ћенеджмент > –озвиток науки управл≥нн¤, переконанн¤ ¤к зас≥б впливу, попередженн¤ конфл≥кту

–озвиток науки управл≥нн¤, переконанн¤ ¤к зас≥б впливу, попередженн¤ конфл≥кту

«м≥ст.

¬ступ.

1. –озвиток науки управл≥нн¤

1.1. ¬изначенн¤ менеджменту. Ўколи менеджменту.

1.2. –озвиток основних напр¤мк≥в менеджменту.

1.3. –озвиток сучасного менеджменту.

2. ѕереконанн¤ ¤к зас≥б впливу

3. ѕопередженн¤ конфл≥кту

3.1. ¬изначенн¤ конфл≥кту

3.2. ѕричини конфл≥кт≥в.

3.3. Ќасл≥дки конфл≥кт≥в.

3.4. ћ≥жособов≥ стил≥ вир≥шенн¤ конфл≥кт≥в.

3.5. як повинен реагувати кер≥вник.

ѕерел≥к використаноњ л≥тератури.

”правл≥нн¤ з'¤вилос¤ разом з людьми. “ам де хоча б дв≥ людини об'Їднувалис¤ в прагненн≥ дос¤гти ¤коњ-небуть загальноњ мети, виникало завданн¤ координац≥њ њх сум≥сних д≥й, р≥шенн¤ ¤коњ хтось з них повинен був брати на себе. ” цих умовах в≥н ставав кер≥вником, а ≥нший - його п≥длеглим, виконавцем.

ќстанн≥м часом все част≥ше використовуЇтьс¤ пон¤тт¤ УменеджментФ. ¬≥дкриваютьс¤ "школи менеджер≥в", створюютьс¤ "клуби менеджер≥в", провод¤тьс¤ "сем≥нари менеджер≥в", але р≥дко люди в≥ддають соб≥ зв≥т у тому, що ж саме ховаЇтьс¤ за цим словом.

—лова "менеджер" ≥ "менеджмент" вживалис¤ в англ≥йськ≥й мов≥ ще в минулому стор≥чч≥. јле лише до другоњ чверт≥ XX стол≥тт¤ вони поступово починають придбавати певне значенн¤, в≥дпов≥дно до ¤кого менеджером Ї людина, орган≥зуюча конкретну роботу, керуючись сучасними методами.

” л≥тератур≥ менеджмент визначаЇтьс¤ ¤к управл≥нн¤ виробництвом, система метод≥в, принцип≥в, засоб≥в ≥ форм управл≥нн¤, розроблених ≥ вживаних в розвинених крањнах дл¤ п≥двищенн¤ ефективност≥ виробництва або ≥ншоњ сусп≥льноњ д≥¤льност≥. ѕон¤тт¤ УменеджментФ ≥ Укер≥вництвоФ здаютьс¤ ≥дентичними, але через ≥сторичн≥, пол≥тичн≥ ≥ р¤д ≥нших причин њх суть далеко неоднакова.

1. –озвиток науки управл≥нн¤.

ћенеджмент (management) Ц англ≥йське слово, що означаЇ Укер≥вництвоФ, Ууправл≥нн¤Ф.  ер≥вництво (процес кер≥вництва) Ц орган≥зац≥¤ д≥й, спр¤мованих на дос¤гненн¤ ц≥лей. ћенеджмент Ц сфера людськоњ д≥¤льност≥ ≥ в≥дпов≥дна область знань, що включаЇ в себе ¤к обовТ¤зковий елемент кер≥вництво людьми, соц≥альними орган≥зац≥¤ми ≥ структурами.

як наука менеджмент зТ¤вивс¤ б≥льше стор≥чч¤ тому, а на початку стол≥тт¤ ‘.“ейлор сформулював ≥ опубл≥кував принципи кер≥вництва.

Ўколи менеджменту:

1) школа наукового кер≥вництва (рац≥онал≥стична школа) 1885Ц1920 Ц “ейлор, √≥лберт, √ањтт. ќсновний принцип, головна ≥де¤ - рац≥онал≥зац≥¤ прац≥ в трудовому виробництв≥ плюс матер≥альна зац≥кавлен≥сть роб≥тник≥в ведуть до п≥двищенн¤ продуктивност≥ прац≥;

2) адм≥н≥стративна (школа повед≥нки) Ц 1920Ц50 Ц ј.‘айоль, ”рв≥к, ¬ебер. ќсновна ≥де¤ Ц ≥снують "ун≥версальн≥" принципи кер≥вництва, застосуванн¤ ¤ких гарантуЇ усп≥х в будь-¤к≥й орган≥зац≥њ;

3) школа людських в≥дносин (1930-50) Ц ћейо, ‘оллетт, ћслоу. ƒл¤ ефективного дос¤гненн¤ ц≥лей орган≥зац≥њ необх≥дно ≥ достатньо налагодити м≥жособов≥ в≥дносини м≥ж прац≥вниками;

4) повед≥нкова школа (1950 Ц тепер≥шн≥й час). ѕредставники Ц јрдж≥р≥с, Ћайкерт, ћак-√регир, Ѕлейк Ц "ефективн≥сть дос¤гненн¤ ц≥лей орган≥зац≥њ вимагаЇ максимального використанн¤ людського потенц≥алу на основ≥ даних психолог≥њ ≥ соц≥олог≥њ;

5) к≥льк≥сна школа (1950 Ц тепер≥шн≥й час) Ц ¬≥нер, јкофф, Ѕерталанф≥ Ц оптимальн≥ управл≥нськ≥ р≥шенн¤ шукаютьс¤ за допомогою комп'ютер≥в на основ≥ використовуванн¤ математичних моделей ситуац≥њ.

–озвиток основних напр¤мк≥в менеджменту.

ќсновн≥ два напр¤мки - рац≥онал≥стичний ≥ повед≥нковий - розвивалис¤, хоч ≥ паралельно, але часто конфл≥ктуючи м≥ж собою. ” п≥сл¤воЇнн≥ роки розвиток теор≥њ систем, к≥бернетики, економ≥ко-математичних метод≥в дл¤ анал≥зу ≥ обгрунтуванн¤ управл≥нських р≥шень, комп'ютеризац≥¤ спри¤ли активному використанню в кер≥вництв≥ системного п≥дходу. ÷е привело до в≥домого ускладненн¤ науки кер≥вництва ≥ управл≥нських знань.

ѕод≥бно до цього розвивавс¤ ≥ повед≥нковий напр¤мок. ѕоглиблювалос¤ осмисленн¤ ≥ вивченн¤ орган≥зац≥й ¤к соц≥альних систем.

ƒосить сильний вплив у 1950-60 роки зробили спочатку ≥дењ Упостбюрократичних орган≥зац≥йФ, Уорган≥зац≥йного гуман≥змуФ, а пот≥м у¤вленн¤ про п≥дприЇмство ¤к про в≥дкриту систему, що активно взаЇмод≥Ї з≥ своњм середовищем, пристосовуЇ свою внутр≥шню будову до стану навколишнього оточенн¤ п≥дприЇмства, його розм≥ри, ц≥ли ≥ технолог≥њ д≥¤льност≥, ¤кости людей, ¤к≥ формують його Улюдський кап≥талФ.

¬ одних ситуац≥¤х обгрунтованими, ефективно працюючими ви¤вл¤лис¤ жорстко орган≥зован≥, нав≥ть бюрократизован≥ системи управл≥нн¤, в ≥нших - орган≥зац≥њ, побудован≥ на принципах дебюрократизац≥њ, внутр≥шньоњ свободи, саморегулюванн¤.

Ќа рубеж≥ 70-х рок≥в широку попул¤рн≥сть завоювали ≥дењ "ситуац≥йного п≥дходу", в рамках ¤кого доводилас¤ правомочн≥сть р≥зних тип≥в систем управл≥нн¤ - ¤к жорстко регламентованих, так ≥ заснованих на внутр≥шн≥й свобод≥. ÷е, певною м≥рою, примирило тих, хто робив ставку на рац≥ональн≥ системи, ≥ тих, хто бачив головне джерело ефективност≥ в моб≥л≥зац≥њ потенц≥алу, закладеного в люд¤х.

¬≥дношенн¤ до наукового, зокрема математичного ≥нструментар≥ю, так само ¤к ≥ прийомам ман≥пулюванн¤ повед≥нкою людей, стало ще спок≥йн≥шим, коли на початку 80-х рок≥в була усв≥домлена величезна важлив≥сть "орган≥зац≥йноњ культури" ¤к характеристики, що збираЇ вс≥ особливост≥ п≥дприЇмства - ≥ системн≥, ≥ повед≥нков≥. ћа¤тник знов перехиливс¤ в≥д технократизму до гуман≥зму в управл≥нн≥.

ќстанн≥ роки не т≥льки ¤кост≥ менеджер≥в ≥ способи њх отриманн¤, але ≥ сама роль менеджера ¤к профес≥йно п≥дготовленого кер≥вника Ї предметом серйозних дискус≥й. –одоначальниками концепц≥њ менеджменту ¤к спец≥ал≥зованого виду д≥¤льност≥ Ї американц≥. —аме вони створили образ менеджера ¤к профес≥онала, що волод≥Ї спец≥альною осв≥тою (часто на додаток до ≥нженерноњ, юридичноњ, економ≥чноњ ≥ т.п.), вклали величезн≥ грош≥ в створенн¤ ≥нфраструктури дл¤ управл≥нн¤ у вигл¤д≥ сотень шк≥л б≥знесу, дес¤тк≥в тис¤ч консультативних ф≥рм, розгалужених ≥нформац≥йних мереж загального користуванн¤, р≥зноман≥тних наукових досл≥джень ≥ публ≥кац≥й у област≥ управл≥нн¤, д≥лових послуг.

ѕроте в 80-е роки нав≥ть американц≥ раптом засумн≥валис¤ в правильност≥ свого шл¤ху, почали обвинувачувати школи б≥знесу в неправильн≥й ор≥Їнтац≥њ менеджер≥в, в≥дрив≥ в≥д житт¤, невиправданому захопленн≥ "наукою кер≥вництва". јдже ¤понц≥ - мабуть, нац≥¤, що вчитьс¤ ≥ зд≥бна до навчанн¤ - так ≥ не д≥йшла до ≥дењ формуванн¤ профес≥йних кер≥вник≥в. ” них в крањн≥ всього три школи б≥знесу, а кер≥вник≥в вони готують перш за все за допомогою досв≥ду, ц≥леспр¤мовано провод¤чи њх через ланцюжок зм≥н посад в р≥зних п≥дрозд≥лах ф≥рми, навчаючи не т≥льки справ≥, але ≥ мистецтву людських в≥дносин, поступово культивуючи в них ¤кост≥, необх≥дн≥ кер≥внику.

™вропейц≥ займають пром≥жну позиц≥ю м≥ж цими двома управл≥нськими культурами. « одного боку, вони мають школи б≥знесу ≥ центри п≥двищенн¤ квал≥ф≥кац≥њ кер≥вник≥в, ¤к американц≥, хоча ≥ не в так≥й к≥лькост≥, з ≥ншого - управл≥нн¤ ¤к вид д≥¤льност≥ дотепер в перел≥ку кар'Їрних переваг знаходитьс¤ не на дуже високому м≥сц≥ ≥, наприклад, в јнгл≥њ не входить нав≥ть в першу дес¤тку. ≤ проте, житт¤ бере своЇ, ≥ гарн≥ "школи б≥знесу", ф≥рми консультац≥йних ≥ ≥нших д≥лових послуг у вс≥х крањнах не т≥льки не розорюютьс¤, але ≥ розвиваютьс¤ нав≥ть в умовах спад≥в виробництва. ѕроте ™вропейськ≥ менеджери переживають нин≥ часи строгих вимог.

«а останн≥ двадц¤ть рок≥в в структур≥ ≥ д≥¤льност≥ ¤к приватних, так ≥ державних компан≥й в≥дбулис¤ значн≥ зм≥ни. ћожливо, най≥стотн≥ше з них - зростанн¤ м≥жнародноњ конкуренц≥њ, що веде до того, що виживають т≥льки найефективн≥ш≥ ф≥рми. ” ™вроп≥ менеджери зобов'¤зан≥ вм≥ти впоратис¤ з ун≥кальними проблемами. Ќаприклад, економ≥чн≥ ≥ пол≥тичн≥ надбудови ™вропейського економ≥чного сп≥втовариства викликають до житт¤ особлив≥ закони, ¤к≥ створюють де¤к≥ можливост≥, стримують ≥нш≥ ≥ м≥ст¤ть своњ власн≥ обмеженн¤.

–озвиток сучасного менеджменту.

—итуац≥¤ р≥зко зм≥нилас¤ за останн≥ дек≥лька рок≥в не т≥льки в наш≥й крањн≥, але ≥ у всьому св≥т≥. «меншуютьс¤ ресурси, скорочуютьс¤ ринки, все б≥льш лютою стаЇ конкуренц≥¤, загроза безроб≥тт¤ пригн≥чуЇ ≥н≥ц≥ативу, а р≥шенн¤ пол≥тик≥в утрудн¤ють д≥лове житт¤.

Ќайб≥льш пом≥тн≥ дв≥ нов≥ тенденц≥њ.

ѕо-перше, поглибленн¤ м≥жнародного розпод≥лу прац≥, зростанн¤ конкуренц≥њ ≥ взаЇмозалежност≥ в св≥тов≥й економ≥ц≥, розвиток транснац≥ональних корпорац≥й, створенн¤ м≥жнародних систем ≥нформац≥њ, ≥нших ≥нтегруючих структур породжуЇ ≥нтернац≥онал≥зац≥ю менеджменту. «а допомогою виданн¤ величезноњ к≥лькост≥ роб≥т з кер≥вництва, розповсюдженн¤ програм навчанн¤ менеджменту, доступних м≥льйонам людей, узагальненн¤ управл≥нського досв≥ду р≥зних крањн через обстеженн¤, розробку "ситуаций", широких м≥жнародних контакт≥в учених-практик≥в управл≥нська наука все б≥льш стаЇ надбанн¤м вс≥х, хто њњ потребуЇ.

ѕо-друге, особлив≥сть останн≥х рок≥в - все б≥льше звертанн¤ до здорового глузду, простих ≥стин, добре засвоюваних рецепт≥в, ¤к≥ доступн≥ дл¤ розум≥нн¤ ≥ використанн¤. ћенеджмент ¤к наука у вс≥й його р≥зноман≥тност≥ розвиваЇтьс¤ своњм шл¤хом ≥ маЇ величезн≥ перспективи. «араз нав≥ть широкий загал ви¤вл¤Ї живу ц≥кав≥сть до управл≥нських ≥дей ≥ до рецепт≥в ефективного управл≥нн¤.

÷е в≥дбуваЇтьс¤, зв≥сно, не без впливу живо ≥ ц≥каво написаних на цю тему книг таких автор≥в ¤к ƒ.  арнег≥, ”.ќуч≥, “.ѕ≥тер, –.”отермен, мемуар≥в Ћ.якокки - президента автомоб≥льного г≥ганта " райслер" ≥ ц≥лого р¤ду ≥нших. «'¤вивс¤ нав≥ть терм≥н "кер≥вництво за бестселерами", по аналог≥њ з "кер≥вництво за ц≥л¤ми", "кер≥вництво за в≥дхиленн¤ми".

1	2	3	4

Ќазва: –озвиток науки управл≥нн¤, переконанн¤ ¤к зас≥б впливу, попередженн¤ конфл≥кту
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-03 (4159 прочитано)