ћедицина > ѕсих≥чн≥ ≥ моральн≥ ¤кост≥ медичного прац≥вника

ѕсих≥чн≥ ≥ моральн≥ ¤кост≥ медичного прац≥вника

¬ивченн¤ проблем профес≥йноњ етики, њњ специф≥ки веде нас в≥д загального до особистого, що дозвол¤Ї п≥знати мораль ширше ≥ повТ¤зати њњ з практичною д≥¤льн≥стю ≥ндив≥да. ” профес≥йн≥й етиц≥ можна простежити звТ¤зки м≥ж тими або ≥ншими видами д≥¤льност≥, психолог≥чними й етичними чинниками та ¤кост¤ми, поЇднанн¤ сусп≥льних ≥нтерес≥в з ≥нтересами особистост≥.

Ћ≥карська мораль Ц це система норм ≥ вимог до повед≥нки ≥ морального обличч¤ л≥кар¤ ≥ всього медичного персоналу, а також моральн≥ почутт¤, ¤к≥ реал≥зуютьс¤ у безпосередн≥й д≥¤льност≥; в процес≥ прац≥. ћораль регулюЇ ставленн¤ л≥кар¤ до хворого, до здоровоњ людини, до колег л≥кар¤, до сусп≥льства ≥ держави.

„есть ≥ г≥дн≥сть, авторитет ≥ обовТ¤зок л≥кар¤ мають риси всеб≥чност≥ ≥ специф≥чност≥ водночас. ÷е потр≥бно розум≥ти у тому контекст≥, що мораль л≥кар¤, ¤ка поширюЇтьс¤ на вс≥х людей, охоплюЇ Їдн≥сть у розмањтт≥.

ћедична етика маЇ внутр≥шн≥й звТ¤зок з компетентн≥стю, класиф≥кац≥Їю л≥кар≥в, медичних сестер за њх д≥ловими ¤кост¤ми. Ќе власне моральн≥ ¤кост≥, а њхнЇ поЇднанн¤ з профес≥йними знанн¤ми, навичками ≥ досв≥дом створюЇ ту своЇр≥дну дом≥нанту, ¤ка реал≥зовуЇтьс¤ п≥д час виконанн¤ профес≥йного обовТ¤зку. ѕричому, коли йдетьс¤ про профес≥йну медичну мораль, потр≥бно не т≥льки формулювати кодекс в≥дпов≥дних положень стосовно трудовоњ д≥¤льност≥, а ≥ спри¤ти виробленню у л≥кар¤ здатност≥ до моральноњ ор≥Їнтац≥њ у складних кл≥н≥чних ситуац≥¤х, ¤к≥ вимагають морально-д≥лових ≥ соц≥альних ¤костей.

Ћ≥карське мистецтво формуЇтьс¤ не в≥дразу, поступово виробл¤Їтьс¤ вм≥нн¤ правильно говорити про хворобу, викладати факти так, щоб вони спри¤ли не пог≥ршенню, а пол≥пшенню стану хворого.

”м≥нн¤ розмовл¤ти з хворими в≥дпов≥дно поводитис¤ б≥л¤ л≥жка стражденноњ людини р≥дко буваЇ природженою рисою. “аке вм≥нн¤ необх≥дно розвивати в соб≥, виробл¤ти в процес≥ щоденноњ роботи. ” цьому пол¤гаЇ самовдосконаленн¤ л≥кар¤. Ћ≥кар, ¤к старший колега повинен вчити цьому мистецтву середн≥й ≥ молодший медичний персонал. «а такого п≥дходу до роботи в л≥кувально-проф≥лактичному заклад≥ буде зведений до м≥н≥муму шк≥дливий вплив на хвору людину необережно сказаних сл≥в або ≥нших д≥й медичних прац≥вник≥в.

Ќа жаль у кл≥н≥чн≥й практиц≥ зустр≥чаютьс¤ непоодинок≥ випадки прикрого нехтуванн¤ даним профес≥йним принципом з боку ¤к л≥кар≥в, так ≥ середнього медичного персоналу. „аст≥ше колег≥альн≥сть порушують де¤к≥ молод≥ л≥кар≥ Ц карТЇристи ¤к≥ в гонитв≥ за УавторитетомФ чи зиском поступаютьс¤ принципами добропор¤дност≥ щодо товариш≥в по робот≥. Ќе може бути н≥¤кого виправданн¤ таким л≥карським висловлюванн¤м ,¤к наприклад :Ф¬ам становили помилковий д≥агнозФ,Ф вважайте за щаст¤, що потрапили на л≥куванн¤ до мене Утощо .—в≥доме чи нав≥ть легковажне випадкове паплюженн¤ профес≥онал≥зму колеги шкодить ≥ справд≥, й пац≥Їнтов≥: јдже чи буде в≥дв≥дувач такого л≥кар¤ й надал≥ в≥рити в медицину? Ќапевно, н≥. ќтже, штучн≥ методи самореклами й ствердженн¤ свого УавторитетуУ згубн≥ хоча б тому, що будуютьс¤ на аморальн≥й основ≥.

«береженн¤ л≥карськоњ таЇмниц≥: - один ≥з основних, фундаментальних морально-етичних принцип≥в медицини, в ¤кому про¤вл¤Їтьс¤ д≥алектичне сп≥вв≥дношенн¤ особистого ≥ сусп≥льного. Ќеобх≥дно в≥дзначити, що л≥карська таЇмниц¤ охоплюЇ не саме це сп≥вв≥дношенн¤. ј лише його один б≥к-ставленн¤ л≥кар¤ до ≥нтерес≥в хворого й ≥нтерес≥в сусп≥льства.

≤нформац≥¤ отримана л≥карем, под≥л¤Їтьс¤ на дек≥лька вид≥в: байдужа дл¤ хворого ≥ сусп≥льства, але потр≥бна дл¤ л≥кар¤ в процес≥ його сп≥лкуванн¤ ≥з хворим; не байдужа дл¤ хворого, але ≥ндиферентна дл¤ сусп≥льства; однаково ц≥кава ≥ дл¤ сусп≥льства через те, що де¤к≥ патолог≥чн≥ стани вимагають вимагають додаткових заход≥в охорони здоровТ¤ ≥ житт¤ оточуючих.

ћоральним ор≥Їнтиром у повед≥нц≥ л≥кар¤ в складних ситуац≥¤х, ¤к≥ виникають у процес≥ л≥карськоњ д≥¤льност≥, Ї ствердженн¤ пр≥оритету ц≥нност≥ людського житт¤, ц≥нност≥ здоровТ¤.

ѕрофес≥¤ л≥кар¤ вимагаЇ високоњ внутр≥шньоњ етичноњ культури. ћи ≥нод≥ припускаЇмос¤ психолог≥чноњ помилки, коли нехтуЇмо зовн≥шн≥м вигл¤дом л≥кар¤ чи медичноњ сестри, брутальн≥стю њхн≥х манер, невм≥нн¤м розмовл¤ти .јле чи ≥снують ознаки а перв≥сний код сп≥лкуванн¤, за ¤кими хворого складаЇтьс¤ перше враженн¤ про медичного прац≥вника .ѕричому майже у 80% випадк≥в думка про людину, дов≥ра до нењ будуЇтьс¤ саме на п≥дірунт≥ першого враженн¤, св≥домого чи п≥дсв≥домого. ƒоц≥льно, аби медик не був за стил¤ми од¤гу та повед≥нкою ан≥ ультра модним ан≥ надто старомодним бо будь-¤ка зайв≥сть не проходить повз увагу хворого й певним чином психолог≥чно непокоњть його; зокрема, аж н≥¤к не пасуЇ л≥карю пал≥нн¤.

ƒов≥ра хворих... ћедичний прац≥вник нею, ¤кщо в≥н спок≥йний та впевнений проте не зарозум≥лий, ¤кщо р≥шуч≥сть ≥ швидк≥сть висновк≥в та д≥й поЇднуютьс¤ в ньому з жахлив≥стю, сп≥вчутлив≥стю й водночас дел≥катн≥стю сп≥вчутлив≥стю отже, вр≥вноважена вдача л≥кар¤ Ц то один ≥з гармон≥йних зовн≥шн≥х стимул≥в, ¤к≥ спри¤ють одужанню пац≥Їнта. јле то не завжди стала константа .ќсоблив≥сть л≥кар¤ коригуЇтьс¤, пол≥пшуЇтьс¤ за умови врахуванн¤ погл¤д≥в на свою повед≥нку Ц ¤к хворих так ≥ колег. “ака ≥нформац≥¤ буваЇ безпосередньо або вербальною, але завжди важливою.

ћедицина багато в чому недосконала. «а цю недосконал≥сть питати у л≥кар¤, а не у науки. ≤ в≥дпов≥дальн≥сть буде нести л≥кар. ¬ не одн≥й профес≥њ не стикаютьс¤ з житт¤м у таких його повнот≥, суперечност≥, драматизм≥, ¤к у профес≥њ л≥кар¤ .ћожна з≥псувати малюнок але страшно, коли л≥кар погано л≥куЇ. јдже йому дов≥р¤ють житт¤, за ¤ким часто стоњть благополучч¤, рад≥сть ≥ право на щаст¤ д≥тей, ж≥нки, чолов≥ка, родич≥в. ” тибетськ≥й медицин≥ пон¤тт¤ Упоганий л≥карФ не ≥снуЇ поганий Ц отже, не л≥кар помилки у вибор≥ л≥карськоњ профес≥њ, ¤к≥ здатн≥ породжувати не лише поганого ,а й нав≥ть середнього р≥вн¤ л≥кар¤, необх≥дно звести до м≥н≥муму.

1

Ќазва: ѕсих≥чн≥ ≥ моральн≥ ¤кост≥ медичного прац≥вника
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-03 (567 прочитано)