ћ≥кроеконом≥ка > ћакроеконом≥ка ¤к наука. Ќац≥ональний продукт
ћетодолог≥чн≥ особливост≥ та методи макроеконом≥чного анал≥зу. ¬ процес≥ макроеконом≥чних досл≥джень застосовуютьс¤ загальноприйн¤т≥ науков≥ методи системного п≥дходу, анал≥зу ≥ синтезу, ≥ндукц≥њ та дедукц≥њ, к≥льк≥сного ≥ ¤к≥сного анал≥зу, пор≥вн¤нн¤, науков≥ абстракц≥њ тощо. ѕри вивченн≥ в≥тчизн¤них макроеконом≥чних проблем обов'¤зкове використанн¤ закон≥в ”крањни з питань економ≥чного розвитку, прийн¤тих ¬ерховною –адою. ÷ентральним методом макроеконом≥чного анал≥зу Ї метод моделюванн¤. ћодель - це один ≥з основних способ≥в п≥знанн¤ ≥ описанн¤ реального св≥ту економ≥ки. ѕобудова макроеконом≥чних моделей даЇ змогу широко використовувати методи математичноњ формал≥зац≥њ. јбстрагуванн¤ вважаЇтьс¤ необх≥дною складовою процесу розробки макроеконом≥чноњ модел≥. ћодель будуЇтьс¤ так, щоб в≥дтворювати характеристики об'Їкта, суттЇв≥ саме дл¤ обраноњ мети досл≥дженн¤. ћакромодел≥ Ц це математичн≥ р≥вн¤нн¤ в ¤ких виражен≥ реальн≥ економ≥чн≥ процеси в абстрактному та спрощеному вигл¤д≥. —творити модель Ц це означаЇ знайти функц≥ю, ¤ка повТ¤зуЇ ендогенн≥ та екзогенн≥ параметри макромодел≥. ≈кзогенн≥ величини Ц це величини, що знаход¤тьс¤ поза макромоделлю (¤к, правило, це технолог≥¤ виробництва та характер повед≥нки економ≥чних субТЇкт≥в на кожному з ринк≥в. ≈ндогенн≥ величини Ц це величини, що визначаютьс¤ в результат≥ розвТ¤занн¤ модел≥. ћакроеконом≥чн≥ модел≥ под≥л¤ютьс¤: —татитичн≥ модел≥ Ц ф≥ксують економ≥чний процес на початку та в к≥нц≥ певного пер≥оду ≥ не зображають перех≥д в≥д одного стану до ≥ншого. ƒинам≥чн≥ модел≥ Ц зображують економ≥чн≥ процеси з урахуванн¤м фактор≥в часу. ѕри побудов≥ макроеконом≥чний моделей звичайно використовують чотири типи функц≥ональних р≥вн¤нь: 1. ѕовед≥нков≥ функц≥њ виражають переваги, ¤к≥ склалис¤ в сусп≥льств≥. ‘ункц≥¤ споживанн¤ домашн≥х господарств в≥д доходу. — = —(≤) 2. “ехн≥чн≥ функц≥њ Ц характеризують техн≥чну залежн≥сть. Ќаприклад виробнича функц≥¤: Q = f(x1; x2;...xn) 3. ≤нституц≥ональн≥ функц≥њ Ц зображають ≥нституц≥онально установлен≥ залежност≥ м≥ж параметрами модел≥. Ќаприклад: сума податкових надходжень (“) Ї функц≥Їю в≥д доходу (≤) та податковоњ ставки “(≤), ¤ку встановлюЇ в≥дпов≥дний ≥нститут: “ = f(T(I), I) 4. ƒеф≥н≥ц≥йн≥ функц≥њ Ц виражають залежност≥ ¤к≥ виход¤ть з означенн¤ економ≥чних ¤вищ. Ќаприклад: сукупний попит на ринку благ (≤) склалис¤ з споживчого попиту домашн≥х господарств (—), ≥нвестиц≥йного попиту п≥дприЇмницького сектору (≤), витрат D. (G) та закордону (≈). ≤ = — + ≤ + G + ≈ ћакроеконом≥ка та економ≥чна пол≥тика. ќдне з головних завдань макроеконом≥ки - обгрунтуванн¤ економ≥чноњ пол≥тики та механ≥зму управл≥нн¤ економ≥кою. ” зв'¤зку з тим, що макроеконом≥чна наука формулюЇ науков≥ у¤вленн¤ про функц≥онуванн¤ економ≥чноњ системи на нац≥ональному р≥вн≥, вона може дати практичн≥ рекомендац≥њ та пропозиц≥њ щодо активного впливу держави на економ≥чн≥ процеси ≥ ¤вища. ¬ макроеконом≥ц≥ вид≥л¤ютьс¤ так≥ основн≥ засоби державного управл≥нн¤ ринковою економ≥кою: - бюджет; - податки; - процентна ставка за централ≥зованими кредитами; - валютний курс; - митн≥ збори. –≥зн≥ комб≥нац≥њ цих засоб≥в визначають конкретний зм≥ст макроеконом≥чноњ пол≥тики. «авданн¤ макроеконом≥ста Ч ч≥тко визначити стратег≥ю розвитку нац≥ональноњ економ≥ки та њњ перспективу, розробити ефективну програму дос¤гненн¤ мети. «наченн¤ макроеконом≥чноњ науки зростаЇ у зв'¤зку з глибинними трансформац≥йними процесами, що в≥дбуваютьс¤ в ”крањн≥. ƒержава змушена втручатись в економ≥чн≥ в≥дносини ≥ певним чином њх корегувати. ƒ≥њ кер≥вництва, спр¤мован≥ на стаб≥л≥зац≥ю ≥ розвиток економ≥чних в≥дносин, називаютьс¤ економ≥чною пол≥тикою. ƒержава встановлюЇ Управила гриФ на нац≥ональному ринку, а саме визначаЇ податкову пол≥тику, тарифн≥ ставки, квоти, дотац≥њ, а також закони, зг≥дно з ¤кими д≥ють учасники економ≥чних в≥дносин. ћета економ≥чноњ пол≥тики: 1. економ≥чне зростанн¤; 2. п≥двищенн¤ економ≥чноњ ефективност≥ виробництва на баз≥ Ќ“ѕ; 3. економ≥чна свобода; 4. повна зайн¤т≥сть; 5. справедливий розпод≥л доход≥в; 6. соц≥альний захист. —еред економ≥ст≥в склалось 2 п≥дходи до модел≥ повед≥нки сучасних кер≥вних структур: Ќеокласичний чим менше кер≥вництво втручаЇтьс¤ в економ≥ку, тим краще. ѕриб≥чники класичноњ школи вважають, що ринок повинен сам розвТ¤зувати власн≥ проблеми. ейнс≥анський ринок не в силах стаб≥л≥зувати вс≥ в≥дносини ≥ кер≥вництво повинне шл¤хом ф≥скальних, кредитно-грошових та ≥нших ≥нструмент≥в пост≥йно регулювати економ≥чн≥ в≥дносини. ≈коном≥чн≥ функц≥њ ур¤ду: 1. –егулюванн¤ ринкового механ≥зму ≥ встановленн¤ Управил гриФ на внутр≥шньому ринку Ц гарант≥¤ виконанн¤ закон≥в, грошова пол≥тика, тощо. 2. ер≥вництво маЇ Ув≥дновити недол≥ки ринкуФ, тобто забезпечити функц≥онуванн¤ галузей, ¤к≥ не можуть регулюватис¤ ринком (фундаментальна наука, в≥йськов≥ галуз≥, соц≥альна ≥ виробнича ≥нфраструктура). 3. ѕерерозпод≥л доход≥в ≥ забезпеченн¤ соц≥альних гарант≥й громад¤н Ц видатки по безроб≥ттю, допомога малозабезпеченим, соц≥альне страхуванн¤, пенс≥йне забезпеченн¤ тощо. ≤стор≥¤ розвитку макроеконом≥чноњ науки. ћакроеконом≥чна наука пройшла значний ≥сторичний шл¤х розвитку. ѕершою макроеконом≥чною теор≥Їю вважаЇтьс¤ вченн¤ представника французькоњ школи ф≥з≥ократ≥в ‘. ене (1694 - 1774). ¬≥н у своњй "≈коном≥чн≥й таблиц≥" проанал≥зував рух сусп≥льного сукупного продукту з позиц≥й певноњ системи натуральних ≥ варт≥сних пропорц≥й сусп≥льного в≥дтворенн¤. ” XIX ст. . ћаркс (1818 - 1883) розробив схеми простого ≥ розширеного в≥дтворенн¤, а Ћ. ¬альрас (1834 - 1910) досл≥див теор≥ю загальноњ р≥вноваги. ¬агомий внесок у розвиток макроеконом≥чноњ науки зробив англ≥йський економ≥ст ƒж. ћ. ейнс (1883 - 1946). …ого вченн¤ спр¤моване проти ≥дей класичноњ економ≥чноњ школи, що обірунтовувала модел≥ в≥льного ринкового господарства ¤к р≥вноважноњ саморегулюючоњ системи. ћакроеконом≥ка Ї одн≥Їю з наймолодших економ≥чних наук. —воЇњ зр≥лост≥ вона дос¤гла у 30-т≥ роки ’’ ст. у пер≥од св≥товоњ економ≥чноњ кризи, коли набула здатност≥ впливати на економ≥чну практику. —в≥й початок макроеконом≥чна наука бере у ’≤V ст. ” 1576 роц≥ француз ∆ан Ѕоден обірунтував ≥нфл¤ц≥ю результатом зм≥ни сп≥вв≥дношенн¤ м≥ж к≥льк≥стю грошей ≥ товар≥в. “ака теор≥¤ стала основою сучасноњ монетарноњ теор≥њ. ћакроеконом≥чну спр¤мован≥сть мали також досл≥дженн¤ англ≥йського економ≥ста ¬.ѕетт≥, ¤кий вперше зд≥йснив розрахунок ≥ дав оц≥нку нац≥ональному доходу јнгл≥њ ≥ ‘ранц≥њ. ¬. ѕетт≥ досл≥джував питанн¤ про вплив на економ≥ку ≥ розпод≥л доход≥в, повТ¤заних з удосконаленн¤м системи оподаткуванн¤ в крањн≥. ѕодальшого розвитку макроеконом≥чний анал≥з набув у ’V≤≤≤ ст. у прац¤х ф≥з≥ократ≥в. ‘рансуа ене розробив макроеконом≥чну модель господарського кругооборотуЦУ≈коном≥чну таблицюФ (1758 р.). ÷¤ таблиц¤ в≥дображала загальну картину кругооборот≥в товар≥в ≥ послуг дл¤ основних сектор≥в економ≥ки ≥ клас≥в сусп≥льства ≥ давала у¤вленн¤ про механ≥зм функц≥онуванн¤ економ≥ки в ц≥лому. јле в н≥й були своњ недол≥ки. «г≥дно з класичною теор≥Їю здатн≥сть ринку до саморегулюванн¤ до дос¤гненн¤ так званого природного пор¤дку в економ≥ц≥ забезпечуЇтьс¤ за допомогою механ≥зму ц≥ноутворенн¤. ј. —м≥т розгл¤даЇ дв≥ ц≥ни: 1. ѕриродну, що покриваЇ витрати ≥ даЇ середню норму прибутку. 2. –инкову, тобто фактичну ц≥ну, за ¤кою товар продаЇтьс¤ на ринку. –егулююча роль ц≥н при цьому ви¤вл¤Їтьс¤ так: якщо попит вищий за пропозиц≥ю, а ринкова ц≥на в≥дхил¤Їтьс¤ в гору в≥д природноњ, то в галуз≥ де виробл¤Їтьс¤ даний товар, прибуток вищий в≥д середньоњ норми то кап≥тал перем≥щують у б≥льш прибуткову галузь в≥д природноњ, а ¤кщо попит нижчий н≥ж пропозиц≥¤, ринкова ц≥на менша в≥д природноњ, а прибуток нижчий в≥д середнього р≥вн¤, то кап≥тал вилучають ≥з малоприбутковоњ галуз≥. ÷е забезпечуЇ р≥вновагу в економ≥ц≥, тобто такий розпод≥л ресурс≥в м≥ж окремими галуз¤ми, ¤кий в≥дпов≥даЇ сусп≥льним потребам.. тобто ринок через ц≥новий механ≥зм автоматично забезпечуЇ дос¤гненн¤ макроеконом≥чноњ р≥вноваги. ѕротилежний п≥дх≥д до оц≥нки регулюючих можливостей ринку пропонуЇ теор≥¤ . ћаркса. ¬≥н розробив дв≥ модел≥ господарського кругооборот. ¬≥н д≥йшов до висновку, що в умовах пост≥йного нагромадженн¤ кап≥талу норма прибутку маЇ тенденц≥ю до зниженн¤ (закон тенденц≥њ норми прибутку до зниженн¤). ¬насл≥док цього процес господарського кругооборот гальмуЇтьс¤, скорочуЇтьс¤ виробництво, виникаЇ криза в≥дбуваЇтьс¤ зубож≥нн¤ людей, що зрештою руйнуЇ кап≥тал≥стичну ринкову систему. ƒж. ейнс дов≥в, що в економ≥ц≥ може бути р≥вновага за неповноњ зайн¤тост≥ ≥ потр≥бне втручанн¤ держави дл¤ њњ усуненн¤. ƒо державного втручанн¤ ейнс в≥дносив ф≥нансову ≥ грошову пол≥тику, а обТЇктом впливу вибрав сукупний попит. ” книз≥ У«агальна теор≥¤ зайн¤тост≥, проценту ≥ грошейФ(1936) ейнс показав, що держава, впливаючи на де¤к≥ макроеконом≥чн≥ показники, може зд≥йснювати ефективне регулюванн¤ економ≥ки. ¬ пер≥од новоњ св≥товоњ економ≥чноњ кризи 70-х рр. ’’ ст. ви¤вилось, що державне втручанн¤ в економ≥ку не завжди даЇ позитивний результат ≥ що вплив держави на сукупний попит у пер≥од економ≥чного спаду не забезпечуЇ зб≥льшенн¤ виробництва, а лише породжуЇ ≥нфл¤ц≥ю. ¬перше виник такий феномен, ¤к стагфл¤ц≥¤, тобто коли водночас маЇ м≥сце спад виробництва ≥ зростанн¤ ц≥н. ѕочала ≥нтенсивно розвиватись Унеокласична теор≥¤Ф, ¤ка виникла в 70-х рр. ’≤’ ст. ¬она була з одного боку Ц реакц≥¤ на марксизм з його критикою кап≥тал≥зму, а з ≥ншого Ц спробою вписати в неокласичну теор≥ю р¤д нових положень. ÷¤ теор≥¤ маЇ багато р≥зних напр¤мк≥в. “еор≥¤ добробуту ввела до наукового пон¤тт¤ Усусп≥льн≥ благаФ, Узовн≥шн≥ ефектиФ, Умонопол≥њФ, де потр≥бна допомога держави. ¬иникла неокласична школа ¤ка включаЇ р¤д теор≥й, що суперечать кейнс≥анськ≥й.
Ќазва: ћакроеконом≥ка ¤к наука. Ќац≥ональний продукт
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-03 (5867 прочитано) |
.gif){kind=spacer}
