Література світова > О.С. Пушкін в дитячій літературі

Своєю невиданою красою вона

Денне світло затіняє,

А вночі, як сонце, сяє,—

Місяць у косі блищить,

На чолі зоря горить

А сама вона, як пава,

Походжає величаво,

Як розмову поведе —

Наче горлиця гуде.

Серед образів позитивних героїв у казках Пушкіна особ­ливо приваблює малого читача славний і могутній богатир князь Гвідон, який врятовує життя своє й матері. Гвідон ви­нахідливий, сміливий, має неабияку силу:

Ломить він од дуба сук,

У тугий згинає лук,

Від хреста шнурок шовковий

Натягнув на лук дубовий,

Рівну гілочку зломив,

Стрілку легку загострив

І пішов пополювати,

Дичину роздобувати.

У казках Пушкіна тісно переплітаються фантастика з реа­лістичним змалюванням тогочасної дійсності. Реалістично змальований піп («Казка про попа і наймита його Балду»), цариця, взаємини між нею і царівною («Казка про мертву царівну»), «ветха землянка», в якій жили дід і баба («Казка про рибака та рибку»), але в усіх казках знаходимо і фанта­стичні образи, фантастичні перетворення: лебедиця перетво­рюється в дівчину, мертва царівна воскресає, білка золоті горішки гризе, золотий півник охороняє кордони держави, бісенята змагаються з Балдою та ін.

Фантастиці Пушкін надає реалістичного обрису, навіть чортів поет змальовує так, що вони не лякають, а викликають сміх:

Виринуло те бісенятко,

Занявчало, як голодне кошенятко.

Після змагання з Балдою бісеня зовсім знесилилось, воно, «висунувши язик, мордочку піднявши», прибігло, задихаю­чись, «мокре геть, лапкою втираючись».

Письменник використовує зменшувально-пестливі імен­ники (бесенятко, кошенятко), виразні порівняння (сама вони, як пава; розмову поведе — наче горлиця гуде).

Значне місце в казках Пушкіна займає природа. Інколи вона співчуває героєві. Так, у «Казці про царя Салтана...» «хвиля вільна водяна бочку винесла легенько і відлинула ти­хенько». Кілька разів змінюється стан моря в «Казці про рибака та рибку», воно по-різному реагує на капризи і ба­жання ненажерливої баби, засуджує її поведінку. Спочатку, коли дід прийшов до моря, воно злегенька задрало, коли при­йшов вдруге, скалаламутилось синє море, втретє — неспокійне сине море, а вчетверте приходить старий — почорніло синє море. Коли ж стара захотіла бути морською володаркою, щоб рибка золота була в неї на побігеньках, море сердито почало бушувати, піднімати розгнівані хвилі — ходять хвилі, і стогнуть, і виють.

Як і в усній народній творчості, герої казок звертаються до моря, вітру, сонця, благають їх допомогти. Так, князь Гвідон просить «гульливу та швидку» хвилю морську не гу­бити його й матері, а викинути їх на суходолі. Королевич Єлисей, шукаючи свою наречену, розпитує у вітру, місяця, сонця, чи не знають вони, де царівна молода. І сили природи вступають у розмову з героєм: ясне сонечко дає йому пораду, білолиций, ясноокий місяць заспокоює, а вітер, «гордий во­лодар», допомагає знайти наречену.

Надзвичайно проста, виразна і лаконічна мова казок Пуш­кіна, в них мало епітетів, метафор, порівнянь. У розповіді переважають іменники, дієслова. Наприклад, біс «під кобилу підліз, та натужився, та напружився, підняв кобилу, два кро­ки ступнув, на третім упав, ніжки простягнув” («Казка про попа і наймита його Балду»).

Кількома словами Пушкін вміє намалювати портрет і роз­крити внутрішній світ свого героя. Так, наприклад, цариця з «Казки про мертву царівну...»:

...Молодиця,

Що й казать, була цариця:

І висока, і струнка,

І розумна, і метка,

Тільки дуже вередлива,

Гордовита та злослива.

Деякі казки О.С. Пушкіна за своєю композицією нага­дують народні, вони мають зачин: «Жив старий із своєю старою біля самого синього моря» («Казка про рибака та рибку») або «Десь-то, в тридев'ятім царстві, в тридесятім володарстві жив-був славний цар Дадон» («Казка про золотого півника»).

У казках Пушкіна зустрічаємо і приказки та прислів'я. Так, царівна Лебедиця каже Гвідону, який збирається одру­жуватися, що жона не рукавиця, з «ручки жінку не змахнеш та за пояс не заткнеш».

Часто трапляються в казках простонародні і книжні ви­слови:

Воєводи не дрімали,

Та ніяк не потрапляли:

Ждуть із півночі, аж на —

Лізе з півдня рать буйна...

Мова героїв Пушкіна індивідуалізована, вона є одним із засобів їх характеристики. Так, мова вередливої злої баби («Казка про рибака та рибку») пересипана вульгаризмами. «Ой дурило ти, недотепа»,— кричить на діда зла баба («Каз­ка про рибака та рибку»). Не краща мова і розгніваної цариці («Казка про мертву царівну і сімох богатирів»), яка викрикує перед дзеркальцем: «Ах ти ж, капоснеє скло! Брешеш ти мені на зло».

Нерідко О.С. Пушкін користується діалогом, що надає жвавості, динамічності сюжету, виразності мові персонажів, як, наприклад, розмова діда з золотою рибкою, з бабою, діа­логи між Гвідоном і царівною Лебедицею, Гвідоном і куп­цями («Казка про царя Салтана...») та ін.

Ігровий, веселий ритм властивий значній частині казок Пушкіна (більшість із них написано хореєм).

Казки О.С. Пушкіна мали і мають велике значення для розвитку дитячої літератури; він вперше створив казки гост­рого соціального змісту, в них немає нудного моралізування, яке було властиве тогочасним творам для дітей; вони вихову­вали і виховують любов до працьовитих, винахідливих, сміли­вих і мужніх, простих і скромних людей, ненависть до жорсто­ких, злих, підступних, нероб.

Казки О.С. Пушкіна С.Я. Маршак називає скарбом для людини, яка зростає, бо вони сприяють всебічному вихованню дитини, сприяють вихованню людяності.

З творами Пушкіна читачі не розлучаються ніколи. «У кожного віку — свій Пушкін. Для маленьких читачів — це казки. Для десятирічних — «Руслан...». В дванадцять-три-надцять років нам відкривається пушкінська проза, «Пол­тава», «Мідний вершник». В юнацькі роки — «Онєгін» і лі­рика.

А потім і вірші, і проза, і лірика, і поеми, і драматичні твори, і епіграми, і статті, і щоденники, і листи... і це вже назавжди!».

Творча спадщина великого поета —безсмертна.

«Геніальний Пушкін — справжнє уособлення і символ ро­сійського національно-історичного буття. В його безприклад­ній творчій могутності, багатогранності обличчя, небувалій бурхливості розвитку виразилась блискуча обдарованість і могутня сила великого народу, що його породив».

1	2

Назва: О.С. Пушкін в дитячій літературі
Дата публікації: 2005-02-23 (1594 прочитано)