ќбразотворче мистецтво > Ѕетховен, житт¤ ≥ творчий шл¤х

Ќа прот¤з≥ двох стол≥ть ¬≥день був одним з найб≥льших музичних центр≥в ™вропи. ўе у XVII ст. ¬≥денський дв≥р грав роль Уоперного ф≥л≥алуФ ≤тал≥њ, а в XVIII ст. ¬≥день пропонував р≥зновидн≥ ≥ багатонац≥ональн≥ оперн≥ жанри.

 оли Ћюдв≥г ван Ѕетховен прињхав у ¬≥день, то почав виступати ¤к в≥ртуоз-п≥ан≥ст в аристократичних салонах, де зразу ж зазнав великого усп≥ху. …ого неповторний дар ≥ майстерн≥сть не мали р≥вних соб≥ серед п≥ан≥ст≥в того часу.

ѕри першому виступ≥ переш широкою аудитор≥Їю Ѕетховен виконав св≥й фортеп≥анний концерт B-dur Ц це перший концерт, ¤кий був визнаний п≥д є-2. ≤ в три фортеп≥анн≥ тр≥о. ÷≥ виступи у ¬≥дн≥ принесли Ѕетховену великий усп≥х. ѕ≥сл¤ концерт≥в у ѕраз≥ та Ѕерл≥н≥ були опубл≥кован≥ перш≥ фортеп≥анн≥ сонати ор. 2, присв¤чен≥ √айдну. « того часу Ѕетховен Ц в≥ртуоз ≥ композитор Ц завойовуЇ любов широкоњ аудитор≥њ. …ому вдавалос¤ не т≥льки виконувати своњ твори, а зразу ж њх публ≥кувати.

ƒо основних твор≥в раннього пер≥оду Ѕетховена в≥днос¤тьс¤: 20 фортеп≥анних сонат, дв≥ симфон≥њ, ш≥сть квартет≥в, три тр≥о, септет, девТ¤ть сонат дл¤ скрипки з фортеп≥ано, дв≥ сонати дл¤ в≥олончел≥ з фортеп≥ано, два кв≥нтети, три фортеп≥анних концерта, балет У“воренн¤ ѕромете¤Ф, оратор≥¤ У’ристос на ћасличн≥й гор≥Ф. ¬се це було написано у р≥зних жанрах з високою майстерн≥стю, композиторською ≥ндив≥дуальн≥стю, що було прийн¤то називати ранн≥м бетховенським стилем.

“акож звертаЇ на себе увагу р≥д ≥нтонац≥й раннього Ѕетховена ≥ його в≥денських попередник≥в. ¬ б≥льш≥й м≥р≥ Ѕетховен ще збер≥гаЇ Увитончен≥Ф звороти XVIII ст., менуетн≥ ритми, затриманн¤, др≥блену орнаментику.

—имфон≥¤ є2

Ќайб≥льш УчистимФ зразком ранньокласициського стилю у Ѕетховена ¤вл¤Їтьс¤ його септет Es-dur дл¤ скрипки, альта, в≥олончел≥, контрабаса, кларнета, валторна та фагота. ÷ей витв≥р по задуму близький дивертисмент≥й сюњт≥ епохи класицизму типу моцарт≥вських Ун≥чних серенадФ. —ептет одразу сподобавс¤ в≥денським слухачам.

 оли великий композитор втратив слух, то з життЇрад≥сного ≥ товариського в≥н перетворивс¤ на похмурого ≥ в≥ддаленого в≥д людей. ¬≥д самогубства його вр¤тувала т≥льки музика, його твор≥нн¤. ¬≥н в≥дчував. що ще не все виконав, дл¤ чого був покликаний.

—аме в той пер≥од нам≥тивс¤ перех≥д до нового бетховенського стилю. “од≥ в≥н признаЇтьс¤, що не задоволений своњми попередн≥ми творами ≥ хоче вступити на новий шл¤х написанн¤. ” ƒруг≥й симфон≥њ, у ор. 35, у У рейцерев≥й сонат≥Ф дл¤ скрипки ≥ фортеп≥ано, в п≥сн¤х на тексти √елерта Ѕетховен пом≥чаЇ небувалу силу драматизму, емоц≥йну глубину, т¤гот≥нн¤ до великих масштаб≥в новаторськоњ трактовки форми. ≤ з по¤вою “ретьоњ симфон≥њ остаточно склавс¤ героњко-драматичний стиль так званого зр≥лого Ѕетховена.

Ќайвидатн≥ш≥ твори Ѕетховена в≥дкривають нову епоху в ≥стор≥њ музичного мистецтва, були створен≥ у тих роках. ” њх числ≥ ш≥сть симфон≥й: У√ероњчнаФ, „етверта, ѕТ¤та, УѕасторальнаФ, —ьома, ¬осьма; опера У‘≥дел≥оФ, увертюри У ор≥оланФ, УЋеонораФ, музика до У≈гмонтаФ, —крип≥чний концерт, „етвертий та ѕТ¤тий фортеп≥анн≥ концерти, фортеп≥анн≥ сонати Ујпас≥онатаФ ≥ УјврораФ, пТ¤ть ген≥альних квартет≥в, У32 вар≥ац≥њ дл¤ фортеп≥аноФ, У‘антаз≥¤ дл¤ фортеп≥ано, хору та оркеструФ, Ўосте фортеп≥анне тр≥о, ƒо-мажорна меса, п≥сн≥ та тексти √ьоте.

” центр≥ бетховенського мистецтва тих рок≥в Ц героњчна боротьба. ћузика наповнена сильною динам≥кою, здобуваЇ силу та ц≥леспр¤мован≥сть, в ¤ких з небувалим реал≥змом в≥ддзеркалюютьс¤ д≥алектика життЇвих процес≥в. ¬с¤ вона Ц д≥тище новоњ епохи.

ƒолаючи канони старого мистецтва ≥ створюючи новий героњко-драматичний стиль, Ѕетховен незм≥нно збер≥гав класициську строг≥сть форми. ¬≥н дов≥в до вдосконаленн¤ лог≥ку тематичного та тонального розвитку, ц≥л≥сн≥сть форми ≥ строгу арх≥тектон≥ку, притаманн≥ класициськ≥й сонат≥ та симфон≥њ.

ƒл¤ стилю зр≥лого Ѕетховена характерн≥ героњчн≥ теми, побудован≥ на акордов≥й тризвучн≥й мелодиц≥, притаманн≥й н≥мецьким народним п≥сн¤м. –азом з тим героњчн≥, фанфарно-маршов≥ обороти зближують њх з п≥сн¤ми та г≥мнами ‘ранцузькоњ революц≥њ:

‘ортеп≥анний концерт є5

–≥зк≥, тривожн≥ ≥нтонац≥њ, побудован≥ на повторн≥м стократн≥м звуц≥, додають гостру схвильован≥сть та драматизм багатьом бетховенським темам:

У рейерова сонатаФ

“акож музиц≥ Ѕетховена притаманна ароматизована мелодика:

 вартет є9

Ѕагато нового Ѕетховен вн≥с ≥ в ритм≥ку. ” його музиц≥ зникли не т≥льки менуетн≥ ритми, а й плавн≥сть, р≥вновага, характерн≥ дл¤ музики √люка, √айдна, ћоцарта.

„асто бетховенськ≥ теми дуже прост≥ по мелодико ≥нтонац≥йному зм≥сту, але й при цьому не втрачають невичерпний ≥нтерес до себе. Ѕетховен своЇю музичною мовою у творах ум≥в разити не т≥льки багатством, але й простотою. ’оча за простотою ховалось безл≥ч р≥зних елемент≥в.

Ќа творч≥сть Ѕетховена неаби¤к вплинула поез≥¤ √оте.  омпозитор написав р¤д п≥сень на любовно-л≥ричн≥ в≥рш≥ поета. музику до драми У≈гмонтФ ≥ задумав положити на музику створену в той час першу частину У‘аустаФ.

≤сторичн≥ под≥њ 1810-1820 рок≥в, ¤к≥ р≥зко зм≥нили соц≥ально-пол≥тичну обстановку в ™вроп≥, безпосередньо вплинули ≥ на житт¤ та творч≥сть Ѕетховена.

ѕол≥тика Ќаполеона викликала у Ќ≥меччин≥ та јвстр≥њ широкий патр≥отичний п≥дйом. —аме в той час вперше були почут≥ твори музично-романтичноњ школи Ц п≥сн≥ ¬ебера, Ўуберта, Ћьове, опери √офмана, ¬ебера, Ўпора. √либокий звТ¤зок з народною нац≥ональною культурою ви¤вивс¤ характерною особлив≥стю романтичних напр¤мк≥в Ќ≥меччини та јвстр≥њ нового часу.

–азом з тим у творчост≥ романтик≥в нам≥чаЇтьс¤ в≥дхиленн¤ в≥д естетики та художньоњ форми бетховенського покол≥нн¤. √ероњчна тема революц≥њ, ¤ка так близька Ѕетховену, поступилась б≥льш субТЇктивним темам: зб≥льшивс¤ ≥нтерес до показу внутр≥шнього св≥ту людини, њњ тонких душевних переживань. «давалось, що композитор вичерпав свою революц≥йну тему. ¬ той пер≥од в≥н б≥льше звертавс¤ до л≥рики, до п≥сенного жанру, до жанру романтик≥в Ц п≥сн≥.

” фортеп≥анних творах пом≥тних пот¤г до менш крупних форм, до фольклорних та сусп≥льних тем. ÷е пом≥тно у ƒвадц¤ть пТ¤т≥й фортеп≥анн≥й сонат≥. ѕовальна частина перевершуЇ Уѕ≥сн≥ без сл≥вФ ћендельсона, а ф≥нал нагадуЇ народних хоровод.

” творчост≥ великого композитора не вс≥ дн≥ були багат≥ на написанн¤ шедевр≥в. ¬ пер≥од застою його творчост≥ були написан≥ так≥ малов≥дом≥ твори, ¤к У≤менинна увертюраФ ф.115, кантата У—лавна митьФ, симфон≥¤ УЅитва при ¬≥тор≥њФ.

 ритичний пер≥од дл¤ Ѕетховена сп≥впав з моментом його найвищоњ слави. ” 1813 р. наполеон≥вська арм≥¤ потерп≥ла поразки в битв≥ при ¬≥тор≥њ. Ѕетховен написав в звТ¤зку з цим симфон≥ю дл¤ симфон≥чного оркестру з участю пушок та дзвон≥в. ќркестром Ѕетховен диригував сам. √ранд≥озно виконаний тв≥р прин≥с композитору великий усп≥х ¤к н≥ одна ≥нша симфон≥¤. „ерез де¤кий час в≥дкривс¤ ¬≥денський конгрес, Ѕетховен виступив з кантатою У—лавна митьФ, ≥ п≥сл¤ виступу йому було дане званн¤ почесного громад¤нина м≥ста ¬≥дн¤.

ѕог≥ршувалось житт¤ композитора разом ≥з пог≥ршенн¤м слуху. ¬≥н не м≥г в≥льно сп≥лкуватис¤ з людьми, ускладнювалась його виконавська д≥¤льн≥сть. ¬ той час ц≥кав≥сть до серйозноњ, класичноњ музики р≥зко зникла. ¬идавц≥ нав≥ть перестали публ≥кувати сонати та симфон≥њ, обмежуючись танцювальними пТЇсами, перекладами попул¤рних опер. Ќа оперн≥й сцен≥ процв≥тали модн≥ чужоземн≥ новачки; процв≥тало салонне мистецтво... ≤ саме в той час слава Ѕетховена почала гаснути.

Ѕетховен будучи прихильним своњм революц≥йним переконанн¤м, часто у розмовах з друз¤ми засуджував пол≥тику. ≤ т≥льки св≥това знаменит≥сть вберегла композитора в≥д арешту.

—аме у роки кризи житт¤ Ѕетховена його мистецтво стало надбанн¤м широкоњ аудитор≥њ, завоювавши народну любов.

ѕ≥сл¤ певного перериву у творчост≥ у музиц≥ Ѕетховена з¤вл¤Їтьс¤ новий стиль. ѕТ¤ть останн≥х фортеп≥анних сонат, дв≥ сонати дл¤ в≥олончел≥ ор.702, УЅагате л≥Ф ор.126, фуга дл¤ струнного кв≥нтету, У33 вар≥ац≥њ на вальс ƒ≥абелл≥Ф, ƒев¤та симфон≥¤, У”рочиста месаФ, пТ¤ть квартет≥в. √либина думки, р≥шуче, см≥ливе новаторство, характерн≥ дл¤ вс≥Їњ творчост≥ Ѕетховена.

Ќайб≥льше у п≥зн≥й творчост≥ Ѕетховена вид≥л¤Їтьс¤ т¤га до ф≥лософсько-п≥дн¤того в≥дображенн¤ д≥йсност≥, поглибленого мисленн¤. ÷е завжди було характерно дл¤ Ѕетховена.

Ќовизною у п≥зн≥й творчост≥ Ѕетховена ¤вл¤Їтьс¤ УвальсоваФ тема:

‘ортеп≥анна соната є32

” звТ¤зку з посиленн¤м рац≥онального, ф≥лософського початку в музиц≥ Ѕетховена значно зростаЇ значенн¤ пол≥фон≥њ. ѕодв≥йна фуга у ф≥нал≥ ƒев¤тоњ симфон≥њ, фуги у ф≥налах фортеп≥анних сонат ор.106 ≥ ор.110, р¤д фуг в У”рочист≥й мес≥Ф, перш≥й частин≥ квартета ор.131, у вар≥ац≥¤х на вальс ƒ≥абелл≥, велика фуга дл¤ квартету ор.133, фуга дл¤ кв≥нтету ф.138 Ц все це висок≥ зразки бетховенського пол≥фон≥чного мистецтва п≥знього стил¤.

–азом з тим в музиц≥, заснован≥й на народно-жанрових ≥ п≥сенних темах, Ѕетховен звертаЇтьс¤ до вар≥ац≥йних прийом≥в розвитку.

” той пер≥од, ¤к н≥коли, композитора приваблювала хорова музика. ¬≥н створив хоровий ф≥нал у ƒевТ¤т≥й симфон≥њ, У”рочисту месуФ ≥ залишив величезну к≥льк≥сть нарис≥в до хорових твор≥в, ¤ким так ≥ не довелось вийти у св≥т.

“ворч≥ замисли Ѕетховена народжувались безперервно. ћр≥¤в написати У–екв≥ЇмФ ≥ музику до У‘аустаФ, написати нову шкалу фортеп≥анноњ гри. ћаючи з плечима безмежну к≥льк≥сть витвор≥в, Ѕетховен до останнього моменту свого житт¤ почувавс¤ так, н≥би не написав ще н≥ одн≥Їњ ноти.

‘ортеп≥анна соната була дл¤ Ѕетховена найб≥льшою формою вираженн¤ його думок ≥ почутт≥в, його головних художн≥х напр¤мк≥в.  омпозитор на фортеп≥ано ≥мпров≥зував найчаст≥ше у сонатн≥й форм≥. ” цих ≥мпров≥зац≥¤х зароджувались образи його майбутн≥х шедевр≥в.  ожна бетховенська соната Ц завершенн¤ художнього твору; вс≥ разом вони утворюють скарб класичноњ думки у музиц≥.

1	2	3	4

Ќазва: Ѕетховен, житт¤ ≥ творчий шл¤х
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-17 (2951 прочитано)