ћузика > –озучуванн¤ по парт≥¤х ≥ частинах в залежност≥

–озучуванн¤ по парт≥¤х ≥ частинах в залежност≥

ѕЋјЌ

¬ступне слово.

ѕоказ товару.

ћузично-техн≥чне засвоЇнн¤ товару.

–озучуванн¤ по парт≥¤х ≥ частинах в залежност≥.

–озучуванн¤ в зручному д≥апазон≥, теситур≥ темп≥, динам≥ц≥.

–обота над виразн≥стю, образн≥стю у виконанн≥ ≥ повторенн≥ пройденого матер≥алу.

–обота над виразн≥стю, образн≥стю у виконанн≥ ≥ повторенн≥ пройденого матер≥алу.

–озучуванн¤ твору з хором можна умовно под≥лити на два етапи: засвоЇнн¤ вокально-техн≥чноњ сторони та робота над створенн¤м художнього образу. ќбидва аспекти т≥сно взаЇмопов'¤зан≥, складаючи Їдине ц≥ле.

Ќа початку репетиц≥њ, особливо в тих випадках коли доводитьс¤ працювати над твором без супроводу, (в тих випадках, коли доводитьс¤ працювати над) необх≥дно дати колективу ладотональний настр≥й (просп≥вати з хором гаму у висх≥дному або в низх≥дному рус≥, ≥нтервали, тризвуки, акорди з розв'¤занн¤м в основну тональн≥сть каданси тощо). ѕри цьому студент-хормейстер повинен сл≥дувати за правильним формуванн¤м звука, чистотою ≥нтонуванн¤, ансамблевою злагоджен≥стю ¤к кожноњ парт≥њ, так ≥ всього хору. ƒал≥ рекомендуЇтьс¤ по¤снити учасникам колективу зм≥ст твору, розказати про композитора, його творчу стил≥стику, про автор атексту. «робити це треа у ц≥кав≥й та (доступн≥й форм≥. ѕот≥м кер≥вник ознайомлюЇ хорист≥в з музикою, програмуючи њњ на фортеп≥ано два-три рази в≥д початку до к≥нц¤ та п≥дсп≥вуючи те чи ≥нше м≥сце. ќкремо бажано дати характеристику ≥нструментального супроводу, ¤кщо такий Ї. ¬иконавськ≥ нам≥ри диригента мус¤ть бути не лише зрозум≥л≥ хору, але й викликати сп≥в розум≥нн¤ у сп≥вак≥в, захопити њх.

” залежност≥ в≥д квал≥ф≥кац≥њ хорист≥ та в≥д ступен¤ складност≥ хорового твору ≥снують його розучуванн¤:

по парт≥¤х.

ус≥м хором.

ќбидва способи мають своњ прив≥лењ та вади. ¬ першому випадку забезпечуЇтьс¤ тверде знанн¤ кожним сп≥ваком парт≥њ, але випускаЇтьс¤ з уваги вокально-хоровий ансамбль. ¬ ≥ншому Ц учасники колективу набувають уваги ансамблевого сп≥ву, швидко ор≥Їнтуватис¤ в гармон≥њ обстановц≥, проте часто не вс≥ беруть однаково активну участь у процес≥ репетиц≥й. “ому в початковий пер≥од пропонуЇтьс¤ працювати по парт≥¤х або по групах, але т≥льки п≥сл¤ попереднього осмисленн¤ твору вс≥м хором.

ƒл¤ того, щоб прискорити засвоЇнн¤ д≥тьми п≥сн≥, вчитель повинен добре ≥ своЇчасно п≥дкреслити д≥т¤м тотожн≥ ≥ зовс≥м однаков≥ мелодичн≥ звороти в п≥сн≥. ѕопередити д≥тей в цьому раз≥ означаЇ запоб≥гти помилц≥, бо д≥ти здеб≥льшого намагаютьс¤ ототожнити не зовс≥м под≥бн≥, щодо мелод≥њ, побудови. ƒобре використати засоби граф≥чного показу под≥бних ≥ не зовс≥м под≥бних м≥сць. ѕод≥бн≥ можна п≥дкреслити пр¤мо. ƒужкою, а зм≥нен≥ хвил¤стою л≥н≥Їю.

Ќа виб≥р методичних прийом≥в при розучуванн≥ п≥сн≥ впливаЇ на:

а) р≥вень музично-хоровоњ п≥дготовки хору;

б) зм≥ст, характер, складн≥сть ≥ фактура п≥сн≥;

в) мета розучуванн¤.

ѕроте вар≥антн≥сть прийом≥в при розучуванн≥ п≥сн≥ зовс≥м не св≥дчить про в≥дсутн≥сть певних сталих художньо-педагог≥чних принцип≥в, на ¤к≥ спираЇтьс¤ методика розучуванн¤ (матер≥алу) репертуару з р≥зноман≥тними дит¤чими хорами.

¬елику роль у розучуванн≥ п≥сн≥ граЇ дидактичний принцип св≥домост≥ ≥ активност≥ навчанн¤. —в≥доме засвоЇнн¤ п≥сн≥, активна ≥ св≥дома робота над техн≥чними засобами художнього виконанн¤ п≥сн≥, Ї обов'¤зковими, ¤к обов'¤зковим Ї ви¤вленн¤ ≥ формуванн¤ дит¤чого ставленн¤ до зм≥сту, краси п≥сн≥, до њњ головноњ думки. ÷ей принцип повинен реал≥зувати на кожному крон≥ розучуванн¤ у вс≥х р≥зноман≥тн≥ших прийомах учител¤.

ѕ≥дкреслюючи роль дидактичного принципу в розучуванн≥ п≥сн≥, ми не знижуЇмо рол≥ ≥нших Ц урахуванн¤ в≥кових особливостей систематичност≥, правильного сп≥вв≥дношенн¤ художнього образу ≥ техн≥ки тощо.

ѕри розучуванн≥ п≥сн≥ в дит¤чому хор≥ художн¤ ≥ техн≥чна робота не в≥дд≥ленн≥, хоч можливо тимчасове вичленуванн¤ одноњ ≥ ≥ншоњ. “ехн≥чна робота по засвоЇнню п≥сн≥ п≥дкорена завданн¤м художнього виконанн¤.

ѕроцес розучуванн¤ п≥сн≥ можна умовно под≥лити на чотири етапи:

ќзнайомленн¤ з п≥снею.

«асвоЇнн¤ музичного ≥ л≥тературного.

–обота над техн≥кою художнього виконанн¤ тексту.

«авершальна художн¤ доробка.

≈тапи ц≥ умовн≥, бо вони не в≥докремлен≥ один в≥д одного. “ак, при ознайомленн≥ д≥тей з п≥снею, ми до де¤коњ м≥ри посуваЇмос¤ в напр¤мку засвоЇнн¤ п≥сн≥ коли д≥ти засвоюють п≥сню, вони в певн≥й м≥р≥ оволод≥вають ≥ техн≥кою њњ виконанн¤, тощо, але все ж таки в кожному етап≥, Ї сво¤ головна мета, ¤ка ви¤вл¤Їтьс¤ в назв≥ даного етапу. √оловне завданн¤ в назв≥ етапу Ц ознайомленн¤ з п≥снею, 2-го Ц засвоЇнн¤ л≥тературного ≥ музичного текст≥в ≥ т. ≥н. ќтже, завданн¤ першого етапу, щоб учн¤м п≥сн¤ сподобалась, зац≥кавила њх, викликала бажанн¤ розучити њњ, щоб учн≥ зрозум≥л≥ в основному њњ головну думку, побудову тощо. ѕерший етап в свою чергу можна под≥лити на 3 частини:

а) вступну бес≥ду;

б) показ п≥сн≥;

в) бес≥ду п≥сл¤ показу.

¬ другому етап≥ особливого значенн¤ набуваЇ робота над правильним в≥дтворенн¤м ≥нтонац≥њ ≥ ритму. ѕод≥бно до того, ¤к при засвоЇнн≥ л≥тературного тексту велику ѕоль в≥д≥граЇ правильна вимова сл≥в, так само при засвоЇнн≥ музичного тексту таке ж значенн¤ маЇ в≥дтворенн¤ ≥нтонац≥њ ≥ ритму. ќтже вчитель весь час моб≥л≥зуЇ слух учн≥в на усв≥домленн¤ мелодичних ход≥в (Уширок≥Ф), (Увузьк≥Ф), ладову завершен≥сть чи незавершен≥сть фрази, не допускаЇ форсованого, напруженого звуку, що впливаЇ на ≥нтонуванн¤. —л≥дкуЇ за диханн¤м тощо.

як, бачимо другий етап роботи над п≥снею зливаЇтьс¤ з трет≥м Ц техн≥чною роботою над художн≥м виконанн¤м. ћаючи у головне завданн¤ Ц засвоњти з учн¤ми л≥тературний ≥ музичний тексти, вчитель в той же час звертаЇ увагу учн≥в на будь-¤к≥ порушенн¤ елементарно правильного сп≥ву. ƒал≥ на третьому етап≥ в≥н звертаЇ особливу увагу на техн≥чну сторону виконанн¤.

«алежно в≥д п≥сн≥ ≥ вокально-хоровоњ п≥дготовки класу чи хорового колективу повстають р≥зн≥ вокально-хоров≥ завданн¤ ≥, залежно в≥д цих обставин, буде нам≥чатись посл≥довн≥сть ≥ прийоми в њх розв'¤занн≥.

Ќа основному етап≥ вчитель закр≥плюЇ, в≥дшл≥фовуЇ набут≥ навички ≥ знанн¤, ѕри цьому варто нагадати учн¤м те основне, що характеризуЇ п≥сню, њњ образи. Ѕажано, щоб учитель знайшов ¤к≥сь нов≥ дан≥, п≥дкреслив у п≥сн≥ ¤к≥сть риси, про ¤к≥ ще н≥чого не говорив, викликав нов≥ асоц≥ац≥њ.

“епер п≥сню сп≥вають спочатку до к≥нц¤, поступово добиваючись свободи виконанн¤, повного контакту м≥ж хором ≥ диригентом, чутливоњ реакц≥њ та його жесту.

Ќа першому етап≥ диригент працюЇ з кожною парт≥Їю окремо.

—опрано сольфеджують третю частину твору. “ут дл¤ них Ї певн≥ труднощ≥, зокрема, ≥нтонуванн¤ хроматичних та д≥атон≥чних п≥втон≥в.  ер≥вник сам сп≥ваЇ њх ≥ просить вокал≥стом повторювати за ним.

ѕ≥д час репетиц≥њ з спора новою парт≥Їю диригент маЇ сл≥дувати й за тембровим колоритом.

” процес≥ роботи з альтами хормейстер закликаЇ до уваги також бас≥в, оск≥льки альти здеб≥льшого дублюють њхню парт≥ю. ¬же з самого початку сп≥ву альтова група буде сольфеджувати з тенденц≥Їю до пониженн¤, що провокуЇтьс¤ властивост¤ми основного тону с≥-бемоль м≥нору. “ому директор просить вокал≥ст≥в ≥нтонувати початок мелод≥й трохи гостр≥ше. ѕ≥сл¤ того ¤к альти просольфеджують свого парт≥ю, кер≥вник хору працюЇ з ними над тенорами.

“енори, ¤к правило, пор≥вн¤но легко справл¤ютьс¤ з≥ своЇю парт≥Їю. “реба т≥льки вимагати в≥д них гранично нест≥йкого ≥нтонуванн¤ звука ле-бекар ¤к вв≥дного тону.

ѕри розучуванн≥ басовоњ парт≥њ хормейстер. як ≥ в робот≥ з альтами, прагне до уникненн¤ заниженого звучанн¤ основного току.

ќдночасно кер≥вник хору добиваЇтьс¤ також в≥д бас≥в виразного насиченого тембру, ¤кий в≥дпов≥дав би суворому та стриманому характеру скорботноњ музики.

–озучивши цю частину по парт≥¤х, диригент приступаЇ до роботи над нею з ус≥х хором. “ут ≥ хормейстер, ≥ його вихованц≥ мус¤ть звернути увагу не лише на акордове звучанн¤, а й на ансамблеву злагоджен≥сть, метро ритм. ќднаковий ритм у вс≥х голосах спричин¤Їтьс¤ до компактност≥, щ≥льност≥ хоровоњ фактури.

ƒиригент сл≥дкуЇ за ансамблем, зм≥ною шоан≥в, подвоЇн≥ голоси радить сп≥вати тих≥ше, баси Ц гучн≥ше, що значно полегшить ансамблюванн¤ та дасть змогу ¤скрав≥ше п≥дкреслити гармон≥ю.

–обота над хором Ѕ. Ћ¤тошинського можна продовжувати так: хормейстер ознайомлюЇ колектив з музикою першоњ частини твору. —початку хор сп≥ваЇ њњ ≥з закритим ротом при п≥дтримц≥ фортеп≥ано, а пот≥м з≥ словами. ѕрацюючи над першим розд≥лом н≥ диригент, н≥ хористи з особливими труднощами не зустр≥нутьс¤, бо розучена ран≥ше трет¤ частина за мелодико≥нтонац≥йним, фактурним, метроритм≥чним викладом майже тотожна перш≥й.

Ќайскладн≥шою Ї середн¤ частина твору, ¤ка контрасту перш≥й та трет≥й.

ќсновне смислове навантаженн¤ тут несуть на соб≥ сопрано. ѕол≥фон≥чна фактура спричин¤Їтьс¤ до несп≥вподанн¤ ритму та поетичного тексту в ритм≥ парт≥й. ÷ей розд≥л вир≥зн¤Їтьс¤ великою емоц≥йною виразн≥стю музики, розширенн¤м д≥апазону кожного з голос≥в.

ѕочинати роботу треба з програванн¤м на фортеп≥ано та сольфеджуванн¤ по парт≥¤х. ѕарт≥¤ сопрано, незважаючи на плавн≥сть мелодичноњ л≥н≥њ в ц≥лому, в≥дкриваЇтьс¤ стрибкопод≥бним рухом.

—п≥ваки схильн≥ п≥двищувати ц≥ ≥нтонац≥њ, тому останн≥ вимагають ретельного закр≥пленн¤. ѕривертають до себе увагу також низх≥дн≥ велик≥ секунди.

ѕарт≥¤ сопрано маЇ складний тр≥ольний ритм≥чний малюнок, ¤кий необх≥дно виводити спок≥йно й неметушливо.

1	2

Ќазва: –озучуванн¤ по парт≥¤х ≥ частинах в залежност≥
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-07 (608 прочитано)