Ћ≥тература св≥това > “омас √оббс

ўодо устрою верховноњ влади, то в≥н може бути тро¤ким: монарх≥¤, аристократ≥¤ ≥ демократ≥¤. ƒо першого виду в≥днос¤тьс¤ держави, в ¤ких верховна влада належить одн≥й людин≥. ƒо другого - держави, в ¤ких верховна влада належить з≥бранню, де будь-¤кий громад¤нин маЇ право голосу. ÷ей вид держав називаЇтьс¤ також народоправством. ƒо третього виду в≥днос¤тьс¤ держави, в ¤ких державна влада належить з≥бранню, де право голосу мають не вс≥ громад¤ни, а лише в≥дома њх частина. ўодо ≥нших традиц≥йних форм правл≥нн¤, то √оббс не вважаЇ њх самост≥йними видами держави. «м≥ст терм≥н≥в, ¤к ол≥гарх≥¤, тиран≥¤, в тому, що в них вкладене осудженн¤ в≥дпов≥дних форм державного устрою. “≥, хто засуджують монарх≥ю, називають њњ тиран≥Їю. “≥, хто не задоволен≥ аристократ≥Їю, називають њњ ол≥гарх≥Їю. Ќа тих же п≥дставах люди, незадоволен≥ демократ≥Їю, характеризують њњ ¤к анарх≥ю, що означаЇ в≥дсутн≥сть вс¤кого правл≥нн¤. јле останнЇ просто неможливо, оск≥льки недержава не може бути видом держави. Ќемислиме ≥ зм≥шане правл≥нн¤, бо воно протир≥чить Їдност≥ верховноњ влади. ¬важати за можливе розпод≥л влади Ї думкою анарх≥чною.

¬ир≥шенн¤ питанн¤ щодо того, ¤к≥й форм≥ держави в≥ддавав перевагу √оббс, повТ¤зане з де¤кими труднощами, оск≥льки сам √оббс не давав на це питанн¤ однозначноњ в≥дпов≥д≥ ≥ не дотримувавс¤ посл≥довно ¤коњсь одн≥Їњ точки зору. ’оча √оббс ≥ в≥ддаЇ перевагу монарх≥њ перед ≥ншими формами правл≥нн¤, в≥н бачить в н≥й лише такий державний устр≥й, ¤кий з найб≥льшою повнотою в≥дпов≥даЇ його головному принципу - принципу абсолютноњ влади. ѕитанн¤ про форми, або види, держави в≥н вважаЇ детерм≥нованим цим принципом ≥ допускаЇ можлив≥сть ¤к аристократ≥њ, так ≥ демократ≥њ, з т≥Їю необх≥дною умовою, щоб верховна влада в цих державах була наст≥льки ж потужною, ¤к ≥ в монарх≥њ.

¬ерховна влада залишаЇтьс¤ т≥Їю ж, незалежно в≥д того, кому вона належить, за √оббсом. ƒал≥ казав, що Увлада, ¤кщо лише вона достатньо досконала, щоб бути в змоз≥ виказувати захист п≥дданим, однакова в ус≥х њњ формахФ. √оббс в≥в приб≥чником не ст≥льки абсолютноњ монарх≥њ, ск≥льки абсолютизму взагал≥ ¤к такого. ћонарх≥¤ в його очах зручн≥ша за ≥нш≥ типи держави, по-перше, тому, що повн≥ше ≥нших виражаЇ ≥дею абсолютноњ влади, ≥, по-друге, тому, що була б≥льш пригодною дл¤ зд≥йсненн¤ т≥Їњ мети, в ≥мТ¤ ¤коњ ≥ створено державу, а саме встановленню миру ≥ збер≥ганню безпеки народу.

ўоб утворилас¤ загальна система, ¤ка б могла захистити мир ≥ догов≥рне право, потр≥бно, щоб багато окремих воль обТЇдналис¤ в одну загальну волю. ÷е можливо лише тод≥, коли у вс≥х справах, ¤к≥ схил¤ютьс¤ до загальноњ безпеки, кожний буде п≥дкор¤ти свою волю вол≥ одн≥Їњ людини або одного з≥бранн¤, ≥ коли ц¤ останн¤ вол¤ буде визнана ¤к вол¤ вс≥х. “аким чином створюЇтьс¤ штучна особа, ¤ку ми називаЇмо державою.

ѓњ найвища влада Ї необх≥дно абсолютною. ¬ластитель збер≥гаЇ непод≥льно печаткове право на все те, в≥д чого ≥нш≥ в≥дмовилис¤. ¬≥н може завжди використовувати воЇнну владу, що тепер в≥д≥брано в≥д ≥нших. Ќатовп не маЇ тепер н≥¤кого права зброњ. ¬олодар же тепер маЇ владу ≥ над думками ≥ вченн¤ми, ≥ може заборонити њх розповсюдженн¤, ¤кщо вони видаютьс¤ небезпечними дл¤ загального миру. ¬≥н не повинен терп≥ти, щоб будь-хто (церква) п≥д страхом в≥чних покарань заборон¤в робити те, що в≥н наказував робити п≥д страхом тимчасових покарань, бо под≥бне роздвоЇнн¤ зруйнувало б Їдн≥сть держави. —ам же в≥н не п≥дл¤гаЇ н≥¤кому покаранню ≥ н≥¤кими законами не звТ¤заний. …ого вол¤ - вол¤ держави, ≥ держава не може зобовТ¤зати себе перед самою собою.

Ќайвищий обовТ¤зок властител¤ пол¤гаЇ у тому, щоб п≥клуватис¤ про благоустр≥й народу. јле лише йому одному дозволено розр≥зн¤ти, чого потребуЇ народний благоустр≥й . ќкремим же особам залишаЇтьс¤ лише п≥дкор¤тис¤.  ласична л≥тература грек≥в ≥ римл¤н тому д≥Ї шк≥дливо, що породжуЇ оп≥р ≥ пропов≥дуЇ свободу, ¤ка не сум≥сна з абсолютною владою.

‘ормально лог≥чне пон¤тт¤ держави або, точн≥ше, суверен≥тету перед абсолютною волею ¤кого н≥чого не ≥снуЇ, не залишаЇ н≥¤кого м≥сц¤ самост≥йност≥ церкви. ÷ерква повн≥стю зливаЇтьс¤ з державою. —ама держава Ї церквою, ¤кщо њњ громад¤ни - христи¤ни. Ћише в держав≥ христи¤ни обТЇднуютьс¤ в одну особу, лише володар може встановлювати ≥ зд≥йснювати загальн≥ права в справах в≥ри, лише в≥н один може засуджувати ≥ зв≥льн¤ти. Ќа земл≥ не може бути двох окремих влад дл¤ одних ≥ тих самих людей. ™дн≥сть держави веде за собою Їдн≥сть церкви ≥ Їдн≥сть в≥ри.

ѕрерогативи верховноњ влади розповсюджувались √оббсом ≥ на майнов≥ в≥дносини громад¤н. ƒержава ≥ лише держава повинна встановлювати т≥ правила, ¤к≥ вказують кожн≥й людин≥, ¤кими благами вона може користуватис¤ ≥ ¤к≥ д≥њ вчин¤ти з метою помноженн¤ цих благ. ƒержава стоњть на варт≥ приватноњ власност≥ громад¤н, да ≥ саме ≥снуванн¤ власност≥ ц≥лком залежить в≥д встановленн¤ верховноњ влади, бо до цього в природньому стан≥, коли вс≥ люди мали право на все, н≥ про ¤ке волод≥нн¤ власн≥стю не могло бути ≥ мови.

¬с¤кий державний орган≥зм може ≥снувати лише в умовах громад¤нського миру. —мута Ї хворобою держави, а громад¤нська в≥йна - њњ смертю. як основн≥ причини, що ведуть до розпаду, вид≥л¤ютьс¤ √оббсом:

1) недостатн≥сть абсолютноњ влади;

2) брехлив≥ вченн¤, що протир≥чать природ≥ держави ≥ спри¤ють њњ послабленню.

¬ усьому УЋев≥афан≥Ф √оббс н≥де не розгл¤даЇ можливост≥ впливу пер≥одичних вибор≥в дл¤ обузданн¤ стремл≥нь з≥бранн¤ пожертвувати сусп≥льними ≥нтересами заради приватних ≥нтерес≥в своњх член≥в.

”часть народу, зг≥дно систем≥ √оббса, повн≥стю вичерпуЇтьс¤ першим обранн¤м монарха. ѕрестолонасл≥дуванн¤ повинне визначатис¤ монархом, ¤к це практикувалос¤ в –имськ≥й ≥мпер≥њ, коли йому не заважали бунти. ƒопускаЇтьс¤, що монарх за звичай обере одного з≥ своњх д≥тей або найближчого родича, ¤кщо в≥н не маЇ д≥тей, але вважаЇтьс¤, що не повинно ≥снувати таких закон≥в, ¤к≥ заважали б йому зробити ≥нший виб≥р.

јле п≥ддан≥ не залишалис¤ без ус¤коњ свободи. √оббс вважав, що свобода п≥дданц≥в ц≥лком сум≥сна з необмеженою владою суверена, ¤кщо п≥д свободою розум≥ти не свободу в≥д закону, а свободу робити те, що не вказане в домовленост¤х ≥з владою. …детьс¤ про свободу куп≥вл≥ ≥ продажу майна, заключенн¤ торгових договор≥в, вибору м≥сц¤ проживанн¤, способу житт¤, вихованн¤ д≥тей ≥ т. д.[1] “аким чином, малис¤ на уваз≥ не пол≥тичн≥, громад¤нськ≥ свободи, а в≥дносна свобода волод≥нн¤ приватною власн≥стю, п≥дприЇмництва.

“реба звернути увагу ще на один важливий аспект концепц≥њ свободи, розвинений √оббсом, зг≥дно ¤кого п≥ддан≥ мають свободу захищати своЇ житт¤. ÷¤ свобода виводитьс¤ з того, що ≥снуЇ нев≥дчужене право кожноњ людини Ур¤тувати себе в≥д смерт≥, кал≥цтва ≥ увТ¤зненн¤Ф[2] . “ому в ц≥л¤х самозахисту вс≥ люди можуть чинити оп≥р тим, хто пос¤гаЇ на њх житт¤ або намагаЇтьс¤ позбавити њх найнеобх≥дн≥шого: њж≥, питва, пов≥тр¤.

√оббс вважав за можливе ≥ виправдане захист людиною свого житт¤ нав≥ть в≥д тих, хто заз≥хаЇ на нењ Уна законних п≥дставахФ, тобто за наказом верховноњ влади. јле з ≥ншого боку, в≥н доводив, що н≥хто не маЇ права чинити оп≥р мечу держави в ц≥л¤х захисту ≥ншоњ людини (нав≥ть ¤кщо вона невинна).

јле √оббс залишаЇ можлив≥сть тим багатьом групам ≥ прошаркам населенн¤, ¤к≥ з≥ зброЇю в руках виступили проти законноњ влади ≥ брали участь в громад¤нськ≥й в≥йн≥ на боц≥ парламента. якщо велика маса людей вчинила Унеправильний оп≥р державн≥й влад≥Ф, за що на кожного з них чекаЇ смертна кара, то вони мають право обТЇднатис¤ Удл¤ взаЇмноњ допомоги ≥ захистуФ[3]. ѓх попереднЇ порушенн¤ свого обовТ¤зку було справд≥ незаконним, але наступне застосуванн¤ зброњ з метою самозахисту не Ї новим незаконним актом.

« ц≥Їњ ж точки зору вир≥шуЇтьс¤ √оббсом питанн¤ про те, в ¤ких випадках п≥длегл≥ зв≥льн¤ютьс¤ в≥д п≥дкоренн¤ верховн≥й влад≥. ќск≥льки головним призначенн¤м верховноњ влади Ї захист громад¤н, то вони повинн≥ п≥дкор¤тис¤ њй лише доти, доки держава в змоз≥ захищати своњх п≥длеглих.  оли ж верховна влада з тих чи ≥нших причин перестаЇ виконувати функц≥ю миру ≥ безпеки, то п≥ддан≥ зв≥льн¤ютьс¤ в≥д вс¤ких обовТ¤зк≥в по в≥дношенню до суверена. ÷е може статис¤ в раз≥ в≥дреченн¤ суверена в≥д влади, коли суверен сам стаЇ чињмось п≥дданим, а також тод≥, коли той чи ≥нший п≥дданий зазнаЇ полону, вигнанн¤ ≥ т. д.[4]

ўодо царини м≥жнародних в≥дносин, то вони, за √оббсом, можуть бути лише в≥дносинами суперництва ≥ ворожнеч≥. ƒержави представл¤ють собою величезн≥ табори, що захищаютьс¤ один в≥д одного за допомогою зброњ; вони перебувають в стан≥ глад≥атор≥в, що направл¤ють зброю один на одного.

¬иходить, держави перебувають у тому стан≥ в≥йни вс≥х проти вс≥х, в ¤кому люди були до встановленн¤ державноњ влади. ≤ такий стан справ сл≥д вважати природн≥м, оск≥льки вони не п≥дкорен≥ н≥¤к≥й загальн≥й влад≥ ≥ нест≥йкий мир м≥ж ними скоро порушуЇтьс¤.

Ћев≥афан - нездоланна ≥ непримирна химера, перед ¤кою все тр≥поче, ≥ п≥д ¤кою у √оббса розум≥Їтьс¤ держава, знищуЇ все, що наважуЇтьс¤ чинити йому оп≥р.

¬≥дриваючи державне вченн¤ в≥д ≥сторичного грунту ≥ представл¤ючи його ¤к р¤д лог≥чних висновк≥в з попереднього р¤ду засновк≥в, √оббс думав дати тверде наукове обгрунтуванн¤ т≥й абсолютн≥й монарх≥њ, в≥д ¤коњ в≥н оч≥кував в≥дновленн¤ пор¤дку в јнгл≥њ, ≥ ¤кий в≥н поклон¤вс¤ з запалом фанатика ≥ разом з тим п≥дтримував з холодним спокоЇм геометра.

Ѕ≥бл≥ограф≥¤:

1	2	3

Ќазва: “омас √оббс
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-23 (1672 прочитано)