ћузика > √≥тара в ≥стор≥њ розвитку музичноњ культури

“ак були вир≥шен≥ в≥дразу дв≥ проблеми. «вук самоњ струни, не посилений декою, занадто слабшав ≥ з залу не чутний, так що з подв≥йним сприйн¤тт¤м тембру було пок≥нчено: усе посиленн¤ йшло тепер т≥льки електронним шл¤хом. ѕрипинивс¤ ≥ паразитний зворотний зв'¤зок: ¤кщо ран≥ш голосне звучанн¤ динам≥к≥в впливав ззовн≥ на деку, те тепер њњ не було.

Ќезабаром стало очевидним, що нема чого збер≥гати в електрог≥тари зовн≥шн≥й вигл¤д, схожий з≥ звичайною г≥тарою. “ак зникла й обичайка, а оск≥льки струни, звукозн≥мач ≥ перемикач≥ повинн≥ були на чомусь триматис¤, електрог≥тара знайшла зам≥сть старого корпуса новий, що представл¤Ї собою товсту дошку. ” цьому новому корпус≥ через його масивн≥сть не виникали н≥¤к≥ коливанн¤, корпус був нейтральний ≥ в утворенн≥ звуку не брав участ≥.

¬идаленн¤ традиц≥йного корпуса було дл¤ електрог≥тари прогресивним кроком, але воно ж принесло ≥ де¤к≥ незручност≥. “епер г≥тарист, вправл¤ючи будинку, змушений був користатис¤ п≥дсилювачем Ч адже дошка не резонуЇ. ≤ тод≥ разом з г≥тарами-дошками стали випускати так називан≥ нап≥вакустичн≥ електрог≥тари. ѓхн≥й корпус не маЇ наст≥льки ¤скравими резонуючими зд≥бност≥, ¤к корпус звичайноњ г≥тари, тому на естрад≥ такий ≥нструмент збер≥гаЇ майже ус≥ властивост≥ г≥тари-дошки.

«ате г≥тарист одержав можлив≥сть вправл¤тис¤ ≥ репетирувати, не включаючи апаратуру: дл¤ домашн≥х зан¤ть полуакустична г≥тара ≥ без електрон≥ки даЇ звук достатньоњ голосност≥. «араз в ансамбл¤х використовуютьс¤ ≥ г≥тари-дошки, ≥ нап≥вакустичн≥ Ч кому що б≥льше подобаЇтьс¤.

“ак поступово оформилис¤ основи конструкц≥њ ≥ зовн≥шн≥й вигл¤д електрог≥тари. јле удосконалюванн¤ њњ продовжуЇтьс¤ дотепер.

ћи говорили вже, що винах≥дник першоњ електрог≥тари прагнув т≥льки п≥дсилити тихе звучанн¤ ≥нструмента. ќднак з розвитком електрон≥ки з'¤сувалос¤, що на шл¤ху в≥д звукозн≥мача до динам≥к можна дуже широко вар≥ювати тембр ≥ характер звучанн¤ ≥нструмента, уводити р≥зн≥ ефекти, додавати звуку в≥брац≥ю. якщо ран≥ш електрог≥тар≥ вистачало т≥льки п≥дсилювача, то зараз додалис¤ ≥ темброблок ≥ спец≥альн≥ пристосуванн¤ Ч наприклад, квакушка, бустер, ревербератор.

јле електрог≥тара зберегла здатн≥сть впливати на тембр ще ≥ в≥д струни. ” звичайн≥й г≥тар≥ тембр залежить в≥д того, у ¤к≥м м≥сц≥ защипуЇтьс¤ струна. Ѕлижче до п≥дставки в≥н виходить б≥льш гострим, сухуватим, а ближче до грифа Ч м'¤ким. ÷¤ ¤к≥сть збереглас¤ й в електрог≥тар≥: на багатьох ≥нструментах установлюютьс¤ три ≥ нав≥ть чотири групи звукозн≥мач≥в Ч одна в п≥дставки, ≥нша в грифа, трет¤ (≥ четверта, ¤кщо вона Ї) м≥ж цими двома. ѕ≥дключаючи одну ¤кусь групу звукозн≥мач≥в, а ≥нш≥ залишаючи безд≥¤льними, г≥тарист одержуЇ р≥зний тембр. ј можна уключити вс≥, але неоднаково п≥дсилювати коливанн¤ в≥д них, п≥дбираючи потр≥бн≥ сп≥вв≥дношенн¤. ƒл¤ цього руко¤тки регул¤тор≥в звукозн≥мач≥в установлен≥ пр¤мо на корпус≥ ≥нструмента, п≥д рукою у виконавц¤.

≈лектрог≥тарист може керувати ≥ в≥брац≥Їю звуку. ¬ласне, в≥брац≥¤, ¤кщо потр≥бно, створюЇтьс¤ в темброблоц≥, варто т≥льки натиснути в≥дпов≥дну кнопку. “ака в≥брац≥¤ називаЇтьс¤ автоматичною, ≥ впливати на нењ безпосередньо вже не можна. “ому в де¤ких електрог≥тарах застосоване ще одне ц≥каве пристосуванн¤: струни в п≥дставки кр≥пл¤тьс¤ не ¤к звичайно, а до валика, що може повертатис¤ навколо ос≥ за допомогою важел¤. ¬иконавець, вит¤гаючи звук, одночасно розгойдуЇ важ≥ль, валик при цьому ледве повертаЇтьс¤ туди ≥ назад, нат¤гаючи ≥ послабл¤ючи струни, ≥ звук виходить в≥бруючим. “ака в≥брац≥¤, на в≥дм≥ну в≥д автоматичноњ, називаЇтьс¤ виконавськоњ. Ќею вже можна керувати ¤к завгодно Ч скажемо, починати звук звичайно, а продовжувати вибрируюче, чи навпаки.

≤нод≥ на електрог≥тар≥ встановлюЇтьс¤ зац≥кавлений пристр≥й Ч глушитель. ÷е металева пластина з приклеЇним до нењ тонким поролоном.  оли глушитель включений, пластинка п≥дн≥маЇтьс¤ над поверхнею корпуса ≥ поролон доторкаЇтьс¤ до струн. «вучанн¤ ≥нструмента стаЇ уривчастим, оск≥льки коливанн¤ струн гас¤тьс¤ глушителем в≥дразу п≥сл¤ в≥брац≥њ.

–озвиток електрог≥тари перетерп≥ло ще один важливий етап: под≥л ≥нструмента дл¤ виконанн¤ р≥зних парт≥й. “ак виникли соло-г≥тара, ритм-г≥тара, бас-г≥тара. ¬≥дпов≥дно з'¤вилис¤ ≥ розходженн¤ в пристроњ. –итм-г≥тар≥ не потр≥бно так широко вар≥ювати тембр, ¤к соло-г≥тар≥, тому на н≥й найчаст≥ше

установлюють т≥льки одну групу звукозн≥мач≥в чи в кращому випадку дв≥. Ќе потр≥бна њй ≥ виконавська в≥брац≥¤ звуку, так що струни можна кр≥пити звичайним способом, без валика з важелем. ЌемаЇ на ритм-г≥тар≥ ≥ глушител¤. ј басу-г≥тар≥ досить всього чотирьох струн, але гриф у нењ ≥ сам≥ струни довше, щоб можна було одержувати б≥льш низьк≥ звуки.

“реба сказати, що електрог≥тар≥ взагал≥ дуже повезло. ћайже в≥дразу сл≥дом за г≥тарою конструктори стали електриф≥кувати й ≥нш≥ струнн≥ ≥нструменти Ч домру, мандол≥ну, скрипку, арфу, але жоден з них не знайшов такоњ попул¤рност≥, ¤к електрог≥тара, ≥ зараз њх можна зустр≥ти лише в оркестрах, спец≥ально п≥д≥браних з електро≥нструмент≥в. ј електрог≥тара не т≥льки одержала найширше поширенн¤, але ≥ стала родоначальницею нового жанру естрадноњ вокально-≥нструментальноњ музики. “очн≥ше, нового р≥зновиду, тому що сам жанр ≥снував задовго до виникненн¤ електрог≥тари. ”з¤ти хоча б брод¤чих сп≥вак≥в, що акомпанували соб≥ на ¤кому-небудь ≥нструмент≥ Ч њхн≥й теж можна вважати представниками вокально-≥нструментального жанру.

ќднак, говор¤чи про надзвичайну попул¤рн≥сть електрог≥тари, не можна не сказати ≥ про серйозн≥ проблеми, зв'¤заних з нею. “≥льки в наш≥й крањн≥ ≥снуЇ б≥л¤ ста п'¤тдес¤тьох тис¤ч профес≥йних, нап≥впрофес≥йних ≥ самод≥¤льних вокально-≥нструментальних ансамбл≥в. ÷е величезна цифра. Ќ≥¤кий ≥нший вид музичного колективу не може ≥ мр≥¤ти про таку масов≥сть. ј тим часом гарних, ориг≥нальних ансамбл≥в завжди було дуже мало. „ому?

ѕод≥л г≥тари на три амплуа значно полегшило освоЇнн¤ ≥нструмента. ¬ести на електрог≥тар≥ т≥льки мелод≥ю, чи т≥льки ритм або бас набагато прост≥ше, н≥ж грати на класичн≥й г≥тар≥, де все це сполучаЇтьс¤ в руках одного виконавц¤. Ќа електрог≥тар≥, особливо басовоњ, уже через два-три м≥с¤ц¤ п≥сл¤ початку зан¤ть можна дос¤гти задов≥льних результат≥в. ќт ≥ виходить, що б≥льш≥сть ансамбл≥в стало орган≥зовуватис¤ з непрофес≥йних музикант≥в ≥ нав≥ть не ≥з самод≥¤льних Ч адже самод≥¤льн≥сть теж вимагаЇ величезноњ прац≥. јнсамбль Ї, але немаЇ культури виконанн¤, немаЇ достатнього смаку, немаЇ вимогливост≥ в добор≥ репертуару. —учасна електронна апаратура з њњ звуковими ефектами стала п≥дм≥нювати особист≥сть музиканта. ≤нод≥ огр≥хи виконанн¤ ховаютьс¤ ще ≥ неймов≥рною, приголомшуючою голосн≥стю. ќт що писав в≥домий рад¤нський конструктор електро≥нструмент≥в јндр≥й ќлександрович ¬олодин: Ђѕриходитьс¤ т≥льки пошкодувати, що захопленн¤ надм≥рною голосн≥стю, доступноњ електриф≥кованому й електричному ≥нструментам узагал≥, ≥ зокрема електрог≥тарам, досить часто перетворюЇтьс¤ в руках Ђентуз≥аст≥вї у ¤кусь дику самоц≥ль, що заслон¤Ї власне музичн≥ можливост≥ ц≥Їњ новоњ техн≥киї.

«розум≥ло, проблеми цей не загальн≥, ≥ зовс≥м не винувата в них електрог≥тара ¤к ≥нструмент. Ѕагато виконавц≥в не п≥ддаютьс¤ спокусам полегшити соб≥ житт¤ за допомогою техн≥ки, ≥ майстерн≥сть њх на естрад≥ можна оц≥нювати найвищими м≥рками.

¬исновок.

Ѕуло багато сказано про ≥стор≥ю, будову та р≥зновиди г≥тари, але вернемос¤ до звичайноњ г≥тари ≥ на зак≥нченн¤ скажемо ще про одну найц≥нн≥шу ¤к≥сть Ц вона може бути най≥нтимн≥шим з музичних ≥нструмент≥в. ’тось в≥дм≥тив, що любий ≥нший ≥нструмент порушуЇ тишу, а г≥тара њњ створюЇ.

ћожливий й тому така велика к≥льк≥сть бажаючих освоњти г≥тару дл¤ себе, дл¤ вузького кола р≥дних та друз≥в.

¬икористана л≥тература.

ќ. ≤ванов- рамской УЎкола гри на шестиструнн≥й г≥тар≥Ф.

—. √азар¤н У–озпов≥дь про г≥таруФ.

—. √азар¤н У¬ св≥т≥ музичних ≥нструмент≥вФ.

1	2	3	4

Ќазва: √≥тара в ≥стор≥њ розвитку музичноњ культури
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-07 (2247 прочитано)