Ћ≥тература св≥това > ∆ан-Ѕат≥ст √ренуй

ѕогл¤ди √рену¤ нагадують погл¤ди б≥льшост≥ просв≥тник≥в (Ђл¤паси по обличчю Ѕогаї; ≥де≠ал≥зац≥¤ природи; х≥рург≥чний анал≥з людського сусп≥льства, в ¤кому б≥льша частина просв≥тник≥в вид≥л¤ла в першу чергу негативн≥ сторони; пропа≠ганда нового, Ђправильногої св≥ту, ¤кий люди мо≠жуть створити, спираючись на власний розум). јв≠торська думка наближаЇ нас до запитанн¤: а чи не був просв≥тницький рух разом з ус≥ма його траг≥чними насл≥дками ¬еликою ѕомстою св≥тов≥ звичайних людей, ¤ка прийшла в≥д ген≥альних осо≠бистостей, сповнених зла. ≤ чи не сам≥ звичайн≥ люди створили грунт дл¤ росту бактер≥њ ген≥ального зла?

... ћаг≥чна сила ген≥¤ примусила людей забути про Ѕога, доброд≥йн≥сть ≥ благочинн≥сть. ѕоважне м≥сто √рас наповнилось Ђкриками, хрюканн¤м ≥ сто-

гнанн¤м дес¤ти тис¤ч безсоромних зв≥рюкї. ѕар≠фуми, створен≥ √ренуЇм, не просто викликали лю≠бов, вони викликали ще ≥ пристрасне бажанн¤ за≠гарбати об'Їкт любов≥, отримати в≥д нього ма≠тер≥альну, т≥лесну насолоду. ј прекрасним Ї т≥льки те, що вс≥м подобаЇтьс¤ без корист≥ ( ант). “обто художн≥й ген≥й √рену¤ створив не прекрасний, а злочинний шедевр, ¤кий спаплюжив ≥ красу, ≥ доб≠ро. “ак маленька людина помстилась св≥тов≥. ѕо-мстилась несв≥домо, так ≥ не зрозум≥вши ан≥ приро≠ди краси, ан≥ природи добра. ѕравда, люди подба≠ли про те, щоб викреслити пам'¤ть про √рену¤ не т≥льки з ≥стор≥њ м≥ста, а й ≥з власноњ пам'¤т≥. Ўановн≥ парфумери розбрелись по дом≥вках ≥ продовжили комерц≥йн≥ справи.

Ћюдство, зачароване силою злого ген≥¤, не зв≥льнилос¤ б в≥д цього впливу самост≥йно, без до≠помоги нев≥домоњ сили, ¤ка знову нагадала √реную про можлив≥сть отриманн¤ власного запаху ≥ пере≠творенн¤ його на звичайну людину. ≤ √ренуй зали≠шив цей св≥т, тому що задихавс¤. «алишив, знаючи, що м≥г би правити цим Ђсмердючим св≥томї.

¬олоцюги, ¤к≥ з'њли √рену¤, вр¤тували людство в≥д загибел≥, а √рену¤ Ч в≥д обов'¤зку жити. ’оча не треба переб≥льшувати њхню доброчинн≥сть: проковтнувши свою добров≥льну жертву, вони роздувались в≥д пихи, тому що вважали, що Ђвперше зд≥йснили щось стосов≠но любов≥ї. јле ¤коњ любов≥? Ђ орисливоњ, жад≥бноњ, загарбницькоњї, Ч буде в≥дпов≥дь. ≤ншоњ, на думку авто≠ра, в цьому св≥т≥ не маЇ.

–оман «юск≥нда ¤вл¤Ї собою не т≥льки саркас≠тичну ≥рон≥ю над людством, а ≥, мабуть, гротескове переб≥льшенн¤. –оман л¤каЇ похмур≥стю, але при≠мушуЇ думати не т≥льки про минуле, а й про май≠бутнЇ людства.

Ќа заключному етап≥ вивченн¤ ми звернули ува≠гу школ¤р≥в на те, що житт¤ √рену¤ починаЇтьс¤ ≥ зак≥нчуЇтьс¤ на паризькому  ладовищ≥ Ќевинних, де напередодн≥ ¬еликоњ ‘ранцузькоњ революц≥њ по≠будували ринок, ¤кий ≥снуЇ ≥ зараз. “обто бактер≥¤ ген≥альност≥ повернулась туди, зв≥дки прийшла, ≥ че≠каЇ на св≥й час. ¬она може знову вийти у св≥т у ви≠гл¤д≥ маленькоњ людини, т≥льки тепер не у найсме-рюч≥шому, а у найгрош≥т≥шому м≥сц≥ ѕарижа, ≥ зно≠ву почати реал≥зовувати давню схему перетворен≠н¤ живого матер≥алу на продукти ген≥альност≥. —пи≠раючись на вказаний автором ор≥Їнтир, ми запропо≠нували учн¤м створити невеличк≥ есе про ≥снуванн¤ нового √рену¤, народженого на ринку в XXI стол≥тт≥ (прийом Ђу¤вленн¤-символї). “вори вийшли досить ц≥кавими: учн≥ говорили про народженн¤ людини-л≥чильника, ¤ка здатна штовхнути св≥т у божев≥льню, про ген≥ального продавц¤, ¤кий може продати нашу планету ≥ншим цив≥л≥зац≥¤м ≥ т. д. јле вс≥ Ђжахлив≥ каз≠киї зак≥нчувались добре, тому що таЇмнича сила завжди р¤тувала людство ≥ примушувала √рену¤ по≠вертатис¤ до стану сну.

1	2	3

Ќазва: ∆ан-Ѕат≥ст √ренуй
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-23 (1088 прочитано)