Література світова > Проза поза межами західного світу (Японія, Росія, латинська Америка ХХ ст.)

Неординарним і цікавим явищем у поезії 60-70-х років стала також так звана авторська (або бардівська, як її ще називають) пісня, її найвищі досягнення цього періоду пов'язують з іменами Булата Окуджави та Во­лодимира Висоцького.

Булат Окуджава (1924-1997) увійшов у пісенну поезію як тонкий лірик, заглиблений у природу людсь­ких почуттів, співець Арбата. Його піснями, які тиражу­валися через магнітофонні записи, захоплювалась уся країна, а його перу належать збірки «Лірика» (1956), «Острови» (1959), «Веселий барабанщик» (1964), «Бе­резень великодушний» (1967), «Арбат, мій Арбат» (1976). У своїх піснях Окуджава звертався до різноманітної тематики, але найбільше — до теми кохання, природи, взаємин людей, філософських проблем їх­нього буття.

Володимир Висоцький (1938-1980) прожив ко­ротке, але надзвичайно яскраве, сповнене глибокого духовного змісту життя. Він написав близько 600 пісень, зіграв велику кількість ролей у кіно та театрі. За життя Висоцького не друкували, але більшу частину його пісень уся країна знала напам'ять. Основні теми його пісень - тема кохання, війни, справжньої чо­ловічої дружби, поведінки людини в екстремальних умовах, тема іронічної критики моральних та соціаль­них недоліків сучасного суспільства.

3. Латиноамериканська проза XX ст.

Ще один яскравий феномен літературного розвит­ку XX ст., що визрів поза межами західного світу, дослідники пов'язують із розквітом приблизно з 30-40-х років латиноамериканської прози, яку представляють кубинець Алехо Карпентьєр, гватема­лець Мігель Анхель Астуріас, мексиканці Хуан Рульфо та Карлос Фуентес, бразилець Жоан Гімераенс Роза, парагваєць Аугусто Роа Бастос, аргентинці Хуліо Кор-тасар та Хорхе Луїс Борхес, колумбієць Габріель Гарсіа Маркес, перуанець Маріо Варгас Льоса та інші. Для позначення художньої своєрідності латиноамери­канського роману використовують термін «магічний реалізм», під яким розуміють такий художній метод або напрям, що, на відміну від традиційного реалізму, поєднує достовірність і об'єктивність зображення з елементами чудодійності, міфу, фантастики.

Латиноамериканський роман - це складне і бага­товимірне явище, в якому умовно виділяють дві ос­новні тематичні гілки - метафізичний і міфологічний роман. Обидві гілки є різновидами одного напряму - магічного реалізму, обидва поєднують елементи ре­альності та фантастики, але якщо при цьому міфо­логічний роман спирається переважно на фольклор та міфологічні вірування корінних народів Латинської Америки, то метафізичний роман у першу чергу спря­мований на інтелектуальний потенціал сучасної філо­софської та естетичної думки.

Принципи метафізичного роману знайшли найбільш послідовне відображення у творчості визнач­ного аргентинського прозаїка Хорхе Луїса Борхеса (1899-1986). Він дебютував у 1919 р. віршами і перек­ладами в модерністських журналах. Починаючи із се­редини 30-х років, один за одним з'являються прозові твори Борхеса: «Всесвітня історія безчестя» (1935), «Історія вічності» (1936), «Вимисли» (1944), «Алеф» (1949), «Нові розслідування» (1952), «Повідомлення Броуді» (1970), «Книга піщинок» (1975). Свою творчість Борхес ділив на два великі цикли. Перший з них -«Міфологія передмістя» (збірки «Жар Буенос-Айреса, «Повідомлення Броуді» та інші), присвячений змалю­ванню побуту, національних звичаїв, колориту життя мешканців старих кварталів Буенос-Айреса. Більш важливим і показовим для вияву художньої скоьрі^ності прози Борхеса є другий цикл — «Ігри з ча­сом і безкінечністю» (збірки «Вимисли», «Алеф», «Кни­га піщинок» та інші). Тут знайшли відображення найго­ловніші художні принципи прози письменника: підкреслена метафоричність, інтелектуальна витон­ченість художнього задуму, можливість паралельних або й взаємовиключних інтерпретацій поданого сюже­ту, звернення до філософських та метафізичних проблем буття людини, гра з читачем, що реалізується че­рез розгорнуту систему прихованих натяків та цитат з якнайширшого спектру творів світової літератури, тісне поєднання реального і фантастичного.

Якщо Борхес вважається засновником «ме­тафізичного» відгалуження латиноамериканського ро­ману, то найбільш авторитетним представником його «міфологічної» гілки виступає Габріель Гарсіа Маркес.

Підсумок уроку допоможе підбити бесіда за такими запитаннями. Перший блок запитань сто­сується японської літератури. Охарактеризуйте ху­дожні здобутки японської прози кінця ХІХ-ХХ ст. Про­аналізуйте творчий шлях Ясунарі Кавабати, проблема­тику та ідейну спрямованість його творчості. Визначте національну своєрідність творчості Кавабати, роз­крийте зміст його повісті «Тисяча журавлів». Які проб­леми відображені в творах Кобо Абе? У чому сенс поєднання у його творах елементів реалізму та фан­тастики? Визначте провідні мотиви його творів. По­ясніть проблематику та символічну основу роману Ко­бо Абе «Людина-коробка».

Другий блок запитань спрямований на харак­теристику «літератури відлиги» Роси. Що таке «література відлиги»? Які історичні та політичні події сприяли її появі? Хто представляв цю літературу? Оха­рактеризуйте творчість А. Вознесенського і Є. Євту-шенка. Що таке авторська пісня? Назвіть її представ­ників.

Третій блок запитань має на увазі здобутки ла­тиноамериканської прози XX ст. Охарактеризуйте розвиток латиноамериканської прози XX ст., назвіть її основних представників. Що таке «магічний реалізм»? Визначте тематичні різновиди латиноамериканського роману. Схарактеризуйте проблематику творчості Х.Л. Борхеса.

1	2

Назва: Проза поза межами західного світу (Японія, Росія, латинська Америка ХХ ст.)
Дата публікації: 2005-02-23 (1583 прочитано)