Sort-ref.narod.ru - реферати, курсові, дипломи
  Головна  ·  Замовити реферат  ·  Гостьова кімната ·  Партнери  ·  Контакт ·   
Пошук


Рекомендуєм

Міжнародні відносини > Основні типи і моделі розвитку країн, що розвиваються


Як видно з таблиці, чистий приплив усіх видів капіталу різко зріс у 90–і роки. При цьому варто мати на увазі, що показники руху капіталу містять у собі не тільки реальне переміщення фондів, але і чисто статистичні явища, зв'язані з врегулюванням зовнішньої заборгованості – переписуванням боргів, переходом державної власності в руки закордонних компаній.

Понад 20% припливу зовнішніх фінансових засобів і майже 80% у країни, що розвиваються, забезпечує економічна допомога. У реальному численні вона збільшилася в 80–ті роки. Географічно допомога усе більше концентрується на Тропічній Африці, зменшилася частка допомоги, наданої країнам Південної Азії в зв'язку зі скороченням надходжень з нафтоекспорту країн Середнього Сходу. У середині 60–х років за рахунок програм допомоги забезпечувалося понад 20% імпорту товарів, на початку 80–х років – 5%, на початку 90–х років – 7% імпорту.

В обстановці гігантської заборгованості країн, що розвиваються, особливо загострення економічних проблем у менш розвинутих країн, допомога зберігає значення одного з інструментів впливу промислово розвинутих капіталістичних країн. Вона виступає однією з найважливіших форм вирішення протиріч, що виникає при експорті часток прямих капіталовкладень, сприяючи створенню умов для їхнього ефективного додатка.

У 70–і роки відбулося різке піднесення країн, що розвиваються, на міжнародних ринках позичкового капіталу як позичальників. Після значного зниження масштабів запозичення в 80–і роки в результаті кризи міжнародної заборгованості в середині 90–х років обсяг притягнутих на міжнародних ринках фондів номінально перевищив рівень початку 80–х років, що складало понад 25% наданих фінансових коштів.

Міжсекторний аналіз впливу припливу капіталу на інвестиції й економічний ріст у країнах, що розвиваються, дає змішану картину. У даному секторі руху капіталу також відбулися важливі інституціональні зміни. Нерівномірність економічного розвитку периферії світового господарства сприяла появі серед країн великих кредиторів, що розвиваються. Такими стали нафтовидобувні країни Перської затоки.

Важливе місце в русі зовнішніх коштів у країни, що розвиваються, належить припливу прямих інвестицій західних країн. Роль прямих капіталовкладень змінювалась. Їхній приплив підсилився з другої половини 80–х років. У 1999 році прямі капіталовкладення складали майже 1/3 частини зовнішніх коштів. В основному вони направляються в кілька країн, що розвиваються середнього рівня розвитку. Десять країн, на котрі приходиться приблизно половина ВВП світу, що розвивається, акумулювали майже 90% усього припливу прямих інвестицій. За останні три десятиліття це положення змінилося мало.

Таблиця 5 – Середньорічний приплив прямих капіталовкладень у країни – найбільші об'єкти доповнення капіталу, млн. дол.

Країна

1970 - 1980

Країна

1981 – 1990

Країна

1991 – 1994

Бразилія

1390

Мексика

2442

КНР

19295

Мексика

743

Сінгапур

2341

Сінгапур

6587

Сінгапур

386

КНР

1885

Аргентина

5558

Малайзия

381

Бразилія

1662

Мексика

5381

Нігерія

219

Тайвань

1467

Малайзия

4634

Єгипет

205

Гонконг

1402

Індонезія

2066

Індонезія

194

Малайзия

1105

Гонконг

1564

Гонконг

162

Єгипет

878

Таїланд

1440

Аргентина

121

Таїланд

734

Бразилія

1399

Алжир

120

Аргентина

700

Нігерія

1228

Частка в загальному припливі в країни, що розвиваються

67.0

71.9

88.2

Назва: Основні типи і моделі розвитку країн, що розвиваються
Дата публікації: 2005-03-03 (7188 прочитано)

Реклама



Яндекс цитирования
bridal gown - boat can - - insurance insurance - flights flight - i a - xenical sale
Page generation 0.092 seconds
Хостинг от uCoz