ћовознавство > ’арактеристика присл≥вник≥в часу у творах ќльги  обил¤нськоњ

’арактеристика присл≥вник≥в часу у творах ќльги  обил¤нськоњ

Ћ≥нгв≥стичний час (темпоральн≥сть) Ц категор≥¤, що охоплюЇ р≥зн≥ мовн≥ засоби вираженн¤ часу. —еред цих засоб≥в ч≥тко окреслюЇтьс¤ клас присл≥вник≥в а саме лексико-сомантична група обставинних присл≥вник≥в Ц присл≥вники часу. ¬они виконують суттЇву функц≥ю Ц виражають засобами мови обТЇктивно реальний час, поза ¤ким не може ≥снувати людина. ¬с≥ присл≥вники часу обТЇднуютьс¤ на¤вн≥стю в њх семному склад≥ категор≥йноњ семи, що умовно можна назвати Уприсл≥вников≥стюФ та ≥нтегральноњ семи загально часовоњ в≥днесеност≥. ѕрисл≥вники часу взаЇмод≥ють з формами д≥Їслова: вони уточнюють, конкретизують, а ≥нколи й зумовлюють час зд≥йсненн¤ д≥њ. ‘ормуючись на основ≥ д≥Їслова, ≥менника, прикметника, присл≥вник н≥велюЇ вих≥дн≥ морфолог≥чн≥ категор≥њ ≥ набуваЇ ознак незм≥нност≥. ѕрисл≥вники вживаютьс¤ дл¤ вираженн¤ ознаки ≥ншоњ ознаки Ц динам≥чноњ д≥Їсл≥вноњ ≥ статичноњ прикметниковоњ. ” нашому дослуженн≥ ми дами характеристику присл≥вникам часу та зТ¤суЇмо вплив њх, ¤к детерм≥нуючих член≥в, на парад≥гму реченн¤.

ѕрисл≥вники часу под≥л¤ютьс¤ на так≥ групи:

1. ѕрисл≥вники Ц локал≥затори д≥њ;

2. ѕрисл≥вники меж≥ д≥њ;

3. ѕерспективно- та частотно-часов≥ присл≥вники.

1. ѕрисл≥вники Ц локал≥затори д≥њ

ѕрисл≥вники ц≥Їњ найчисленн≥шоњ групи вказують на час, коли в≥дбуваЇтьс¤ д≥¤ (означен≥ присл≥вники) або заперечують можлив≥сть виконанн¤ д≥њ взагал≥ (заперечн≥ присл≥вники); вказують на можлив≥сть обранн¤ будь-¤коњ пори дл¤ виконанн¤ д≥њ в майбутньому або на неозначено-минулий час (неозначен≥ присл≥вники).

Ќеозначених присл≥вник≥в з часовим значенн¤м у творах ќльги  обил¤нськоњ небагато. Ѕудь-¤кий час д≥њ виражаЇ присл≥вник коли.

„и вид≥ла коли кришку мТ¤са? „и ¤ зТњла коли ¤Їчка? [2, с.155]. јле коли д≥ждус¤ вже того [2, с.153].

Ќа невизначений час у минулому вказують присл≥вники колись, колись-то.

 олись-то вечором в≥дбувалас¤ в нас нарада [1, с.31]. ѕрекрасна була вона колись [2, с.483].  олись њњ чорне, ¤к шовк, волосс¤ лисн≥лос¤ на молодих плечах ≥ груд¤х [2, с.483].  олись-то, м≥ркуй, ћар≥Ї, казав мен≥, аби наш ¬асиль женивс¤ з його донькою [1, с.478].

ѕрисл≥вник колись може вказувати ≥ на невизначений час у майбутньому.

ј колись, ¤к наш≥ д≥ти повиростають, нехай його своњм д≥т¤м опов≥д¤ть [2, с.498]. ¬они ж колись поберутьс¤ [2, с.340]. Ѕуде колись перша шахрайка в сел≥ [2, с.141].

—пр¤мован≥сть у минуле чи майбутнЇ залежить в≥д часу того д≥Їслова, що його конкретизуЇ присл≥вник, бо значенн¤ часу Ї нев≥дТЇмним в≥д д≥Їслова; нав≥ть тод≥, коли д≥Їсловом передаЇтьс¤ не власне д≥¤, а процес чи стан, вони не можуть в≥дбуватис¤ поза часом.

«аперечний присл≥вник н≥коли, вказуЇ на неможлив≥сть виконанн¤ д≥њ в будь-¤кий час, за будь-¤ких обставин. ÷ей присл≥вник досить продуктивно використовуЇтьс¤ у творах ќльги  обил¤нськоњ.

јле се давн≥й звичай сонц¤ Ц сл≥пим воно н≥коли не св≥тить [2, с.473]. Ќ≥коли не видавалась мен≥ зелень л≥су такою живою, ≥нтенсивною, безхмарне прозоре небо н≥коли таким син≥м, лаг≥дним [1, с.333]. √ордий ≥ неприступний, не зм≥нюЇтьс¤ в≥н н≥коли [1, с.408]. Ќ≥коли не бувала тепла й н≥коли холодна [2, с.127].

„асовий план зумовлений не т≥льки семантикою часових локал≥затор≥в, а й загальною семантикою реченн¤. повТ¤заною з часовою перспективою. “ак, наприклад, у реченн¤х з часовим локал≥затором н≥коли одночленна часова парадигма представлена формою майбутнього часу за умови, що реченн¤ в ц≥лому маЇ характер погрози, запевненн¤.

ќ, того погл¤ду ¤ н≥коли не забуду [2, с.145].

‘ункц≥ю локал≥зац≥њ д≥њ в час≥ виконують означен≥ присл≥вники. —емактично вони под≥л¤ютьс¤ на к≥лька п≥дгруп.

ќдн≥Їю з найб≥льших Ї п≥дгрупа присл≥вник≥в, що вказують на сп≥вв≥дносн≥сть д≥й у час≥. ÷¤ вказ≥вка, ¤к правило, найб≥льш загальна. —истемн≥ звТ¤зки присл≥вник≥в, що впор¤дковують д≥њ, схематично можуть мати двочленну (ран≥ше Ц п≥зн≥ше) або тричленну будову (спочатку Ц пот≥м Ц нарешт≥). —юди належать присл≥вники спершу, вперед, чимраз, оп≥сл¤, згодом, пот≥м, п≥зн≥ше, врешт≥.

јле вперед мусив би заробити трохи грошей [2, с.128]. —першу вид≥ла лише мене [1, с.441]. ¬решт≥ розвТ¤зав ≥ розложив усе [2, с.115].

ѕрисл≥вники п≥зн≥ше, згодом, оп≥сл¤, пот≥м називають часовий в≥др≥зок, ¤кий наступаЇ п≥сл¤ тоњ под≥њ, про ¤ку пов≥домл¤лось у попередн≥й частин≥ висл≥влюванн¤.

ѕ≥зн≥ше зачулос¤ ¤кесь уривне хлипанн¤, що подобало б≥льше на зв≥р¤ч≥, ¤к на людськ≥ звукиЕ[2, с.140]. ј оп≥сл¤ дивилас¤ нерухомо перед себе, думаючи бог зна над чим [1, с.28]. ќп≥сл¤ сперла голову на худу руку й спогл¤дала втомленим погл¤дом по долах [1, с.371]. “рохи згодом стало на дороз≥ знов глухо й пусто [1, с.137]. “рохи згодом прилучивс¤ до ќксани ≥ п≥шов з нею скорим кроком вперед [1, с.183]. ѕот≥м ¤ потопаю в глиб≥нь своЇњ душ≥ [1, с.473].

ѕрисл≥вник п≥зн≥ше вживаЇ письменниц¤ найчаст≥ше з лексемами на позначенн¤ часових в≥др≥зк≥в (година, хвилина, тиждень, день).

√одину п≥зн≥ше “ет¤на знов у л≥с≥ [2, с.446]. ѕ≥вгодини п≥зн≥ше йшла назад тою дорогою, що перше [2, с.146]. „отири дн≥ п≥зн≥ше ≥ майже в т≥й сам≥й пор≥, а в три години по т≥м прибув в≥н [1, с.227]. ѕТ¤ть м≥с¤ц≥в п≥зн≥ше, значить тепер, писав знов [1, с.85]. “ак молилась ¤, а в пТ¤ть м≥нут п≥зн≥ше перервав несамовитий звук дзв≥нк≥в санок [1, с.134]. „отири нед≥л≥ п≥зн≥ше вийшла вона з дому, щоби побачити його в≥нчанн¤ [1, с.287].

«устр≥чаютьс¤ так≥ випадки, коли одне реченн¤ несе ≥ пов≥домленн¤ про под≥ю, що в≥дбуваЇтьс¤ чи в≥дбувалась ран≥ше, ≥ продовженн¤ чи насл≥док ц≥Їњ ж под≥њ. ” рол≥ поширювача часто виступаЇ лексема зразу.

«разу легким танцем на поодиноких м≥сц¤х, а оп≥сл¤ в зм≥нен≥м tempo [1, с.484]. «разу поодинок≥ й так≥ важк≥, що листки п≥д њх вагою задрижали й зашелест≥ли, а в≥дтак Ц част≥ш≥, а врешт≥ Ц ск≥сними струмен¤ми [1, с.381]. «разу Ц ¤ко ж≥нка чесного, загальноповажного чолов≥ка, ¤ко д≥дичка, п≥зн≥ше Ц ¤ко б≥дна вдова при своњм син≥ [1, с.338].

¬каз≥вку на часов≥ в≥дношенн¤ (одночасн≥стост≥) без уточненн¤ пор¤дку переб≥гу д≥й передаЇ присл≥вник тод≥.

я лаг≥дний, доки лаг≥дний, але ¤к раз страчу терпелив≥сть, тод≥ не ручу за себе [1, с.86]. “од≥ вона вз¤лас¤ за перо Ц ≥ н≥коли вже б≥льше не покидала його [1, с.517]. “од≥ проживав ≥ найкращ≥ своњ хвилини [2, с.374].

” творах ќльги  обил¤нськоњ багато присл≥вник≥в, ¤к≥ означають момент мовленн¤ ≥ вказують на момент в≥дносно тепер≥шнього часу. —п≥вв≥днос¤ть д≥ю з тепер≥шн≥м часом присл≥вники тепер, нин≥, сьогодн≥, зараз.

—онцеЕ “епер ¤ тебе кличу [2, с.473].  олись думала ¤ ≥накше, але тепер переконуюс¤ в неможливост≥ такого вчинку [1, с.222]. Ќещаст¤ його нин≥ не покидало [2, с.394]. Ћ≥с нин≥ наче зачарований, такий гарний [2, с.506]. —ьогодн≥ так рано посхоплювались, що ¤ майже незчулас¤ [2, с.529]. јдже вона сьогодн≥ ≥ не бачила нав≥ть людськоњ душ≥ [2, с. 342]. «араз би вона йому все дала, що мала! [1, с.508].

” контекст≥ поЇднанн¤ присл≥вника зараз з д≥Їсловом у майбутньому час≥, цей присл≥вник позбавл¤Їтьс¤ звТ¤зку з тепер≥шн≥м ≥ сп≥вв≥дносить з ¤ким-небудь моментом у майбутньому.

Е то пристала б на вс¤к≥ умови, ставлен≥ мною ≥ спровадилас¤ б зараз [2, с.121]. я п≥ду сама й зараз верну [2, с.483].

ƒе¤к≥ присл≥вники, що в≥днос¤ть д≥ю до часу, наближеного до моменту мовленн¤, вимагають, щоб повТ¤зане з ними д≥Їслово мало форму минулого часу.

Ќедавно знов найшла ¤ книжку п≥д њњ подушкою в постел≥ [1, с.29]. —е казав тато недавно ≥ сказав правду [2, с.118]. У—обака, собака!Ф Ц скричала голосно в н≥м, ¤к голос лейтенанта, про ¤кого щойно опов≥дав [2, с.122]. “≥й посл≥дн≥й щойно перед хвилею в≥дчепила в≥д рубц¤ сукн≥ довгий паперовий ланцюжок [1, с.514].

¬≥ддален≥сть д≥њ в≥д моменту мовленн¤ в межах к≥лькох д≥й позначаЇтьс¤ за допомогою присл≥вник≥в вчора, передвчора, завтра, позавтра.

ѕередвчора св¤ткувала своњ ≥менини, а з них жоден ан≥ не писнув [1, с.89]. “и вчора була така гарна, ¤к упавший ангел [1, с.515]. Ќин≥ така шкода, завтра ≥нша, а позавтра могло знов що ≥нше скоњтис¤ [2, с.206]. ўоб не знала, що завтра њњ посл≥дн¤ днина м≥ж нами [2, с.305]. ћен≥ однаково, що завтра буде, а позавтра? теж байдуже! [1, с.87].

ƒосить часто так≥ присл≥вники конкретизуютьс¤ ≥ншими присл≥вниками.

я носила вчора ввеч≥р воду зв≥дти з гирла, з великоњ керниц≥ [2, с.112]. “ебе надибали ще вчора ввечер≥ люди [2, с.318]. ј рано завтра й так нед≥л¤, було б довол≥ часу виспатис¤ [2, с.539].

—емантика цих поширювач≥в (завтра, позавтра) передбачаЇ реал≥зац≥ю д≥њ лише в майбутньому.

¬≥н п≥де завтра зараз досв≥та до сина [2, с.110]. я њду позавтра з татом на ¤рмарок на ѕетра в м≥сто [2, с.69].

¬≥ддален≥сть д≥њ в минулому в межах двох рок≥в передаЇтьс¤ присл≥вником тамтого.

ќтут починали ми й тамтого року [2, с.46]. “амтого року в т≥м час≥ був в≥н дома й пильнував своЇњ худоби у стайн≥ [2, с.149].

„асовий локал≥затор давно, уточнюючи часову сп≥вв≥днесен≥сть д≥њ вираженоњ д≥Їсловом-присудком, а отже, часову площину всього реченн¤, допускають лише його одночленну парадигму (у реченн¤х з д≥Їсловами-присудками недоконаного виду), представлену формою минулого часу.

я його давно не бачила [2, с.143]. ƒавно, кажуть царювали по л≥сах ≥ горах л≥сн≥ цар≥ [2, с.156]. ƒавно старались люди закони природи в≥дкрити [2, с.493]. « ћиколою ≥ УкозачкоюФ «о¤ вже давно помирилас¤ [2, с.559].

ѕрисл≥вник давно вказуЇ на невизначено далекий час у минулому. ¬≥ддален≥сть д≥њ в≥д моменту мовленн¤ може вим≥рюватис¤ годинами, дн¤ми, роками, стол≥тт¤ми.

Ѕагато речень у творах ќльги  обил¤нськоњ, де присл≥вники позначають час безв≥дносно до точки його в≥драхуванн¤.

1	2	3	4	5	6	7

Ќазва: ’арактеристика присл≥вник≥в часу у творах ќльги  обил¤нськоњ
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-07 (1769 прочитано)