Ѕ≥олог≥¤ > јнал≥затори (сенсорн≥ системи), њх структура

÷≥ процеси проход¤ть ≥ нервових центрах, ¤к≥ розм≥щен≥ в кор≥ головного мозку.

«оровий анал≥затор. Ѕудова ≥ функц≥њ орган≥в зору.

«оровий анал≥затор (зорова секреторна система) Ц найважлив≥ший серед ≥нших, бо даЇ людин≥ понад 90% ≥нформац≥њ з довк≥лл¤, що йде до мозку в≥д ус≥х рецептор≥в.

«оровий анал≥затор маЇ три частини:

периферичну складають св≥тлочутлив≥ рецептори (так зван≥ палички ≥ колбочки, ¤к≥ м≥ст¤тьс¤ на с≥тк≥вц≥ ока).

ѕров≥дним шл¤хом Ї чутливий зоровий нерв, що м≥ститьс¤ в головному мозку.

÷ентральна частина м≥ст¤тьс¤ переважно у потиличних д≥л¤нках кори головного мозку.

‘ункц≥Їю зорового анал≥затора Ї з≥р Ц здатн≥сть сприймати св≥тло, кол≥р, величину, взаЇмне розташуванн¤ та в≥дстань м≥ж предметами за допомогою органу зору - ока. ќрган зору складаЇтьс¤ ≥з очного ¤блука та допом≥жного апарату.

ƒопом≥жний апарат ока Ц це система його захисту ≥ руху. —истему захисту ока складають верхн¤ ≥ нижн¤ пов≥ки з в≥¤ми. ¬нутр≥шн¤ частина пов≥к вкрита слизовою оболонкою Ц коньюктивою.

—лизна залоза вид≥л¤Ї секрет (сльози), ¤кий згубно д≥Ї на м≥кроорган≥зми, так ¤к вм≥щуЇ в соб≥ л≥зоцим. «воложивши поверхню очного ¤блука сльози в≥дт≥кають до внутр≥шнього кутка ока (до носа), пот≥м потрапл¤ють в сл≥зний м≥шок, з ¤кого нососл≥зною протокою направл¤ютьс¤ в порожнину носа. «авд¤ки бровам п≥т, що ст≥каЇ з лоба не потрапл¤Ї в оч≥.

—истема руху очного ¤блука. ќчне ¤блуко пост≥йно перебуваЇ у рус≥ (120 стрибк≥в за 1 хвилину).  ожне око маЇ по 6 посмугових мТ¤з≥в: 4 пр¤мих ≥ 2 косих. ќбидва здорових ока завжди рухаютьс¤ в одному напр¤мку.

Ѕудова очного ¤блука (д≥аметр 24 мм, маса 6-8 г), маЇ три оболонки. ќко розм≥щуЇтьс¤ у очн≥й ¤мц≥, утворен≥й к≥стками лицьового в≥дд≥лу черепа, маЇ три оболонки: зовн≥шню (волокнисту) судинну та с≥тк≥вку.

«овн≥шн¤ оболонка Ц зовн≥шн≥й скелет забезпечуЇ оку певну форму. ¬она складаЇтьс¤ з двох частин: склери та рог≥вки. —клера Ц б≥лкова оболонка заднього в≥дд≥лу, утворена м≥цною сполучною тканиною, м≥стить мало кл≥тин.

—переду склера переходить у прозору рог≥вку, ¤ка складаЇтьс¤ з еп≥тел≥альних кл≥тин та сполучнотканинних волокон, що м≥ст¤ть багато води.

–ог≥вка не м≥стить кровоносних судин, живитьс¤ за рахунок м≥жкл≥тинноњ р≥дини, м≥стить багато нервових зак≥нчень.

¬она виконуЇ дв≥ функц≥њ: захищаЇ в≥д пошкодженн¤ внутр≥шн≥ частини ока та пропускаЇ св≥тло.

—ередн¤ оболонка ока складаЇтьс¤ з трьох частин:

¬ласне судинноњ оболонки Ц м≥ститьс¤ п≥д склерою, м≥стить багато кровоносних судин, забезпечуЇ кровТю с≥тк≥вку.

—переду власне судинна оболонка переходить у в≥йчасте т≥ло, ¤ке зТЇднане ц≥л≥арними звТ¤зками з кришталиком, вм≥щуЇ в соб≥ ц≥л≥арний мТ¤з ≥ бере участь в процесах акомодац≥њ ока (в≥дрегулюванн¤ кришталика з метою кращого баченн¤ предмет≥в на р≥зних в≥дстан¤х.

–айдужка Ц назву одержала через забарвленн¤, в центр≥ њњ знаходитьс¤ з≥ниц¤ Ц круглий отв≥р. «≥ниц¤ регулюЇ к≥льк≥сть св≥тла, ¤ке поступаЇ на с≥тк≥вку, зд≥йснюЇ привиканн¤ органа зору до ≥нтенсивност≥ св≥тла ≥ темноти. «м≥на д≥аметру з≥ниц≥ Ї вродженим рефлексом Ц дл¤ цього в райдужц≥ Ї мТ¤зи, ¤к≥ звужують ≥ розширюють з≥ницю).

1	2

Ќазва: јнал≥затори (сенсорн≥ системи), њх структура
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-01-07 (3149 прочитано)