нш≥. ¬ середин≥ 70-х рок≥в навколо нього склалас¤ ц≥ла натурал≥стична школа (√≥ де ћопасан, ≈.√онкур, ј ƒоде), ¤ка про≥снувала до к≥нц¤ 80-х рок≥в.

Ќа в≥дм≥ну в≥д реал≥зму, проникнутого духом соц≥альност≥, натурал≥зм зводив людську сутн≥сть ≥ сенс ≥снуванн¤ лише до б≥олог≥чних мотив≥в, по¤снював формуванн¤ характеру ≥ дол≥ безпосередньо впливом побутового оточенн¤ людини. Ќатурал≥стична естетика не п≥дн≥малас¤ вище Управди фактуФ, зосереджуючись на одиничному, частковому, ≥ндив≥дуальному, в≥дмовл¤ючись в≥д тип≥зац≥њ чи ¤коњсь ≥ншоњ форми художнього узагальненн¤, задов≥льн¤ючись зображенн¤м ¤вища ¤к такого.

≤мпресс≥он≥зм виник у ‘ранц≥њ наприк≥нц≥ 60-х рок≥в п≥д впливом представник≥в живопису критичного реал≥зму ( урбе, ƒомьЇ). ÷ей напр¤мок повТ¤заний ≥з творч≥стю таких видатних маг≥стр≥в ¤к ≈.ћане,  .ћоне, ќ.–енуар, ≈.ƒега,  .ѕ≥ссаро, ј.—≥слей та ≥н. ≤мпресс≥он≥сти застосовували новий метод баченн¤ св≥ту, заснований на безпосередньому враженн≥ гл¤дач≥в. ¬ њх творах св≥т ¤вл¤Їтьс¤ у своЇму в≥чному рус≥, природа - у р≥зноман≥тн≥ст≥ своњх безмежних ≥ чудових форм. √оловну увагу вони зосередили на кольор≥ ≥ св≥тл≥. ÷им по¤снюЇтьс¤ њх ≥нтерес до ¤вищ св≥тло-пов≥тр¤ного середовища, р≥зних стан≥в атмосфери, до вивченн¤ проблем кольору тощо. «в≥дси походить в≥дмова в≥д сюжету в традиц≥йному розум≥нн≥ на користь мотиву. Ќов≥ завданн¤ викликали до житт¤ ц≥лу систему нових живописних прийом≥в: робота на в≥дкритому пов≥тр≥, сер≥њ твор≥в на один сюжет, п≥дкреслена Увипадков≥стьФ композиц≥йного вир≥шенн¤, в≥дсутн≥сть ч≥ткого контуру, розд≥льний мазок тощо.

≤мпрес≥он≥сти в≥дкрили такий б≥к св≥ту, ¤кого до них майже не пом≥чали художники, ≥ це природно переповнювало њх ентуз≥азмом в≥дкривач≥в. ѓх попередники в≥дтворювали, предмети, т≥ла, обТЇми ¤к щось пост≥йне ≥ ст≥йке. Ќавпаки, ≥мпресс≥он≥сти звернули увагу на зм≥нн≥сть сон¤чного св≥тла, ледве пом≥тн≥ барви, ¤ким мова не знаходить позначенн¤, але ¤к≥ пензель може заф≥ксувати на полотн≥. ÷е був новий б≥к д≥йсност≥ ≥ через нього вони шукали шл¤х до розум≥нн¤ реального св≥ту, до його поетичного в≥дтворенн¤.

«начною под≥Їю в розвитку культури було виникненн¤ в друг≥й половин≥ ’≤’ ст. естетики символ≥зму. як л≥тературна теч≥¤ символ≥зм зароджуЇтьс¤ у ‘ранц≥њ 60-70-х рок≥в у творчост≥ таких в≥домих поет≥в ¤к Ў.Ѕодлер, ѕ.¬ерлен, ј.–ембо, —.ћалларме. ѕ≥зн≥ше символ≥зм проникаЇ в театральне мистецтво, живопис, музику. —имвол≥змом захоплювались бельг≥йський драматург ≥ поет ћ.ћетерл≥нк, н≥мецький письменник √.√ауптман, англ≥йський ќ.”айльд, норвезький живописець ≥ граф≥к ≈.ћунк, литовський композитор ≥ мал¤р ћ.„юрльон≥с, рос≥йський композитор ≥ п≥ан≥ст ќ.—кр¤б≥н. –еал≥зму ≥ натурал≥зму в мистецтв≥, позитив≥зму ≥ матер≥ал≥зму в ф≥лософ≥њ вони протиставили свою поетику та естетику, в ¤ких акцентувалась ≥де¤ таЇмничост≥ св≥ту, конфл≥кту м≥ж реальним та ≥деальним. —имвол≥сти звертались до духовного, рел≥г≥йного св≥ту людини, вважали головним у художн≥й творчост≥ ≥нтуњтивне, безсв≥доме. Ќайчаст≥ше вони звертались до ≥дей романтик≥в ≥ м≥стик≥в, до ф≥лософських вчень ѕлатона,  анта, Ўопенгауера, Ќ≥цше,  ТЇркегора. ¬иход¤чи з ≥дењ, що будь ¤ке мистецтво символ≥чне, основною проблемою художньоњ творчост≥ вони вважали проблему символу, ¤кий, за њх думкою, поЇднуЇ земне, емп≥ричне, тимчасове, з глибинами духу ≥ душ≥, з в≥чним та абсолютним.

ѕо¤ва наприк≥нц≥ ’≤’ ст. ¤к≥сно нових культурних теч≥й, ¤к≥ в≥др≥зн¤лись ¤к в≥д романтично-гуман≥стичноњ традиц≥њ, започаткованоњ ще в добу –енесансу, так ≥ в≥д рац≥онал≥стичного та реал≥стичного п≥дходу до проблем людського бутт¤, поширенн¤ в ф≥лософ≥њ ≥ррац≥онал≥стичних, а в мистецтв≥ декадентських настроњв було предв≥ст¤м глибокоњ кризи, ¤ка пересл≥дуЇ культуру прот¤гом усього ’’ стол≥тт¤.

—писок використаноњ л≥тератури:

”крањнська та заруб≥жна культура. ѕ≥дручник. Ц  ., 1999.

¬елика рад¤нська енциклопед≥¤. Ц ћ., 1986.

1	2

Ќазва: ќсновн≥ напр¤мки в розвитку мистецтва
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-23 (3112 прочитано)