ћузика > ћузичний фольклор “ерноп≥льщини

ƒит¤чий фольклор на “ерноп≥льщин≥ ¤к ≥ по вс≥й ”крањн≥ складаЇтьс¤ ≥з двох пласт≥в: п≥сень, виконуваних дорослими дл¤ д≥тей та п≥сн¤ми, виконуваними самими д≥тьми.

¬ групу п≥сень, виконуваних дорослими дл¤ д≥тей вход¤ть так≥ народномузичн≥ жанри, ¤к колисков≥, забавл¤нки (ут≥шки), п≥сн≥-казки, небилиц≥ та п≥сн≥ з казок.

Ќайпоширен≥шими серед них Ї колисков≥. ¬они належать до приурочених п≥сень, тобто виконуютьс¤ лише при заколисуванн≥ дитини. ¬ давн≥ший пер≥од колисков≥ п≥сн≥ виконували переважно маг≥чну функц≥ю, були своЇр≥дними оберегами в≥д хвороб та ус≥л¤ких нещасть, а в останн≥й пер≥од, втративши своЇ перв≥сне призначенн¤, вони стали лише звуковою ейфон≥Їю при заколисуванн≥ дитини.

“ематика власне колискових п≥сень, в основному, базуЇтьс¤ на фантастичних сюжетах. “ут переважають так≥ казков≥ персонаж≥, ¤к —он, ƒр≥мота,  отик, √ул≥ тощо. ¬ них дом≥нують так≥ присп≥вн≥ елементи, ¤к ДниниФ, Длюл≥Ф тощо.

” колискових п≥сн¤х переважаЇ ≥зоритм≥чна строф≥ка з пр≥оритетом складочислових розм≥р≥в 6, 4+3, 4+4, 5+5+7. ” них дом≥нуЇ ритм≥чна форма об`Їднанн¤ ( ).

“ип мелодичного становленн¤ в колискових п≥сн¤х сп≥вний, а сам насп≥в складаЇтьс¤ з коротких, вар≥ац≥йно повторюваних насп≥вок, ¤к≥ виконують функц≥ю заколисуванн¤ ≥ мають переважно шести-восьми р¤дковий метр.

 олисковим п≥сн¤м “ерноп≥льщини властивий в значн≥й м≥р≥ терцово-квартовий обс¤г, ¤кий виступаЇ ¤к у мажорному, так ≥ в м≥норному нахилах. ƒе¤ка частина колискових п≥сень маЇ обс¤ги пентахорд≥в та гексахорд≥в.

 олисков≥ п≥сн≥ виконуютьс¤ в пов≥льних або пом≥рних темпах, тихим звучанн¤м, переважно низьким грудним рег≥стром. ѓх виконують, ¤к правило, ж≥нки п≥д супров≥д ¤кихось хатн≥х роб≥т Ц вишиванн¤, гаптуванн¤ тощо.

Ќа “ерноп≥льщин≥ до останнього часу в репертуар≥ дорослих збереглис¤ так≥ п≥сн≥ дорослих дл¤ д≥тей, ¤к забавл¤нки. ¬они, в основному, покликан≥ ф≥зичну зм≥цнювати дитину, створювати в нењ бадьорий настр≥й.

“ематика забавл¤нок р≥зноман≥тна, але найб≥льше вона пов`¤зана ≥з привабливими дл¤ маленьких д≥тей тваринами та птахами чи домашн≥ми роботами. „астими персонажами в забавл¤нках Ї коник, котик, ласочка, ласт≥вка, сорока, мишка та ≥н.. ѕоетика забавл¤нок наближена до дит¤чого св≥тосприйманн¤.

Ќа “ерноп≥льщин≥ забавл¤нки зустр≥чаютьс¤ ¤к строф≥чн≥, так ≥ астроф≥чн≥ з перевагою останн≥х. ¬ њх основ≥ лежать ладканков≥ структури, що, переважно, складаютьс¤ з трьох-дванадц¤ти р≥зноскладових в≥рш≥в. —троф≥чн≥ забавл¤нки представлен≥ невеличкими побудовами (в≥д одн≥Їњ до чотирьох-п`¤ти строф) ≥з симетрично поЇднаними в≥ршами.

¬ забавл¤нках переважають так≥ типи ритм≥чноњ орган≥зац≥њ, ¤к репетиц≥¤ та об`Їднанн¤ ( об`Їднанн¤ Ц найб≥льш поширена форма). ƒл¤ них найхарактерн≥шими Ї двор¤дков≥ та чотирир¤дков≥ вар≥ац≥йн≥ форми, або трир¤дков≥ ладканов≥ форми (ј¬ј, ј¬ј`).

Ќайчаст≥ше у забавл¤нках представлена речитативна моторика ≥з вузькооб`Їмним мелодичним контуром в межах секунди, терц≥њ чи кварти.

«абавл¤нки виконуютьс¤ лише одноголосо дорослими та старшими д≥тьми з в≥дпов≥дними пантом≥м≥чними рухами ≥ належать до групи принаг≥дних народномузичних твор≥в.

ƒо нашого часу на “ерноп≥льщин≥ у фольклорному середовищ≥ дорослих дл¤ д≥тей збереглис¤ дит¤ч≥ п≥сн≥-казки Ц це Дƒва п≥вникиФ, ДЅ≥гло козен¤ткоФ, Д«ажуривс¤ щигольФ, Д озуню-любунюФ, Д„и ви чули, “одос≥юФ та ≥н. ¬они на в≥дм≥ну в≥д ≥нших дит¤чих п≥сень, твор¤ть групу напливових ≥ Ї найб≥льш функц≥ональними в дит¤ч≥й народн≥й музичн≥й творчост≥.

Ќайчаст≥ше у п≥сн¤х цього жанру зустр≥чаЇтьс¤ зооморфна тематика. “ут коло персонаж≥в Ї широким та р≥зноман≥тним Ц це цапок та к≥зонька, горобейчик, п≥вник, бузьок, жабка, котик, жучок, мишка та ≥н.

Ѕ≥льшост≥ дит¤чим п≥сн¤м-казкам притаманн≥ ≥ жарт≥влив≥ елементи. “ут висм≥юютьс¤ окрем≥ вади тварин, ¤к≥ упод≥бнен≥ до людських. ÷≥ п≥сн≥ часто супроводжуютьс¤ хореограф≥чними рухами та пантом≥мою.

ƒит¤ч≥ п≥сн≥-казки ¤к ≥ забавл¤нки характеризуютьс¤ строф≥чними та астроф≥чними побудовами. ” них часто зустр≥чаЇтьс¤ сапф≥чна строфа (п`¤тив≥ршова побудова ≥з вдв≥ч≥ укороченим останн≥м в≥ршем). Ќестроф≥чн≥ композиц≥њ часто упод≥бнен≥ до ситуативних музичних картинок з наскр≥зною формою розвитку (м≥н≥-оперетки).

¬ дит¤чих п≥сн¤х-казках дом≥нують так≥ ритм≥чн≥ форми в≥рш≥в, ¤к 4+3, 4+4, 4+4+6, а також двор¤дков≥ та чотирир¤дков≥ строфи ≥з автоматичним повтором останн≥х речень. „асто зустр≥чаютьс¤ ≥ п`¤тир¤дков≥ ладканков≥ форми вар≥ац≥йного розвитку. ” п≥сн¤х цього жанру, в основному, використовуЇтьс¤ д≥алог≥чн≥сть викладу матер≥алу у форм≥ запитанн¤-в≥дпов≥д≥.

Ќайпоширен≥шою у дит¤чих п≥сн¤х-казках Ї моторна мелодика. јдже, майже ус≥м п≥сн¤м цього жанру властива танцювальн≥сть та пантом≥м≥чн≥сть, козачково-гопачков≥ ритм≥чн≥ малюнки. „асто зустр≥чаЇтьс¤ ≥ вальсова метрика.

” жанр≥ дит¤чих п≥сень-казок найчаст≥ше зустр≥чаютьс¤ пентахордно-октахордн≥ ладозвукор¤ди ¤к мажорного так ≥ м≥норного нахил≥в.

ƒит¤ч≥ п≥сн≥-казки твор¤ть найб≥льший пласт серед дит¤чого фольклору, сп≥ваного дорослими дл¤ д≥тей ≥ в автентичному середовищ≥ виконуютьс¤ переважно самими д≥тьми дл¤ когось одноголосо.

Ќа “ерноп≥льщин≥ побутуЇ р¤д казок, в ¤ких зустр≥чаютьс¤ музично-поетичн≥ вставки у форм≥ д≥алог≥в та монолог≥в. ¬они виступають не ¤к завершен≥ твори, а ¤к ≥нтерлюд≥йн≥ ланки, ¤к≥ цементують саму композиц≥йну структуру казки. ѓхн¤ тематика Ї повн≥стю п≥дпор¤дкована основному сюжетному стрижню. ¬она Ї продовженн¤м д≥алог≥чних та монолог≥чних форм самоњ казки.

ѕ≥сн≥ з казок, ¤к правило, невелик≥ за обс¤гом. ¬они складаютьс¤ ≥з дво-, тристроф≥чних ≥зоритм≥чних побудов ≥з складочисловою будовою в≥рша 4+4. ÷¤ ритм≥чна форма належить до найстаровинн≥ших ≥ генетично пов`¤зана ≥з формуванн¤м казковоњ традиц≥њ. ≤нш≥ структуротворч≥ та мелосн≥ характеристики аналог≥чн≥ ≥з п≥сн¤ми-казками, за вин¤тком мелодики, ¤ка в п≥сн¤х ≥з казок Ї в основному речитативною. јдже, казковому жанру, в значн≥й м≥р≥, властива еп≥чна стих≥¤ ≥ через те гов≥рковий тип мелодичного розвитку в них Ї пр≥оритетним.

“акож вужчим за обс¤гом Ї њхн≥ ладозвукор¤ди (трихорди, пентахорди), ¤к≥ н≥би акумулюють природн≥й ≥нтонац≥йний фон, що властивий дл¤ рецитац≥њ казки в ц≥лому.

Ќа “ерноп≥льщин≥ найпоширен≥шими казками, в ¤ких зустр≥чаютьс¤ музично-поетичн≥ вставки, Ї ДЋисичкаФ, Д отик та п≥вникФ, Д≤васик-“елесикФ, Дƒивна соп≥лкаФ, Д олобокФ та ≥н.

¬агомий пласт у дит¤ч≥й музичн≥й творчост≥ “ерноп≥льщини складають п≥сн≥, виконуван≥ самими д≥тьми. ÷е заклички, примовки, прозивалки, звуконасл≥дуванн¤, кол¤дки, щедр≥вки, весн¤нки-гањвки та пастуш≥ п≥сн≥.

«аклички, примовки та звуконасл≥дуванн¤ твор¤ть один пласт давн≥шоњ фольклорноњ верстви. Ќа початковому етап≥ вони вт≥лювали вербальну маг≥ю дл¤ дорослих, пот≥м ц¤ в≥ра поступово втрачала св≥й сенс ≥ залишалас¤ жити лише в св≥т≥ у¤влень д≥тей.

јдресатом у закличках, примовках та звуконасл≥дуванн¤х Ї головн≥ небесн≥ св≥тила, метеоролог≥чн≥ ¤вища, комахи, птахи та тварини. Ќа початковому етап≥ вони, в≥рог≥дно, супроводжувалис¤ певними маг≥чними д≥¤ми, в≥дгомони ¤ких ще можна пом≥тити у де¤ких сучасних текстах. “ривале функц≥онуванн¤ закличок, примовок та звуконасл≥дувань серед д≥тей викликало по¤ву зразк≥в, створених ними самими ≥ вже позбавлених стародавн≥х в≥рувань. “епер ц≥ твори Ц це суто дит¤ча творч≥сть. ¬они звучать найчаст≥ше в пер≥од розкв≥ту природи Ц навесн≥.

√оловним поетичним прийомом в закличках, примовках та звуконасл≥дуванн¤х Ї звертанн¤ до конкретного адресата Ц ¤вищ природи, тварин, комах.  омпозиц≥йно вони складаютьс¤ ≥з експозиц≥њ та своЇр≥дного еп≥логу, в ¤кому сконцентроване бажанн¤ зд≥йсненого.

” ритм≥ц≥ п≥сенних в≥рш≥в-закличок, примовок та звуконасл≥дувань переважають побудови, що складаютьс¤, в основному, ≥з семи-, восьми складочислових форм (4+3, 4+4). ѓхн≥ строфи переважно тирадноњ будови ≥ позбавлен≥ ч≥ткоњ симетр≥њ (що вказуЇ на стародавн≥сть њхнього походженн¤).

–итм≥чна орган≥зац≥¤ в сегментах, в основному, базуЇтьс¤ на репетиц≥йних та дроблених формах ( ) ≥ маЇ нерегул¤рну акцентн≥сть.

ћелодика закличок, примовок та звуконасл≥дувань речитативно-декламац≥йного характеру ≥ охоплюЇ вузькооб`Їмн≥ звукосполученн¤ (дихорди, трихорди, тетрахорди, дитон≥ку, тритон≥ку та тетратон≥ку).

ƒан≥ твори рецитуютьс¤ ¤к дит¤чими гуртами, так ≥ окремими д≥тьми одноголосо з де¤кими пантом≥м≥чними елементами (рухами рук, голови, тулуба тощо).

Ќа “ерноп≥льщин≥ найпоширен≥шими закличками, примовками та звуконасл≥дуванн¤ми Ї Д¬игр≥й, вигр≥й, сонечкоФ, ДЌе йди, не йди дощикуФ, Дќй в≥тре, в≥тронькуФ, Д√ет, хмари, гетФ, Д¬одо, водо, холодна¤Ф, Д«озуле р¤бенькаФ, ДЅузьок-чапл¤Ф, Д оровко, коровкоФ, Дћуравл≥, муравл≥Ф, Д–авлику-ѕавликуФ, Дƒз≥нь, бомФ, ДЌум плакать, нумФ.

Ќайпоширен≥шим жанром в ≥грових моментах д≥тей Ї прозивалки, що Ї суто дит¤чою творч≥стю. ” прозивалках най¤скрав≥ше в≥дображен≥ особливост≥ в≥ковоњ етики д≥тей, њхн≥ реакц≥њ п≥д час сварок чи суперечок.

” прозивалках вих≥дним елементом у створенн≥ образу Ї ≥мена конкретних адресат≥в, ¤к≥ об≥груютьс¤ р≥зними дошкульними римованими словами.

«а структурними та мелосними ознаками прозивалки дуже близьк≥ до закличок та примовок ≥ спор≥днен≥ основними елементами виконавства.

¬ групу фольклору, виконуваного самими д≥тьми вход¤ть ≥ обр¤дов≥ твори Ц кол¤дки, щедр≥вки, весн¤нки-гањвки та пастуш≥ п≥сн≥ (останн≥ вийшли з ужитку ≥ останн≥м часом на “ерноп≥льщин≥ вже не виконуютьс¤).

Ќайпоширен≥шими календарно-обр¤довими дит¤чими п≥сн¤ми на “ерноп≥льщин≥ Ї кол¤дки ≥ щедр≥вки, що обслуговують зимовий цикл обр¤д≥в Ц –≥здво, Ќовий р≥к ≥ …ордан.

1	2	3	4	5	6

Ќазва: ћузичний фольклор “ерноп≥льщини
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-07 (3594 прочитано)