ћовознавство > ƒавн≥сть украњнськоњ мови

¬≥д того самого корен¤ л¤гати, а саме в≥д слова нал¤гати походить укр. налигач (мотузка, що нею зв'¤зують роги пари вол≥в), зв≥дси лигати (зв'¤зувати воли), грецьке та латинське ligo (в'¤жу, зв'¤зую).

 оли вже переконалис¤, що украњнське слово зробилос¤ надбанн¤м багатьох народ≥в, нав≥ть не ар≥йських, то зрозум≥ло, що й перв≥сна слов'¤нська цив≥л≥зац≥¤, звичањ, закони та рел≥і≥¤ слугували зразком дл¤ ≥нших [точн≥ше розповсюджувалис¤ разом ≥з розселенн¤м ор≥њв-праукрањнц≥в з територ≥њ ќр≥¤ни-праукрањни, ¤ке дало початки Ївропейськоњ цив≥л≥зац≥њ, про що св≥дчить анал≥з числених археолоі≥чних даних].

“ож не критикуватимемо  олонта¤ за його надто нат¤гнуту г≥потезу про скиф≥в-бог≥в, котр≥ н≥бито напр¤му походили в≥д нащадк≥в вц≥л≥лоњ в≥д потопу родини, а њхн¤ мова була перв≥сною майже дл¤ усього людства! ћицеЇвський також називав слов'¤н вчител¤ми майже ус≥х народ≥в [ц≥каво, що римл¤н звуть "вчител¤ми ™вропи", а етруск≥в - перших жител≥в ≤тал≥њ та засновни≥в –иму, що поход¤ть з украњнськоњ трип≥льсьоњ культури - "вчител¤ми вчител≥в"], а  оллар заповнив слов'¤нами землю та ус≥ пер≥оди класичноњ давнини.

… насправд≥, ¤кщо прийн¤ти за основу думку зах≥дних вчених про ар≥йську колиску не в јз≥њ, але на —лов'¤нськ≥й р≥внин≥ ["≤де¤ про те, що зах≥дна цив≥л≥зац≥¤ зародилас¤ на Ѕлизькому —ход≥ була спростована в результат≥ сучасних археолоі≥чних технолоі≥й анал≥зу матер≥ал≥в шл¤хом њхнього нагр≥ванн¤ та анал≥зу випром≥ненн¤, ¤ке при цьому виникаЇ. Ќайнов≥ш≥ дан≥ вказують на те, що проіресивн≥ ≥дењ та вироби пересувалис¤ з≥ —х≥дноњ ™вропи на Ѕлизький —х≥д, а не навпаки..." іазета The Sunday Times, June 19, 1988.], та огл¤нути числен≥ могили (кургани), що т¤гнутьс¤ нею до самого центру јз≥њ, то стаЇ правдопод≥бним, що пращури слов'¤н не прийшли до ƒн≥пра з јз≥њ, а навпаки, дорогою, ¤ку вс≥¤ли своњми к≥стками, довший час пересувалис¤ на —х≥д та нарешт≥ п≥дкорили багату ≤нд≥ю [цей шл¤х та п≥дкоренн¤ описуютьс¤ у давн≥й ≥ндуњстськ≥й пам'¤тц≥ –≥івед≥]. ” такому випадков≥ п≥дкоренн¤ —иб≥ру купкою козак≥в було лише зменшеним повторенн¤м того, що в≥дбулос¤ ще у до≥сторичн≥ часи у ÷ентральн≥й та ѕ≥вденн≥й јз≥њ. ћи вже зазначали, що л≥тера а пануЇ у санскрит≥, а разом з тим представили докази, що не лише украњнськ≥, але й латинськ≥ о та е санскрит зм≥нюЇ на а. ѕот≥м, ¤кщо факт переробки рос≥йськоњ мови у внутр≥шньо-сх≥дних губерн≥¤х [центральна –ос≥¤ навколо ћоскви] на "акаюче" нар≥чч¤ сп≥вставити з можливим переселенн¤м пращур≥в слов'¤н до јз≥њ, то таким чином ми легко переконаЇмос¤, що вони стикалис¤ п≥д час довгоњ мандр≥вки з племенами ф≥нськоњ та монгольськоњ породи та набули також акаючу вимову, або, ≥ншими словаими, одне з давн≥х ≥нд≥йських нар≥чь. ѕо тому цив≥л≥зац≥йний поступ ще б≥льше вплинув на зм≥ну вимови, тобто на в≥дх≥д в≥д перв≥сних форм [“ут ћ. расуський фактично описуЇ ун≥версальний механ≥зм виникненн¤ ус≥х ≥ндо-Ївропейських мов з Їдиноњ, ¤к њњ звуть л≥нів≥сти, ѕрото-≥нодЇвропейськоњ, ¤кою ¤к ми тут переконалис¤ Ї та, що зараз маЇ назву украњнськоњ мови. ÷≥ мови тим б≥льше схож≥ на перв≥сну, чим ближче вони в≥д нењ знаход¤тьс¤ у простор≥ й час≥ свого формуванн¤; скаж≥мо, польська маЇ з украњнською б≥льше сп≥льного, н≥ж н≥мецька, а ц¤ останн¤ б≥льше, н≥ж аніл≥йська]. —учасна рос≥йська мова майже на очах стала невп≥знаною, а хто може сказати ск≥льки стол≥ть переробл¤лас¤ мова давн≥х ≥нд≥йц≥в, поки не зробилас¤ санскритом! Ќа викривленн¤ давньоњ мови не меньше под≥¤ло й зм≥шанн¤ з туб≥льц¤ми ≤нд≥њ, так званими дравидами. ћовою ар≥йського походженн¤, за обчисленн¤м ћакса ћюллера, говорить 125 м≥л≥он≥в ≥нд≥йц≥в, а мовою дравид≥в - 115 м≥л≥он≥в. ўе нещодавно санскрит вважавс¤ "батьком" ус≥х ар≥йських, зараз прийшли до висновку, що його можна назвати лише њхн≥м "братом". ј хто ж батько?

ћюллер стверджуЇ, що давно ще перед санскритом в≥н згас, але те ж саме мабудь сказали б ≥ про давню скандинавську, ¤кби ≤сланд≥њ вже не ≥снувало. ƒл¤ зах≥дних ерудит≥в, заглиблених у своњ др≥бниц≥, й "–усьланд≥¤" також леде чи ≥снуЇ, тож не будемо цьому дивуватис¤. Ќе дивуватимемос¤ й нашим р≥дним ерудитам, дл¤ котрих украњнська мова теж майже не ≥снуЇ.  оли одного з них ¤ нарешт≥ переконав, що украњнськ≥ зак≥нченн¤ -в, -вем [дивись вище] Ї стар≥шими в≥д старослов'¤нських, рос≥йських та польських -л, -l, -lem, бо так≥ сам≥ знаходимо у санскритських -wam, -wa, у латинських -vi, -bam, тод≥ до невимовного мого здивуванн¤, вчений професор, наче жалкуючи, що надто далеко в≥д≥йшов в≥д рутини, що зрослас¤ з ним, раптом захитавс¤ та мовив: "“ак... але... хоча... а хто знаЇ, може д≥йсно малорос≥йське [украњнське] -в, -вем все ж походить в≥д -л!.."

¬≥домо, що прийменники по-, на-, поЇднуючись з корен¤ми д≥Їсл≥в утворюють нов≥ слова. ѕрийменник≥в цих уже не зустр≥чаЇмо у первинному вигл¤д≥ в ≥нших мовах, але нов≥ корен≥, що поход¤ть в≥д них, були запозичен≥ з украњнськоњ так званими класичними мовами, зрозум≥ло ще перед розд≥ленн¤м племен. “ак, в≥д украњнського полити (в≥д д≥Їслова лити, розмочити, наприклад, дощем) походить болото, зам≥сть "полото", "полито" (багнюка), польське boloto, ≥тал≥йське loto, зам≥сть boloto, bloto, латинське lutus, н≥мецьке land, польське lad, французьке boue (укр. багно) тощо. ћи бачимо тут, що первинне болото, або багно перейменовувалос¤ на значенн¤ земл¤ в ≥нших народ≥в, що жили у вологому кл≥мат≥ [те що дл¤ праурањнц≥в було болотом чи багном, дл¤ цих крањн було звичайною землею]. Ќе лише давн¤ Ќ≥меччина, але й давн¤ ≤нд≥¤ були вкрит≥ л≥сами.

¬≥д украњнського т¤ти (р≥зати, рубати), польськ. ciac, санскр. ciati (в≥др≥заЇ). ¬≥д укр. стинати (зр≥зати), польськ. scinac, лат. scindo, санскр. thsindami (р≥жу), грецьке schiso, н≥мецьк≥ schinden (здирати) та schneiden (р≥зати). јле й украњнське т¤ти зм≥нюЇтьс¤ на тюк, цюк, тюкати, цюкати, польське ciukac (робити надр≥зи), зв≥дси ж укр. с≥кти, с≥кач, сокира, польськ. sikac, siekiera. ¬≥д украњнського пос≥кти (у значенн≥ зробити дуже др≥бним) походить п≥сок, санскр. pis, pish, pinashmi (с≥кти, товкти, др≥бнити), латинське pinso. ≤ тут украњнське ≥ зустр≥чаЇмо у санскрит≥ та у латин≥, ¤к ≥ наш прийменник по-. …ого зустр≥чаЇмо й у латинському potens, що походить в≥д укр. слова пот¤г, потуга, т¤гар, польське tego (т¤жко), potega (потуга), potezny означаЇ те саме, що й санскритське pattjati, лат. potis-est, potestas, ex potent-tas, potentia (сила), аніл≥йське tense, tension (напруга), грецьке despotes. ¬≥д украњнського пора походить укр. поратис¤, журитис¤, польське nurzac sie (укр. занурюватис¤), nurzac sie (знемогати), ponury (укр. понурий), грецьке poneros (злий, хитрий). ¬≥д украњнського сполом, польськ. pospolu, pospolstwo (простий народ), зв≥дси латинське populus зам≥сть "pospulos", ≥тал≥йське popolo, французьке peuple, аніл≥йське people (народ), грецьке pollos (багато), polis (м≥сто), лат. pollere politicus тощо, ¤к≥ вже майже не можливо вп≥знати з точки зору первинних форм, наприклад, германське та аніл≥йське folk (натовп, народ).

ѕроте, у ≥нших мовах нер≥дко в≥дкидаютьс¤ наш≥ прийменники, наприклад, украњнське вдома, в дом≥ - латинське domi (вдома), але й рос≥¤ни часто кажуть дома без в-. ¬≥д украњнського в≥¤ти походить в≥тер ("в≥тер в≥Ї"), польське wiater, санскр. wata, лат. ventus, аніл. та н≥мецьк. wind, але вже в≥д в≥нути, пов≥тр¤, рухатис¤ по в≥тр≥ походить аніл. weather, н≥мецьк. wetter (погода). ”крањнське по- тут в≥дкинуте, так само ¤к у нормандському fundu - (з)находити, в≥дкинуте на-. Ћатинське та грецьке aer, аніл. air (пов≥тр¤) вже важко вп≥знати.

Ќа зак≥нченн¤ мушу з≥знатис¤, що у цьому короткому виклад≥ моЇњ пор≥вн¤льноњ прац≥ ¤ не мав претенз≥й й нав≥ть можливост≥ вичерпати питанн¤ про походженн¤ ар≥йських мов, але тим не меньше, те що ¤ тут сказав, здаЇтьс¤ не залишаЇ сумн≥ву, що ¤к украњнська, так ≥ рос≥йська (переважно народна) мови розвинулис¤ самост≥йно, без допомоги так званоњ старослов'¤нськоњ [хоча рос≥йська зазнала в≥д останньоњ зачно б≥льшого впливу], ще у до≥сторичний час, ≥ що перша з них, пануючи у центр≥ слов'¤нського св≥ту [≥ ™вропи], найменьше м≥ж ус≥ма старими й новими ар≥йськими зазнала викривлень. ўодо доказ≥в, ¤к≥ ірунтуютьс¤ на ≥стор≥њ, то й л≥топис ["ѕанонське жит≥Ї  ирила"] вчить нас, що св.  ирил знайшов уже в  орсун≥ ѕсалтир та ™вангел≥ю "руськы письмены писано, и чловека обрет глаголюша тою бес≥дою..."

ѕевно, читач вже досить втомивс¤ в≥д наст≥льки сухого та невд¤чного (в нас) предмета, та нехай дозволить мен≥ поставити ще одне питанн¤. „ому, волод≥ючи найб≥льшою та найбагатшою крањною, що спиралас¤ на два мор¤, „орне [¤ке ран≥ше звалос¤ –уським, зрозум≥ло в≥д –усь, а не в≥д –ос≥¤] та Ѕалт≥йське, наш≥ до≥сторичн≥ пращури в≥дстали в≥д ус≥х ар≥йських племен? ¬≥дпов≥дь на це, здаЇтьс¤, дана вже √еродотом, котрий розпов≥даЇ, що за межами земель скит≥в-кочевник≥в та р≥льник≥в (хл≥бороб≥в) мешкали на сх≥д в≥д ƒн≥пра (у сьогодн≥шн≥х ќрловськ≥й та “ульськ≥й губерн≥¤х [нин≥ област≥ –ос≥њ]) племена ≥ншоњ породи, котрих в≥н називаЇ антропофаіами, тобто людожерами. ƒе¤к≥ з них запозичили у скит≥в од¤г, а ≥нш≥ разом з тим ≥ мову; тож, ц≥ чужинц≥ жили у ц≥й м≥сцевост≥ довший час ще до √еродота, ¤кщо встигли перейн¤ти нав≥ть мову. « цього можна зробити правдопод≥бний висновок, що один з рос≥йських д≥алект≥в, "акаючий", утворивс¤ вже перед √еродотом, та до ≥снуванн¤ √рец≥њ та –иму пращури сучасних украњнц≥в знаходилис¤ п≥д тиском п≥вн≥чних варвар≥в, й це м≥ж ≥ншим змусило њх роз≥йтис¤ у р≥зн≥ боки, ¤к на п≥вденний сх≥д, так ≥ на п≥вденний зах≥д [ѕод≥бну г≥потизу висловлюють також ≥нш≥, зокрема рос≥йський вчений √.√риневич стосовно причин переселенн¤ тр≥п≥льц≥в з ѕодн≥пров'¤ до ≤тал≥њ та на остр≥в  рит]. „ислен≥ укр≥плен≥ м≥стечка, наче маков≥ зерна, розкидан≥ по вс≥й наш≥й земл≥, довод¤ть, що слов'¤нськ≥ пращури пост≥йно жили на воЇнному становищ≥, що стримувало розвиток. “а не ≥деал≥зуватимемо њх надм≥рно, ¤к це робл¤ть ≥нш≥... ¬атажок ант≥в Ћавр≥т≥й в≥дпов≥даючи аварам казав: "ѕоки на земл≥ вистачить меч≥в та стр≥л, н≥хто не п≥дорить слов'¤н."

1	2	3	4	5	6

Ќазва: ƒавн≥сть украњнськоњ мови
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-07 (2424 прочитано)