Ћог≥ка > ”мовиводи
ќсобливим видом умовивод≥в неповноњ ≥ндукц≥њ Ї статистичне узагальненн¤ Ц умовив≥д неповноњ ≥ндукц≥њ, в ¤кому встановлена в засновках к≥льк≥сна ≥нформац≥¤ про частоту певноњ ознаки в досл≥джуван≥й груп≥ (вз≥рц≥) переносить в висновку на всю множину ¤вищ такого роду (хул≥ганство Ц частота Ц в стан≥ опТ¤н≥нн¤ 95% ≥ 5% , отже, частота хул≥ганств на 95% ≥з-за алкоголю).
Ћекц≥¤: ¬заЇмозвТ¤зок ≥ндукц≥њ та дедукц≥њ в процес≥ м≥ркуванн¤ (≤V). ѕлан ¬заЇмозвТ¤зок ≥ндукц≥њ та дедукц≥њ. ѕрактичне значенн¤ ц≥Їњ залежност≥. 1. ≤ндукц≥¤ ≥ дедукц≥¤ у процес≥ п≥знанн¤ знаход¤тьс¤ в нерозривному звТ¤зку ≥ Їдност≥. ¬заЇмозвТ¤зок ≥ндукц≥њ ≥ дедукц≥њ забезпечуЇ лог≥чну можлив≥сть м≥ркуванн¤ при застосуванн≥ метод≥в, а точн≥сть вираженого в засновках знанн¤ визначаЇ степ≥нь обірунтованост≥ отримуваних висновк≥в. Ќаприклад, розгл¤нут≥ методи встановленн¤ причинних звТ¤зк≥в по своњй лог≥чн≥й структур≥ в≥днос¤тьс¤ до складних м≥ркувань, в ¤ких власне ≥ндуктивн≥ узагальненн¤ будуютьс¤ за допомогою дедуктивних вивод≥в. —пираючись на властивост≥ причинного звТ¤зку, дедукц≥¤ виступаЇ лог≥чним засобом ел≥м≥нац≥њ (виключенн¤) випадкових обставин, тим самим вола лог≥чно коректуЇ: направл¤Ї ≥ндуктивне узагальненн¤. ўоб здобути дедуктивний висновок, треба мати загальне положенн¤, б≥льший засновок. јле загальне положенн¤ не дане нам у готовому вигл¤д≥, воно Ї результатом досл≥дженн¤ ≥ узагальненн¤ одиничних факт≥в. јле ≥ п≥д час досл≥дженн¤ ≥ пот≥м узагальненн¤ часткових факт≥в ми обовТ¤зково ор≥ЇнтуЇмось на те чи ≥нше загальне положенн¤, ¤ке Ї насл≥дком дедукц≥њ. јле в конкретному п≥знавальному акт≥ ≥ндукц≥¤ ≥ дедукц≥¤ можуть по черз≥ виступати на передн≥й план. “ак, сл≥дчий злочину, маЇ в≥дтворити на њх основ≥ злочинну под≥ю в ц≥лому досить часто у форм≥ ≥ндукц≥њ. јле, висловивши ≥ндуктивним шл¤хом припущенн¤ про те, що таке ц¤ злочинна под≥¤, коли вона вчинена, в≥н неминуче користуЇтьс¤ пот≥м дедукц≥Їю: з цього припущенн¤ виводить насл≥дки (≥нш≥ факти Ц ознаки злочинноњ под≥њ), котр≥ перев≥р¤ють пот≥м на практиц≥. “еж саме ми спостер≥гаЇмо, коли пор≥внюЇмо два так≥ моменти, ¤к висуванн¤ верс≥њ ≥ юридичну оц≥нку учиненого. ¬исуванн¤ верс≥њ в≥дбуваЇтьс¤ досить часто у форм≥ ≥ндукц≥њ. рим≥нально-правова класиф≥кац≥¤ учиненого Ц це процес дедуктивний ≥ не може в≥дбуватис¤ у форм≥ ≥ндукц≥њ. јле й тут ≥ндукц≥¤ ≥ дедукц≥¤ нев≥льн≥ одне в≥д одноњ, не в≥д≥рван≥, а взаЇмоповТ¤зан≥.
Ќазва: ”мовиводи
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-01 (2649 прочитано) |
.gif){kind=spacer}
