ультура > ѕоети шестидес¤тники, њх роль в духовн≥й письменн≥й культур≥ ’’ стол≥тт¤

ѕоети шестидес¤тники, њх роль в духовн≥й письменн≥й культур≥ ’’ стол≥тт¤

≤ван ƒрач, ¬олодимир ѕ≥дпалий, ¬≥тал≥й  оротич. ¬асиль —имоненко ≥ Ѕорис ќл≥йник, ™вген √уцало. ћайже вс≥ т≥, кого п≥зн≥ше назвали покол≥нн¤м шестидес¤тник≥в, хто разом ≥з трохи старшими √ригором “ютюнником, Ћ≥ною  остенко, ƒмитром ѕавличком, ¬≥ктором Ѕлизнецем та трохи молодшими ¬алер≥Їм Ўевчуком, ¬олодимиром ƒроздом та ≥ншими ознаменували нову хвилю в украњнськ≥й л≥тератур≥, визначали обличч¤ молодого тод≥ л≥тературного покол≥нн¤.

ѓх називали Ђд≥тьми в≥йниї. —правд≥, на њхню дит¤чу долю випали т¤жк≥ випробуванн¤ воЇнного лихол≥тт¤ та повоЇнноњ в≥дбудови. ≤ ц≥ враженн¤ пот≥м л¤гли в основу багатьох њхн≥х твор≥в. јле хочетьс¤ звернути увагу й на ≥нше в дол≥ цього покол≥нн¤. ¬елик≥ ≥сторичн≥ под≥њ, картини зрушенн¤ св≥ту, запавши в дит¤чу св≥дом≥сть, спри¤ли формуванню такого душевного ладу, в ¤кому визр≥вали розмах у¤ви, масштабн≥сть мисленн¤, дух тривожноњ причетност≥ до ≥стор≥њ, почутт¤ в≥дпов≥дальност≥ за долю свого народу.

ќтож Ч народ... ÷е покол≥нн¤ в≥дчувало свою орган≥чну причетн≥сть до нього. ¬оно бачило, ¤к њхн≥ матер≥, залишившись сам≥, не т≥льки годували крањну, а й крилом своњм ос≥нили майбутнЇ крањни в д≥т¤х своњх... як батьки, що поверталис¤ з фронт≥в, Ч далеко, далеко не вс≥, Ч зранен≥ й кал≥чен≥, ставали до плуг≥в ≥ верстат≥в. як старш≥ брати й сестри Ђвербувалис¤ї (або њх моб≥л≥зували!) на в≥дбудову шахт ƒонбасу й завод≥в «апор≥жж¤. як њхн≥ ровесники (та й сам≥ вони!) вчилис¤ уривками м≥ж прополюванн¤м бур¤к≥в у колгосп≥, загот≥влею палива дл¤ школи й ус≥л¤кою роботою на присадибн≥й д≥л¤нц≥; читали при каганц≥, писали м≥ж р¤дк≥в старих уц≥л≥лих книжок, бо зошит≥в не було, а за п≥дручниками займали чергу, бо њх чи й було по одному на клас, а проте мр≥¤ли (принаймн≥ багато з них) стати неодм≥нно льотчиками, мор¤ками, вченими, дипломатами, артистами, поетами. ≤ ставали, ставали, дарма що прибивалис¤ до столиць у балетках-Ђпрорезинкахї ≥ полотн¤них сорочках та з фанерними чемоданами на два пуди картопл≥...

Ќеповторна, щемливо зворушлива м≥шанина нужди, вбогост≥, високих поривань, нањвност≥ й ч≥пкоњ енерг≥њ, малих матер≥альних та великих духовних запит≥в...

” 60Ч70-х роках у –ад¤нському —оюз≥ виникло прим≥тне ¤вище, коли пол≥тику
ур¤ду стала в≥дкрито критикувати невелика, але дедал≥ б≥льша к≥льк≥сть людей,
¤ких звичайно називали дисидентами й ¤к≥ вимагали ширших громад¤нських, рел≥-
г≥йних ≥ нац≥ональних прав. як п≥сл¤ дес¤тил≥ть терору, в атмосфер≥ жорсткого
контролю й при вс≥х на¤вних засобах ≥деолог≥чноњ обробки м≥г зародитис¤ цей г≥дний
подиву виклик режимов≥? ƒисидентство великою м≥рою виросло з дестал≥н≥зац≥њ, з
послабленн¤ Ђпарал≥чу страхуї, що њх розпочав ’рущов. …ого обмежен≥ викритт¤
страх≥тливих злочин≥в стал≥нськоњ доби викликали розчаруванн¤ та скептицизм в≥д-
носно й ≥нших стор≥н режиму. “ому спроба ЅрежнЇва обмежити л≥берал≥зац≥ю ви-
кликала протести й опозиц≥ю, особливо серед ≥нтел≥генц≥њ.

ƒисидентський рух плинув у —–—– трьома потоками, що часто зливалис¤. «ав-
д¤ки легшому доступу до зах≥дних журнал≥ст≥в найб≥льш в≥домим був московський
правозахисний, або демократичний, рух, що переважно складавс¤ з представник≥в
рос≥йськоњ ≥нтел≥генц≥њ, серед пров≥дник≥в ¤коњ були так≥ св≥точ≥, ¤к письменник ќлександр —олжен≥цин та ф≥зик-¤дерник јндр≥й —ахаров. ≤ншою формою Ђантигромад-
ськоњ повед≥нкиї був рел≥г≥йний актив≥зм. Ќа ”крањн≥, ¤к ≥ в ≥нших нерос≥йських рес-
публ≥ках, дисидентство викристал≥зовувалос¤ у змаганн¤х за нац≥ональн≥ й грома-
д¤нськ≥ права, а також за рел≥г≥йну свободу.

ќсередок украњнських дисидент≥в складали Ђшестидес¤тникиї Ч нове
пл≥дне покол≥нн¤ письменник≥в, що здобувало соб≥ визнанн¤. ƒо нього належали
Ћ≥на  остенко, ¬асиль —имоненко, ≤ван ƒрач, ≤ван —в≥тличний, ™вген —верстюк,
ћикола ¬≥нграновський, јлла √орська та ≤ван ƒзюба. ѕ≥зн≥ше до них приЇдналис¤
¬асиль —тус, ћихайло ќсадчий, ≤гор та ≤рина  алинц≥, ≤ван √ель та брати √орин≥.
¬ражаючою рисою ц≥Їњ групи було те, що њњ члени ¤вл¤ли собою зразковий продукт
рад¤нськоњ системи осв≥ти й швидко робили соб≥ багатооб≥ц¤ючу кар'Їру. ƒе¤к≥ бу-
ли переконаними комун≥стами. ’оча дисиденти д≥¤ли переважно в  иЇв≥ та Ћьвов≥,
вони походили з р≥зних частин ”крањни.

Ѕ≥льш≥сть складали сх≥дн≥ украњнц≥, проте
багато з них мали т≥ чи ≥нш≥ зв'¤зки ≥з «ах≥дною ”крањною, де свого часу навчалис¤ чи
працювали. ≤нша варта уваги риса пол¤гала в тому, що чимало ≥нтел≥гент≥в були в сво-
њх с≥м'¤х першими, хто залишив село й приЇднавс¤ до лав м≥ськоњ ≥нтел≥генц≥њ. «в≥дси
й той нањвний ≥деал≥зм та складна аргументац≥¤, часто притаманн≥ њхн≥м за¤вам. «а-
галом вони становили дуже аморфний ≥ неорган≥зований конгломерат людей. Ќа
”крањн≥ нал≥чувалос¤ не б≥льше тис¤ч≥ активних дисидент≥в. ѕроте њх п≥дтримувало
й сп≥вчувало њм, напевне, багато тис¤ч.

ѕроти чого ж виступали украњнськ≥ дисиденти ≥ ¤ких ц≥лей прагнули дос¤гти?
як ≥ в кожн≥й груп≥ ≥нтелектуал≥в, тут ≥снувала велика р≥зноман≥тн≥сть ≥ в≥дм≥нн≥сть у
погл¤дах. ≤ван ƒзюба, л≥тературний критик ≥ один з найвидатн≥ших дисидент≥в, одна-
ково прагнув здобути ¤к громад¤нськ≥ свободи, так ≥ нац≥ональн≥ права. ¬≥н ч≥тко ви-
словив свою мету: Ђя пропоную... одну-Їдину р≥ч: свободу Ч свободу чесного публ≥ч-
ного обговоренн¤ нац≥онального питанн¤, свободу нац≥онального вибору, свободу
нац≥онального самоп≥знанн¤ ≥ саморозвитку. јле спочатку ≥ насамперед маЇ бути сво-
бода на дискус≥ю ≥ незгодуї. Ќац≥онал-комун≥ста ƒзюбу непокоњла велика розб≥ж-
н≥сть м≥ж рад¤нською теор≥Їю та д≥йсн≥стю, особливо в галуз≥ нац≥ональних прав, то-
му в≥н закликав власт≥ усунути њњ дл¤ блага ¤к рад¤нськоњ системи, так ≥ украњн-
ського народу. Ќа в≥дм≥ну в≥д нього ≥сторик ¬алентин ћороз продовжував ≥нтелекту-
альн≥ традиц≥њ украњнського ≥нтегрального нац≥онал≥зму, в≥дкрито виражаючи свою
в≥дразу до рад¤нськоњ системи та над≥ю на њњ крах. ѕроте взагал≥ украњнськ≥ диси-
денти закликали до проведенн¤ в —–—– реформ, а не до революц≥њ чи в≥докремленн¤,
й виступали проти нац≥ональних репрес≥й на ”крањн≥ та за громад¤нськ≥ права в
—–—–.

—еред зах≥дних анал≥тик≥в украњнського дисидентського руху ≥снуЇ розб≥жн≥сть
щодо умов, котр≥ спонукали людей до в≥дкритого протесту. ќлександр ћотиль до-
водить, що до зародженн¤ дисидентства на ”крањн≥, ¤к ≥ в –ад¤нському —оюз≥ вза-
гал≥, спричинивс¤ насамперед пол≥тичний курс рад¤нського кер≥вництва, особливо
хрущовська Ђв≥длигаї й намаганн¤ ЅрежнЇва покласти њй край. ¬≥дверто проукрањн-
ська л≥н≥¤ Ўелеста, поза вс¤ким сумн≥вом, давала украњнськ≥й ≥нтел≥генц≥њ додаткову
спонуку висловлювати невдоволенн¤ ћосквою. ¬севолод ≤сањв та Ѕогдан  равченко
п≥дкреслюють, що дисидентство було т≥сно пов'¤зане насамперед ≥з соц≥ально-
економ≥чною напружен≥стю. « огл¤ду на орган≥зований ћосквою величезний наплив
на ”крањну рос≥¤н вони вважають, що конкуренц≥¤ за виг≥дну роботу м≥ж прив≥ле-
йованими рос≥йськими прибульц¤ми та амб≥ц≥озними украњнц¤ми часто схил¤ла ос-
танн≥х до п≥дтримки вимог дисидент≥в надати ”крањн≥ б≥льшоњ самост≥йност≥. “ак чи
≥накше, в даному контекст≥ дисидентство було найнов≥шим про¤вом в≥кового проти-
сто¤нн¤ м≥ж украњнською ≥нтел≥генц≥Їю та бюрократ≥Їю рос≥йськоњ ≥мпер≥њ.

≤нерц≥¤ дестал≥н≥зац≥њ продовжувала розбурхувати неспок≥й серед ≥нтел≥ген-
ц≥њ. ѕроведена у 1963 р. в  ињвському ун≥верситет≥ оф≥ц≥йна конференц≥¤ з питань
культури та мови, участь у ¤к≥й вз¤ли б≥льше тис¤ч≥ чолов≥к, перетворилас¤ на в≥д-
криту демонстрац≥ю проти русиф≥кац≥њ. ѕриблизно в цей час студенти та ≥нтел≥ген-
ц≥¤ стали пост≥йно сходитис¤ до пам'¤тника “арасов≥ Ўевченку в  иЇв≥ не т≥льки
дл¤ публ≥чних читань твор≥в поета, а й також дл¤ того, щоб критикувати культурну
пол≥тику режиму. ѕ≥дозр≥ла пожежа 1964 р., що знищила фонд украњнських рукопи-
с≥в б≥бл≥отеки јкадем≥њ наук ”крањни, викликала бурю протест≥в пров≥дних д≥¤ч≥в
л≥тератури. ѕобоюючис¤, щоб под≥њ не вийшли з-п≥д контролю,  ремль вир≥шив
ударити по дисидентському рухов≥ в усьому –ад¤нському —оюз≥. Ќасл≥дком ц≥Їњ
пол≥тики на ”крањн≥ став арешт наприк≥нц≥ 1965 р. близько двох дес¤тк≥в тих, хто
протестував особливо голосно. ўоб зал¤кати ≥нших, власт≥ вир≥шили судити диси-
дент≥в в≥дкритим судом.

ѕ≥сл¤ пад≥нн¤ у 1972 р. Ўелеста ўербицький, спираючись на шефа  ƒЅ ‘е-
дорчука ≥ парт≥йного ≥деолога ћаланчука, розпочав масивний погром опозиц≥йноњ
≥нтел≥генц≥њ, що призв≥в до арешту сотень людей ≥ набагато сувор≥ших вирок≥в, н≥ж
у 1965Ч1966 р. ¬≥двертих дисидент≥в, а також сп≥вроб≥тник≥в досл≥дних ≥нститут≥в,
редакц≥йних колег≥й, ун≥верситет≥в, ¤ких п≥дозрювали в Ђнеблагонад≥йнихї погл¤-
дах, виган¤ли з роботи. ÷¤ хвил¤ пересл≥дувань, що нагадувала стал≥нськ≥ дн≥, трав-
мувала ц≥ле покол≥нн¤ украњнськоњ ≥нтел≥генц≥њ й змусила багатьох, серед них ≥ ƒзюбу,
пока¤тис¤ й в≥д≥йти в≥д дисидентськоњ д≥¤льност≥.

”крањнська √ельс≥нкська група. ѕор≥д≥л≥ чисельно, але й дал≥ сповнен≥ р≥шучост≥.
дисиденти у 1975 р. д≥стали новий ≥мпульс, коли —–—– п≥дписав ’ельс≥нкську уго-
ду й оф≥ц≥йно погодивс¤ шанувати громад¤нськ≥ права своњх п≥дданих. ѕов≥ривши
 ремлев≥ на слово, дисиденти орган≥зували в≥дкрит≥ й, на њхню думку, юридичне санк-
ц≥онован≥ групи, завданн¤ ¤ких пол¤гало в тому, щоб нагл¤дати за дотриманн¤м
громад¤нських прав з боку  ремл¤. ѕерший ’ельс≥нкський ком≥тет було засновано
в ћоскв≥ у травн≥ 1976 р. Ќезабаром, у листопад≥ 1976 р., в  иЇв≥ з'¤вилас¤ ”к-
рањнська √ельс≥нкська група. јналог≥чн≥ групи сформувались у Ћитв≥, √руз≥њ та ¬≥р-
мен≥њ.

1	2

Ќазва: ѕоети шестидес¤тники, њх роль в духовн≥й письменн≥й культур≥ ’’ стол≥тт¤
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-23 (2163 прочитано)