Ћ≥тература св≥това >  ласичний л≥тературний реал≥зм ≥ його художн¤ специф≥ка

 ласичний л≥тературний реал≥зм ≥ його художн¤ специф≥ка

якщо романтизм починавс¤ з теор≥њ, то шл¤хи становленн¤ класичного реал≥зму були ≥ншими. —ам терм≥н ( в≥д лат. Ут≥леснийФ, УконкретнийФ) виникне лише наприк≥нц≥ ’≤’ ст., тод≥ коли реал≥зм вже дос¤гне вершин свого розвитку. ¬елик≥ реал≥сти ’≤’ ст. ( —тендаль, Ѕальзак, ƒ≥ккенс, “еккерей ) реал≥стами себе не називали. ≤снуЇ проблема, ¤ка Ї повТ¤заною ≥з часом по¤ви реал≥зму.  оли в≥н зТ¤вивс¤? ≤ чи можна вважати перв≥сне мистецтво реал≥стичним, адже зображенн¤ диких тварин, ¤к≥ археологи знаход¤ть у печерах, безумовно можна визнати т≥лесними, насл≥дуючими природу. ≤снуЇ також проблема, повТ¤зана ≥з визначенн¤м античного мистецтва. „и можна його вважати реал≥стичним? јдже воно зображувало людину ≥ природу, не нехтуючи реальними пропорц≥¤ми, було зосередженим саме на т≥лесному зображенн≥ людини. јбо часом по¤ви реал≥зму вважати епоху –енесансу, коли перед художниками постав виб≥р: ¤ким шл¤хом йти Ц шл¤хом середньов≥чноњ алегор≥ки або шл¤хом УприродногоФ, Ут≥лесногоФ зображенн¤ св≥ту? јдже говорити про певний напр¤мок в мистецтв≥ можна т≥льки тод≥, коли в≥н усв≥домлюЇ себе ¤к напр¤мок, тобто маЇ альтернативу. јльтернатива зТ¤вилас¤ за часи –енесансу, попередн≥ про¤ви мистецтва њњ не знали. “ому б≥льш≥сть досл≥дник≥в вважаЇ часом по¤ви реал≥зму все ж таки ренесансну епоху. Ќезалежно в≥д часу по¤ви, реал≥зм ’≤’ ст. Ї етапом загальносв≥тового розвитку реал≥зму.

–еал≥ст —тендаль вважав себе романтиком ≥ взагал≥ не усв≥домлював власне мистецтво ¤к дещо в≥докремлене в≥д романтизму. Ѕальзак усв≥домлював своЇр≥дн≥сть стендал≥вськоњ ≥ своЇњ творчост≥ ≥ в У≈тюд≥ про Ѕейл¤Ф охарактеризував њњ ¤к УеклектичнуФ. ¬≥н розд≥л¤в розвиток французькоњ л≥тератури на Ул≥тературу ≥дейФ ( класицизм, просв≥тницький реал≥зм ), Ул≥тературу образ≥вФ ( романтизм ) ≥ Ул≥тературу еклектикиФ ( в≥д гр. Утой, хто обираЇФ ). Ѕальзак стверджував, що в≥н запозичуЇ в попередник≥в те, що йому подобаЇтьс¤: в≥д ћольЇра в його творч≥сть прийшов Уман≥акальний характерФ, в≥д ¬альтера —котта Ц принцип зображенн¤ житт¤ перес≥чних людей на фон≥ могутнього розвитку ≥стор≥њ. ƒ≥ккЇнс, особливо на ранньому етап≥ своЇњ творчост≥, наст≥льки м≥цно був повТ¤заним ≥з романтичними прийомами зображенн¤, що, наприклад, “еккерей не визнавав творч≥сть ƒ≥ккЇнса реал≥стичною.

’оча письменники класичного етапу розвитку реал≥зму ≥ не визнавали себе реал≥стами, це не означаЇ, що реал≥зм не розвивавс¤. ” 10-20 рр. реал≥зм почав визр≥вати у надрах романтизму, а у 30-40 рр. в≥н вже ≥снував ¤к певний напр¤мок.

Ѕатьком класичного реал≥зму вважають Уф≥з≥олог≥чний нарисФ. ÷ей публ≥цистичний жанр був широко розповсюджений у р≥зних крањнах наприк≥нц≥ ’”≤≤≤ Ц на початку ’≤’ ст. ¬ јнгл≥њ —т≥л та јдд≥сон видавали журнал УЅалакунФ, ¤кий розходивс¤ у р≥зних крањнах. Ќаприклад, на початку ’≤’ ст. його отримували вс≥ в≥дом≥ рос≥йськ≥ письменники ≥ поети. УЅалакунФ був попул¤рним в середовищ≥ осв≥чених людей у ‘ранц≥њ, Ќ≥меччин≥, доходив в≥н ≥ до скандинавських крањн. —т≥л ≥ јдд≥сон брали ¤ку-небудь под≥ю, ¤ка в≥дбулас¤ у реальному житт≥ ( част≥ше за все це був ¤кийсь крим≥нальний злочин ) ≥ ≥нтерпретували њњ у моральному дус≥. ” французьк≥й прес≥ були дуже попул¤рними схож≥ нариси Ѕретона. —аме у ‘ранц≥њ Уф≥з≥олог≥чний нарисФ ≥ отримав своЇ найменн¤.

≤ншим джерелом розвитку класичного реал≥зму став соц≥альний роман, ¤кий визр≥в у надрах романтичного мистецтва ( див. тв. √юіо , ∆орж —анд ) ≥ ув≥брав у себе багато дос¤гнень ¬.—котта. “аким чином схему виникненн¤ класичного реал≥зму умовно можна визначити наступним чином: романтичний ≥сторизм —котта синтезувавс¤ ≥з дос¤гненн¤ми Уф≥з≥олог≥чного нарисуФ ≥ поЇднавс¤ в Їдиний принцип зображенн¤, ¤кий показав долю людини на фон≥ ≥стор≥њ, розкрив таЇмн≥ звТ¤зки м≥ж внутр≥шн≥м духовним св≥том окремоњ людини ≥ навколишн≥м середовищем. ≤ тут може виникнути законом≥рне запитанн¤: адже просв≥тницький реал≥зм теж звертавс¤ до проблеми Уособист≥сть - середовищеФ, ≥ вона була одн≥Їю з визначних у просв≥тницьк≥й л≥тератур≥. ¬≥дпов≥дь може бути наступною: ренесансний ≥ просв≥тницький реал≥зм по-р≥зному вир≥шували означену проблему. ѕросв≥тники переб≥льшували роль середовища у процес≥ формуванн¤ особистост≥, њх, взагал≥, ц≥кавила не ст≥льки особист≥сть, ск≥льки середовище, аристократичне або буржуазне. –еал≥сти ’≤’ ст. обТЇктом зображенн¤ вважали людину та њњ внутр≥шн≥й св≥т, ¤кий досить глибоко досл≥джували. ”мовно класичний реал≥зм можна визначити, ¤к спадкоЇмц¤ реал≥зму просв≥тницького, але спадкоЇмц¤, збагаченого дос¤гненн¤ми художньо-психолог≥чними, ¤к≥ почали визр≥вати ще в надрах реал≥зму ренесансного ≥ набули особливо глибокого розвитку в л≥тератур≥ романтизму. јле, ¤кщо романтик≥в ц≥кавили переважно аномальн≥ псих≥чн≥ ¤вища, то реал≥сти розкрили психолог≥ю, звичайноњ, типовоњ людини.

 ласичний реал≥зм маЇ ун≥кальну ¤к≥сть: в≥н п≥дн≥маЇтьс¤ над своњми творц¤ми ≥ залишаЇ њх далеко позаду. –о¤л≥ст Ѕальзак не Ї таким в своњх романах, захисник патр≥архальних ц≥нностей “олстой не м≥г по¤снити власноњ моральноњ позиц≥њ при створенн≥ роману Ујнна  арЇн≥наФ. ≤ це тому, що романи Ѕальзака, “олстого, ƒостоЇвського говор¤ть не т≥льки в≥д ≥мен≥ Ѕальзака, “олстого, ƒостоЇвського, вони говор¤ть в≥д ≥мен≥ ѕрироди,  осмосу, ¬селеноњ. ќбрази великих реал≥ст≥в розвиваютьс¤ автономно, часто не п≥дкор¤ючись своњ творц¤м. «алишаючи конкретн≥ твори, вони набувають сили в≥чних супутник≥в людства.

¬ роман≥ Уѕошуки јбсолютуФ ( 1834 ) Ѕальзак стверджуЇ: У« ¤кого боку не починай, все Ї повТ¤заним, переплетеним одне з ≥ншим. ѕричина примушуЇ здогадуватис¤ про насл≥дки, ≥ вс¤кий насл≥док дозвол¤Ї п≥дн≥матис¤ до причини".  ласичний реал≥зм не випадково вир≥с ≥з Уф≥з≥олог≥чного нарисуФ. ¬≥н розгл¤даЇ св≥т ¤к Їдиний, живий орган≥зм, в ¤кому все Ї повТ¤заним, ≥ стан одн≥Їњ частини ¤кого провокуЇ стан ≥ншоњ. ” “еккере¤ в Уярмарку суЇтиФ ( 1848 ) Ї таке м≥сце: Уѕроте наша опов≥дь неоч≥кувано попадаЇ до кола славетних особистостей ≥ под≥й ≥ стикаЇтьс¤ з ≥стор≥Їю.  оли орли Ќаполеону Ѕонапарта, вискочки-корсиканц¤, вилет≥ли з ѕровансуЕ ≥ пот≥м, перел≥таючи з дзв≥ниц≥ на дзв≥ницю, дос¤гли, нарешт≥, собору ѕаризькоњ Ѕогоматер≥, то, навр¤д, ц≥ царствен≥ птахи хоча б краЇчком ока пом≥тили крих≥тний прих≥д Ѕлумсбер≥ в Ћондон≥ЕФ ќднак У в л≥то в≥д р≥здва ’ристова 1815-те Ќаполеон висадивс¤ у  аннах, Ћюдовик’”≤≤≤ ут≥к, вс¤ ™вропа прийшла у збентеженн¤, державн≥ папери упали, ≥ старий ƒжон —едл≥ розоривс¤Ф. ћ≥стер —едл≥ розоривс¤ тому, що ≥стор≥¤ надаЇ вплив на людей, на њхн≥ думки ≥ вчинки, на њхню сферу побуту.

Ѕальзак ставив основною метою своЇњ творчост≥ Ув≥дтворенн¤ рис гранд≥озного обличч¤ свого в≥ку через зображенн¤ характерних його представник≥вФ. ¬≥н створював сотн≥, тис¤ч≥ несхожих одне з одним персонаж≥в, житт¤ ¤ких, на перший погл¤д, може здаватис¤ безпор¤дним, хаотичним, дифузним рухом. јле увесь цей рух стих≥йно вкладавс¤ у певне русло, п≥дкор¤Їтьс¤ певним законам. Ѕальзак ≥нтуњтивно проник у суть соц≥альних процес≥в, через художн≥й анал≥з д≥йшов до синтезу, причому його вивченн¤ закон≥в розвитку сусп≥льства ви¤вилось наст≥льки глибоким, що спец≥ал≥сти ( соц≥ологи, економ≥сти, юристи ) визнають його перш≥сть над ними.

—в≥т роман≥в Ѕальзака, ƒ≥ккЇнса, “олстого Ї сповненим речами, ¤к≥ представл¤ють своњх володар≥в, в≥дображають њхню суть. ѕершор¤дне значенн¤ реал≥сти надавали також арх≥тектур≥ ≥ ≥нтерТЇру житла. √огол≥вськ≥ —обакевич ≥ ћан≥лов, бальзак≥вський √обсек, ƒомб≥ ƒ≥ккЇнса стають одним ц≥лим ≥з своњми речами. ѕравда, у класичному реал≥зм≥ так було не завжди: у —тендал¤ детал≥ побуту позначен≥ досить скупо. …ого твори Ї зосередженими на внутр≥шньому св≥т≥ геро¤, на його особистост≥, через ¤ку в≥дбиваЇтьс¤ епоха. Ћермонтов намагавс¤ Учерез ≥стор≥ю душ≥ в≥добразити ≥стор≥ю ц≥лого народуФ. “еж саме можна сказати про —тендал¤.

≥снуЇ розповсюджене визначенн¤ реал≥зму ¤к зображенн¤ Утипових особистостей в типових обставинахФ ( ≈нгельс ), ≥ ц¤ думка здаЇтьс¤ правильною, хоча у де¤кому ступен≥ спрощеною. јле важливим е ще такий момент: письменник схоплюЇ типов≥ риси свого часу через типових представник≥в сусп≥льства ≥ показуЇ нам цих типових представник≥в. јле його власне ставленн¤ до них далеко не завжди можна визначити певно. яскравий приклад Ц Ућадам Ѕовар≥Ф ‘лобера, ¤кий вважав, що письменник повинен Уу кожному атом≥, у кожному образ≥ в≥дчувати неск≥нчену ≥ приховану безпристрасн≥стьФ. јвторське невтручанн¤ маЇ пр¤мий звТ¤зок ≥з УсаморухомФ, УсаморозвиткомФ, з Уавтономним ≥снуванн¤мФ образ≥в, воно створюЇ граничну УжиттЇв≥стьФ створених картин. “ут можна згадати —тендал¤, ¤кий по-своЇму осмислив шексп≥р≥вську вимогу Уmirror up to natureФ ( Утримати дзеркало перед природоюФ ). —тендаль вважав, що дзеркало перед природою тримати треба, але ¤ким чином? јдже той, хто тримаЇ, може повернути його тим ракурсом, ¤кий йому подобаЇтьс¤, ≥ обТЇктивн≥сть таким чином буде скасовано. —тендаль пор≥внював письменника ≥з мандр≥вником, ¤кий йде дорогою житт¤, а за спиною несе дзеркало. ћандр≥вник не бачить в≥дображенн¤ ≥ не може њм керувати, так дос¤гаЇтьс¤ правда в мистецтв≥.

—пр¤мован≥сть письменник≥в-реал≥ст≥в на зображенн¤ правди не означаЇ в≥дмови в≥д фантастики, г≥пербол≥зац≥њ, мономан≥њ характер≥в. Уя знаходжусь у кращому положенн≥, н≥ж ≥сторики, - ¤ в≥льн≥ший за нихФ, - стверджував Ѕальзак. ’удожник завжди Ї в≥льн≥шим за вчених, тому що в≥н може в≥дзначати реальн≥ тенденц≥њ, ¤к≥ ≥снують у сусп≥льств≥ через фантастичн≥ образи, або через загостренн¤ окремих рис. ћистецтво завжди перетворюЇ житт¤, робить його сцен≥чним, панорамним ≥ т. д. јле творч≥сть реал≥ста завжди збер≥гаЇ ¤к≥сть, ¤ка в≥др≥зн¤Ї њњ в≥д творчост≥ романтика - реал≥ст завжди обТЇктуЇ творчий процес, на в≥дм≥ну в≥д романтика, ¤кий показуЇ власне, субТЇктивне баченн¤ св≥ту. “ому ведучою формою творчост≥ романтик≥в стала поез≥¤, ведучою формою реал≥ст≥в Ц роман ¤к Уепос нового часуФ.

1	2

Ќазва:  ласичний л≥тературний реал≥зм ≥ його художн¤ специф≥ка
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-23 (1725 прочитано)