ультура > ќсновн≥ риси культури ƒавньоњ √рец≥њ ≥ ƒавнього –иму

ќсновн≥ риси культури ƒавньоњ √рец≥њ ≥ ƒавнього –иму

Ќаука ≥ школа в —тародавн≥й √рец≥њ

—постереженн¤ грек≥в над природою, њхн≥ подорож≥ до багатьох крањн, ознайомленн¤ з науковими знанн¤ми на —тародавньому —ход≥ спри¤ли розвитков≥ в √рец≥њ наук про природу.

” VII-VI стол≥тт¤х до н.е. центрами грецькоњ науки були ћ≥лет, а також ≥нш≥ м≥ста ≤нд≥њ Ц област≥ на сх≥дному узбережж≥ ≈гейського мор¤. ”чен≥ ≤он≥њ не т≥льки описували своњ спостереженн¤ над ¤вищами природи, а й намагалис¤ по¤снити њх, знайти њхн≥ причини. ќдн≥ вчен≥ вважали, що першоосновою вс≥Їњ природи була вода, друг≥ Ц пов≥тр¤, трет≥ Ц вогонь.

Ќадзвичайною широч≥нню своњх знань в≥дзначавс¤ вчений IV стол≥тт¤ до н.е. јристотель. ”с≥ нагромаджен≥ на той час науков≥ знанн¤ в≥д под≥лив за окремими галуз¤ми та обТЇднав у самост≥йн≥ науки.

«а час≥в розкв≥ту рабовласницькоњ демократ≥њ найкращ≥ в √рец≥њ школи були в јф≥нах. √ромад¤нами дл¤ зд≥йсненн¤ своњ прав ≥ виконанн¤ обовТ¤зк≥в потр≥бна була письменн≥сть.

—ини в≥льних грек≥в з семи рок≥в в≥дв≥дували школу. ƒ≥ти рем≥сник≥в ≥ сел¤н навчалис¤ т≥льки читати ≥ писати; уже з ранн≥х л≥т вони повинн≥ були допомагати батькам. ƒ≥ти багатих людей продовжували навчанн¤ до 18 рок≥в у г≥мнас≥¤х.

ѕисали учн≥ переважно на дощечках, покритих товстим шаром воску. —тилем Ц металевою паличкою з гострим к≥нцем Ц вони видр¤пували л≥тери на воску. ƒругий к≥нець стил¤ був тупий; ним стирали написане.

ƒ≥тей ≥ юнак≥в вчили танц≥в, сп≥в≥в, гри на л≥р≥; греки не вважали людину осв≥ченою, ¤кщо вона не вм≥ла сп≥вати й танцювати.

¬елику увагу греки прид≥л¤ли тому, щоб виховувати хлопчик≥в мужн≥ми, спритними, дужими. Ўкола готувала воњн≥в; чим старшими ставали учн≥, тим б≥льше вони займалис¤ б≥гом, боротьбою, стрибками, киданн¤м диска ≥ списа.

ƒавньогрецький театр

“еатральн≥ вистави влаштовували дв≥ч≥-трич≥ на р≥к; тривали вони з ранку до вечора прот¤гом трьох дн≥в. ўодн¤ ставили к≥лька пТЇс.

„олов≥ки виконували й ж≥ноч≥ рол≥. јктори декламували, сп≥вали, танцювали.

Ќа обличч¤ вони над≥вали маски, ¤к≥ в≥дпов≥дали рол¤м: чолов≥ч≥ й ж≥ноч≥ маски, що виражали гн≥в ≥ благанн¤, веселощ≥ ≥ розпач. яскраво розмальован≥ маски було добре видно ≥ з задн≥х р¤д≥в величезного театру. «а ходом пТЇси актори м≥н¤ли маски. ўоб здаватис¤ вищими, вони взували особливе взутт¤ з дуже товстою п≥дошвою.

« глузливих сценок виникли комед≥њ Ц забавн≥ пТЇси. —лово Укомед≥¤Ф означаЇ Уп≥сн≥ веселих посел¤нФ.  омед≥њ не т≥льки веселили гл¤дач≥в. „асто в них порушувалис¤ питанн¤, що хвилювали в той час громад¤н, наприклад вести дал≥ в≥йну чи укласти мир. Ѕоротьба, ¤ка починалас¤ на народних зборах, тривала в театр≥ Ц автори комед≥њ зображували своњх супротивник≥в шахра¤ми, брехунами, тупиц¤ми. √л¤дач≥ легко вгадували в д≥йових особах сучасник≥в.

ƒотепн≥стю ≥ злою глузлив≥стю характеризувалис¤ комед≥њ аф≥н¤нина јристофана.

√реки дуже любили театр. ” дн≥ вистав вони приходили до театру на св≥танку з њжею ≥ питвом. Ќа вистави до јф≥н прињздило багато людей з ≥нших м≥ст. Ќелегко було догодити тис¤чам вимогливих гл¤дач≥в. ¬они бурхливо ви¤вл¤ли своЇ схваленн¤ чи осуд пТЇси та актор≥в.

ѕ≥сл¤ вистав особлива ком≥с≥¤, беручи до уваги думку гл¤дач≥в, присуджувала перемогу авторам найкращих пТЇс ≥ найкращим акторам. ѓх нагороджували в≥нками ≥ ц≥нними подарунками.

јвтори пТЇс були в надзвичайн≥й пошан≥. ≈сх≥лов≥ та —офоклу поставили в аф≥нському театр≥ памТ¤тники-статуњ.

“еатр називали в √рец≥њ Ушколою дл¤ дорослихФ. ћислитель V стол≥тт¤ до н.е. назвав автор≥в трагед≥й Увожд¤ми мудрост≥Ф.

јрх≥тектура, скульптура ≥ живопис

” V-IV стол≥тт¤ до н.е. елл≥нське мистецтво дос¤гло найвищого розкв≥ту. ” ньому ¤скраво в≥добразилис¤ розвиток рабовласницькоњ демократ≥њ, звичањ, погл¤ди й уподобанн¤ в≥льних елл≥н≥в. Ќайкращим м≥стом своЇњ крањни греки вважали јф≥ни.

√реки дуже дбали про красу ≥ велич громадських м≥сць ≥ споруд свого м≥ста-держави: храм≥в, агори, г≥мнас≥њв. ” храмах збер≥галас¤ державна скарбниц¤. Ѕ≥л¤ них урочисто справл¤ли головн≥ св¤та м≥ста. “ому в буд≥вництв≥ храм≥в найповн≥ше ви¤вл¤лис¤ основн≥ риси елл≥нськоњ арх≥тектури.

—тародавн≥й ≥сторик жартома сказав, що в јф≥нах статуй б≥льше, н≥ж людей. —татуњ сто¤ли не т≥льки в храмах, а й на вулиц¤х та майданах грецьких м≥ст. —кульптори вир≥зьблювали њх з дерева, вит≥сували з мармуру, виливали з бронзи. ћармуров≥ статуњ розмальовували п≥д кол≥р людського т≥ла, а бронзовим вставл¤ли оч≥ з кольорових кам≥нц≥в.

ќл≥мп≥йськ≥ ≥гри. «наченн¤ грецькоњ культури

” св¤тков≥ дн≥ греки влаштовували спортивн≥ змаганн¤ Ц ≥гри. Ќайзнаменит≥ш≥ були ≥гри в ќл≥мп≥њ, що лежить у мальовнич≥й долин≥ ѕелопоннесу. ≤гри проводилис¤ раз на чотири роки на честь «евса ќл≥мп≥йського; зв≥дси й походить њхн¤ назва.

Ќа ќл≥мп≥йських ≥грах найсильн≥ш≥ грецьк≥ атлети змагалис¤ з б≥гу, стрибк≥в, боротьби, киданн¤ диска, списа, кулачного бою. ќдин день призначали дл¤ змаганн¤ юнак≥в.

Ќайнебезпечн≥шими змаганн¤ми були перегони кол≥сниць, запр¤жених четвериками коней. “реба було 12 раз≥в обТњхати арену ≥подрому. ¬≥зники, сто¤чи на кол≥сниц¤х, правили к≥ньми.  ол≥сниц≥ шалено мчали ≥ нер≥дко зач≥плювалис¤ за поворотний стовп або за чуже колесо; на розбиту кол≥сницю нал≥тали ≥нш≥. ¬ одному ≥з зањзд≥в з 10 кол≥сниць розбилось 8.

—удд≥ нагороджували переможц≥в в≥нками з галузок маслинового дерева.  оли переможець повертавс¤ додому, усе населенн¤ м≥ста виходило йому назустр≥ч. Ќа знак того, що в≥н прославив свою батьк≥вщину, ставили його статую.

¬важалос¤, що змагатис¤ в ≥грах могли вс≥ в≥льн≥ елл≥ни. “а до ≥гор треба було готуватис¤ к≥лька рок≥в, а сел¤ни й рем≥сники не могли прид≥л¤ти спорту багато часу. “ому в ≥грах брали участь в основному заможн≥ люди.  упити б≥гових коней могли т≥льки найбагатш≥ греки. якось один дуже багатий аф≥н¤нин послав на змаганн¤ с≥м четверик≥в, ¤к≥ пос≥ли перше, друге ≥ четверте м≥сц¤. ѕереможцем на к≥нних змаганн¤х вважали власника коней, а не в≥зника, ¤кий ризикував своњм житт¤м ≥ ви¤вл¤в велику майстерн≥сть, правл¤чи к≥ньми.

∆≥нкам доступ на ќл≥мп≥йськ≥ ≥гри було заборонено п≥д страхом смертноњ кари.

ƒл¤ грек≥в ќл≥мп≥¤ була св¤щенним м≥сцем. ” центр≥ њњ зд≥ймавс¤ величний храм, у ¤кому сто¤ла величезна стату¤ «евса, що њњ створив ‘≥д≥й. —тату¤ була виконана в т≥й сам≥й техн≥ц≥, що й стату¤ јф≥ни в ѕарфенон≥. Ќавколо храму «евса м≥стилис¤ ≥нш≥ споруди ≥ статуњ бог≥в, героњв та переможц≥в на ≥грах.

Ќа час ќл≥мп≥йських ≥гор припин¤лис¤ в≥йни в √рец≥њ. ƒес¤тки тис¤ч людей њхали до ќл≥мп≥њ на в≥зках ≥ верхи, йшли п≥шки, пливли на корабл¤х. Ќа ≥гри збиралис¤ гл¤дач≥ не т≥льки з самоњ √рец≥њ, а й з колон≥й. Ќавколо ќл≥мп≥њ виростало ц≥ле м≥сто з намет≥в. ўоб побачити змаганн¤, гл¤дач≥ с≥дали на пагорбах, ¤к≥ оточували долину. √учними криками вони п≥дбадьорювали атлет≥в, що змагалис¤.

Ќа ќл≥мп≥йськ≥ ≥гри прињздили письменники й поети, щоб почитати своњ твори перед тис¤чами слухач≥в, ¤к≥ з≥бралис¤ з усього елл≥нського св≥ту. «а переказом, √еродот тут уперше читав уголос У≤стор≥юФ.

√реки л≥чили роки в≥д перший ќл≥мп≥йських ≥гор, ¤к≥, за переказом, були в 776 роц≥ до н.е.

ћинуло близько 2400 рок≥в з часу розкв≥ту грецькоњ культури, але вона справила такий величезний вплив на дальший розвиток культури в ц≥лому св≥т≥, що њњ значенн¤ ми в≥дчуваЇмо дос≥.

√рецька писемн≥сть стала основою дл¤ багатьох алфав≥т≥в, у тому числ≥ й дл¤ украњнського. ¬еликий крок зробили греки в розвитку науки. √рец≥¤ була батьк≥вщиною театру.

“вори грецьких письменник≥в перекладено майже вс≥ма сучасними мовами.

Ѕуд≥вл≥ ≥ статуњ стародавн≥х грек≥в були вз≥рц¤ми, на ¤ких училис¤ арх≥тектори й скульптори наступних час≥в. Ѕагато грецьких сл≥в ув≥йшло в сучасн≥ мови, наприклад: УшколаФ, УарифметикаФ, УтеатрФ, УхорФ, Утрагед≥¤Ф, Укомед≥¤Ф, У≥стор≥¤Ф. Ѕагато наших ≥мен грецького походженн¤. Ќаприклад, УѕетроФ по-грецькому означаЇ Укам≥ньФ; У√алинаФ Ц Убезв≥тр¤, морська глад≥ньФ; ќлекс≥й Ц УзахисникФ, У√еорг≥йФ Ц хл≥бороб.

 ожн≥ чотири роки провод¤тьс¤ ќл≥мп≥йськ≥ ≥гри. ѕ≥д час ≥гор горить величезний факел. ¬огонь дл¤ нього запалюють в ќл≥мп≥њ в≥д сон¤чного пром≥нн¤ ≥ доставл¤ють на м≥сце змагань через тис¤ч≥ к≥лометр≥в.

Ѕагато в≥льних грек≥в могли вчитись, займатис¤ науками ≥ мистецтвом, брати участь у громадському житт≥, тому що на численних раб≥в було покладено найважчу працю.

«авд¤ки рабовласницьк≥й демократ≥њ ц≥Їю можлив≥стю користувалис¤ не вузьке коло аристократ≥в, а широк≥ верстви в≥льного населенн¤ √рец≥њ. јф≥ни стали культурним центром ≈ллади тому, що в них рабовласницька демократ≥¤ встановилис¤ ран≥ше й дос¤гла повн≥шого розвитку, н≥ж в ≥нших грецьких м≥стах.

—аме тут найб≥льша к≥льк≥сть людей брала участь у творенн≥ культури.

≈лл≥нський св≥т був роздроблений на багато м≥ст-держав. “а хоч би де були розташован≥ грецьк≥ м≥ста, вони п≥дтримували культурн≥ звТ¤зки одне з одним. –озс≥¤н≥ по багатьох крањнах, стародавн≥ греки створювали сп≥льну елл≥нську культуру, що вв≥брала в себе чимало дос¤гнень культури сус≥дн≥х народ≥в.

1

Ќазва: ќсновн≥ риси культури ƒавньоњ √рец≥њ ≥ ƒавнього –иму
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-23 (1876 прочитано)