ћакроеконом≥ка > ≈коном≥чне зростанн¤ в модел¤х зростанн¤
сок кап≥талу,прац≥,земл≥ у продукт нац≥онального виробництва. якщо, за умови незм≥нност≥ ≥нших чинник≥в,один з вищеназваних чинник≥в зб≥льшити на 1%,то зб≥льшенн¤(зменшенн¤)¬Ќѕ на пев- ний в≥дсоток ≥ визначатиме внесок цього зм≥нюваного чинника у зростанн¤. —труктурал≥стський п≥дх≥д до анал≥зу чинник≥в економ≥- чного зростанн¤ в≥дображаЇ безпосередн≥й зв'¤зок м≥ж струк- турою економ≥ки та темпами економ≥чного зростанн¤.«в'¤зок структури ≥ зростанн¤ обоп≥льний:¤кщо економ≥чне зростанн¤ спричин¤Ї зб≥льшенн¤ р≥вн¤ доход≥в, то це викликаЇ зм≥ну структури попиту;останн¤ може зумовити зм≥ну структури вироб- ництва,пов'¤зану з виникненн¤м нових високотехнолог≥чних га- лузей,насл≥дком чого стаЇ нове економ≥чне зростанн¤.÷ю лог≥ку зв'¤зк≥в ≤нгмар —венн≥сон визначив ¤к "здорове коло". ” символах його можна записати так: Inc tPr - економ≥чне зростанн¤;   ≤nc - зростанн¤ р≥вн¤ доход≥в;   C - зм≥на структури споживанн¤; tPr C Pr - зм≥на структури виробництва.
  Pr " «дорове коло" - ¤вище некризовоњ економ≥ки. ” пер≥од кризи, коли виникають перепони дл¤ структурних зм≥н, воно пе- ретворюЇтьс¤ на "порочне коло". ¬плив ≥нвестиц≥й,але в майбутньому на економ≥чне зростан- н¤ виражаЇтьс¤ коеф≥ц≥Їнтом, ¤кий називають акселератор. јкселератор - це числовий коеф≥ц≥Їнт, що показуЇ в≥дно- шенн¤ приросту ≥нвестиц≥й до приросту нац≥онального доходу („Ќѕ), ¤кий викликав цей прир≥ст ≥нвестиц≥й. оеф≥ц≥Їнт аксе- лератора визначаЇтьс¤ за формулою: Δ≤ Δ≤ а = ------------- , або а = ---- , Yn-1 - Yn-2 ΔY де а - акселератор, Δ≤ - прир≥ст ≥нвестиц≥й, ΔY - прир≥ст нац≥онального доходу в попередн≥й пер≥од, що й викликав прир≥ст ≥нвестиц≥й. јкселератор Ї к≥льк≥сним виразом принципу акселерац≥њ, зг≥дно ¤кого кожний прир≥ст або зменшенн¤ нац≥онального дохо- ду („Ќѕ) та сукупного попиту вимагаЇ в≥дносно б≥льшоњ зм≥ни "≥ндуц≥йованих" ≥нвестиц≥й. ("≤ндуц≥йован≥" ≥нвестиц≥њ - ≥нвестиц≥њ ≥ндуц≥йован≥ (викликан≥) зростанн¤м нац≥онального доходу. Ќа в≥дм≥ну в≥д них, Ї ≥нвестиц≥њ, що не залежать в≥д приросту нац≥онального доходу, так зван≥ "автономн≥" ≥нвес- тиц≥њ.) ѕричини такого сп≥вв≥дношенн¤ динам≥ки нац≥онального до- ходу („Ќѕ) ≥ динам≥ки ≥нвестиц≥й ховаютьс¤ у довгостроковост≥ в≥ддач≥ в≥д попередн≥х ≥нвестиц≥й, ¤к≥ вкладен≥ у засоби прац≥, буд≥вництво тощо, в результат≥ чого незадоволений у цей пер≥од попит веде до розширенн¤ виробництва. р≥м того, довготривал≥сть використанн¤ устаткуванн¤ веде до такого сп≥вв≥дношенн¤ нових ≥ в≥дновлених ≥нвестиц≥й, коли перш≥ зростають вищими темпами. ѕринцип акселерац≥њ показуЇ, що виробництво ≥нвес- тиц≥йних товар≥в (засоб≥в прац≥) зростаЇ швидше, н≥ж вироб- ництво споживчих товар≥в. ћатематично акселератор протилежний мультипл≥катору, що в≥дображаЇтьс¤ таким р≥вн¤нн¤м: ≤ ≤ а = --- , або = ---- , а де - коеф≥ц≥Їнт мультипл≥катора. “обто а = ћ–S. “аким чином, ¤кщо мультипл≥катор показуЇ величину приросту нац≥онального доходу на одиницю приросту ≥нвестиц≥й (≥нвес- тиц≥њ - величина незалежна, пост≥йна, нац≥ональний доход - залежна, зм≥нна), тобто, ¤ким буде прир≥ст нац≥онального дохо- ду при даному прирост≥ ≥нвестиц≥й, то акселератор, навпаки, даЇ змогу визначити майбутн≥й прир≥ст ≥нвестиц≥й на одиницю приросту нац≥онального доходу (нац≥ональний доход - величина пост≥йна, незалежна,≥нвестиц≥њ - залежна, зм≥нна). ѕринцип акселерац≥њ застосовують, ¤к в≥домо, дл¤ по- ¤сненн¤ природи економ≥чноњ цикл≥чност≥, зокрема, шл¤хом поЇднанн¤ в макроеконом≥чних модел¤х коеф≥ц≥Їнт≥в муль- типл≥катора ≥ акселератора. ѕод≥бна модель в≥дображаЇ за- лежн≥сть приросту нац≥онального доходу („Ќѕ) в≥д приросту автономних (незалежних) ≥нвестиц≥й. «агальний вигл¤д такого р¤ду модел≥ представлений р≥вн¤н- н¤м нац≥онального доходу англ≥йського економ≥ста ƒж.’≥кса: Y = јn + (1-S) Yn-1 + а(Yn-1 - Yn-2 ), де јn - ≥нвестиц≥њ за даний пер≥од, (1-S) - гранична схильн≥сть до споживанн¤ (S - заощадженн¤), а - акселератор, Y - нац≥ональний доход, Yn-1 ≥ Yn-2 - нац≥ональний доход, в≥дпов≥дно, минулого ≥ позаминулого року. ¬ залежност≥ в≥д сп≥вв≥дношенн¤ мультипл≥катора (пред- ставленого граничною схильн≥стю до споживанн¤) ≥ акселератора динам≥ки нац≥онального доходу може прийн¤ти або р≥вном≥рний, або цикл≥чний характер. ÷икл≥чн≥ коливанн¤ виникають при та- кому сп≥вв≥дношенн≥: [(1-S) + а]2 < 4а, тобто, коли квадрат суми граничноњ схильност≥ до спожи- ванн¤ ≥ акселератора буде меншим в≥д 4-х значень акселера- тора. «воротне сп≥вв≥дношенн¤ [(1-S)+а]2 >4а в≥дображаЇ р≥вном≥рне економ≥чне зростанн¤ ≥ можливе лише при великому коеф≥ц≥Їнт≥ мультипл≥катора. «а сучасного р≥вн¤ загального мультипл≥катора, ¤кий,¤к в≥домо, близький до 2, гранична схильн≥сть до споживанн¤ (ћ–—) в≥дображаЇтьс¤ коеф≥ц≥Їнтом величиною 0,5, що виводи- тьс¤ ≥з формули мультипл≥катора: 1 1 1 = --------- . “од≥ ћ–— = 1 - ---- . “обто ћ–— = --- . 1 - ћ–— k 2 ѕри такому значенн≥ загального мультипл≥катора за будь- ¤кого значенн¤ акселератора динам≥ка нац≥онального доходу („Ќѕ) маЇ цикл≥чний характер. ƒл¤ переходу до р≥вном≥рного економ≥чного розвитку потр≥бно, щоб коеф≥ц≥Їнт мультипл≥катор був б≥льшим 2,5. 4. ѕ≥сл¤ того, ¤к було об'Їднано теор≥њ мультипл≥катора ≥ акселератора, стала можливою розробка р≥зноман≥тних моделей економ≥чного зростанн¤, за допомогою ¤ких економ≥сти намага- лись визначити умови стаб≥льного розвитку економ≥ки. ћоделей економ≥чного зростанн¤ неокейс≥анц≥ створили багато. —п≥льним дл¤ ус≥х них Ї досл≥дженн¤ сп≥вв≥дношенн¤ м≥ж заощадженн¤ми ≥ ≥нвестиц≥¤ми. ћакроеконом≥чн≥ модел≥ зростанн¤ намагаютьс¤ обгрунтувати оптимальну норму нагромадженн¤, ¤ка б забез- печувала стаб≥льне економ≥чне зростанн¤. Ќайб≥льш в≥домими серед них Ї модел≥ ’аррода ≥ ƒомара. јнгл≥Їць –.’аррод ≥ американець ќ.ƒомар розробл¤ли своњ мо- дел≥ окремо, та й пересл≥дували р≥зну мету, однак прийшли до аналог≥чних висновк≥в. “ому њх модел≥, ¤к правило, роз- гл¤даютьс¤ в комплекс≥. ћодель ’аррода-ƒомара була створена приблизно у той са- мий час, що й теор≥¤ ƒж.ћ. ейнса. ¬ зв'¤зку з цим доц≥льно пор≥вн¤ти п≥дходи, реал≥зован≥ у цих двох модел¤х. ейнс, ¤к в≥домо, досл≥джуЇ економ≥ку в корот- котерм≥новому пер≥од≥. …ому належить нап≥вжарт≥влива фраза про недоц≥льн≥сть зосередженн¤ уваги на довготерм≥новому пер≥- од≥, тому що в далекому майбутньому вс≥ ми все одно помремо ("In the long run we are all dead"). ” модел≥ ’аррода-ƒомара, навпаки, досл≥джуЇтьс¤ економ≥ка саме у довготерм≥новому пер- ≥од≥. ейнса ц≥кавила проблема забезпеченн¤ р≥вноваги в умовах повноњ зайн¤тост≥. ’аррод пом≥тив, що сукупний доход, дос- татн≥й дл¤ гарантуванн¤ повноњ зайн¤тост≥ в одному пер≥од≥, недостатн≥й дл¤ забезпеченн¤ њњ в ≥нш≥ пер≥оди. ј додатков≥ витрати дл¤ забезпеченн¤ повноњ зайн¤тост≥ у нових умовах по- винн≥ враховувати ≥снуючий зв'¤зок (сп≥вв≥дношенн¤) м≥ж запа- сом кап≥талу та продуктом ( \Y). лючовими елементами модел≥ ’аррода-ƒомара Ї величина заощаджень узагал≥ ≥ схильн≥сть до заощадженн¤ зокрема. ¬ели- чина заощаджень, за ≥нших однакових умов, залежить в≥д: 1) ц≥ни або процента, що його отримуЇ той, хто, в≥дкладаючи споживанн¤, заощаджуЇ кошти; 2) доходу (в тому розум≥нн≥, що вищий доход асоц≥юЇтьс¤ з б≥льш н≥ж пропорц≥йно високими заощадженн¤ми); 3) сусп≥льних передбачень, тобто прогноз≥в щодо ситуац≥њ в сусп≥льств≥ та в економ≥ц≥ - адже за будь-¤коњ процентноњ ставки, наприклад, в умовах оч≥куванн¤ високоњ ≥нфл¤ц≥њ за- ощадженн¤ будуть знижуватис¤. √оловн≥ риси модел≥ ’аррода-ƒомара: 1. ћодель грунтуЇтьс¤ на так зван≥й "кап≥тальн≥й" теор≥њ вар- тост≥ (за аналог≥Їю з "трудовою" теор≥Їю вартост≥). ≤ншими словами, приймаЇтьс¤, що вир≥шальне значенн¤ дл¤ економ≥чного зростанн¤ мають запас кап≥талу та його зб≥льшенн¤. ѕрац≥ ж в≥дводитьс¤ п≥дпор¤дкована роль. ¬ основу модел≥ покладено, що при зростанн≥ кап≥талу в≥дбуваЇтьс¤ пропорц≥йне зростан¤ прац≥, тобто ΔL ----- = const. ÷е передбачаЇ, зокрема, незм≥н- Δ н≥сть зарплати. якщо ж прац¤ ≥ кап≥тал зростають у р≥зних сп≥вв≥дношенн¤х, то за лог≥кою модел≥, це означаЇ, що або прац¤ або кап≥тал використовуютьс¤ неповно. 2. ћодель не враховуЇ технолог≥чних зм≥н, приймаючи тех- нолог≥чний р≥вень ¤к сталу величину. Δ 3. ” модел≥ приймаЇтьс¤, що --- = ----- Y ΔY 4. ” модел≥ ’аррода-ƒомара, ¤к ≥ в б≥льшост≥ пост- кейнс≥анських моделей, враховано, що фактором стримуванн¤ економ≥чноњ активност≥ (в≥дпов≥дно, ≥ зростанн¤) може вис- тупати сукупний попит. јнал≥зована модель грунтуЇтьс¤ також на тому, що ≥нвес- тиц≥њ певного пер≥оду визначаютьс¤ граничною схильн≥стю до заощаджень. ≈коном≥чне зростанн¤ розгл¤даЇтьс¤ ¤к функц≥¤, по-перше, граничноњ схильност≥ до заощаджень, по-друге, - сп≥вв≥дношенн¤м: /Y, де - запас кап≥талу; Y - створений продукт. —п≥вв≥дношенн¤ /Y Ї коеф≥ц≥Їнтом зв'¤зку м≥ж запасом кап≥талу ≥ продуктом. «розум≥ло, що зменшенн¤ цього коеф≥ц≥Їнта передбачаЇ зростанн¤ ефективност≥ використанн¤ запасу кап≥талу. ¬ласне величину економ≥чного зростанн¤ можна обчислити у такий спос≥б: ΔY (1) Gr = ---- , де Gr - зростанн¤; Y ΔY - прир≥ст продукту прот¤гом певного пер≥оду; Y - обс¤г продукту в попедньому пер≥о- д≥. √ранична схильн≥сть до заощадженн¤ (головний фактор мо- дел≥) S s = --- , де S - обс¤г заощадженн¤; Y Y - продукт. ќск≥льки в модел≥ приймаЇтьс¤, що заощадженн¤ дор≥внюють ≥евестиц≥¤м (S = ≤), то гранична схильн≥сть до заощадженн¤ набуваЇ вигл¤ду: S ≤ s = --- = --- . (2) Y Y ” формул≥ (2) ≤ - чист≥ ≥нвестиц≥њ, тобто р≥зниц¤ м≥ж ва- ловими ≥нвестиц≥¤ми ≥ ≥нвестиц≥¤ми в амортизац≥ю, ≥ вони то- тожн≥ приростов≥ кап≥талу: ≤ = . „астка приросту кап≥талу у прирост≥ продукту (внесок кап≥талу у зб≥льшенн¤ продукту) позначаЇтьс¤ k: Δk ≤ k = --- = ---- ΔY ΔY (3) ¬иход¤чи з того, що ≤ ≤ --- = s (2), а ---- =k (3) Y Y ≥ визначивши, що Y = ≤\s , а Y = ≤\ k , отримуЇмо функц≥ю економ≥чного зростанн¤: ΔY ≤ k s Gr = ---- = ---- = --- . (4) Y ≤/s k ќтже, зростанн¤ визначаЇтьс¤ часткою заощаджень у про- дукт≥ (через ¤ку оц≥нюЇтьс¤ загальна схильн≥сть до за- ощаджень), в≥днесеною до коеф≥ц≥Їнта, що показуЇ внесок зрос- танн¤ кап≥талу у зростанн¤ продукту. «г≥дно з формулою (4), економ≥чне зростанн¤ можна забез- печити або шл¤хом зб≥льшенн¤ заощаджень у нац≥ональному до- ход≥, або шл¤хом п≥двищенн¤ ефективност≥ використанн¤ додат- кового кап≥талу. ѕевного по¤сненн¤ вимагаЇ умова щодо р≥вност≥ заощаджень та ≥нвестиц≥й ( S = ≤), ≥ на п≥дстав≥ ¤коњ виводитьс¤ формула (2). ÷ю умову досить легко довести, ¤кщо абстрагувати в≥д держави ¤к суб'Їкта процесу заощадженн¤ та такого чинника,¤к вплив з-за кордону. Ћог≥ка тут така. ќбс¤г випуску за вик- люченн¤м спожитоњ продукц≥њ дор≥внюЇ ≥нвестиц≥йним витратам. ѕ≥д останн≥ми розум≥ють запланов≥ ≥нвестиц≥њ та незапланован≥ зм≥ни запас≥в матер≥альних ц≥нностей, отже ≤= Y - —. « ≥ншого боку, та частина доход≥в, ¤ку домашн≥ гос- подарства не витрачають на споживанн¤, Ї заощадженн¤м: S = Y - —. —п≥вставивши два останн≥х р≥вн¤нн¤, доходимо фор- мального висновку про р≥вн≥сть заощаджень та ≥нвестиц≥й: S=≤. јле така р≥вн≥сть дос¤гаЇтьс¤ тод≥, коли економ≥ка пере- буваЇ у стан≥ р≥вноваги. ƒл¤ дос¤гненн¤ такого стану не- обх≥дно, щоб ф≥рми, ¤к≥ ≥нвестують, захот≥ли вкладати ст≥льки кошт≥в, ск≥льки њх заощаджують домогосподарства. Ќехай ми маЇмо, що заощадженн¤ Ї функц≥Їю доход≥в ( S= s Y), а ≥нвестиц≥њ п≥дприЇмств нейтральн≥ щодо сукуп- ного доходу (випуску). √раф≥чно це матиме такий вигл¤д:  ѕо¤сненн¤ до граф≥ка: IS  1. Ќа граф≥ку показано дв≥ л≥н≥њ: S=s Y  заощаджень та ≥нвестиц≥й. «аощаджен- н¤ Ї функц≥Їю сукупних доход≥в, то- ≥   му вони зображен≥ ¤к л≥н≥¤, що п≥д певним кутом п≥дн≥маЇтьс¤ вгору. Ќа-  хил л≥н≥њ (кут) визначаЇтьс¤ гранич- ною схильн≥стю до заощаджень. Ћ≥н≥¤ ≥нвестиц≥й зображена ¤к незалежна в≥д  величини доходу. 2. ≥снуЇ лише одне значенн¤ продукту Y 1 Ye Y2 Y (доходу) Yе, при ¤кому дос¤гаЇтьс¤ в≥д- пов≥дн≥сть заощаджень та запланованих ≥нвестиц≥й. 3. ¬ умовах, коли випуск перевищуЇ р≥вноважний (Y2 ),за- ощадженн¤ Ї б≥льшими в≥д ≥нвестиц≥й ( S>≤). якщо ж випуск менший в≥д р≥вноважного (Y1), навпаки, ≥нвестиц≥њ Ї б≥льшими в≥д заощаджень (≤>S). ўо в≥дбуваЇтьс¤ тод≥, коли випуск перевищуЇ або не дос¤- гаЇ р≥вноважного р≥вн¤? Ќехай, наприклад, випуск перевищуЇ р≥вноважний. ” ц≥й си- туац≥њ домашн≥ господарства захочуть заощаджувати б≥льше, н≥ж дос≥. «аощадженн¤ перевищать запланован≥ ф≥рмами ≥нвестиц≥њ, запаси продукц≥њ почнуть зб≥льшуватись, ≥ ф≥рми скорот¤ть ви- робництво. —короченн¤ виробництва скоротить доходи, що неми- нуче призведе до скороченн¤ заощаджень. ÷ю лог≥ку поверненн¤ до р≥вноважного р≥вн¤ можна записати в такий спос≥б:
Ќазва: ≈коном≥чне зростанн¤ в модел¤х зростанн¤
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-01 (3567 прочитано) |
.gif){kind=spacer}
