Ћ≥тература св≥това > ќсобливост≥ встановленн¤ та функц≥онуванн¤ стал≥нського тотал≥таризму

ќсобливост≥ встановленн¤ та функц≥онуванн¤ стал≥нського тотал≥таризму

ћ≥ж демократ≥Їю ≥ народовладд¤м немаЇ семантичноњ р≥зниц≥. “ерм≥ни зливаютьс¤, ¤кщо перший ≥з них перекласти з давньогрецькоњ на украњнську мову. ѕроте в сучасн≥й ”крањн≥ вони мають р≥зне пол≥тичне наповненн¤. Ѕагато хто з нас ностальг≥чно згадуЇ рад¤нськ≥ часи, ¤к добу народовладд¤ ≥ лаЇ демократ≥в, ¤к≥ прийшли до влади.

ўоб побачити пол≥тичну р≥зницю м≥ж демократ≥Їю, на ¤к≥й грунтуЇтьс¤ ринкове сусп≥льство, ≥ народовладд¤ рад¤нського зразка, треба розгл¤нути ще один терм≥н Ц тотал≥таризм. ѕол≥тологи протиставл¤ють тотал≥таризм демократ≥њ, вважаючи його протилежним за значенн¤м. ѕ≥д тотал≥таризмом розум≥ють верховенство держави над сусп≥льством, а п≥д демократ≥Їю Ц верховенство сусп≥льства над державою.

 омун≥сти називають народовладд¤м нерозривний зв'¤зок м≥ж державою ≥ сусп≥льством. “а нерозривн≥сть зв'¤зку можлива у двох протилежних випадках. ¬ипадок перший: сувереном Ї держава, ¤к визначаЇ що потр≥бно ≥ що не потр≥бно народу, ¤к в≥н повинен жити, думати ≥ нав≥ть розмножуватис¤ (стал≥нська заборона аборт≥в була вольовим р≥шенн¤м). ¬ипадок другий: сувереном Ї народ, ¤кий шл¤хом в≥льних вибор≥в на ≥нституц≥ональному ≥ персональному р≥вн¤х формуЇ державу.

«'¤вилас¤ добра нагода торкнутис¤ ≥сторичних корен≥в ц≥Їњ проблеми: 22 кв≥тн¤ виповнилос¤ 130 рок≥в в≥д дн¤ народженн¤ ¬олодимира Ћен≥на. —аме Ћен≥н був терористом ≥ практичним орган≥затором пол≥тичного механ≥зму, ¤кий ус≥м в≥домий п≥д неточною назвою рад¤нськоњ влади. ¬≥н Ї родоначальником рад¤нського комун≥зму,  ѕ–— ≥ —–—–.

“отал≥тарноњ парт≥њ ≥ наддержави вже не ≥снуЇ, а комун≥стична ≥де¤ ледь жевр≥Ї. ”творилась в≥дсторонь у час≥, ¤ка спри¤Ї розгл¤ду проблеми без емоц≥й ≥ пол≥тичних пристрастей.

—творений Ћен≥ним пол≥тичний режим забезпечував ц≥лковите пануванн¤ держави над сусп≥льством, тобто був тотал≥тарним. ¬с¤ повнота влади зосереджувалась в руках невеликоњ купки людей, ¤к≥ могли використовувати матер≥альн≥ й людськ≥ ресурси велетенськоњ крањни за власним бажанн¤м. –азом з тим тотал≥тарна влада почала заглиблюватис¤ у народну товщу ≥ не могла ≥снувати без масовоњ п≥дтримки населенн¤. ѕ≥дтримка забезпечувалас¤ розгалуженими силовими структурами, наданн¤м реальних владних повноважень м≥льйонам др≥бних функц≥онер≥в, патернал≥змом держави, в≥д ¤коњ економ≥чно залежав кожен член сусп≥льства, добре поставлено пропагандою, ¤ка доходила до вс≥х.

ћехан≥зм тотал≥таричноњ влади сформувавс¤ за житт¤ ¬.Ћен≥на. …ого наступники обмежувалис¤ косметичними зм≥нами. “≥льки ћ.√орбачов п≥д впливом системноњ кризи, ¤ка безупинно поглиблювалас¤, наваживс¤ на серйозну реформу пол≥тичноњ влади. Ќасл≥дки ц≥Їњ реформи ус≥м в≥дом≥.

«овн≥шн≥й зр≥з рад¤нського пол≥тичного житт¤ становив конституц≥йний режим безпосередньоњ демократ≥њ. —уверенним нос≥Їм влади проголошувалис¤ народн≥ маси. ѕосланц≥ мас на вс≥х р≥вн¤х, в≥д м≥сцевого до загальнодержавного, утворили ради. ћ≥ж зТњздами рад влада перебувала в руках обраних радами орган≥в Ц виконавчих ком≥тет≥в.

¬иконкоми ухвалювали закони ≥ зд≥йснювали поточне кер≥вництво, враховуючи накази виборц≥в. ƒекларувалос¤, що саме вони, а не парт≥йн≥ ≥нтереси або власна позиц≥¤ член≥в виконавчих ком≥тет≥в, повинн≥ визначати характер њхньоњ д≥¤льност≥. ¬иборц≥ могли в≥дкликати депутат≥в у будь-¤кий момент. ÷е означало, що депутат≥в тримали на короткому пов≥дку, не даючи њм того обс¤гу повноважень, ¤кий властивий представницьк≥й демократ≥њ парламентського типу.

” так≥й систем≥ влади назван≥й рад¤нською ¬.Ћен≥н ¤к 1905 року побачив можлив≥сть можливост≥ дл¤ встановленн¤ незримоњ диктатури власноњ парт≥њ. —кладанн¤ наказ≥в виборц≥в, визначенн¤ кандидат≥в у депутати зТњзд≥в рад та забезпеченн¤ њх обранн¤, контроль за д≥¤льн≥стю депутат≥в та њх в≥дкликанн¤ в раз≥ потреби Ц все це могла зд≥йснювати структура, ¤ка перебувала поза рамками безпосередньоњ демократ≥њ. ¬ласне, без такоњ зовн≥шньоњ сили режим безпосередньоњ демократ≥њ виробивс¤ б в анарх≥ю або охлократ≥ю (владу натовпу).

якби зовн≥шню силу представл¤ли дв≥ або к≥лька пол≥тичних парт≥й, конкурентна боротьба м≥ж ними також парал≥зувала б таку систему влади. «а фасадом безпосередньоњ демократ≥њ обов'¤зково повинна була приховуватис¤ диктатура одн≥Їњ парт≥њ. ¬икористовуючи марксистську лексику Ћен≥н назвав Удиктатурою пролетар≥атуФ.

 омун≥стична парт≥¤ зд≥йснювала тотал≥тарний контроль за сусп≥льним житт¤м. ¬≥н став можливим внасл≥док ≥нститут≥в, включно з економ≥кою. ќдержанн¤ зд≥йснювалос¤ в ход≥ Усоц≥ал≥стичних перетвореньФ Ц нац≥онал≥зац≥њ та сп≥лкуванн¤. «асоби виробництва звичайно не переходили п≥сл¤ нац≥онал≥зац≥њ п≥д управл≥нн¤ нац≥њ, а п≥сл¤ усусп≥льненн¤ Ц п≥д управл≥нн¤ сусп≥льства. ¬с≥м управл¤ла держава. ¬ переб≥гу так званих соц≥ал≥стичних перетворень в≥дбувалас¤ трансформац≥¤ рад¤нських громад¤н у н≥мотн≥ УгвинтикаФ, ц≥лком залежн≥ в≥д держави.

ѕ≥сл¤ вз¤тт¤ влади ≥ зниженн¤ пол≥тичних конкурент≥в Ћен≥нська парт≥¤ почала розгалужуватис¤ на внутр≥шню ≥ зовн≥шню.

¬нутр≥шню парт≥ю складала парт≥йно-рад¤нська номенклатура, тобто начальники вс≥х ранг≥в в опанованих або створених б≥льшовиками сусп≥льних структурах. ƒо зовн≥шньоњ парт≥њ належала основна членська маса. —аме вона надавала – ѕ (б) Ц ¬ ѕ (б) Ц  ѕ–— оманливого вигл¤ду пол≥тичноњ парт≥њ. ‘актично ж парт≥¤ злилас¤ на структуру, ¤ка пронизувала собою вс≥ управл≥нськ≥ ланки.

ѕарт≥¤ керувала майже вс≥ма ланками сусп≥льного житт¤ опосередковано через органи рад¤нськоњ влади. ќпосередкован≥сть справедливо вважалас¤ перевагою режиму. ¬она дозвол¤ла державн≥й парт≥њ розв'¤зати принципов≥ питанн¤ не беручи на себе безпосередньоњ в≥дпов≥дальност≥ за поточн≥ справи. Ќе зливаючись орган≥зац≥йно, парт≥йн≥ й рад¤нськ≥ органи влади все-таки зливалис¤ на персональному р≥вн≥ Ц кожну в≥дпов≥дальну посаду в рад¤нському апарат≥ пос≥дав член парт≥њ.

як ≥ вс≥ ≥нш≥ орган≥зац≥йно-управл≥нськ≥ структури, парт≥¤ будувалас¤ на засадах Удемократичного централ≥змуФ.

÷е означало безперечне п≥дпор¤дкуванн¤ нижчих структур вищим. ќтже парт≥¤ перетворилас¤ на ≥Їрарх≥чно побудований ≥нструмент диктатури.

¬ ц≥й ≥Їрарх≥њ сл≥д розр≥зн¤ти нос≥њв ≥ трансл¤тор≥в влади, ¤ка називалас¤ рад¤нською.  ожний парт≥йний ком≥тет на горизонтальному р≥вн≥ мав диктаторськ≥ повноваженн¤ (щоправда, вони не поширювалис¤ на органи державноњ безпеки, ¤к≥ формальн≥ п≥дпор¤дковувалис¤ радам, а фактично Ц самим соб≥ по вертикал≥ й лише на сам≥й вершин≥ Ц кер≥вництву парт≥њ). –азом з тим парткоми певноњ горизонтал≥ ц≥лком залежали в своњх р≥шенн¤м в≥д парткому, ¤кий сто¤в на б≥льш високому щабл≥. Ћише центральний ком≥тет був реальним нос≥Їм необмеженоњ жодними законами влади.

—л≥д також розр≥зн¤ти формального ≥ неформального нос≥¤ влади. «а статутом найвищою ≥нстанц≥Їю в парт≥йних ≥Їрарх≥њ був зТњзд, а в перервах м≥ж зТњздами Ц ÷ , проте х≥д парт≥йних зТњзд≥в ц≥лком контролювавс¤ апаратом, ¤кий њх готував ≥ проводив. ÷ентральний ком≥тет збиравс¤ на зас≥данн¤ (пленуми) нечасто, ≥ тому не м≥г бути осередком оперативного управл≥нн¤. ” березн≥ 1919 року Ћен≥н утворив у ÷  пол≥тбюро, р≥шенн¤ ¤кого вважалис¤ р≥шенн¤ми ÷ .  ожний член пол≥тбюро контролював певну сферу житт¤, функц≥ю або територ≥ю. ”с≥ разом зд≥йснювали тотал≥тарну владу над парт≥Їю, державою ≥ сусп≥льством.

1917 року б≥льшовики перемогли своњх пол≥тичних суперник≥в п≥д гаслом У¬с¤ влада Ц –адам!Ф. ¬.Ћен≥н маЇ тод≥ н≥ким незаперечуван≥ всередин≥ власноњ парт≥њ права на найвищу посаду у завойован≥й крањн≥. ќднак в≥н не посп≥шив очолити презид≥ю ¬серос≥йського генерального виконавчого ком≥тету. ѕосаду Увсерос≥йського старостиФ в≥н залишив дл¤ другор¤дних кер≥вник≥в парт≥њ, хоча за рад¤нською конституц≥Їю вона вважалас¤ найвищою, а сам очолив ур¤д.

якраз на посад≥ голови раднаркому Ћен≥н ≥ почав вибудовувати механ≥зм компарт≥йноњ диктатури. ѕарт≥йн≥ ком≥тети оволод≥вали вс≥ма важел¤ми влади. ”середин≥ партком≥в, за вин¤тком центрального, влада концентрувалас¤ в руках секретар≥в. ” ÷ентральному ком≥тет≥ за на¤вност≥ пол≥тбюро секретарськ≥ посади були техн≥чними. ќднак секретар≥ формували пор¤док денний у робот≥ найвищого парт≥йного органу. Ћев “роцький першим потурбувавс¤ про те, щоб посади в≥дпов≥дального секретар¤ та обох ≥нших секретар≥в займали його люди.

 омпарт≥йна диктатура була ол≥гарх≥чною: члени пол≥тбюро ÷  мали ц≥лком однаков≥ владн≥ повноваженн¤. ўоправда, засновник парт≥њ ≥ держави був поза конкуренц≥Їю. јле й в≥н зустр≥вс¤ з викликом Ћ.“роцького. ќбох тод≥ в газетах називали Увожд¤ми св≥товоњ революц≥њФ.

ўоб послабити позиц≥њ “роцького у пол≥тбюро ¬.Ћен≥н 1922 року зд≥йснив реконструкц≥ю роботи секретар≥ату. «апроваджувалась посада генерального секретар¤ ÷ , ¤ку мав пос≥сти член пол≥тбюро. ÷¤ посада задумувалась Ћен≥ним ¤к пол≥тична, а не техн≥чна. ¬она створювалась п≥д ….—тал≥на, непримиренного суперника “роцького. Ћен≥н уже розраховував точно. јле в розклад сил на парт≥йному ол≥мп≥ втрутивс¤ непередбачуваний фактор: йог хвороба.

≤сторичний досв≥д засв≥дчив, що така конструкц≥¤ влади могла загрожувати фатальними насл≥дками не т≥льки обТЇкту пануванн¤, тобто народу, але й безпосередньому ≥нструменту влади Ц сам≥й державн≥й парт≥њ, щоб встановити особисту диктатуру в рамках рад¤нського Ународовладд¤Ф, ….—тал≥н знищив один м≥льйон ≥ в≥дправив у концтабори три м≥льйони комун≥ст≥в.

¬икористана л≥тература.

√азета У≤стор≥¤ ”крањниФ є 33. 2000 р.

¬сесв≥тн¤ ≥стор≥¤. У1914-1939 рр.Ф 10 клас.

1

Ќазва: ќсобливост≥ встановленн¤ та функц≥онуванн¤ стал≥нського тотал≥таризму
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-23 (460 прочитано)