ћузика > ≈лементи хорового звучанн¤

≈лементи хорового звучанн¤

ѕлан

1.јнсамбль ≥ його види.

2. «наченн¤ ансамблю в хор≥.

3. ¬иди ансамбл≥в.

’ор Ї колектив, ¤кий маЇ своЇю метою сп≥вати гуртом, сп≥льно. «в≥дси пол¤гаЇ специф≥чна особлив≥сть хорового сп≥ву Ц сп≥льне звучанн¤ окремих сп≥вак≥в хору в одному, загальному ц≥лому, що й зветьс¤ ансамблем.

јнсамбль слово французьке (ensemble Ц разом, ц≥ле, узгоджен≥сть); воно висловлюЇ пон¤тт¤ про сп≥льну, колективну працю.  ожна колективна прац¤ може бути р≥зних квал≥ф≥кац≥й щодо своЇњ орган≥зованост≥ Ц в≥д не налагодженого ≥ малопродуктивного до ч≥ткого, точного ≥ високопродуктивного.

ѕ≥д ансамблем високоњ майстерност≥ треба розум≥ти точну ≥нтонац≥йну злагоджен≥сть звучанн¤ сп≥вак≥в у хор≥, стисл≥сть ≥ вр≥вноважен≥сть щодо сили ≥ тембру вс≥х голос≥в, насл≥дком чого буде соковитий, насичений, барвистий, повноц≥нний ун≥сон Ц кожноњ парт≥њ, а досконал≥ ун≥сони парт≥њ дадуть чудове, вр≥вноважене гармон≥чне сп≥взвучч¤.

ѕерв≥сним елементом хорового ансамблю Ї так званий ансамблевий звук. ÷е звук певноњ висоти, в≥дтворюваний к≥лькома сп≥ваками. ¬≥н може бути двох род≥в: ун≥сонний ≥ гармон≥чний. ”н≥сонний ансамбль ми маЇмо в одноголосному хор≥ або в звучанн≥ окремих парт≥й хору.

√армон≥йний ансамбль Ц це сп≥ванн¤ акорду к≥лькома сп≥ваками, або хоровими парт≥¤ми.

якщо на кожен акордовий звук припадаЇ по й сп≥ваков≥, то ми стаЇмо сольний гармон≥чний ансамбль.

ћ≥н≥мальна к≥льк≥сть сп≥вак≥в дл¤ ун≥сонного ансамблю Ц три чолов≥ки. ¬ той час ¤к один ≥з сп≥вак≥в братиме диханн¤, двоЇ ≥нших звучатимуть. Ќайменша к≥льк≥сть сп≥вак≥в дл¤ гармон≥чного ансамблю Ц ш≥сть чолов≥к, бо двоголосс¤ Ц це перв≥сна стад≥¤ гармон≥њ. ќтже, м≥н≥мальний чотириголосний хор повинен складанн¤ з дванадц¤ти сп≥вак≥в.

Ќе можна думати, що ансамблевий звук високоњ ¤кост≥, тобто злагодженост≥ Ц може бути легко дос¤гнутий. Ќ≥, дл¤ цього потр≥бна велика майстерн≥сть, усп≥шне пристосувати звучанн¤ голосу окремого сп≥вака до голос≥в ≥нших партнер≥в. ”м≥нн¤ подати хороший ансамблевий звук дос¤гаЇтьс¤ тривалою, упертою працею ≥, кр≥м того, що найголовн≥ше, воно потребуЇ почутт¤ ансамблю.

ѕроте досв≥д ≥ спостереженн¤ все ж дають можлив≥сть установити де¤к≥ умови, ¤к≥ так чи ≥накше впливають на ¤к≥сть ансамблевого звуку ¤к ун≥сонного, так ≥ гармон≥чного.

ƒос¤гненн¤ ун≥сонного ансамблю спри¤ють так≥ умови: приблизна однотембров≥сть голос≥в сп≥вак≥в у хоров≥й парт≥њ, б≥льш-менш однакова сила голос≥в, зручна текстура, правильно вз¤т≥ голосн≥ звуки, природний нюанс, Їдина вокальна культура сп≥вак≥в.

ѕравильне положенн¤ рота при в≥дтворенн≥ голосних дуже ≥стотно впливаЇ на ансамблеву злит≥сть, та ¤к≥сть звука ¤к такого.

«рештою ¤к ансамблевого досв≥ду, музичноњ ≥ загальноњ культури, безперечно, впливаЇ на ансамбль. «ручна текстура ≥ природний, повТ¤заний з текстурою, нюанс Ц це умови наст≥льки зрозум≥л≥, що будь-¤ких по¤снень не потребують.

√армон≥йний ансамбль, тобто вр≥вноважен≥сть ≥ злитт¤ вс≥х тон≥в акорду в одне правильне, мТ¤ке ≥ органопод≥бне звукозвучанн¤, може до певноњ м≥ри регулюватис¤ дотриманн¤ де¤ких умов. ј саме: к≥льк≥сноњ та ¤к≥сноњ р≥вноваги хорових груп, зручного розм≥щенн¤ акорду, мелодичного положенн¤ акорду, текстури, виду акорду, нюансу, темпу, квал≥ф≥кац≥њ сп≥вак≥в хору та њх природн≥х музичних даних.

–озгл¤немо окремо кожну з перел≥чених умов.

ѕриблизна к≥льк≥сна ≥ ¤к≥сна р≥вновага груп хору становить одну з перших вимог дос¤гненн¤ хорошого гармон≥чного ансамблю. якщо, наприклад, група сопрано складаЇтьс¤ з 10 чолов≥к, то розд≥лити њх на перших ≥ других можна або нар≥вно, або ж трохи в≥дхилитис¤ в б≥к зб≥льшенн¤ перших сопрано, а саме: перших сопрано 6 чолов≥к, а других 4, враховуючи, що густота звука других сопрано ц≥лком ур≥вноважить де¤ку к≥льк≥сне перевагу перших. ¬ ≥м'¤ ¤к≥сноњ р≥вноц≥нност≥ можна часом пожертвувати суворою к≥льк≥сною однаков≥стю. «а к≥льк≥сною ≥ ¤к≥сною побудовою одн≥Їњ парт≥њ будуютьс¤ ≥ комплектуютьс¤ ≥нш≥ парт≥њ хору. Ќе можна здобути хороше звучанн¤ акорду, ¤кщо три парт≥њ ??????????????????????????????????????.

–озм≥щенн¤ акорду Ц широке чи т≥сне, академ≥чно правильне чи в≥дхилене в≥д академ≥чних норм Ц безперечно впливаЇ на зручн≥сть чи незручн≥сть ????????? гармон≥чного ансамблю.

ƒосв≥д ≥ спостереженн¤ показали, що академ≥чно-правильне розм≥щенн¤ акорду даЇ найспри¤тлив≥ш≥ умови дл¤ гармон≥йного ансамблю, причому т≥сне розм≥щенн¤ ¤вл¤Ї собою особливо спри¤тливий грунт дл¤ благополучного ≥ хорошого звучанн¤ акорду, широке розм≥щенн¤ Ц менш звучне, а в≥дхиленн¤ в≥д академ≥чних норм становить певн≥ труднощ≥ в ос¤гненн≥ гармон≥йного ансамблю ≥ приводить до так званого неприродного ансамблю.

—уть неприродного ансамблю пол¤гаЇ в тому. ўо зм≥нами динам≥чного напруженн¤ в групах хору можна де¤кою м≥рою усунути незручност≥ розм≥щенн¤ акорду.

Ќаприклад:

” даному розм≥щенн≥ акорду дом-до1-м≥1-соль2 може зазвучати правильно т≥льки при р≥зному динам≥чному напруженн≥ високого сопранового соль2 ≥ низького альтового м≥1. “реба штучно вр≥вноважити теситурну незручн≥сть ≥ великий розрив м≥ж альтом ≥ сопрано. ўоб мати звучну терц≥ю м≥1 п≥д значною м≥рою зменшенн¤ динам≥чну напружен≥сть соль2 ≥ дуже посилити звучанн¤ альтового м≥1. ¬се оце штучне пристосуванн¤ до правильного звучанн¤ незручно розм≥щеного акорду потребуЇ надзвичайного напруженн¤ ¤к диригента, так ≥ сп≥вака хору, проте досить часто не даЇ бажаних насл≥дк≥в.

ћелодичне розм≥щенн¤ акорду ≥ теситурн≥ умови в свою чергу впливають на ансамбль.

ћелодичне положенн¤ терц≥њ ≥ зручна дл¤ сп≥вак≥в теситура Ц це найспри¤тлив≥ша дл¤ ансамблю обставина. ћелодичне положенн¤ основного тону менш зручне дл¤ дос¤гненн¤ ансамблю, а мелодичне положенн¤ кв≥нти, ще менш спри¤тливе, особливо при широкому розм≥щенн≥ голос≥в, хоч би при зручн≥й теситур≥. ¬ид акорду ≥стотно впливаЇ на дос¤гненн¤ сп≥ваками ансамблевого звучанн¤.

ѕрост≥ гармон≥чн≥ звукосполученн¤, розм≥щен≥ зручно дл¤ сп≥ву, легко й швидко засвоюютьс¤ сп≥ваками.

Ќавпаки, складн≥ гармон≥чн≥ сполученн¤ не можуть бути зразу освоЇн≥ сп≥ваками, отже становл¤ть значн≥ труднощ≥ в дос¤гненн≥ ансамблю. —кладн≥ звукосполученн¤ звучатимуть в ансамбл≥ т≥льки п≥сл¤ значного труда в не так швидко.

Ќедаремно ≥снуЇ серед сп≥вак≥в присл≥вТ¤: Дўоб просп≥вати просто, треба повторити раз≥в стоФ.

ƒуже часто нюанс Ї вир≥шальною умовою дл¤ дос¤гненн¤ ансамблю. Ќаприклад, акорд у висок≥й текстур≥ при нюанс≥ forte звучить добре, легко, природньо, тобто в ансамбл≥. “ой же самий акорд при нюанс≥ piano стаЇ важким дл¤ хорошого звучанн¤ ≥ вимагаЇ штучного пристосуванн¤.

“ем теж впливаЇ на ¤к≥сть ансамблю. ѕов≥льн≥ ≥ пом≥рн≥ теми Ц спри¤тлив≥ умови дл¤ дос¤гненн¤ ансамблю. ¬иконавц≥ встигають ¤сно усв≥домити звучанн¤ акорду ≥ ≥нстинктивно дають хорошу ансамблеву злагоджен≥сть. Ўвидк≥ теми такоњ зручност≥ не дають.

Ќарешт≥, найважлив≥шим ≥ вир≥шальним фактором в дос¤гненн≥ гармон≥чного ансамблю при вс≥х зручних ≥ не зручних умовах Ї квал≥ф≥кац≥¤ сп≥вак≥в, њх ансамблеве чутт¤, нерозривно звТ¤зане з природною музичною обдарован≥стю.

„им б≥льше в хор≥ музично обдарованих сп≥вак≥в-ансамбл≥ст≥в, тим легше дос¤гаЇтьс¤ гармон≥чний ансамбль ≥ перемагаютьс¤ легко й швидко ансамблев≥ незручност≥ хоровоњ партитури.

јнсамбль у хорових творах в залежност≥ в≥д њх фактори.

” хоров≥й л≥тератур≥ дом≥нують три види фактури: гармон≥чна, пол≥фон≥чна, м≥шана.

√армон≥чна фактура хорового письма передбачаЇ використанн¤ композитором засоб≥в гармон≥њ в≥д простих консонанс≥в до складних альтерованих акорд≥в, модул¤ц≥њ у далек≥ тональност≥ та ≥нших прийом≥в гармон≥чного стилю.

ѕол≥фон≥чна фактору ¤вл¤Ї собою застосуванн¤ композитором засоб≥в пол≥фон≥чного стилю: самост≥йн≥сть ≥ р≥вноправн≥сть ус≥м мелодичних елемент≥в ц≥лого. ћузична думка вимолюЇтьс¤ ≥ сприймаЇтьс¤ горизонтально, ¤к склеп≥нн¤ к≥лькох мелод≥й в одне суголосне ц≥ле.

ћ≥шана фактура Ї синтез елемент≥в гармон≥њ ≥ пол≥фон≥њ, де часом переважаЇ гармон≥¤, - а часом, - пол≥фон≥¤.

‘актура хорового твору ≥стотно впливаЇ на способи дос¤гненн¤ хорового ансамблю.

—писок використаноњ л≥тератури:

ћ. онесса Дќснови техн≥ки диригуванн¤Ф.

ƒ.„есников Д’ор ≥ керуванн¤ нимФ.

1

Ќазва: ≈лементи хорового звучанн¤
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-07 (421 прочитано)