ќбразотворче мистецтво > ¬иди та жанри живопису

¬ наст≥нному живопис≥ розташуванн¤ окремих шар≥в ≥ њх назви зовс≥м ≥нш≥. ‘ункц≥ю грунту виконуЇ ст≥на ≥з штукатуркою. Ўтукатурка, ¤к правило. —кладаЇтьс¤ ≥з дек≥лькох шар≥в сходовоњ структури. «а складом ми розр≥зн¤Їмо штукатурку вапн¤ну, г≥псову ≥ цементну, а за характером висиханн¤ Ц пов≥тр¤ну, що твердне на пов≥тр≥ ≥ г≥дравл≥чну, ¤ка твердне п≥д водою. ” фрески у в≥дношенн≥ поверхневого шару штукатурки затвердилась назва Ц ≥нтонако, запозичена ≥з л≥тератури епохи ¬≥дродженн¤. ƒо наст≥нноњ техн≥ки живопису з неорган≥чними звТ¤зувачами в≥дноситьс¤ власне фреска, вапн¤не секко, стереохром≥¤ ≥ живопис еф≥рами кремн≥Ївоњ кислоти. ≤нод≥ дл¤ наст≥нного живопису застосовуЇтьс¤ ≥ темпера, ≥ енкаустика, ≥ ол≥йн≥ фарби з орган≥чними звТ¤зниками.

ќтже, ми бачимо, що живописний тв≥р Ї складним орган≥змом, ¤кий маЇ велику к≥льк≥сть зовс≥м р≥зних речовин. Ќема жодноњ такоњ ланки художньоњ д≥¤льност≥, де потр≥бно було б звертати ст≥льки уваги на матер≥ал, ¤к у живопис≥.

¬с≥ елементи картин з часом зм≥нюютьс¤: лак тьм¤н≥Ї, фарби темн≥шають, а грунт розтр≥скуЇтьс¤. ќкрем≥ шари т≥сно повТ¤зан≥ м≥ж собою, то зм≥ни в одному шар≥ можуть в≥дбитис¤ в сус≥дньому шар≥ або нав≥ть у вс≥х елементах картини. “р≥щини, ¤к≥ утворюютьс¤ в ірунтовому покритт≥ внасл≥док руху полотна чи деревТ¤ноњ дошки, поширюютьс¤ по живописному ≥ лаковому шарах. –≥зн≥ зм≥ни, ¤ким п≥ддаЇтьс¤ картина або њњ елементи, можна за характером впливу под≥лити на дв≥ категор≥њ: зм≥ни ф≥зичн≥ ≥ х≥м≥чн≥.

≤з ф≥зичних зм≥н найважлив≥шими Ї т≥, що викликан≥ коливанн¤ми атмосферноњ вологост≥ ≥ температури. Ѕ≥льша частина речовин, ¤к≥ Ї в картин≥ Ї речовинами рослинного чи тваринного походженн¤, маЇ колоњдний характер≥ без упину реагуЇ на р≥вень вологост≥ пов≥тр¤. «≥ зб≥льшенн¤м чи зменшенн¤м атмосферноњ вологост≥ зб≥льшуЇтьс¤ чи зменшуЇтьс¤ обТЇм цих речовин. “ому вони знаход¤тьс¤ в безперервному, хоча ≥ непом≥тному рус≥, що викликаЇ напруженн¤ м≥ж окремими г≥перогенними шарами, при чому останн≥ послаблюютьс¤, розтр≥скуютьс¤ ≥ в≥дд≥л¤ютьс¤. ‘арби в≥дпадають ≥ на к≥нець в≥дбуваЇтьс¤ повне розкладанн¤ ≥ руйнуванн¤ картини.

“ак само д≥ють ≥ р≥зн≥ зм≥ни температури ≥ на картини на металевих дошках. ¬насл≥док р≥зкого розт¤гненн¤ ≥ стисканн¤, наприклад, м≥дноњ дошки, фарби можуть зразу ж розтр≥скатись ≥ в≥дпасти. ѕри низьк≥й температур≥ знижуЇтьс¤ еластичн≥сть де¤ких звТ¤зуючих речовин (смоли, л≥ноксину ≥ воску), ≥ пошкодженн¤, спочатку майже непом≥тне, п≥зн≥ше, при нормальн≥й температур≥, викликають передчасний розпад картини.

ѕотемн≥нн¤ фарб на кольорових ≥ темних ірунтах можна по¤снити за законами ф≥зики (законами заломленн¤ св≥тла). ≤нш≥ оптичн≥ зм≥ни, в першу чергу пожовт≥нн¤ ≥ вицв≥танн¤, ¤к правило, викликаютьс¤ ≥ х≥м≥чними процесами.

ƒо х≥м≥чних зм≥н в≥днос¤тьс¤, зокрема процес окисленн¤, ¤кому п≥ддаютьс¤ б≥льшою м≥рою р≥зноман≥тн≥ речовини, що використовуютьс¤ в живопис≥. ѕри окисленн≥ у висихаючих ол≥¤х утворюють пофарбован≥ продукти, що викликають пожовт≥л≥сть ≥ потемненн¤ фарб ≥ лак≥в. ¬≥д цього процесу не захищен≥ нав≥ть смоли, що п≥ддають пов≥льному самоокисленн≥. ќкисленн¤ викликають також вицв≥танн¤ ≥ ≥нш≥ зм≥ни де¤ких фарб, особливо орган≥чних барвник≥в. ќкислювальн≥ процеси прискорюютьс¤ св≥тлом ≥ волог≥стю.

ѕожовкл≥сть багатьох звТ¤зуючих речовин Ї показником окисленн¤, прискореного волог≥стю, живопис на полотн≥ ≥ на вс≥х основах, що легко пропускають вологу ≥ пов≥тр¤, менш ст≥йкою, н≥ж живопис на металевих чи деревТ¤них дошках, ¤к≥ утримують волог ц≥лком чи б≥льшу њњ частину.  артини на полотн≥ потр≥бно було б оснастити з≥ зворотноњ сторони захисним консервуючим водост≥йким шаром, наприклад сум≥шшю воску ≥ смоли. “ак≥ картини були б б≥льш ст≥йкими ≥ не темн≥ли так ≥нтенсивно, ¤к незахищен≥ картини. ¬с≥ р≥дк≥сн≥ картини, що знаход¤тьс¤ у галере¤х, потр≥бно було б консервувати под≥бним способом. ѕ≥дклеюванн¤ до картини нового полотна за допомогою крохмального клею, пересл≥дуЇ ≥нш≥ ц≥л≥; це не заважаЇ проникненню вологи.

 ольорову поверхню потр≥бно захистити в≥д вологи тонким шаром лаку. Ќайб≥льш придатними дл¤ вказаноњ мети ви¤вилис¤ лаки, виготовлен≥ з природних смол ≥з додаванн¤м воску. ќл≥йн≥ лаки ≥ лаки на основ≥ синтетичних смол, пл≥вка ¤ких менш водост≥йка, Ї значно менш придатн≥, хоча на перший погл¤д здаЇтьс¤, що вони в цьому в≥дношенн≥ зовс≥м над≥йн≥.

—т≥йк≥сть ≥ м≥цн≥сть картин безпосередньо залежить в≥д ст≥йкост≥ до окисленн¤ окремих њњ елемент≥в. “варинний клей, крохмаль, гумм≥ араб≥к ≥ в≥ск окислюютьс¤ значно пов≥льн≥ше, н≥ж висихаючи ол≥њ ≥ смоли; тому, з х≥м≥чноњ точки зору живописн≥ техн≥ки, що використовують перерахован≥ речовини в ¤кост≥ звТ¤зувач≥в б≥льш ст≥йк≥, н≥ж ол≥йний ≥ ол≥йно-лаковий живопис.

ќтже, ми п≥дходимо до одного ≥з головних положень технолог≥њ живопису, що клеЇв≥ грунти б≥льш ст≥йк≥, н≥ж ол≥йн≥.

Ѕ≥льш≥сть х≥м≥чних зм≥н, що викликають стар≥нн¤ картини, можна по¤снити або:

а) впливом кислот ≥ основ (або основних окис≥в метал≥в) на сол≥ р≥зного складу;

б) омиленн¤м.

а) ¬ ¤кост≥ прикладу х≥м≥чних зм≥н цього типу можна навести почорн≥нн¤ свинцевих б≥лил ≥ пос≥р≥нн¤ хромовоњ жовтоњ п≥д впливом с≥рчаних газ≥в, що знаход¤тьс¤ в атмосфер≥; побур≥нн¤ берл≥нськоњ (зал≥зноњ) лазур≥ п≥д впливом луг≥в; осв≥тленн¤ ультрамарину кислотами, так ¤к ≥ невелику м≥цн≥сть фрески в м≥ському пов≥тр≥, причиною чого Ї пов≥льний вплив с≥рчаноњ кислоти;

б) ѕошкодженн¤ ол≥йного живопису виконаного на цементн≥й штукатурц≥, в ¤к≥й Ї в≥льн≥ луги, можна по¤снити реакц≥Їю омиленн¤: луги пов≥льно впливають на л≥ноксин, утворюючи мила ≥ гл≥церин, ¤к≥ можна змити водою.

ƒосв≥д ≥ вивченн¤ побудови картини, внутр≥шнього розташуванн¤ шар≥в ≥ причин можливих пошкоджень навод¤ть на висновок: ст≥йк≥сть живописного твору залежить не т≥льки в≥д ¤кост≥ використовуваних фарб, але ≥ в≥д ус≥х елемент≥в картини. ≤ т≥льки в тому випадку, коли вс≥х шари картини техн≥чно бездоганн≥ ≥ њх р≥зноман≥тн≥сть парал≥зована ≥ ур≥вноважена довготривалою еластичн≥стю, здатн≥стю до розт¤гненн¤ ≥ взаЇмних зчеплень (взаЇмним спаюванн¤м), можна оч≥кувати, що картина буде ст≥йкою за часом.

¬елик≥ стилев≥ епохи Ц готика, в≥дродженн¤ ≥ т.д. Ц створили техн≥чно удосконален≥, ч≥тк≥ системи побудови картини. √отичний живопис на дошках Ї з техн≥чноњ сторони у вс≥х в≥дношенн¤х продумане ц≥ле, окрем≥ елементи ¤кого ур≥вноважен≥. “ак можна сказати ≥ про техн≥чно удосконалений тип фрески на вапн¤н≥й штукатурц≥ епохи в≥дродженн¤ або про техн≥ку картини епохи бароко на полотн≥ з кольоровим грунтом, ¤к про специф≥чну систему живопису епохи в≥дродженн¤ чи бароко. ќтже, зрозум≥ло, що стиль завжди т≥сно повТ¤заний з техн≥кою виконанн¤.

ќл≥вець... ’то не знаЇ його! Ѕув час, коли не було ол≥вц¤, адже не було ≥ паперу, тож н≥ на чому було писати ≥ малювати. Ћише у ’≤≤≤ ст.. створено перший ол≥вець, ¤кий насправд≥ не був сучасним ол≥вцем. ÷е був штифт. —ерцевину робили з≥ свинцю. ѕерший ол≥вець у деревТ¤н≥й оправ≥ виготовив французький вчений Ќ. онте 1790 р.

Ќин≥ ол≥вець виготовл¤ють з розмолотого граф≥ту з дом≥шками вуг≥лл¤, глини або фарби в порошку (дл¤ кольорових ол≥вц≥в) запресованих до потр≥бноњ твердост≥.

ќл≥вц≥ бувають р≥зн≥: прост≥ (граф≥тн≥), кольоров≥, вуг≥льн≥ (ритуал), х≥м≥чн≥, санг≥на, негро.

Ўтрих Ц це короткий рух ол≥вц¤ на папер≥. ¬≥н може бути р≥вном≥рноњ однаковоњ товщини, але найчаст≥ше штрих вельми р≥зноман≥тний: в≥н може мати потовщенн¤ ≥ на початку ≥ всередин≥ ≥ на к≥нц≥, в≥н може бути пр¤мий ≥ дугопод≥бний.

Ћ≥н≥¤ Ц це пр¤мий рух ол≥вц¤ на папер≥, ¤ка ≥нколи буваЇ однаковоњ товщини прот¤гом ус≥Їњ довжини. “од≥ л≥н≥¤ впевнена, спок≥йна у малюнку не передаЇ бурхливого стану почутт≥в, одноман≥тна, менш ц≥кава ≥ скупа у вираженн≥.

ќднак часто л≥н≥¤ буваЇ ≥нша, в одному м≥сц≥ тонка, в другому товща, з натиском ≥ з неспод≥ваним переходом в≥д одн≥Їњ товщини до другоњ, часто раптово об≥рвана. “ака л≥н≥¤ неспок≥йна, р≥зноман≥тна, але завжди жива ≥ ц≥кава. Ћ≥н≥¤ б≥льш самост≥йний елемент. ¬она визначаЇ меж≥ форм, њњ контур. ¬она створюЇ малюнок.

–оль штриха, його функц≥¤ дещо ≥нша н≥ж л≥н≥¤. ¬≥н менш самост≥йний ¤к л≥н≥¤ ≥ один штрих не може створити хоч би найменшого малюнка. «ате група штрих≥в прекрасно передаЇ тон, пл¤му ≥ (¤к художники говор¤ть) Укол≥рФ малюнка.

Ўтрих часто заповнюЇ малюнок, виконаний л≥н≥Їю. јле бувають ≥ малюнки виключно побудован≥ на штрихах.

„и правильно оволод≥ти техн≥кою ол≥вц¤, треба часто тренуватись у проведенн≥ л≥н≥й ≥ штрих≥в; заповнювати площ≥ пр¤мими ≥ непр¤мими л≥н≥¤ми та штрихами: тонкими, потовщеними, з переходом в≥д тонких до повних, перехрещеними, паралельними ≥ т.п.

Ќ≥коли не сл≥д у малюнку вести ол≥вцем, л≥н≥њ ≥ штрихи ≥з притиском. Ћ≥н≥ю ≥ штрихи треба малювати швидко. Ўтрих повинен бути легким, але кинений на пап≥р правильно ≥ впевнено, де треба з притиском, часто його треба перервати чи п≥дсилити.

Ќе можна надто сильно натискувати на ол≥вець, бо тод≥ видавлюЇтьс¤ пап≥р ≥ малюнок вигл¤даЇ погано. ™ ≥нший спос≥б, щоб дос¤гти темноњ пл¤ми на малюнку, треба штрихи скутувати, малювати њх густо один б≥л¤ одного, або ж перший шар штрих≥в легко заштрихувати другий раз у протилежному напр¤мку, н≥би с≥точкою.

Ќеобх≥дно памТ¤тати, що ¤к ≥ с≥рий, безбарвний малюнок своЇю одноман≥тн≥стю не вражаЇ гл¤дача, так ≥ надто перегорнений малюнок, ≥з згущеними штрихами на вс≥й площин≥ не буде приЇмно д≥¤ти на нього, не можна, отже, надто зачорнювати роботи, ¤кщо цього не вимагаЇ задум.

Ќа початку роботи ол≥вцем не бажано витирати неправильно намальован≥ л≥н≥њ ≥ штрихи, бо малюнок з кожним використанн¤м гумки набираЇ г≥ршого вигл¤ду, а пап≥р стираЇтьс¤ ≥ нов≥ штрихи вже не вигл¤дають так св≥жо ≥ чисто ¤к на папер≥, не протертого гумко.

1	2	3	4

Ќазва: ¬иди та жанри живопису
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-17 (5041 прочитано)