ћовознавство > „и любл¤ть ”крањнц≥ говорити компл≥менти

„и любл¤ть ”крањнц≥ говорити компл≥менти

—лово Ђкомпл≥ментї украњнська мова запозичила ≥з французькоњ (у французьк≥й мов≥ воно буквально означаЇ в≥танн¤). ѕервинне значенн¤ Ђв≥танн¤ї (хоч ≥ своЇ Ч р≥дне!) компл≥мент частково збер≥г ≥ в наш≥й мо≠в≥: компл≥мент уживають здеб≥льшого при зустр≥ч≥ зам≥сть традиц≥йного в≥танн¤, наприклад: Ђяк≥ ви чудов≥ сьогодн≥!ї, Ђ¬и чар≥вн≥ сьогодн≥, ¤к завжди!ї.

ќднак компл≥менти (ЂприЇмн≥, люб'¤зн≥ слова, похвала, лестощ≥ї) можуть звучати ≥ п≥сл¤ сл≥в в≥тань або п≥д час розмови.

—воЇр≥дн≥сть компл≥менту ¤к елемента мовного етикету пол¤гаЇ в тому, що його кажуть здеб≥льшого ж≥нкам чолов≥ки (хоч ц≥лком можли≠вою Ї ситуац≥¤, за ¤коњ послуговуютьс¤ компл≥ментами будь-¤к≥ мовц≥, незалежно в≥д стат≥ ≥ в≥ку). ћехан≥зм Ђкомпл≥ментарност≥ї становл¤ть к≥≠лька елемент≥в: нав≥юванн¤ того, що приЇмне людин≥; переб≥льшенн¤ њњ достоњнств; позитивн≥ емоц≥њ адресата.

≤снують своЇр≥дн≥ правила вживанн¤ компл≥мент≥в, њх варто дотри≠муватис¤, аби уникнути можливих непорозум≥нь.

ѕо-перше, не каж≥ть людин≥ того, що њй неприЇмне або зовс≥м не властиве. —каж≥мо, хворому навр¤д чи доречно сказати: Ђ” вас сьогодн≥ прекрасний вигл¤дї, щоправда, це значно доречн≥ше, ан≥ж Ђсв¤та правда ≥ одкровенн¤ї на зразок: ЂЅоже, що з тобою, ти так змарн≥ла (на тоб≥ кро≠винки нема), ти вс¤ зчорн≥лаї ≥ т. ≥н. ѕерш н≥ж сказати невродлив≥й ж≥нц≥ Ђ” вас так≥ гарн≥ оч≥!ї, варто с≥м раз подумати, чи ви не додасте таким компл≥ментом њй сумн≥в≥в ≥ затаЇноњ печал≥. ј можливо, взагал≥ краще помовчати?

ѕо-друге, компл≥мент не повинен бути багатозначним: це небезпека його дво¤кого тлумаченн¤, а головне Ч сприйн¤тт¤. ѕочувши в≥д коха≠ного на свою адресу захоплене Ђ“и Ч наче веснаї, адресатка по-р≥зному може сприйн¤ти нав≥ть так≥ зворушлив≥ слова: весна ж бо такою р≥зною буваЇ ≥ не завжди чар≥вною та приЇмною.

ѕо-третЇ, бажано уникати незрозум≥лих сл≥в (≥ншомовних, д≥алект≠них), ¤кщо вам заздалег≥дь не в≥домо, знаЇ њх ваш сп≥врозмовник (або сп≥врозмовниц¤) чи н≥.

ј ще компл≥мент маЇ в≥дпов≥дати ситуац≥њ сп≥лкуванн¤. ”¤в≥мо соб≥: дружина, втомлена, повертаЇтьс¤ з роботи, а чолов≥к њй каже: Ђ” тебе та≠кий гарний вигл¤дї. Ќедоречн≥сть под≥бних сл≥в очевидна.

≤, насамк≥нець, компл≥мент повинен бути щирим. «розум≥ло, що компл≥мент Ч це завжди переб≥льшенн¤, але в усьо≠му потр≥бна розумна м≥ра. Ўтучно й неприродно звучатимуть слова, ска≠зан≥, наприклад, поганому акторов≥: Ђ¬и неперевершений!ї ‘альш н≥ко≠ли не була окрасою сп≥лкуванн¤ ≥ компл≥ментарност≥.

¬одночас не варто скупитис¤ на добре слово. —казати людин≥ при≠Їмне Ч це значить вселити њй в≥ру в себе, у власн≥ сили. ¬ибираючи м≥ж б≥льше чи менше, не вагаючись, надаймо перевагу б≥льшому: краще ска≠зати людин≥ слова з певним авансом, н≥ж забути њх ≥ взагал≥ промовчати.

Ѕудьте винах≥дливими ≥ вм≥йте ви¤вити власну думку, позиц≥ю, оц≥≠нку, кажучи компл≥мент: нав≥ть найкращий компл≥мент, повторений од≠н≥й ≥ т≥й же особ≥ вдес¤те к≥лька дн≥в посп≥ль, втрачаЇ свою принадн≥сть. ¬далий компл≥мент завжди спонукаЇ до зворотноњ люб'¤зност≥: Ђ” вас чудовий смакї Ч Ђ¬аша наукаї.

—тиль компл≥менту залежить в≥д стат≥, соц≥ального становища адре≠сата, в≥д характеру взаЇмин ≥з ним, в≥д ситуац≥њ сп≥лкуванн¤ ≥ попередньо≠го зм≥сту розмови.

¬м≥нн¤ рад≥ти чужим усп≥хам Ч м≥рило шл¤хетност≥. якщо ви представл¤Їте гост¤м свого знайомого, чудового знавц¤ багатьох мов, чому б не сказати: Ђјндр≥й ѕап, неперевершений знавець мовї. «вичай говорити людин≥ хороше про нењ виник ≥ приживс¤ не випадково: в≥н до≠помагаЇ люд¤м сп≥лкуватис¤, жити разом, разом працювати.  оли люди≠ну п≥дтримати, похвалити, п≥дкреслити щось хороше в н≥й, вона почуваЇ себе впевнен≥ше, намагаЇтьс¤ дор≥внювати у¤вленню, ¤ке про нењ склало≠с¤. ќсобливо це потр≥бно молод≥й людин≥, ¤ка не завжди буваЇ впевне≠ною в соб≥, потребуЇ п≥дтвердженн¤ своњх позитивних рис ≥ починань.

ќсь тому так важливо з дитинства культивувати в людин≥ почутт¤ власноњ г≥дност≥, в≥дчутт¤ певноњ Ђсоб≥вартост≥ї, аби згодом не склавс¤ комплекс меншовартост≥ чи неповноц≥нност≥. Ќедарма ж украњнц≥ ка≠жуть: Ђякщо казати людин≥ пост≥йно, що вона свин¤, то згодом вона за≠хрюкаЇї. ≤ навпаки, чуючи розумну дозу похвали змалечку (Ђ“и Ч моло≠дець!ї, Ђ“и Ч розумниц¤!ї, Ђ“и Ч мо¤ над≥¤ ≥ вт≥ха!ї), дитина вивищу≠Їтьс¤ не лише т≥лом, а й духом, виростаЇ особист≥стю.

Ќе менш вагомими стануть дл¤ нењ слова схваленн¤ (¤кщо дл¤ цьо≠го, звичайно, Ї п≥дстави) ≥з вуст учител≥в, а згодом Ч колег по робот≥.

¬т≥шаючи, сп≥вчуваючи чи схвалюючи когось, варто уникати за≠йменника Ђ¤ї, надаючи перевагу Ђтиї або Ђвиї:

Ч ¬и прекрасний майстер! ¬и р≥дк≥сний фах≥вець! « тобою так ц≥≠каво розмовл¤ти! “и сьогодн≥ чудово виступив! ѕриЇмно бачити, ¤к ви посв≥тл≥шали, в≥дпочили...

106

“аким чином ви п≥дкреслюЇте власну увагу й прихильн≥сть до сп≥в≠розмовника. ќднак займенник Ђ¤ї ц≥лком можливий у структур≥ компл≥≠менту, побудованого на з≥ставленн≥, що посилюЇ м≥ру Ђталантуї адреса≠та, ¤к-от: Ђ“и Ч ун≥кальна й неперевершена господин¤, а ¤, на жаль, не можу цим похвалитис¤ї, Ђ” тебе Ч золот≥ руки, а моњ н≥ до чого путньо≠го не придатн≥ї (ж≥нка Ч ж≥нц≥). ƒо реч≥, такий своЇр≥дний Ђантикомпл≥-ментї спонукаЇ до обм≥ну компл≥ментами. ўоправда, вважають, що ж≥н≠ки (≥ не лише украњнськ≥) надто р≥дко Ђсиплють компл≥ментиї своњм зна≠йомим, подругам, а тим паче суперниц¤м.

«а що хвал¤ть найчаст≥ше? «а вчинки, за характер, за зовн≥шн≥й ви≠гл¤д, од¤г, зач≥ску (наприклад: Ђ” тебе ангельський характерї, Ђ” вас ви≠тончений смакї, Ђ” тебе бездоганний вигл¤дї, Ђ” тебе така елегантна сукн¤ї, Ђ“об≥ так пасуЇ нова зач≥скаї). ћожна похвалити когось ≥з вашоњ родини чи знайомих, сказати добре слово про д≥тей (наприклад: Ђ” вас хата Ч райський куточокї, Ђ√алина тво¤ подруга? „удова д≥вчина!ї, Ђј ваш ¬асилько Ч восьме чудо св≥ту: дивовижно мудра дитинаї).

Ќе вв≥чливо кидати компл≥менти малознайомим або незнайомим люд¤м.  раще зачекати, зазнайомившись ближче, чи нав≥ть запри¤знити≠с¤ з ними.

¬≥дпов≥дь на компл≥мент маЇ бути сп≥взвучною зм≥стов≥. —користа≠тис¤ можна одн≥Їю ≥з таких:

Ч —пасиб≥! ƒ¤кую за компл≥мент! ÷е вам т≥льки так здаЇтьс¤ (на переб≥льшену похвалу). ќ, н≥, це не про мене! —пасиб≥, але ви ¤вно пере≠б≥льшуЇте! ƒ¤кую, але ¤ цього не заслуговую! я радий це чути. ћен≥ приЇмно це почути в≥д вас. я це саме можу сказати про вас.

Ѕезсумн≥вним розмањтт¤м ≥ можлив≥стю ви¤ву ≥ндив≥дуальност≥ ви≠р≥зн¤ютьс¤ компл≥менти закоханих, що моделюютьс¤ на зразок загально≠в≥домих: Ђ“и Ч найкраща у св≥т≥ї, Ђ ращоњ за тебе немаЇ у св≥т≥ї.

’оча компл≥мент традиц≥йно вважаЇтьс¤ прив≥леЇм закоханих, пам'¤таймо, що слова похвали, ¤к бальзам, потр≥бн≥ кожному. ¬ч≥мос¤

говорити њх, ¤кщо хочемо зробити комусь приЇмне.

(918 сл≥в, за —. Ѕогдан)

«авданн¤

¬ар≥ант ≤

1. « ¤коњ мови запозичила украњнська слово Ђкомпл≥ментї? а) з латинськоњ; б) з французькоњ; в) з грецькоњ; г) з н≥мецькоњ.

2.  оли найчаст≥ше кажуть компл≥менти?

а) п≥сл¤ прив≥танн¤; б) в середин≥ розмови;

107

ЅЅ  75.6 7ј1 ћ74

јвтор книги Ч кандидат медицинских наук ћ. √. ћокриева Ч рассказь≥вает о применении фи-зических упражнений в бь≥ту,. приводит комплек-сь≥ утренней гигиенической гимнастики .дл¤ жен-щин, мужчин й детей, а также примеркне комп-лексь≥ упражнений лечебной физкультурь≥ при не-которь≥х хронических заболевани¤х.

–ассчитана на массового читател¤.

–ецензент ќ.  . «”Ѕ≈Ќ ќ

ћ-

60901Ч132 ћ209(04)Ч80

178.80.4201000000

/^\ ¬идавництво ^Ђ«доров'¤ї, 1980

‘≤« ”Ћ№“”–ј Ч ∆»““™¬ј Ќ≈ќЅ’≤ƒЌ≤—“№ —”„ј—Ќќѓ Ћёƒ»Ќ»

« давн≥х-давен ф≥зичн≥ вправи використовуютьс¤ не т≥ль≠ки- дл¤ розвитку рухових ¤костей людини, тренуванн¤ сили, швидкост≥ та витривалост≥. ‘≥зична культура здо≠була визнанн¤ ¤к незам≥нний зас≥б розширенн¤ й розвит≠ку функц≥ональних можливостей орган≥зму людей р≥зно≠го в≥ку, проф≥лактики й л≥куванн¤ захворювань, дос¤г≠ненн¤ довгол≥тт¤.

‘≥зичн≥ вправи впливають не т≥льки на той чи ≥нший орган, а й на весь орган≥зм у ц≥лому через основний пус≠ковий механ≥зм Ч нервову систему. ќсь чому нав≥ть при невеликих ф≥зичних навантаженн¤х (ход≥нн¤, прис≥данн¤ тощо) ми одразу ж об'Їктивно в≥дм≥чаЇмо зм≥ни функц≥й майже вс≥х орган≥в та систем орган≥зму. “ак, поглиблю≠Їтьс¤ й прискорюЇтьс¤ диханн¤, прискорюЇтьс¤ пульс, зм≥нюЇтьс¤ артер≥альний тиск, актив≥зуЇтьс¤ функц≥¤ шлунково-кишкового тракту, печ≥нки та нирок.

ѕ≥д час виконанн¤ ф≥зичних вправ внасл≥док поглиб≠ленн¤ диханн¤ зб≥льшуЇтьс¤ життЇва Їмк≥сть леген≥в, ≥ орган≥зм засвоюЇ б≥льше кисню. ј це важливо при за≠хворюванн¤х леген≥в ≥ серц¤.

ѕрофесор ј. Ќ.  рестовников п≥драхував, що у б≥гу≠н≥в процент засвоЇнн¤ орган≥змом кисню при невеликому прискоренн≥ диханн¤ зб≥льшуЇтьс¤ майже вдв≥ч≥. ÷е по≠л≥пшуЇ харчуванн¤ тканин киснем, до того ж на саму ро≠боту дихального апарата його витрачаЇтьс¤ менше.

” д≥¤льност≥ серцево-судинноњ системи в≥дм≥чаЇтьс¤ така реакц≥¤ на ф≥зичн≥ вправи: трохи прискорюЇтьс¤ пульс (на 40Ч50% в≥д вих≥дного) ≥ зб≥льшуЇтьс¤ р≥зни≠ц¤ м≥ж максимальним (систол≥чним) ≥ м≥н≥мальним (д≥а-стол≥чним) артер≥альним тиском. як зазначають р¤д уче≠них, таке зб≥льшенн¤ ампл≥туди артер≥ального тиску св≥дчить про зб≥льшенн¤ ударного об'Їму серц¤ (к≥ль≠к≥сть кров≥, ¤ку серце викидаЇ за одне скороченн¤). ќт≠же, зб≥льшуЇтьс¤ й хвилинний об'Їм кров≥ (к≥льк≥сть кро≠в≥, ¤ка надходить у судини за 1 хвилину)-. ќргани й

1* «

тканини одержують за одиницю часу б≥льшу к≥льк≥сть збагаченоњ киснем кров≥, що пол≥пшуЇ њх харчуванн¤.

ќсь чому в л≥куванн≥ хворих ≥з серцево-судинною па≠толог≥Їю широко застосовують л≥кувальну ф≥зкультуру.

1	2	3	4	5

Ќазва: „и любл¤ть ”крањнц≥ говорити компл≥менти
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-07 (1756 прочитано)