Ќародознавство > Ќародна творч≥сть

Ќародна творч≥сть

Ќародна творч≥сть Ц це ≥сторична основа, на ¤к≥й розвивалас¤ ≥ розвиваЇтьс¤ св≥това художн¤ культура, одна з форм сусп≥льноњ св≥домост≥ ≥ сусп≥льноњ д≥¤льност≥, ¤вище соц≥ально зумовлене. як ≥ ≥нш≥ форми сусп≥льноњ д≥¤льност≥ ≥ св≥домост≥, зокрема ф≥лософ≥¤, мораль, рел≥г≥¤, пол≥тична, правова ≥деолог≥¤, народна творч≥сть розвиваЇтьс¤ п≥д впливом конкретноњ ≥сторичноњ д≥йсност≥. ’арактер виробничих в≥дносин визначаЇ загальний р≥вень соц≥альноњ св≥домост≥, у тому числ≥ творчоњ д≥¤льност≥ народу.

Ќародна творч≥сть включаЇ в себе р≥зн≥ види художньоњ д≥¤льност≥ народу Ц поетичну творч≥сть, театральне, музичне, танцювальне, декоративне, образотворче мистецтво тощо. Ќародна творч≥сть ≥снуЇ ¤к сукупн≥сть численних вид≥в, жанр≥в, род≥в. ”с≥ њњ види обТЇднуЇ основне Ц п≥знанн¤ та в≥дображенн¤ трудовоњ д≥¤льност≥ людства, його ≥стор≥њ, побуту тощо, хоча кожен ≥з них маЇ певн≥ особливост≥ функц≥онального призначенн¤. ћатер≥алу, засоб≥в вираженн¤.

Ќародна творч≥сть виникла у нелегкому тривалому процес≥ колективноњ трудовоњ д≥¤льност≥. ѕ≥знанн¤ св≥ту, засвоЇнн¤ д≥йсност≥ перв≥сною людиною поЇднувалос¤ ≥з формуванн¤м њњ художньо-образного мисленн¤. ѕрац¤ в≥д≥грала значну роль у походженн≥ мистецтва.

ѕродуктом прац≥ була й мова, народжена необх≥дн≥стю сп≥лкуванн¤ людей в колективних виробничих д≥¤х.

¬ процес≥ трудовоњ д≥¤льност≥ людей розвивались естетичн≥ почутт¤ людини, њњ вухо, оч≥ вчилис¤ бачити та в≥дчувати красу форм, кольор≥в, звук≥вЕ ƒл¤ того, щоб народилось мистецтво, людина повинна була навчитись не т≥льки вправно працювати ≥нструментами, а з њхньою допомогою в≥дображати бачена на камен≥, в глин≥, в≥дтворювати звуки, але вона повинна була навчитись художньо-образно сприймати д≥йсн≥сть.

¬иникнувши внасл≥док трудовоњ д≥¤льност≥, мистецтво нерозривно повТ¤зано з житт¤м народу було т≥льки народним. ≤з класовим розшаруванн¤м виникло мистецтво пан≥вних клас≥в, зм≥нилис¤ його звТ¤зки з житт¤м народу. ’удожн¤ профес≥йна д≥¤льн≥сть почала зосереджуватись в руках прив≥лейованоњ меншост≥, ≥нтереси ¤коњ розходилис¤ з ≥нтересами народу.

÷е Ї дуже складний ≥ тривалий процес формуванн¤ окремих вид≥в, род≥в ≥ жанр≥в образно у¤вл¤Їтьс¤ таким чином: мистецтво Ц могутн≥й стовбур в≥чного живого дерева, в≥д ¤кого починають в≥дгалужуватись г≥лки, в≥д них в≥дростають др≥бн≥ш≥ паг≥нц≥, галузочки з кв≥тами, лист¤м, пупТ¤нками ≥ т.д.

¬иди мистецтва Ц це певна його галузь, що характеризуЇтьс¤ тим, ¤к≥ сторони житт¤ ≥ ¤к вона п≥знаЇ, в≥дображаЇ. ” межах кожного виду в≥дображаютьс¤ родов≥, жанров≥ ≥ типов≥ р≥зновидност≥. ¬иди мистецтва не ≥зольован≥, доповнюють один одного, широко розкриваючи людське житт¤.

–ќ«ƒ≤Ћ 1

≤сторичний розвиток ткацтв та виготовленн¤ гобелену.

 ожен названий вид народноњ творчост≥ маЇ власну ≥стор≥ю, художн≥ виражальн≥ засоби ≥ матер≥али, мову, способи передач≥ в≥домого, знайденого тощо. ѕередача ≥сторичного матер≥алу, набутого досв≥ду, звичањв Ц це традиц≥¤.

” всезагальн≥й народн≥й культур≥ важливу роль в≥д≥граЇ декоративне мистецтво Ц широка галузь мистецтва, ¤ка художньо-естетично формуЇ матер≥альне становище ≥ середовище, створене людиною. ƒо нього належать так≥ види: декоративно-прикладне, монументально-декоративне, оформлюване, театрально-декоративне тощо.

Ќародно-декоративне-прикладне мистецтво Ц одна з форм сусп≥льноњ св≥домост≥ ≥ сусп≥льноњ д≥¤льност≥. ¬оно зародилось у перв≥сному сусп≥льств≥, коли людина жила в умовах родового ладу, а засоби дл¤ ≥снуванн¤ добувала прим≥тивними знар¤дд¤ми. “од≥ вс¤ д≥¤льн≥сть могла бути т≥льки колективною. –озпод≥л прац≥ проходив таким чином: прац¤ чолов≥к≥в (мисливство) ≥ прац¤ ж≥нок (приготуванн¤ њж≥, виготовленн¤ од¤гу, веденн¤ домашнього господарства).

ѕочинаючи з перв≥снообщинного сусп≥льства, впродовж наступних в≥к≥в люди удосконалювали домашнЇ виробництво речей, ¤к≥ задовольн¤ли побутово-життЇв≥ потреби. ¬еличезним здобутком п≥знавально-трудовоњ д≥¤льност≥ було те, що людина почала добирати, п≥дготовл¤ти ≥ опрацьовувати потр≥бну сировину. ƒр≥бне ручне виготовленн¤ готових вироб≥в при в≥дсутност≥ внутр≥виробничого под≥лу прац≥ називаЇтьс¤ ремеслом. ¬≥дпов≥дно до р≥зних ≥сторичних етап≥в сусп≥льного виробництва та розпод≥лу прац≥ ремесла були домашн≥ми, на замовленн¤ ≥ на ринок.

ƒомашн≥м виробництвом називаЇтьс¤ виробництво вироб≥в дл¤ задоволенн¤ власних потреб господарства. ÷≥ ремесла ще не в≥докремилис¤ в≥д головних галузей господарськоњ д≥¤льност≥. ƒомашнЇ ремесло Ц нев≥дТЇмна частина натурального господарства Ц збереглос¤ ≥ в окремих галуз¤х в пер≥од кап≥тал≥зму. ѕоглибленн¤ сусп≥льного под≥лу прац≥ зумовило по¤ву розвинут≥ших вид≥в ремесел, вони почали в≥дд≥л¤тис¤ в≥д основного зан¤тт¤ людей. “аким чином виникли ремесла на замовленн¤ ≥ на ринок.

” ремеслах художн¤ робота стаЇ головним видом д≥¤льност≥ майстра, тут скор≥ше вдосконалюЇтьс¤ трудом≥стк≥ види художньоњ д≥¤льност≥, зростаЇ к≥льк≥сть рем≥сничих спец≥альностей та звужуЇтьс¤ спец≥ал≥зац≥¤ рем≥сник≥в. ”же в давньосх≥дних рабовласницьких державах 3 Ц 1 тис. до н.е. були рем≥сники, ¤к≥ працювали на замовленн¤. ¬иготовленн¤ керам≥ки, тисненн¤, декоративних вироб≥в з металу, каменю дос¤гло високого р≥вн¤ в ™гипт≥, јссир≥њ, ≤ран≥,  итањ, ≤нд≥њ, в античних рабовласницьких державах √рец≥њ, –иму. ”же в цю епоху пор¤д ≥з речами широкого вжитку виготовл¤ютьс¤ предмети розкош≥.

Ќа ”крањн≥ др≥бн≥ промисли набули характеру кап≥тал≥стичних мануфактур, де на другий план усунолос¤ в≥ками нагромаджене рукотворне мистецтво ремесла. «нижувалас¤ варт≥сть художньоњ продукц≥њ. ѕерех≥д в≥д мануфактури до фабрики в≥дкинув з давн≥х давен набулу ручну вм≥л≥сть майстра, а за тим техн≥чним переворотом руйнувалис¤ сусп≥льн≥ в≥дносини виробництва.  ап≥тал≥стична конкуренц≥¤ п≥д≥рвала економ≥чний грунт традиц≥йних центр≥в народних промисл≥в, а зменшенн¤ попиту на вироби, призвело до звуженн¤ њхнього виробництва, а подекуди до занепаду.

“аким чином, народне декоративне мистецтво ”крањни розвивалос¤ у двох основних напр¤мах Ц домашнЇ художнЇ ремесло й орган≥зован≥ художн≥ промисли, повТ¤зан≥ з ринком. ÷≥ дв≥ форми йшли паралельно, т≥сно перепл≥таючись м≥ж собою ≥ взаЇсозбагачуючись, кожна ≥сторична епоха вносила своњ зм≥ни. ѕриродн≥ багатства ”крањни, виг≥дне географ≥чне ≥ торг≥вельне положенн¤ спри¤ли розвитков≥ домашн≥х ремесел та орган≥зованих домашн≥х промисл≥в. як уже зазначалос¤, перех≥д в≥д мануфактур до кап≥тал≥стичних фабрик, промислового виробництва у ’≤’ ст. негативно позначивс¤ на домашньому розвитков≥ художн≥х промисл≥в, основа ¤ких Ц традиц≥йна художн¤ рукотворч≥сть.

” р≥зн≥ ≥сторичн≥ епохи, залежно в≥д зм≥ни соц≥альних орган≥зац≥й, зазнавало зм≥н ≥ народне декоративне мистецтво. ќднак завжди його визначальними рисами залишалис¤ колективний характер творчост≥, спадков≥сть багатов≥кових традиц≥й. ѕост≥йно д≥¤в метод навчанн¤: вчились працювати ¤к ус≥ майстри, але при цьому зробили вироби краще в≥д ≥нших. –учний характер прац≥ давав змогу ≥мпров≥зувати, творити неповторне, мати Усвою рукуФ, Увласний почеркФ. јле що б нового не творила кожна людина. вона завжди залишалась у межах художн≥х традиц≥й того осередку, де працювала. ’удожн¤ традиц≥¤ Ц це ст≥йка система творенн¤ образ≥в, естетичних у¤влень, ≥сторично сформованих у певному середовищ≥. ќсновне у традиц≥¤х народного декоративного мистецтва Ц матер≥ал, техн≥ка його обробки, характер виготовленн¤ предмет≥в, а також принципи ≥ прийоми вт≥ленн¤ образу. ¬ир≥шальну роль в≥д≥грають художн≥ особливост≥ сюжетних зображень, форми вироб≥в, орнамент, виражен≥ живописними, пластичними або граф≥чними засобами. «алежно в≥д характеру взаЇмозвТ¤зк≥в ц≥ фактори формують специф≥чн≥ риси окремих вид≥в мистецтва. ¬ ≥сторичному процес≥ в≥дбуваЇтьс¤ пост≥йний процес в≥дновленн¤ ≥ розвитку традиц≥й, але принципи, особливост≥ художньоњ форми у мистецтв≥ народу збер≥гаютьс¤ в≥ками, традиц≥¤ми в≥дбиваЇтьс¤ та ¤к≥сть, ¤ку ми називаЇмо класикою мистецтва.

¬ ”крањн≥ народну творч≥сть вивчають ≥ збирають р≥зн≥ за профес≥¤ми науков≥ установи. ѕрацюЇ мережа спец≥альних музењв, арх≥в≥в, б≥бл≥отек, ≥нститут≥в, товариств тощо. “ак, на ”крањн≥ функц≥онуЇ ≥нститут мистецтвознавства, фольклору та етнограф≥њ, ≥мен≥ ћаксима –ильського јЌ ”крањни, його Ћьв≥вське в≥дд≥ленн¤, Ќауково-методичний центр народноњ творчост≥ та культурно-осв≥тньоњ роботи ћ≥н≥стерства культури ”крањни тощо. ƒосл≥дженн¤, зосереджен≥ на важливих проблемах народноњ художньоњ творчост≥, ¤ка розгл¤даЇтьс¤ передус≥м ¤к соц≥ально-зумовлене ¤вище, одна ≥з форм сусп≥льноњ св≥домост≥.

Ќайпоширен≥шими були ткацьк≥ мануфактури.  р≥м ткацьких мануфактур, на ”крањн≥ у XVII Ц XVIII ст. користувалис¤ визнанн¤м мануфактурн≥ вироби Ц посуд, скло та шк≥ра. ” XVIII ст. зросла к≥льк≥сть мануфактур, вони розширювали своЇ виробництво , але пов≥льно впроваджували нов≥ техн≥чн≥ та технолог≥чн≥ в≥дкритт¤. –учне виробництво творче, приховуЇ у соб≥ таЇмниц≥ справжньоњ краси, критер≥њ ¤коњ в народному мистецтв≥ виробл¤лис¤ в≥ками.

Ќа¤вн≥сть м≥сцевоњ сировини, людей, ¤к≥ опанували традиц≥йн≥ навички прац≥, виготовл¤ючи певн≥ вироби, давала змогу розширювати виробництво, впроваджувати де¤к≥ технолог≥чн≥ методи, полегшувати ручну працю за допомогою машин. ќтже, законом≥рно, в ≥сторичн≥й посл≥довност≥ тривав розвиток народного декоративного мистецтва у таких формах ¤к домашнЇ й орган≥зоване виробництво: у цехах, майстерн¤х, мануфактурах.

«ародженн¤ ≥ розвиток мануфактур на ”крањн≥ в≥дбувалос¤ у XVI - XVIII ст. за кр≥пацтва. ѕерша половина ’≤’ ст. Ц це пер≥од розкладу ≥ ???????? феодально-кр≥посницькоњ системи . у цей час склалис¤ нов≥, б≥льш прогресивн≥, кап≥тал≥стичн≥ в≥дносини. ≤з дальшим розвитком др≥бних промисл≥в, кр≥посницькоњ мануфактури ≥ товарно-грошових в≥дносин визр≥вали умови дл¤ переходу до кап≥тал≥стичноњ мануфактури-фабрики. ¬иробництво очолив великий кап≥тал, формуючи кап≥тал≥стичн≥ в≥дносини м≥ж його учасниками.

1	2	3	4

Ќазва: Ќародна творч≥сть
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-07 (2844 прочитано)