ћедицина > ќсобливост≥ застосуванн¤ антиб≥отик≥в у сучасних умовах та засади рац≥ональноњ антиб≥отико терап≥њ

ѕри л≥куванн≥ госп≥тальних ≥нфекц≥й (сечовив≥дних шл¤х≥в, при сепсис≥ та пневмон≥њ) цефалоспорини I покол≥нн¤ доц≥льно застосовувати лише у комб≥нац≥њ з ≥ншими антибактер≥альними препаратами, активними щодо грам(Ц) м≥кроорган≥зм≥в (ам≥ногл≥козиди, фторх≥нолони).

ѕрепарати ц≥Їњ групи не активн≥ щодо H. Influenzae, тому њх призначенн¤ недоц≥льне при ≥нфекц≥¤х, що викликаютьс¤ цим збудником (зокрема бронх≥т, позагосп≥тальна пневмон≥¤, синусит, середн≥й отит).

÷ефалоспорини II покол≥нн¤ мають п≥двищену активн≥стю щодо грам(Ц) бактер≥й ≥ ширший спектр д≥њ у пор≥вн¤нн≥ з засобами I покол≥нн¤. ѕрепарати ст≥йк≥ до бета-лактамаз, що продукуютьс¤ H. Influenzae, M. Catarrhalis, E. —oli, P. mirabilis. ѕо д≥њ на грам(+) коки вони под≥бн≥ до цефалоспорин≥в I покол≥нн¤. ƒе¤к≥ препарати (цефокситин, цефметазол ≥ цефотетан) активн≥ щодо анаеробних бактер≥й, у тому числ≥ B. Fragilis.

ƒо ц≥Їњ групи вход¤ть препарати ¤к дл¤ парентерального застосуванн¤ (цефуроксим, цефамандол, цефокситин, цефотетан, цефметазол), так ≥ дл¤ прийому per os (цефуроксим, аксетил, цефаклор). ѕрепарати даноњ групи мають под≥бн≥ пер≥оди нап≥ввиведенн¤ (50Ц80 хв), за вин¤тком цефотетану, в ¤кого цей показник становить близько 4 год; вивод¤тьс¤ нирками, не метабол≥зуютьс¤ в орган≥зм≥ (кр≥м цефокситину).

÷ефалоспорини ≤≤ покол≥нн¤ широко застосовуютьс¤ в кл≥н≥чн≥й практиц≥ дл¤ л≥куванн¤ ≥нфекц≥й р≥зноњ локал≥зац≥њ (позагосп≥тальних Ч монотерап≥Їю, госп≥тальних Ч ¤к правило, у комб≥нац≥њ з ам≥ногл≥козидами).
÷ефуроксим аксетил ≥ цефаклор Ї препаратами вибору при л≥куванн≥ ≥нфекц≥й дихальних шл¤х≥в в амбулаторн≥й практиц≥: синуситу, середнього отиту, загостренн¤ хрон≥чного бронх≥ту, пневмон≥њ (кр≥м м≥коплазмовоњ та хлам≥д≥йноњ), ¤к альтернативн≥ засоби застосовуютьс¤ дл¤ л≥куванн¤ тонзил≥ту/фаринг≥ту, гострих ≥ хрон≥чних ≥нфекц≥й сечовив≥дних шл¤х≥в, шк≥ри ≥ мТ¤ких тканин. ÷ефуроксим аксетил б≥льш активний щодо H. Influenzae, н≥ж цефаклор, у вищих концентрац≥¤х накопичуЇтьс¤ в бронхах ≥ харкотинн≥, маЇ тривал≥ший пер≥од нап≥ввиведенн¤, у звТ¤зку з чим на сьогодн≥ вважаЇтьс¤ оптимальним препаратом серед пероральних цефалоспорин≥в ≤≤ покол≥нн¤.

÷ефалоспорини ≤≤ покол≥нн¤ (цефуроксим ≥ цефамандол) застосовуютьс¤ в л≥куванн≥ т¤жких ≥нфекц≥й, викликаних H. Influenzae, в тому числ≥ у новонароджених ≥ д≥тей перших м≥с¤ц≥в житт¤ (пневмон≥¤, гострий гематогенний остеом≥Їл≥т, артрит), а також у комб≥нац≥њ з ам≥ногл≥козидами або фторх≥нолонами дл¤ емп≥ричноњ терап≥њ госп≥тальних ≥нфекц≥й р≥зноњ локал≥зац≥њ ≥ сепсису.
÷ефалоспорини ≤≤≤ покол≥нн¤ мають вищу активн≥сть in vitro щодо грам(Ц) бактер≥й (родина Enterobacteriaceae, H. Influenzae, M. catarrhalis, N. Gonorrhoeae, N. meningitidis), н≥ж цефалоспорини ≤≤ покол≥нн¤.  р≥м того, де¤к≥ препарати ц≥Їњ групи активн≥ щодо синьогн≥йноњ палички; за силою д≥њ на P. Aeruginosa вони розм≥щуютьс¤ у так≥й посл≥довност≥: цефтазидим > цефоперазон > цефтриаксон > цефотаксим > цефтизоксим.

Ќа в≥дм≥ну в≥д б≥льш ранн≥х цефалоспорин≥в, препарати ≤≤≤ покол≥нн¤ проникають через гематоцефал≥чний барТЇр ≥ ¤к альтернативн≥ засоби можуть використовуватис¤ дл¤ л≥куванн¤ ≥нфекц≥й центральноњ нервовоњ системи, викликаних грам(Ц) бактер≥¤ми.

÷ефалоспорини ≤≤≤ покол≥нн¤ використовуютьс¤ дл¤ л≥куванн¤ р≥зноман≥тних т¤жких ≥нфекц≥й, головним чином госп≥тальних, викликаних грамнегативними м≥кроорган≥змами, в тому числ≥ Ч пол≥резистентними (пневмон≥¤, п≥Їлонефрит, остеом≥Їл≥т, ≥нфекц≥¤ черевноњ порожнини ≥ малого тазу, ранева й оп≥кова ≥нфекц≥¤, сепсис). ¬и¤влена ефективн≥сть де¤ких препарат≥в ц≥Їњ групи (цефтазидим, цефтриаксон) у л≥куванн≥ хворих на ≥мунодеф≥цит, агранулоцитоз, зокрема при монотерап≥њ.

÷ефалоспорини IV покол≥нн¤ характеризуютьс¤ високою ефективн≥стю щодо грам(Ц) бактер≥й, у тому числ≥ P. Aeruginosa, ≥ под≥бною до цефалоспорин≥в ≤, ≤≤ покол≥нн¤ активн≥стю щодо метицил≥нчутливих стаф≥локок≥в.
ѕрепарати ц≥Їњ групи зТ¤вились у кл≥н≥чн≥й практиц≥ нещодавно, њх м≥сце в л≥куванн≥ бактер≥альних ≥нфекц≥й потребуЇ уточненн¤. ќсновна галузь застосуванн¤ Ч т¤жк≥ госп≥тальн≥ ≥нфекц≥њ, викликан≥ пол≥резистентними штамами бактер≥й. ” контрольованих кл≥н≥чних досл≥дженн¤х показана ефективн≥сть цефп≥рому ≥ цеф≥п≥му при емп≥ричн≥й монотерап≥њ т¤жких госп≥тальних ≥нфекц≥й: пневмон≥њ, сепсису, ускладнених ≥нфекц≥й сечовив≥дних шл¤х≥в, перитон≥ту, а також ≥нфекц≥й у хворих в реан≥мац≥њ, при агранулоцитоз≥.

 омб≥нован≥ препарати, ¤к≥ м≥ст¤ть бета-лактами та ≥нг≥б≥тори бета-лактамаз. Ќайірунтовн≥ше вивчен≥ ≥ широко використовуютьс¤ комб≥нован≥ препарати ам≥нопен≥цил≥н≥в ≥ ≥нг≥б≥тор≥в бета-лактамаз (ко-амоксиклав, амп≥цил≥н/сульбактам).
 о-амоксиклав на даний час вважаЇтьс¤ препаратом вибору при л≥куванн≥ позал≥карн¤них ≥нфекц≥й дихальних шл¤х≥в у дорослих ≥ д≥тей (середн≥й отит, синусит, загостренн¤ хрон≥чного бронх≥ту, пневмон≥¤), ¤к гострих, так ≥ хрон≥чних. ” кл≥н≥чних досл≥дженн¤х показана ефективн≥сть ко-амоксиклаву при неускладнених ≥ ускладнених ≥нфекц≥¤х сечовив≥дних шл¤х≥в, орган≥в малого тазу, гонорењ.

јмп≥цил≥н/сульбактам добре вивчений при зм≥шан≥й аеробно-анаеробн≥й ≥нфекц≥њ (≥нтроабдом≥нальна, г≥неколог≥чна, ранева, остеом≥Їл≥т, сепсис), а також при мен≥нг≥т≥, викликаному продукуючими бета-лактомазу штамами H. Influenzae. ѕоказана ефективн≥сть амп≥цил≥н/сульбактаму дл¤ проф≥лактики х≥рург≥чних ≥нфекц≥й, особливо при операц≥¤х на кишечнику та органах малого тазу. «а останн≥ роки створена нова л≥карська форма амп≥цил≥н/сульбактаму дл¤ прийому всередину (сультам≥цил≥н), що дозвол¤Ї використовувати препарат в амбулаторн≥й практиц≥.
“икарцил≥н/клавуланова кислота та п≥перацил≥н/тазобактам показан≥ дл¤ л≥куванн¤ т¤жких ≥нфекц≥й у стац≥онар≥, викликаних резистентними штамами бактер≥й. ≈фективн≥сть п≥перацил≥н/тазобактаму при монотерап≥њ показана в контрольованих досл≥дженн¤х при л≥куванн≥ перитон≥ту, пневмон≥њ в реан≥мац≥њ ≥ у хворих з агранулоцитозом.

÷ефоперазон/сульбактам менш вивчений, н≥ж комб≥нован≥ препарати пен≥цил≥н≥в. ™ дан≥ про усп≥шне використанн¤ цього засобу при л≥куванн≥ т¤жких госп≥тальних ≥нфекц≥й, викликаних ст≥йкими до цефоперазону м≥кроорган≥змами.
ћонобоктами. јзтреонам використовуЇтьс¤ в кл≥н≥чн≥й практиц≥ близько 10 рок≥в, але дотепер значенн¤ ≥ м≥сце його в л≥куванн≥ бактер≥альних ≥нфекц≥й не визначен≥. ѕрепарат може призначатис¤ дл¤ л≥куванн¤ ≥нфекц≥й р≥зноњ локал≥зац≥њ (головним чином, сечовив≥дних шл¤х≥в), викликаних грам(Ц) м≥кроорган≥змами, у тому числ≥ P. aeruginosa, особливо при непереносимост≥ пен≥цил≥н≥в або цефалоспорин≥в, на¤вност≥ обмежень до застосуванн¤ ам≥ногл≥козид≥в (похилий в≥к, порушенн¤ функц≥њ нирок).

 арбапенеми. ѕершим препаратом ц≥Їњ групи Ї ≥мепенем, ¤кий зТ¤вивс¤ в кл≥н≥ц≥ у 1986 роц≥. ” л≥карськ≥й форм≥ ≥мепенем поЇднуЇтьс¤ з циластатином, останн≥й не маЇ антим≥кробних властивостей, але ≥нг≥буЇ нирковий фермент дег≥дропептидазу-≤, ¤ка ≥нактивуЇ ≥мепенем. ћеропенем ст≥йкий до нирковоњ дег≥дропептидази ≥ застосовуЇтьс¤ без циластатину.

 арбапенеми мають найширший спектр антим≥кробноњ д≥њ серед ус≥х антибактер≥альних препарат≥в. ¬они високоактивн≥ щодо б≥льшост≥ грам(Ц) бактер≥й, анаероб≥в, де¤ких грам(+) кок≥в (стрептококи, пневмококи), актином≥цет≥в ≥ про¤вл¤ють пом≥рну активн≥сть щодо стаф≥локок≥в ≥ ентерокок≥в (кр≥м E. faecium), л≥стер≥й. ћеропенем активн≥ший за ≥мепенем щодо грам(Ц) Enterobacteriaceae ≥ P. Aeruginosa та поступаЇтьс¤ ≥мепенему по д≥њ на грам(+) коки.

 арбапенеми Ї антиб≥отиками резерву ≥ призначаютьс¤ дл¤ л≥куванн¤ т¤жких госп≥тальних ≥нфекц≥й р≥зноњ локал≥зац≥њ ≥ сепсису. ≈фективн≥ при л≥куванн≥ ≥нфекц≥й у реан≥мац≥њ ≥ у хворих з агранулоцитозом. ѕри загрозливих дл¤ житт¤ ≥нфекц≥¤х нев≥домоњ ет≥олог≥њ карбапенеми можуть призначатис¤ ¤к засоби ≤ р¤ду емп≥ричноњ монотерап≥њ.

јнтиб≥отики тетрацикл≥нового р¤ду Ч природний тетрацикл≥н та нап≥всинтетичний доксицикл≥н Ч залишаютс¤ досить уживаними в ”крањни, хоча њх значенн¤ поступово знижуЇтьс¤ внасл≥док поширенн¤ резистентност≥ м≥кроорган≥зм≥в. ÷¤ група препарат≥в маЇ широкий спектр д≥њ та залишаЇтьс¤ препаратами вибору при ≥нфекц≥¤х, спричинених хлам≥д≥¤ми (трахома, пситакоз, сальп≥нг≥т, уретрит, венерична л≥мфогранульома), рикетс≥¤ми (у тому числ≥ Q-лихоманка), бруцелами, сп≥рохетами, включаючи Borrelia burgdorferi (кл≥щовий енцефал≥т або хвороба Ћайма). ¬они використовуютьс¤ також у л≥куванн≥ респ≥раторних та ген≥тальних ≥нфекц≥й, збудником ¤ких Ї м≥коплазми, ≥нфекц≥й порожнини рота, загострень хрон≥чного бронх≥ту, лептосп≥розу у хворих з алерг≥Їю на пен≥цил≥ни.

«а допомогою тетрацикл≥н≥в провод¤ть л≥куванн¤ вугровоњ висипки (acne vulgaris), що базуЇтьс¤ не т≥льки на антибактер≥альн≥й д≥њ препарату, а й на його здатност≥ зменшувати вм≥ст в≥льних жирних кислот у шк≥рному сал≥ Ч продукт≥ секрец≥њ сальних залоз.

¬ останн≥х досл≥дженн¤х доведена властив≥сть тетрацикл≥н≥в зменшувати виражен≥сть м≥сцевоњ запальноњ реакц≥њ. ƒоведено, що тетрацикл≥ни гальмують хемотаксис лейкоцит≥в, а також здатн≥ пригн≥чувати активн≥сть металопротењназ, що знайшло застосуванн¤ в терап≥њ захворювань сполучноњ тканини, зокрема ревматоњдного артриту на ранн≥х стад≥¤х (м≥ноцикл≥н).
ѕрепарати тетрацикл≥нового р¤ду мають здатн≥сть накопичуватись у к≥стках, викликаючи забарвленн¤ та ≥нод≥ г≥поплаз≥ю зубних тканин. —л≥д памТ¤тати, що антиб≥отики ц≥Їњ групи не сл≥д призначати д≥т¤м до 8-р≥чного в≥ку, ваг≥тним та годуючим матер¤м, а також пац≥Їнтам ≥з нирковою недостатн≥стью (кр≥м доксицикл≥ну). ƒоксицикл≥н, у пор≥вн¤нн≥ з тетрацикл≥ном, маЇ б≥льшу б≥одоступн≥сть при внутр≥шньому застосуванн≥ (¤ка, до реч≥, знижуЇтьс¤ при одночасному вживанн≥ препарат≥в зал≥за), б≥льш тривалий пер≥од нап≥ввиведенн¤ (тому призначаЇтьс¤ 1Ц2 рази на добу) та краще переноситьс¤. ѕрийманн¤ њж≥, антацид≥в, препарат≥в кальц≥ю та магн≥ю не зм≥нюЇ абсорбц≥ю доксицикл≥ну (на в≥дм≥ну в≥д тетрацикл≥ну).

1	2	3	4	5

Ќазва: ќсобливост≥ застосуванн¤ антиб≥отик≥в у сучасних умовах та засади рац≥ональноњ антиб≥отико терап≥њ
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-03 (2036 прочитано)