ћ≥кроеконом≥ка > ѕрограма демонопол≥зац≥њ економ≥ки та розвитку конкуренц≥њ в ”крањн≥

ѕрограма демонопол≥зац≥њ економ≥ки та розвитку конкуренц≥њ в ”крањн≥

≤снуванню конкуренц≥њ загрожуЇ монопол≥¤. ¬ широкому ро≠зум≥нн≥ монопол≥¤ Ч це така ситуац≥¤, за ¤коњ продавц≥в (виробник≥в) наст≥льки мало, що кожний з них може впливати на загальний обс¤г пропозиц≥њ та ц≥ну продукц≥њ, що реал≥зуЇтьс¤.

ѕрактика засв≥дчуЇ, що залежно в≥д характеру ≥ причин, Ї так≥ види монопол≥њ: природна, легальна ≥ штучна.

ѕриродна монопол≥й ≥снуЇ в галуз¤х, ¤к≥ виробл¤ють р≥дк≥сн≥ метали та ≥нш≥ елементи виробництва, а також у галуз¤х ≥нфраструк≠тури, що мають важливе ≥ стратег≥чне значенн¤, контроль над ¤ким маЇ зд≥йснюватис¤ з боку держави (наприклад виробництво ¤дерноњ зброњ).

Ћегка монопол≥¤ утворюЇтьс¤ на законних п≥дставах дл¤ наданн¤ особливих послуг (зв'¤зок, органи, що надають авторськ≥ права тощо).

Ўтучна монопол≥¤ виникаЇ внасл≥док особливого становища п≥дприЇмств дл¤ одержанн¤ монопол≥стичних переваг.

«агроза монопол≥њ пол¤гаЇ в тому, що там, де панують монопол≥с≠ти, зникаЇ в≥льна конкуренц≥¤, тобто припин¤Їтьс¤ сусп≥льний вплив на виробництво. ћонопол≥сти д≥стають можлив≥сть ман≥пулювати ц≥нами дл¤ власноњ вигоди ≥ на шкоду сусп≥льству в ц≥лому.

¬ажливе значенн¤ маЇ критер≥й оц≥нки ступеню монопол≥зац≥њ: це одна група або група њх у виробництв≥ продукц≥њ, частка њхнього обороту. ” св≥тов≥й практиц≥ прийн¤то вважати, що дом≥нуюче ста≠новище п≥дприЇмства або групи њх на ринку виникаЇ тод≥, коли на одне п≥дприЇмство припадаЇ понад 1/3, всього обороту на ринку, або на три ≥ менше п≥дприЇмств Ч понад 1/2 загального обороту, або на п'¤ть ≥ менше п≥дприЇмств Ч понад 2/3 обороту.

” господарськ≥й практиц≥ ”крањни монопол≥стами Ї т≥ учасники господарського обороту, частка ¤ких на ринку перевищуЇ 70 в≥дсотк≥в.

«ахист конкуренц≥њ зд≥йснюЇ держава. ” ст. 42  онституц≥њ ”к≠рањни записано: Ђƒержава забезпечуЇ захист конкуренц≥њ у п≥дприЇм≠ницьк≥й д≥¤льност≥. Ќе допускаютьс¤ зловживанн¤ монопольним становищем на ринку, неправом≥рне обмеженн¤ конкуренц≥њ та добросов≥сна конкуренц≥¤. ¬иди ≥ меж≥ монопол≥њ визначаютьс¤ њкономї.

ƒл¤ захисту конкуренц≥њ розроблено антимонопольне законодав≠ство ≥ створено јнтимонопольний ком≥тет ”крањни.

«ахист конкуренц≥њ передбачаЇ передус≥м демонопол≥зац≥ю еконо≠м≥ки ≥ створенн¤ конкурентного середовища. ”же наприк≥нц≥ 1997 р. в ”крањн≥ тис¤ч≥ державних монопол≥й у процес≥ приватизац≥њ пере≠творилис¤ на приватн≥ п≥дприЇмства. «авд¤ки заходам, спр¤мованим на демонопол≥зац≥ю економ≥ки, на ринках з'¤вилос¤ майже 5000 но≠вих господарських суб'Їкт≥в.

ƒосв≥д показав, що демонопол≥зац≥¤ економ≥ки ”крањни дала в≥дчутн≥ результати дл¤ розвитку конкуренц≥њ там, де на п≥дприЇм≠ствах з'¤вилис¤ власники, ¤к≥ дбають про розвиток виробництва, а не про задоволенн¤ власних поточних потреб.

 онкуренц≥¤ передбачаЇ такий стан ринку, коли жодна ф≥рма не в змоз≥ впливати на ринкову ц≥ну товару чи послуги. “акий вар≥ант конкуренц≥њ Ї ≥деальним ≥ характеризуЇтьс¤ ¤к досконала конкуренц≥¤. ” реальному господарюванн≥ ц¤ конкуренц≥¤ може ≥снувати лише ¤к еп≥зод, окремий момент тому, що розвиток конкурентних в≥дносин обТЇктивно веде до по¤ви монопол≥њ. ÷е в≥дбуваЇтьс¤ тому, що:

конкуренц≥¤ виходить з прагненн¤ отримати максимальний прибуток, а цей ≥нтерес може бути дос¤гнутий лише створенн¤м переваг дл¤ себе проти ≥нших ( механ≥зм подавленн¤ кращих сильн≥шим );

конкуренц≥¤ за своЇю природою передбачаЇ монопол≥ю тому, що вона споконв≥чно спираЇтьс¤ на приватну власн≥сть, а власн≥сть Ц це монопол≥¤ волод≥нн¤, користуванн¤ ≥ розпор¤дженн¤ чимось.

як пише в≥домий американський економ≥ст ѕ.—амуельсон в Ф≈коном≥ц≥Ф, сучасна система Ї зм≥шаною системою державного й приватного п≥дприЇмства, монопол≥њ ≥ конкуренц≥њ. јле тут Ї своњ УзаФ ≥ УпротиФ. Ќаприклад, в≥зьмемо монопол≥зм. ¬≥н руйн≥вно впливаЇ на ринковий механ≥зм, а через нього ≥ на економ≥ку в ц≥лому. ¬ чому це про¤вл¤Їтьс¤? Ќе маючи турбот про п≥дтриманн¤ сильного конкурентного тонусу, монопол≥¤ неминуче породжуЇ високий прибуток, њй зовс≥м необовТ¤зково засвоювати нов≥ технолог≥њ, знижувати затрати й розшир¤ти збут. ƒостатньо встановити монопольно висок≥ ц≥ни й навТ¤зати њх споживачам. ќстанн≥м доведетьс¤ змиритис¤ з тим, що к≥льк≥сть товар≥в зменшитьс¤ , бо п≥двищуючи ц≥ни, монопол≥¤ отримаЇ той самий прибуток (або й б≥льший), реал≥зуючи меншу к≥льк≥сть товар≥в. ћонопол≥зм також приводить до зниженн¤ ст≥йкост≥ механ≥зм≥в в≥дтворенн¤, може привести до розриву господарських звТ¤зк≥в. ќсобливо це стосуЇтьс¤ в≥тчизн¤ноњ економ≥ки, де будь Ц ¤к≥ неполадки на п≥дприЇмств≥ Ц в≥дразу ж в≥дбиваютьс¤ на робот≥ сотень п≥дприЇмств Ц сум≥жник≥в.

√альмуючи стимули використанн¤ дос¤гнень Ќ“ѕ, монопол≥¤ робить економ≥ку надзвичайно марнотратною, стримуЇ њњ ≥нтенсиф≥кац≥ю. “ам, де панують монопол≥њ, ц≥ни втрачають ринкову гнучк≥сть, недостатньо реагують на коливанн¤ попиту ≥ пропозиц≥њ, характеризуютьс¤ невисокою еластичн≥стю. ћонопол≥¤ глушить ≥мпульси, ¤к≥ йдуть в≥д попиту до виробництва, що дезор≥ЇнтуЇ ≥нвестиц≥йн≥ потоки, а потреби споживач≥в залишаютьс¤ незадоволеними. «важивши позитивн≥ ≥ негативн≥ риси й насл≥дки монопол≥зму, можна зробити однозначний висновок, ¤к його зробив ѕ.—амуельсон, що монопол≥зм Ц економ≥чне зло.

¬изнаючи це, породжуЇтьс¤ необх≥дн≥сть з боку сусп≥льства обмежувати можлив≥сть монопол≥ст≥в впливати на конкурентн≥ процеси, деформувати структуру ринкових в≥дносин. «ах≥дн≥ економ≥сти ц≥ питанн¤ почали ≥нтенсивно розробл¤ти ще на початку 60-х рок≥в нашого стол≥тт¤, що було повТ¤зане з актив≥зац≥Їю державного регулюванн¤ ринку. ўоб зд≥йснювати правове пересл≥дуванн¤ п≥дприЇмств-монопол≥ст≥в, необх≥дно було встановити меж≥, починаючи з ¤ких п≥дприЇмство або група п≥дприЇмств можуть суттЇво впливати на ринок, регулювати його в своњх ≥нтересах.

÷е саме стосуЇтьс¤ ≥ конкуренц≥њ. ўоб њњ зберегти, сусп≥льство повинно спри¤ти орган≥зац≥њ певноњ системи конкурентних в≥дносин. як же цив≥л≥зований св≥т захищаЇтьс¤ в≥д монопол≥зму? ўоб послабити негативн≥ насл≥дки монопол≥зац≥њ економ≥ки, зокрема практики монопол≥стичного ц≥ноутворенн¤, в розвинутих крањнах св≥ту приймають антимонопольн≥ закони, зд≥йснюють контроль за угодами м≥ж крупними компан≥¤ми тощо. ”перше так≥ закони були прийн¤т≥ наприк≥нц≥ XIX Ц на початку XX ст. у —Ўј,  анад≥, јвстрал≥њ, оск≥льки монопол≥зац≥¤ у цих крањнах в≥дбувалас¤ най≥нтенсивн≥ше.

јнтимонопольна д≥¤льн≥сть Ц це комплекс заход≥в, розроблених ≥ впроваджених у багатьох крањнах св≥ту, ¤к≥ спр¤мован≥ на обмеженн¤ д≥¤льност≥ монопол≥й, а також створенн¤ в≥дпов≥дного законодавства.

јнтимонопольн≥ закони формально заборон¤ли трести та де¤к≥ ≥нш≥ форми монопол≥й. ¬они ірунтувалис¤ на такому розум≥нн≥ сутност≥ монопол≥й, ¤к повне (абсолютне) пануванн¤ одн≥Їњ компан≥њ ( чи њх обТЇднанн¤ ), або ц≥лковита в≥дсутн≥сть конкуренц≥њ. “аке тлумаченн¤ сутност≥ монопол≥й майже не зач≥пало ол≥гопол≥й, вони переважно не п≥дпадали п≥д д≥ю антимонопольного господарства.

ƒо антимонопольного законодавства належать також закони, ¤к≥ заборон¤ють або регулюють угоди п≥дприЇмств, спр¤мован≥ на обмеженн¤ конкуренц≥њ через под≥л ринк≥в, угод про ц≥ни, обмеженн¤ торг≥вл≥.

“им самим законом заборон¤лис¤ трести ≥ картел≥ ( пули ). ўоб об≥йти його, монопол≥њ створювали холд≥нг Ц компан≥њ, зд≥йснювали повне злитт¤ корпорац≥й, за ¤кого л≥кв≥довувалис¤ виробнича ≥ правова самост≥йн≥сть компан≥й, що поглиналис¤, а картельн≥ угоди зам≥нювалис¤ негласними джентльменськими угодами або так званим л≥дерством у ц≥нах.

Ќаступн≥ закони заборон¤ли злитт¤ компан≥й, ¤кщо воно ≥стотно послаблювало конкуренц≥ю або призводило до утворенн¤ монопол≥й.

ѕрийн¤тт¤ антимонопольних закон≥в послаблюЇ процес монопол≥зац≥њ економ≥ки, спри¤Ї посиленню конкуренц≥њ. ¬одночас воно спр¤мовуЇ утворенн¤ монопол≥стичних обТЇднань у нов≥ форми (групов≥ монопол≥њ), у створенн¤ вертикальних структур (обТЇднанн¤ ф≥рм, повТ¤заних виробничою ≥ технолог≥чною залежн≥стю).

ќтже, ¤кщо узагальнити захисн≥ заходи в≥д монопол≥зму, ¤к≥ провод¤тьс¤ в крањнах з посл≥довно сформованою ринковою економ≥кою, њх можна звести до наступного:

Ѕ≥льш≥сть розвинутих крањн св≥ту прийн¤ла законодавч≥ акти, зг≥дно з ¤кими утворенн¤ обТЇднань картельного типу м≥ж п≥дприЇмствами заборонено. ÷е зроблено з метою захисту конкуренц≥њ за ц≥нами.

ќдночасно законодавства передбачають реЇстрац≥ю товарних знак≥в ≥ марок товар≥в дл¤ того, щоб зробити можливим диференц≥ац≥ю продукт≥в ≥ конкуренц≥ю за таким важливим параметром, ¤к ¤к≥сть.

ƒержавою регулюютьс¤, ¤к правило, й загальн≥ умови угод, тобто меж≥, в ¤ких може укладатис¤ господарський догов≥р. «начна частина текст≥в договор≥в заздалег≥дь визначаЇтьс¤ законодавством ≥ не може бути зм≥нена сторонами, що домовл¤ютьс¤. «роблено це дл¤ того, щоб постачальники не могли навТ¤зувати свою волю покупц¤м.

јнал≥з антимонопольного законодавства закордонних крањн дозвол¤Ї вид≥лити так≥ антиконкурентн≥ д≥њ: горизонтальн≥ обмеженн¤ конкуренц≥њ, вертикальн≥ обмеженн¤ конкуренц≥њ, зловживанн¤ дом≥нуючим положенн¤м на ринку, диверсиф≥кац≥ю та ≥н.

јнтимонопольний ком≥тет ”крањни спр¤мовуЇ свою д≥¤льн≥сть на захист саме конкуренц≥њ, а не ос≥б, ¤к≥ беруть у н≥й участь: вироб≠ник≥в, покупц≥в, продавц≥в Ч юридичних ос≥б чи споживач≥в-громад¤н.

јнтимонопольне законодавство в ”крањн≥ визначаЇ правов≥ ос≠нови обмеженн¤ монопол≥зму, недопущенн¤ недобросов≥сноњ конку≠ренц≥њ у п≥дприЇмницьк≥й д≥¤льност≥ та зд≥йсненн¤ державного кон≠тролю за його дотриманн¤м. «аконом ”крањни Уѕро обмеженн¤ моно≠пол≥зму та недопущенн¤ недобросов≥сноњ конкуренц≥њ у п≥дприЇмниць≠к≥й д≥¤льност≥Ф, прийн¤тим у березн≥ 1992 р., зм≥нами до нього та прийн¤тим у червн≥ 1996 р. на його розвиток «аконом ”крањни Уѕро захист в≥д недобросов≥сноњ конкуренц≥њФ караютьс¤ вс≥ д≥њ п≥дприЇмц¤, ¤к≥ спр¤мован≥ на створенн¤ перешкод доступу на ринок ≥ншим та на встановленн¤ дискрим≥нац≥йних ц≥н на своњ товари. «акони спр¤мо≠ван≥ на зд≥йсненн¤ Удемонопол≥зац≥њ економ≥ки, ф≥нансовоњ, ма≠тер≥ально-техн≥чноњ, ≥нформац≥йноњ, консультативноњ та ≥ншоњ п≥дтрим≠ки п≥дприЇмц≥в, ¤к≥ спри¤ють розвитку конкуренц≥њФ.

1	2

Ќазва: ѕрограма демонопол≥зац≥њ економ≥ки та розвитку конкуренц≥њ в ”крањн≥
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-03 (1392 прочитано)