Культура > Ю.А. Целевич-видатний діяч культури

Працюючи над багатоаспектною темою опришкiвства, осягаючи цей соцiальний феномен синтетично, Ю.Целевич ретельно добирав для свого дослiдження не тiльки архiвний матерiал, а й першоджерельний - себто найцiннiше з рiки усної народної творчостi (пiсенно-пое тичний жинок рiзних жанрiв, казки, перекази, легенди, приказки, мiфи, повiр"я тощо). Творчо засвоюючи й переробляючи фольклорний фермент, трансформуючи його в iсторичний аналiтизм вiн як етнолог заохочував любителiв i шанувальникiв нашої бувальщини до зб ирання переказiв про О.Довбущука. Одним iз перших заклики Ю.Целевича реалiзував I.Огоновський, який 1879 р. на сторiнках "Правди" надрукував статтi та цикли власних записiв ("Дещо про гуцулiв", "Слова з Гуцульщини", "Спiванки з Гуцульщини"). Чимало фольк лорних матерiалiв зiбрали згодом В.Шухевич, Л.Витошинський, Ц.Бурачинська, Н.Кобринська, I.Охримович, М.Бучинський, В.Гнатюк, I.Франко, М.Павлик та iншi дослiдники й збирачi. Ю.Целевич пiклувався про перебудову просвiтницької дiяльностi в краї. За свiдченням В.Барвiнського вiн разом iз А.Вахнянином готував пiдручник української iсторiї для середнiх шкiл (однак рукопису в архiвах не виявлено). Серйозним з науково-просвiтницького боку й актуальним з огляду на нацiонально-полiтичну ситуацiю є ряд дослiджень Ю.Целевича про стан галицького шкiльництва, зокрема до часiв Йосифа П. У рядi нiмецькомовних монографiчних i популярних видань вчений доходи ть висновку, що з "тих шкiл не було i не могло бути в Галичинi великого хiсна",1 бо основною метою була "германiзацiя краю, а не просвiта народу". Для iсторикiв, краєзнавцiв певний iнтерес становить i така популярна книжка Ю.Целевича, як "Життє просвiтителiв слов"ян святих рiвноапостольних Кирила i Методiя" (1891). Як бачимо, Юлiан Андрiйович Целевич залишив науковцям, широким колам народознавцiв значну спадщину, яка повинна стати в наш час предметом сумлiнних дослiджень iсторикiв, мистецтвознавцiв, етнографiв. Маємо вiру й надiю, що постать цього вченого найближчи м часом займе належне мiсце в iсторiї вiтчизняної культури. Адже вивчати процес духовного вiдродження кiнця ХIХ ст. без нього - значить знову залишити на культурологiчному полi плями незнання, байдужостi до визначних синiв нашого народу. до його духовнос тi.

Л I Т Е Р А Т У Р А

Целевич Ю. Iсторiя Скиту Манявського враз з сборником грамот, листiв i деяких судових документов дотичних того монастиря. - Львiв: З друк. Т-ва iм. Шевченка, 1887. - 136, СХIХ с.

ПРО Ю.А.ЦЕЛЕВИЧА

Франко I. Зiбрання творiв: У 50 т. / Редкол.: Є.П.Кирилюк (голова) та iн. - К.: Наук. думка, 1980-1986. - Т. 27-44. Про Ю.А.Целевича див. "Показчик iмен до томiв".

Качкан В.А. Українське народознавство в iменах: У 2 ч. Ч.1.: Навч. посiбник / За ред. А.З.Москаленка; Передм. А.Г.Погрiбного. - К.: Либiдь, 1994-1995. Про Ю.А.Целевича див. "Показчик iмен до томiв".

Качкан В. Юлiан Целевич // Качкан В. Хай святиться iм"я твоє: Галицькi просвiтницькi дiячi, письменники, вченi - виходцi iз священиц. родин. - Чернiвцi, 1994. - С.86-94.

Качкан В. Юлiан Целевич : Iст. портр. // Освiта. - 1993. - 22 квiт.

Качкан В. Наш Юлiан Целевич // Прикарпат. правда. - 1993. - 24 берез.

Шах С. Львiв - мiсто моєї молодостi. - Мюнхен: Християн. Голос, 1956. - 362 с. Про Ю.А.Целевича див.: "Поазбучний список iмен," С. 357.

Целевич Юлiан (1843-1892) // Енциклопедiя українознавства: У 10 т. : Слов. частина / Наук. Т-во iм. Шевченка; Голов. ред. В. Кубiйович. - Париж; Нью-Йорк, 1984. - Т.10. - С. 3648.

Целевич Юлiан (23.Ш.1843 - 24.ХП.1892) // Український радянський енциклопедичний словник: У 30 т. / Редкол.: Бабичев Ф.С. (голов. ред.) та iн. - 2-ге вид. - К., 1987. - Т.30. - С. 592.

1	2

Назва: Ю.А. Целевич-видатний діяч культури
Дата публікації: 2005-02-23 (623 прочитано)