ультура > “радиц≥йн≥ види господарськоњ д≥¤льност≥

√утництво Ц виготовленн¤ вироб≥в ≥з скла Ц було в≥доме в ”крањн≥ понад тис¤чу рок≥в. “очний час його виникненн¤ не встановлено, але в ск≥фських похованн¤х уже знаход¤ть намиста ≥з скла ≥з вкраплюванн¤м р≥знокольорових барвник≥в. Ќазва промислу походить в≥д слова УгутаФ, що означаЇ скловарну п≥ч. ¬ У—лов≥ о полку ≤горев≥мФ згадуЇтьс¤ вир≥б ≥з скла Ц стекл¤ниц¤. ¬ироби ≥з скла були не буденними речами, вони використовувалис¤ ¤к св¤тков≥ мистецьк≥ прикраси. ÷е був не т≥льки посуд, а й декоративн≥ ≥грашки: п≥вники, зайчики, баранц≥, а також р≥зн≥ св≥чники, намисто. –ем≥сники волод≥ли р≥зними прийомами: видуванн¤, орнаментуванн¤, кольорового забарвленн¤ скла.

√утництво набуло поширенн¤ на територ≥њ „ерн≥г≥вського та ¬олочиського ѕол≥сс¤, що зумовлено на¤вн≥стю значноњ к≥лькост≥ потр≥бноњ сировини: п≥ску, крейди, вапна, тугоплавких глин ≥ великоњ к≥лькост≥ л≥сового матер≥алу, з ¤кого добували вуг≥лл¤, смолу ≥ поташ.

√утники найчаст≥ше працювали с≥мейними колективами, р≥дко користуючись найманою працею, ≥ робили це головним чином узимку п≥сл¤ завершенн¤ польових роб≥т. ƒосить поширеною була оренда гутниками певноњ частки пом≥щицькоњ земл≥ разом з л≥сом, озером, млином тощо. ѕлата за оренду встановлювалас¤ натурою (скловиробами) або грошима.

—кл¤ним посудом у ’≤’ Ц на початку ’’ ст. користувалис¤ в основному пом≥щики, чиновники, купецтво, духовенство, аптекар≥. ўодо в≥конного скла, то воно широко використовувалось ¤к м≥ськими, так ≥ с≥льськими жител¤ми. √утники виготовл¤ли столовий, кухонний, аптечний посуд, м≥сткост≥ дл¤ збер≥ганн¤ ≥ транспортуванн¤ харчових продукт≥в тощо. “акий посуд дуже часто прикрашавс¤ гутним декором (скл¤ними джгутами, розетками, налепами, медальйонами-печатками, др≥бним битим кольоровим склом), а також емалевим розписом. ѕроте др≥бне сел¤нське гутництво ще з XVIII ст. почало зазнавати тиску з боку в≥дпов≥дних мануфактур, створюваних пом≥щиками ≥ п≥дприЇмц¤ми. ¬же в к≥нц≥ ’≤’ Ц на початку ’’ ст. б≥льш≥сть др≥бних сел¤нських гут почала р≥зко скорочуватись: вони не змогли перейти на виготовленн¤ грав≥рованих, шл≥фованих та пресованих вироб≥в через брак кошт≥в дл¤ закуп≥вл≥ нового техн≥чного устаткуванн¤. ƒр≥бн≥ гути продовжували у невеликих к≥лькост¤х формувати ≥ декорувати традиц≥йний посуд, попит на ¤кий до початку 20-х рок≥в збер≥гавс¤ т≥льки на м≥сцевому ринку.

 илимарство Ц така давн¤ галузь ручного ткацтва, що археологи знаход¤ть рештки килимових вироб≥в та ткацьких знар¤дь ≥ в античних м≥стах та ск≥фських осел¤х. ¬≥дом≥ центри украњнського килимарства: ѕод≥лл¤, ¬олинь, ѕолтавщина,  ињвщина, „ерн≥г≥вщина. Ќин≥ традиц≥йним килимарством в ”крањн≥ займаютьс¤ 24 фабрики ≥ художн≥ майстерн≥. ќбробка вовни, ¤к ≥ обробка льону та конопель, в≥дома була украњнц¤м з час≥в трип≥льськоњ культури, про що св≥дчать археолог≥чн≥ знах≥дки глин¤них пр¤слиць.

“ехн≥ка килимарства збереглась до наших дн≥в так само, ¤к ≥ п≥дготовка вони до цього процесу. —першу мили овець у р≥чков≥й вод≥, пот≥м обстригали з них вовну металевими ножниц¤ми. –обилось це навесн≥, коли минала небезпека приморозк≥в. Ќастрижену вовну знежирювали, протираючи попелом, промивали, сушили ≥ сортували. ѕот≥м сировину били ≥ вич≥сували на деревТ¤них гребн¤х (УдраглахФ). ћТ¤ку вовну пр¤ли з кружел¤ веретеном так само, ¤к ≥ рослинну пр¤жу. ѕочиналось снуванн¤ ≥ тканн¤, пот≥м сукно збивали й вал¤ли, поливаючи холодною чи гар¤чою водою залежно в≥д іатунку сукна. √рубе сукно били руками в ручних ступах, ногами в ночвах або у ступах деревТ¤ними молотками, тонке Ц у млинових вод¤них ступах. ћТ¤ке сукно йшло на виготовленн¤ л≥жник≥в або ковдр. ƒовгий ворс складали у кошики, занурювали у вод¤ний пот≥к ≥, обертаючи, вич≥сували. ‘арбуванн¤ сукна ≥ нанесенн¤ на нього в≥зерунка виконувалось так само, ¤к ≥ на полотно, барвники були рослинного ≥ тваринного походженн¤ (березова ≥ в≥льхова кора Ц жовтий кол≥р, с≥к дроку Ц зелений, с≥к материнки та личинки метелика з-п≥д кор≥нн¤ суниць Ц червоний тощо); закр≥плювались кольори капуст¤ним ≥ ог≥рковим розсолом або сироваткою.

ƒеревообробка, р≥зьб¤рство.

ƒеревТ¤н≥ вироби на ”крањн≥ в≥дом≥ теж ≥з найдавн≥ших час≥в, особливо поширились на територ≥¤х, де деревина була основним матер≥алом. « дерева виробл¤ли посуд, знар¤дд¤ прац≥, човни, господарське хатне начинн¤ тощо. Ќайдавн≥ш≥ способи обробки деревини, що збереглись ≥ до наших дн≥в, - випалюванн¤ та видобуванн¤. “ак виготовл¤ли др≥жки, ступи, ложки, човни тощо. ≤з заготовки, виструганоњ ножем чи вирубаноњ сокирою, випалювались т≥ частини, ¤к≥ не можна було видалити ≥ншим способом. ѕ≥зн≥ше виникли досконал≥ техн≥ки ≥з застосуванн¤м багатьох ≥нструмент≥в, на основ≥ ¤ких розвинулись так≥ ремесла, ¤к бондарство (виготовленн¤ бочок) та стельмах≥вство (виготовленн¤ воз≥в ≥ саней). « деревиною працювали тесл≥ (груба обробка деревини дл¤ буд≥вництва) та стол¤ри (тонша робота з матер≥алом, а також виготовленн¤ знар¤дь прац≥).

Ќайтоншу роботу по дереву виконували р≥зьб¤р≥. –≥зьбленн¤ Ц народне мистецтво, ¤ке розвинулось з деревообробних ремесел ¤к допом≥жне. ¬ид прикрашенн¤ хати, воза чи саней до шедевр≥в народного мистецтва Ц р≥зьблених мебл≥в, скринь, терен≥в, рахв, топ≥рц≥в, шкатулок, люльок тощо пройшло р≥зьбТ¤рство довгий шл¤х, доки не вид≥лилось в окреме ремесло. –≥зьб¤р≥ застосовували методи випилюванн¤, випалюванн¤, художньоњ р≥зьби дл¤ нанесенн¤ художн≥х в≥зерунк≥в на вироби, ¤к≥, кр≥м утил≥тарного призначенн¤, мали й естетичн≥ функц≥њ.

ƒо роботи з деревом можна в≥днести й лозоплет≥нн¤, ¤ке особливо поширилось на ѕол≥сс≥ та «ах≥дн≥й ”крањни. « кори берези чи липи, з вербовоњ лози плели коробки Ц с≥валки, кошики дл¤ збиранн¤ ¤г≥д ≥ гриб≥в виготовл¤ли личаки. ѕлет≥нн¤ ≥з соломи поширилось на ѕод≥лл≥, на ѕ≥вдн≥ та —ход≥ ”крањни. ≤з соломи плели мати (циновки), коробки дл¤ збер≥ганн¤ зерна, брил≥ тощо. —ьогодн≥ б≥льш≥сть ≥з цих промисл≥в збереглись ¤к види народно-вжиткового мистецтва.

’удожн¤ обробка дерева була вже добре розвинена за час≥в  ињвськоњ –ус≥. ќск≥льки дерево не завжди збер≥гаЇтьс¤ в земл≥, археологи не часто знаход¤ть зразки давн≥х вироб≥в з дерева. ѕроте, в≥домо, що вже в ≤ тис¤чол≥тт≥ н.е. дерево широко використовувалос¤ в буд≥вництв≥ м≥ст ≥ с≥л, кн¤з≥вських палац≥в та фортець. —еред рем≥сничих профес≥й зТ¤вл¤ютьс¤ тесл¤р≥, ложкар≥, р≥зьб¤р≥, бондар≥ та ≥нш≥.

“ехн≥ка обробки дерева досить р≥зноман≥тна: видовбуванн¤, вир≥зуванн¤, виточуванн¤, розпис, випалюванн¤, ≥нкрустац≥¤, ≥нтарс≥¤ тощо. ќдна з найдавн≥ших техн≥к Ц видовбуванн¤ застосовувалось дл¤ виготовленн¤ побутових речей: човн≥в-довбанок, корит, ступ, черпак≥в, с≥льничок тощо. ƒл¤ вир≥зуванн¤, кр≥м сокири, застосовували струг, н≥ж, тесак, р≥зн≥ р≥зц≥, за допомогою ¤ких вир≥зувалис¤ ложки, декоративн≥ миски, черпаки, др≥бн≥ деревТ¤н≥ вироби р≥зного призначенн¤. “ехн≥ка виточуванн¤ ¤к п≥зн≥ший винах≥д, передбачаЇ використанн¤ токарного верстата, на ¤кому виготовл¤ють заготовку, ¤ку пот≥м можуть обробл¤ти ≥ншими ≥нструментами.

Ѕондарство в≥доме в ”крањн≥ вже в ’ ст. ¤к виготовленн¤ м≥сткого посуду: д≥ж≥, барила, в≥дра, коновки, бал≥њ, д≥йниц≥ та ≥н. Ѕондар≥ користувалис¤, кр≥м звичайних тесл¤рських ≥нструмент≥в, спец≥альними рубанками, фуганками, циркул¤ми, л≥н≥йками, кривим стругом.

–≥зьбленн¤ Ц одна з найдавн≥ших техн≥к художнього декоруванн¤ деревТ¤них вироб≥в. Ќа ѕрикарпатт≥ й Ѕуковин≥ техн≥ку плоскоњ р≥зьби часто поЇднують з ≥нкрустац≥Їю Ц орнаментальним оздобленн¤м шматочками дерева, металу, слоновоњ к≥стки, перламутру, б≥серу тощо. ќдним з вид≥в ≥нкрустац≥њ Ї ≥нтрас≥¤ кольоровими породами дерев, ¤кий використовуЇтьс¤ дл¤ виготовленн¤ наст≥нних декоративних плакеток, портрет≥в, пейзаж≥в тощо. ƒл¤ художнього декоруванн¤ дерева здавна використовувалис¤ розписи р≥зною фарбою (темпера, гуаш, ол≥йн≥ чи ан≥л≥нов≥), ¤к≥ пот≥м поливають лаком. Ќин≥ побутуЇ ще один спос≥б декоруванн¤ вироб≥в з дерева Ц випалюванн¤ електрописаком чи спец≥альними штампами.

Ќин≥ фах≥вц≥ з художньоњ обробки дерева готують техн≥куми й училища  осова, Ћьвова, ¬ижниц≥, ”жгорода та яворова. ћайже в кожн≥й област≥ ”крањни ≥снують п≥дприЇмства, ¤к≥ випускають декоративн≥ вироби з дерева. ѓх близько ста пТ¤тдес¤ти.

ќбробка метал≥в.

Ѕронзоливарне виробництво в ”крањн≥, ¤к довели археологи в≥доме ще з трип≥льських час≥в (IV-II тис¤чол≥тт¤ до н.е.). “радиц≥њ видобуванн¤ руди збереглис¤ в ”крањн≥ в≥д  ињвськоњ –ус≥. ƒавньоруськ≥ ковал≥ були об≥знан≥ з технолог≥чними прийомами куванн¤, зварюванн¤, терм≥чноњ обробки метал≥в. ¬они виготовл¤ли знар¤дд¤ прац≥, к≥нську зброю, наконечники спис≥в, сокири, полочуги та р≥зноман≥тн≥ реч≥ господарського призначенн¤. Ќа –ус≥ ≥снувало понад 16 ковальських ремесел. ¬исокого розвитку дос¤гла також обробка кольорових метал≥в: м≥д≥, бронзи, ср≥бла, золота.

ёвел≥рн≥ вироби давньоруських майстр≥в в≥дзначалис¤ мистецькою витончен≥стю ≥ досконал≥стю малюнк≥в. јрхеологи, кр≥м готових вироб≥в, знаход¤ть значну к≥льк≥сть ливарних формочок дл¤ виготовленн¤ прикрас. “радиц≥йн≥ ювел≥рн≥ технолог≥њ в  ињвськ≥й –ус≥ карбуванн¤, тисненн¤, штампуванн¤, чернь, зернь, скань. Ќайскладн≥ший спос≥б орнаментац≥њ ювел≥рних вироб≥в, традиц≥йний дл¤  ињвщини, - перегородчаста емаль. ѕ≥зн≥ше це мистецтво емальЇр≥в поширювалось ≥ на ≥нш≥ земл≥  ињвськоњ –ус≥, зокрема, √алич. Ѕагат≥ колекц≥њ музењв  иЇва, „ерн≥гова, ’аркова, Ћьвова св≥дчать про високий р≥вень ювел≥рного мистецтва  ињвськоњ –ус≥ пор≥вн¤но ≥з зах≥дноЇвропейськими крањнами. —тародавн≥ браслети, сережки, котли, д≥амеди, гривни, медальйони, ланцюжки, персн≥ ще й тепер вражають незр≥вн¤ною красою, ажурн≥стю, досконалою вишукан≥стю. ёвел≥рн≥ вироби час≥в  ињвськоњ –ус≥ по праву вважаютьс¤ шедеврами св≥тового мистецтва.

1	2	3	4	5	6	7	8	9

Ќазва: “радиц≥йн≥ види господарськоњ д≥¤льност≥
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-23 (5654 прочитано)