ќбразотворче мистецтво > √ончарство

√ончарство

√ончарство одне з найстар≥ших ремесел людини. «ародилось гончарство ще в камТ¤ному в≥ц≥. ћожна твердити що ще до оволод≥нн¤ людини вогнем вона почала формувати з глини предмети потр≥бн≥ дл¤ вжитку.

ѕ≥д палючим сонцем ц≥ предмети набирали певну м≥цн≥сть ≥ мали певну ц≥нн≥сть. “акими предметами могли бути Їмкост≥ дл¤ пожитк≥в та амулети. ј вже з освоЇнн¤м людиною вогню на велик≥й к≥лькост≥ сто¤нок вчен≥ ви¤вили сл≥ди гончарного посуду та подобу людськоњ ф≥гурки.

Ќа територ≥њ ”крањни сл≥ди гончарства археологи датують 7-6 тис¤чол≥тт¤ до н.е.

“рип≥льська культура V-III тис¤чол≥тт¤ до н.е., що охоплюЇ л≥состепову територ≥ю ”крањни в≥д ƒн≥пра до  арпат дуже багата на гончарн≥ вироби ручноњ роботи без застосуванн¤ гончарного круга. √ончарн≥ вироби трип≥льц≥в були витворами мистецтва.  ерам≥ка тут орнаментована з про¤вом ф≥лософ≥њ спостереженн¤ навколишнього середовища, природних стих≥й (можливо м≥стики). “рип≥льц≥ розмальовували поверхн≥, але ≥ робили рельЇфний рисунок. ѕри розпис≥ вживали б≥лий кол≥р по с≥рому, чорний, червоний та коричневий.

« використанн¤м гончарного круга гончарство стаЇ потаЇмничим промислом, уже накопичуютьс¤ кращ≥ навики ≥ ум≥нн¤, створюютьс¤ родов≥ таЇмниц≥. “вори гончар≥в мають прикладне та художнЇ прим≥ненн¤. ѕосуд в ≥нтерТЇр≥ прим≥щенн¤ та серв≥ровц≥ столу в≥д≥граЇ важливу роль.

”крањнська керам≥ка, незважаючи на довгол≥тнЇ розчленуванн¤ народу р≥зними окупантами, маЇ характерну сп≥льну вс≥м школам нац≥ональну самобутн≥сть. ’арактерну дл¤ центральних областей —лобожанщини, зах≥дних областей та Ѕуковини ≥ «акарпатт¤.

 ерам≥ка  арпатського краю

—амобутн≥сть ≥ своЇр≥дн≥сть керам≥ки  арпатського краю може бути по¤снена сп≥льн≥стю техн≥ки, колориту характерного у в≥дпов≥дност≥ етнограф≥чного розселенн¤ √уцул≥в, Ѕойк≥в, Ћемк≥в та ѕокут¤н.

ќсновн≥ риси гончарного ремесла зародившись в добу камТ¤ного в≥ку з невеликими зм≥нами пройшли через добу бронзи, зал≥за, парового двигуна ≥ см≥ливо входить у в≥к розщепленн¤ атома, збер≥гши свою самобутн≥сть, вм≥ло використовуючи дос¤гненн¤ доби в допом≥жних процесах виробництва, збер≥гаючи своЇр≥дн≥сть.

«овн≥шн≥ми признаками особливост≥ керам≥ки  арпатського краю Ї використанн¤ кольорових глин дл¤ оздобленн¤ вироб≥в. ќриг≥нальн≥сть методу пол¤гала в тому, що розпис робивс¤ шл≥кером певного складу ¤кий за своњм кольором не завжди був таким, ¤ким виходив п≥сл¤ опаленн¤ виробу в гончарному горн≥.

як тверд¤ть сам≥ гончар≥ слово УгончарФ походить в≥д УгорнаФ ≥ Учаруванн¤Ф Ц той що горно чаруЇ.

«ародженн¤, а в≥рн≥ше становленн¤ карпатськоњ керам≥ки, ¤к самобутнього ремесла в≥дноситьс¤ до XV стол≥тт¤ ≥ маЇ ст≥йкий характер дальшого свого розвитку та розширенн¤ сфери вжитку.

XVII стол≥тт¤ гама ангобу розширюЇтьс¤. ј на прот¤з≥ сл≥дуючих ста рок≥в широко використовуЇтьс¤ техн≥ка заливанн¤ рисунку та рожкова техн≥ка. ÷≥ техн≥ки використовуютьс¤ переважною б≥льш≥стю майстр≥в ≥ в наш час.

¬ асортимент гончарних вироб≥в входить теракот Ц вир≥б не покритий поливою. ¬ироби з п≥дполивним розписом та вироби з поноливною розпису. √лазур≥ готують прозор≥ ≥ глух≥ (не прозор≥). —южети розпису, в основному, орнаментальн≥ (рослинний та геометричний), але часто зустр≥чаютьс¤ спец≥ал≥зован≥ композиц≥њ в теплих червоних, коричневих, жовтих та зелених тонах.

Ќа початку ’≤’ стол≥тт¤ на √уцульщин≥ зд≥йснилос¤ перенесенн¤ метод≥в обробки деревини в гончарну справу.

÷е оздобленн¤ виробу по контуру, ¤ке мало свою довгу ≥стор≥ю в обробц≥ рогу, к≥стки, металу ≥ дерева. ÷¤ техн≥ка дуже майстерно в гончарство була вт≥лена кос≥вськими майстрами. ѕро вироби кос≥вських майстр≥в взнали столиц≥ Ївропейських держав. ¬ироби в≥дзначались своЇю довершен≥стю ≥ вишукан≥стю. —екрет виробництва кривс¤ в тому, що св≥жосформований вир≥б покривавс¤ шл≥кером, велась Упоб≥лкаФ, ¤кий п≥сл¤ висиханн¤ ≥ ут≥льного (первинного) випалу надавав виробов≥ б≥лий кол≥р, ¤кий збер≥гавс¤ ≥ п≥сл¤ вторинного випалу (к≥нцевого).

¬ потр≥бних м≥сц¤х шар Упоб≥лкиФ зн≥мавс¤ за допомогою Уписц¤Ф чи Угончарного ножаФ на всю глибину аж до с≥рого шару. “епер необх≥дн≥ м≥сц¤ розписувались УчервеннюФ Ц червоно-коричневим ангобом. ¬исушений вир≥б йшов на ут≥льний випал (температура 580-600 —). ѕ≥сл¤ охолодженн¤ проводилась зачистка рисунка його доведенн¤, глазуруванн¤ прозорою глазурТю ≥ вторинний випал.

¬ друг≥й чверт≥ ’≤’ стол≥тт¤ на основ≥ широкого вживанн¤ контурного та багатокольорового розпису формуютьс¤ нов≥ стил≥стичн≥ принципи оздобленн¤ народноњ керам≥ки √уцульщини. ƒальший розвиток ц≥Їњ техн≥ки прив≥в до по¤ви в друг≥й половин≥ ’≤’ стол≥тт¤ рег≥ональних шк≥л гончарства в≥домих в наш час, ¤к Укос≥вськаФ, УпокутськаФ, УгуцульськаФ. ÷≥ назви в≥днос¤тьс¤ скор≥ше до типу декоруванн¤ вироб≥в, н≥ж до м≥сц¤ њх виготовленн¤.

«а св≥дченн¤м л≥тературних джерел ≥ музейних експонат≥в колискою гуцульськоњ керам≥ки сл≥д вважати село ѕ≥стинь  ос≥вського району, а головним центром промислу м. ос≥в. ¬ склад кос≥вського центру ув≥йшли навколишн≥ села Ц —тарий  ос≥в, —модна, ¬ербовець т.≥н.

ћ≥сто  ути ≥ село —тар≥  ути в≥дом≥ в перш≥й половин≥ ’≤’ стол≥тт¤ своЇю чорнолощеною керам≥ою ≥ вважаютьс¤ одним ≥з стар≥йших ценр≥в гуцульськоњ керам≥ки.

Ќародна керам≥ка карпатського рег≥ону ( ути,  ос≥в) маЇ сп≥льне походженн¤ з керам≥кою  оломийщини.

ƒл¤ вс≥х ентограф≥чних район≥в ”крањни, так ¤к в ц≥лому дл¤ гончарного промислу основними видами Ї: столовий посуд-миски, тар≥лки; посуд дл¤ вар≥нн¤ Ц горщики, ринки; посуд продуктовий Ц катки та велик≥ горщики (¤к Їмкост≥ дл¤ збер≥ганн¤ крупи ≥ т.п.).

“ак≥ вироби виробл¤лись в  утах, на  ос≥вщин≥ ≥ на  оломийщин≥. јле кр≥м них тут виробл¤лись: УкулешникиФ Ц дл¤ кулеш≥, УварильникиФ Ц дл¤ голубц≥в, Увар≥нчиФ Ц дл¤ вар≥нн¤ р≥зних страв, Уводоп≥йчаФ Ц глек дл¤ води, Угладунц≥Ф, УгладушникиФ Ц дл¤ молока, УмакотрикиФ Ц дл¤ терт¤ маку, УмакутриФ Ц дл¤ печен≥, кут≥, вареник≥в та мал≥ УмакутриФ (того ж призначенн¤), р≥зн≥ УбатькиФ, Уд≥жиц≥Ф (¤к Їмкост≥ дл¤ меду, бринзи, маринуванн¤, сол≥нн¤ гриб≥в, зброджжуванн¤ афин (чорниць) та ≥н.).

ѕочинаючи з ’’ стол≥тт¤ в побут гуцул≥в широко вход¤ть предмети чисто декоративного та ритуального призначенн¤ Ц тар≥лки, глеки, УплесканкиФ (по форм≥ грудки сиру), Уколач≥Ф, п≥дсв≥чники, Укаганц≥Ф, УпоставникиФ, Ужаровн≥Ф, Укадильниц≥Ф ≥ ≥н. ќсобливий св≥т ¤вл¤Ї дит¤ча забавка, Уп≥вникиФ, УкурочкиФ, УдудочкиФ, УсвинкиФ, УконикиФ, УзайчикиФ, УхлопчикиФ, УпанкиФ та ≥нше розмањтт¤ в формах та оздобленн¤х.

¬дале природне поЇднанн¤ контурного рисунку ≥ кольорового розпису зображень Ї техн≥чною рисою декоративних р≥шень знаменитоњ гуцульськоњ керам≥ки сучасност≥. “ехн≥ка контурного рисунку дала можлив≥сть народним майстрам прикрасити своњ вироби геометричним та рослинним орнаментом.

як головний жанр на фон≥ геометричного та рослинного орнаменту в гуцульську керам≥ку ув≥йшли ф≥гурн≥ сюжети, сцени, що вид≥лило њњ неповторн≥сть ≥ самобутн≥сть. “ут керам≥ка випередила вс≥ види образотворчого мистецтва.  ерам≥чний живопис розкриваЇ побут, св≥тогл¤д в≥дношенн¤ до навколишнього середовища, влади, сил природи, таких пон¤ть ¤к вол¤, любов, музика, сп≥в мешканц≥в  арпат ≥ њх в≥дношенн¤ до свого оточенн¤.

–ослини, тварини, риби, птахи (реальн≥ та фантастичн≥), сцени землеробства, р≥зн≥ ремесла в≥д старих до найнов≥ших, в≥дпочинок, гул¤нн¤, музика й танц≥, про¤ви любов≥ ≥ ненавист≥, пол≥ц≥¤, арм≥¤, пошта з великою видушкою ≥ фантаз≥Їю передан≥ на днищах мисок, ст≥нках посуду, а особливо на це багат≥ кахл≥.

—южетний кахель карпатського краю дуже знаний в крањнах центральноњ ™вропи, „ех≥њ, —ловак≥њ, ѕольщ≥, –умун≥њ, аж до ‘ранц≥њ.

¬еликий внесок в розширенн¤ кольоровоњ гами народноњ керам≥ки √уцульщини своЇю творч≥стю зробили ѕ.Ѕаранюк та ќ.Ѕахматюк. “ворч≥сть ќ.Ѕахматюка склала ц≥лу епоху в ≥стор≥њ розвитку керам≥ки в  арпатах. ¬≥н почав широко застосовувати в своњх роботах загальний св≥тлий фон, ¤к основу дл¤ контурного розпису. «ображенн¤ ≥ фарби на такому фон≥ ставали особливо ч≥тк≥ ≥ виразн≥. “емперамент ≥ гостре око талановитого майстра творили ≥ндив≥дол≥зован≥ багатоф≥гурн≥ композиц≥њ на кахел≥. Ќайб≥льша к≥льк≥сть њх присв¤чена сценам побуту, житт¤, прац≥, забавам люду р≥дного краю.

¬елике пожвавленн¤ в розвитку гончарства в≥дзначаЇтьс¤ в друг≥й половин≥ ’≤’ стол≥тт¤ на Ѕойк≥вщин≥. Ќа ƒрогобиччин≥, —тар≥й —ол≥, —амбор≥ ≥ в р¤д≥ других гончарних центрах по¤вл¤Їтьс¤ велика к≥льк≥сть ориг≥нальноњ посуди: УбритванкиФ Ц миски (ринки) дл¤ топленн¤ сала, п≥джарюванн¤ ≥ туш≥нн¤ мТ¤са, Укуришл≥Ф та УкоршеликиФ Ц дл¤ збер≥ганн¤ ≥ подаванн¤ напитк≥в, УлоханкиФ Ц дл¤ кислого молока, УблизнюкиФ Ц зпарен≥, зтроЇн≥ одинаков≥, або р≥зновелик≥ горщики дл¤ винесенн¤ в об≥д≥в косарам, чи ≥ншим роб≥тниками в поле чи на город та багато ≥ншоњ р≥зноњ посуди.

¬они оздоблювались не складним геометричним орнаментом коричневого посуду, св≥тло-зеленого та б≥лого кольору ≥ покривались повн≥стю або частково червоно-коричневою ≥ жарко-зеленою поливами. ѕоширеним способом декоруванн¤ гончарних вироб≥в було нанесенн¤ крапок ≥ л≥н≥й по вс≥й поверхн≥ виробу без орган≥зац≥њ њх в ¤к≥й-небудь орнамент. ¬≥домим майстром розпису в к≥нц≥ ’≤’ стол≥тт¤ був ≤.ћартинкевич ≥з ƒрогобича. јналог≥чним способом розписувались ≥ дит¤ч≥ забавки Ц свистуни, тарахковки Ц УхихликиФ. ¬иробництво забавок в —тар≥й —ол≥ велось до к≥нц¤ ’≤’ стол≥тт¤.

Ќа «ах≥дному ѕрикарпатт≥, Ћемк≥вщин≥ гончарний промисел був зосереджений в селах ѕераж. ѕорохник, ярослав, ”горц≥, ћил¤нки. ћистечко, ћежибриди та ≥н.

 ерам≥ка цих центр≥в розписувалась б≥лим рослинним, л≥н≥йками, зубчатим або сп≥ральним орнаментом ≥ покривалась коричневою поливою.

1	2

Ќазва: √ончарство
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-17 (2328 прочитано)