Ћ≥тература св≥това > јристофан та його творч≥сть
јристофан та його творч≥сть—тор≥нка: 1/4
омед≥њ јр≥стофана - найдавн≥ш≥ зразки комед≥йного жанру в л≥тературах ™вропи. Ѕагато тем, зачеплених ц≥м незр≥вн¤нним художником слова, залишаютьс¤ ≥ в наш≥ дн≥ актуальними. „и не переб≥льшенн¤ це? Ќевже й справд≥ дв≥ тис¤ч≥ з лишком рок≥в не провели м≥ж јр≥стофаном ≥ нами непрох≥дноњ меж≥, не перетворили його творч≥сть на музейну ц≥нн≥сть? « ус≥х вид≥в драматург≥њ комед≥¤ найщ≥льн≥ше зв'¤зана з≥ злободенн≥стю. Ќав≥ть сатиричн≥ стр≥ли ћольЇра прот¤гом трьох стол≥ть встигли притупитис¤, ≥ половина його спадщини в наш≥ дн≥ належить ≥сторикам л≥тератури ≥ театров≥, втративши своЇ живе звучанн¤. ќднак ћольЇр живе, оск≥льки в багатьох своњх образах в≥н розкрив неминущ≥ в класовому сусп≥льств≥ риси людських характер≥в ≥ прагнень. “а де¤к≥ образи ћольЇра вже вкрилис¤ павутиною часу. ўо ж сказати п≥сл¤ цього про јр≥стофана люд¤м, ¤к≥ живуть в епоху величезних соц≥альних зм≥н, економ≥чних катастроф, пережили воЇнн≥ з≥ткненн¤, перед ¤кими найб≥льш≥ в≥йни ≥ чвари грецького св≥ту здаютьс¤ метушнею в розворушеному мурашнику? „итача, ¤кий вперше приступав до јр≥стофана, твори стародавнього комед≥ографа можуть збити з пантелику, викликати подив уже одн≥Їю своЇю формою. …ого комед≥њ погано вкладаютьс¤ у звичне у¤вленн¤ про даний драматург≥чний жанр. ” багатьох з них сюжети ледве нам≥чен≥ ≥ побудован≥ з ц≥лковитим нехтуванн¤м зовн≥шньоњ правдопод≥бност≥, звичноњ дл¤ нас лог≥ки. ¬ них в≥дсутн≥ розвинут≥ ≥ всеб≥чно змальован≥ характери. ¬ них часто не дотримуютьс¤ елементарн≥ вимоги благопристойност≥... ѕерше враженн¤ в≥д театру јр≥стофана схоже на те, ¤ке в Ђ‘ауст≥ї √ете в≥дчувають герой ≥ його супутник, п≥дн¤вшись на Ѕрокен в розпал≥ в≥дьомського шабашу ¬альпуржиноњ ноч≥: Ѕ≥жать, лет¤ть, свист¤ть, стукочуть, —крипл¤ть, шипл¤ть, кипл¤ть, клекочуть, [3] —мерд¤ть, ≥скр¤ть, гор¤ть, печуть! ¬≥дьомський дух повсюди чуть! «ам≥сть людей - фантастичн≥ ≥стоти, що виступають на такому ж, найчаст≥ше фантастичному фон≥ - в пов≥тр¤ному простор≥, в п≥дземному св≥т≥ - Ђцарств≥ мертвихї. ”часники хору вдають ≥з себе жаб, ос, птах≥в, небесн≥ хмари. √ерой п'Їси Ђћирї летить на небо, до осел≥ бог≥в, ос≥длавши в≥дгодованого жука-гнойовика. Ќа сцену винос¤ть у кл≥тках, ¤к двох п≥вн≥в, приготованих до бою, ѕравду ≥ Ќеправду, ≥ вони починають сперечатис¤ м≥ж собою. ƒо людськоњ мови дом≥шуютьс¤ голоси тварин, химерн≥ звуконасл≥дуванн¤: оњ, коњ, коњ! ћ≥м≥-м≥м≥-м≥м≥! Ѕомбакс-бомбалобомбакс-брекекекекс, коакс, коакс! ¬ируЇ вир каламбур≥в, двозначностей, непристойностей. ѕеред нами св≥т, Ђвивернутий навивор≥тї. √ромад¤нин, незадоволений зат¤жною в≥йною, укладаЇ в ≥ндив≥дуальному пор¤дку сепаратний мир з ворожою державою (комед≥¤ Ђјхарн¤ниї). Ѕатько в≥ддав сина учитис¤, та, повернувшись, син сам навчаЇ батька ≥ б'Ї його за нет¤мущ≥сть ≥ неслухн¤н≥сть (Ђ’мариї). ∆≥нки берутьс¤ за керуванн¤ державою, в≥ддаючи чолов≥кам кухню та догл¤д за д≥тьми (Ђ∆≥нки в народних зборахї). ƒержави вимушен≥ припинити зат¤жну в≥йну, бо ж≥нки в≥дмовл¤ютьс¤ жити з≥ своњми чолов≥ками (ЂЋ≥с≥стратаї). ” п≥дземному царств≥, Ђна т≥м св≥т≥ї, в≥дбуваЇтьс¤ л≥тературний диспут, внасл≥док ¤кого визнаний переможцем драматург одержуЇ дозв≥л повернутис¤ на землю ≥ продовжувати перервану смертю д≥¤льн≥сть (Ђ∆абиї). ј в ц≥лому - незвичайне поЇднанн¤ цирку, оперетки, огл¤ду, ком≥чного балету - що завгодно, т≥льки не те, що ми звикли називати комед≥Їю. Ќе кажемо вже про свав≥лл¤ автора, ¤кий випускаЇ на сцену актор≥в з ≥менами живих, добре в≥домих гл¤дачам ос≥б - сучасного драматурга, попул¤рного ф≥лософа, високопоставленого пол≥тичного д≥¤ча, в≥домого полководц¤... * * * “а нав≥що гадати, що форма комед≥њ зупинилась на т≥й стад≥њ, ¤коњ вона дос¤гла за час≥в п≥знього феодал≥зму ≥ в епоху кап≥тал≥зму? Ќевже можливост≥ комед≥њ вичерпуютьс¤ тими ком≥чними под≥¤ми в чотирьох ст≥нах с≥мейного дому, у вузькому кол≥ ≥зольованого житт¤, в ¤кому д≥ють обдурен≥ чолов≥ки ≥ хитр≥ ж≥нки, дотепн≥ й заповз¤тлив≥ слуги, безпорадн≥ влаштувати своЇ щаст¤ закохан≥, нестерпн≥ тещ≥ ≥ сварлив≥ свекрухи, в ¤кому д≥¤ будуЇтьс¤ на немудрих м≥стиф≥кац≥¤х, на раптових вп≥знанн¤х, - невже вс≥ ц≥ образи й ситуац≥њ, багато раз повторен≥ - в≥д ком≥ка —тародавнього –иму ѕлавта до Ћопе де ¬еги, в≥д сучасника Ўексп≥ра - [4] Ѕен ƒжонсона до ћольЇра ≥ дал≥ до плодовитого французького Ђдраморобаї XIX стол≥тт¤ —кр≥ба, - раз ≥ назавжди обмежили фантаз≥ю комед≥ограф≥в непорушними рамками? ўе √оголь звертав увагу на те, що в новий час любовна ≥нтрига вже недостатн¤ дл¤ комед≥њ. …ого Ђ–ев≥зорї, так≥ комед≥њ ќстровського, ¤к Ђƒоходне м≥сцеї, такий витв≥р рос≥йськоњ драматург≥њ, ¤к трилог≥¤ —ухово- обил≥на, показали, що соц≥альна сатирична комед≥¤ широкого масштабу см≥ливо ламаЇ традиц≥йн≥ форми. ≤ за наших дн≥в робилис¤ неодноразов≥ намаганн¤ вийти за меж≥ канон≥чного комед≥йного жанру ≥ спробувати п≥ти шл¤хом старогрецькоњ пол≥тичноњ комед≥њ V стол≥тт¤ до нашоњ ери. њх не так багато. ћожна згадати з-пом≥ж французьких автор≥в, наприклад, –омена –оллана з його п'Їсою ЂЋ≥люл≥ї, ћусс≥нака ≥ ¬ай¤на утюр'Ї - ЂЅатько Ћипеньї (виродженн¤ Ђлипневоњї французькоњ революц≥њ 1789 р). ” рос≥йськ≥й рад¤нськ≥й л≥тератур≥ блискучими зразками комед≥њ Ђар≥стофан≥вськогої типу Ї п'Їси ћа¤ковського Ђћ≥стер≥¤ Ѕуффї, Ђ лопї, ЂЅан¤ї, ¤к≥ створювались без вс¤коњ думки про јр≥стофана, але незр≥вн¤нно ближч≥ до нього, н≥ж н≥мецьк≥ спроби XVIII ст., що пр¤мо насл≥дували ком≥ков≥ —тародавньоњ √рец≥њ, хоч де¤к≥ з цих насл≥дувань п≥дписан≥ ≥м'¤м великого √ете. омед≥њ јр≥стофана можуть мати дл¤ нас не т≥льки п≥знавальне значенн¤. ƒо певноњ м≥ри вони можуть бути також ≥ школою комед≥йноњ майстерност≥. јле дл¤ того, щоб оц≥нити це п≥знавальне значенн¤, щоб вв≥йти в цю Ђшколуї, усв≥домити комед≥њ јр≥стофана, ¤к твори мистецтва, - треба зрозум≥ти, чим обумовлена своЇр≥дн≥сть цих твор≥в, ¤к≥ так ≥ лишилис¤ Ђнеповторнимиї в п≥зн≥ш≥й ≥стор≥њ Ївропейськоњ драматург≥њ ≥ театру. ѕочати доведетьс¤ з питанн¤, ¤к виникла стародавн¤ аттична комед≥¤. * * * «вичайно вказують на два джерела стародавньоњ грецькоњ комед≥њ. ќдним був ком≥чний хор, неодм≥нний учасник старогрецького весн¤ного св¤та на честь бога врожаю ≥ родючост≥ ¬акха-ƒ≥он≥са. ÷е св¤то (Ђкоммосї - грецькою мовою) в≥дпов≥даЇ частково слов'¤нськ≥й ћасниц≥ або зах≥дноЇвропейському карнавалу. ќсновне населенн¤ стародавньоњ јттики - сел¤ни, хл≥бороби та винороби. –еал≥зац≥¤ врожаю, перша проба молодого вина, готуванн¤ до нового сезону с≥льськогосподарських роб≥т - велик≥ под≥њ в житт≥ с≥льського колективу. Ђ оммосї супроводжувавс¤ п≥сн¤ми, танц¤ми, ≥грами. ¬≥д цих веселих, розгульних п≥сень н≥бито й п≥шла комед≥¤. [5] ¬казують ≥ на друге джерело. ¬оно так само йде в≥д села. ƒобросус≥дськ≥ в≥дносини м≥ж сел¤нством ≥ м≥ськими людьми встановились не в≥дразу, та й добросус≥дськими њх можна назвати т≥льки умовно. јнтагон≥зм м≥ста й села досить ¤скраво позначаЇтьс¤ ≥ в комед≥¤х јр≥стофана. «≥ сл≥в одного стародавнього автора, город¤ни кривдили сел¤н; останн≥ захищались, ¤к могли, а серед засоб≥в захисту неаби¤ким був виступ ком≥чного хору. Ќадамо слово античному авторов≥. Ђ омед≥¤ виникла так. —ел¤ни, ¤ких кривдили аф≥нськ≥ громад¤ни ≥ ¤к≥ хот≥ли запл¤мувати њх, приходили до м≥ста, коли там вкладалис¤ спати, ≥, йдучи вулиц¤ми, перел≥чували запод≥¤н≥ њм кривди, голосно вигукуючи ≥мена тих, хто њх образив. —ус≥ди слухали. ÷е було ганьбою дл¤ кривдника ≥ не раз примушувало його в≥дмовл¤тись надал≥ в≥д такого способу д≥й. „аст≥ повторенн¤ под≥бних виступ≥в значно зменшили число кривдник≥в. “од≥ м≥ська влада њх розшукала ≥ запропонувала повторити це в театр≥ї. ѕо¤сненн¤ маЇ вигл¤д трохи спрощений ≥ нањвний. јле факт ≥снуванн¤ таких викривальних виступ≥в колективу ц≥лком ≥мов≥рний. «гадаймо сцену з Ђћайськоњ ноч≥ї √огол¤. —≥льський голова ≥ його при¤тел≥ чують п≥д в≥кном шум ≥ туп≥т танцюючих. ÷е з ≥н≥ц≥ативи Ћевка, п≥д його кер≥вництвом парубки прийшли Ђв≥ддати шануї с≥льському голов≥. Ђѕ≥сн¤ зашум≥ла, ¤к вихор, - каже √оголь: √ей, чи чули, хлопц≥, ви? „и гол≥в ви позбувались? ” старого голови лепки вс≥ порозсипалисьї. —ценка, звичайно, не видумана, а нав≥¤на √оголю реальними фактами народного побуту. ÷е - один з приклад≥в викривального хору, под≥бного до тих, про ¤к≥ розпов≥дав цитований вище стародавн≥й автор. “еатрал≥зований виступ (у √огол¤ частина парубк≥в розмалювала соб≥ обличч¤, поприв'¤зувала бороди, над≥ла навивор≥т кожухи) викликаЇ загальний ≥нтерес ≥ см≥х на адресу правител≥в с≥льськоњ громади. ј з другого боку, помста см≥хом утримуЇ в≥д ≥нших способ≥в розправи, може, ≥ неможливоњ, ¤кщо супротивник сильн≥ший. ” народному украњнському вжитку так≥ хоров≥ п≥сн≥ зустр≥чаютьс¤ часто. √лузлив≥ п≥сн≥ входили, наприклад, в складне купальське д≥йство*. ¬ п≥сенн≥й форм≥ парубки ведуть задирливу сварку з д≥вчатами. ѕарубки висм≥юють д≥вчат, ¤к≥ грабл¤ми вит¤гають [6] сучку, що впала в казан з борщем. ј д≥вчата см≥ютьс¤ над орн≥йком, ¤кий везе ’ристю на торбин≥, або над ононом, ¤кий Ђпричепив жорна до по¤са, а сам полет≥в п≥д небеса, вгор≥ летить, крупи дере, а куди стане, опалаЇ, сучку доњть, кашу варить, своњй д≥вчин≥ жив≥т паритьї ≥ т. ≥н. –озкривши будь-¤ку комед≥ю јр≥стофана, побачимо, що хору в н≥й належить досить важливе м≥сце. ’ор, ¤к ≥ в наших купальських та ≥нших танкових ≥грах, д≥литьс¤ на два п≥вхори. ќдин - стверджуЇ, другий заперечуЇ; виникаЇ змаганн¤, по-грецьки - агон, - неодм≥нна частина майже кожноњ комед≥њ. ¬ комед≥њ јр≥стофана ЂЋ≥с≥стратаї стар≥ чолов≥ки, що охорон¤ють м≥сто ≥ Ї прихильниками в≥йни, сперечаютьс¤ з ж≥нками, поборниц¤ми миру. ∆≥нки оволод≥ли м≥ською фортецею (јкрополем). ƒ≥ди приход¤ть ≥з хмизом ≥ жаровн¤ми, щоб п≥дпалити ворота фортец≥; ж≥нки заливають вогонь водою. ѕерегукуютьс¤ дв≥ групи:
Ќазва: јристофан та його творч≥сть
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-23 (2615 прочитано) |
.gif){kind=spacer}
