Ѕ≥олог≥¤ > ≤мунна система

≤мунна система

‘ункц≥¤ ≥мунноњ системи пол¤гаЇ у розп≥знаванн≥ генетично чужор≥дних антиген≥в та специф≥чному реагуванн≥ на них. ќсновна њњ мета нейтрал≥зац≥¤ та руйнуванн¤ тих антиген≥в, ¤к≥ стимулюють ≥мунну в≥дпов≥дь.

‘ормуванн¤ ≥мунних реакц≥й. ™ форми специф≥чних ≥мунних реакц≥й (в≥дпов≥дей):

1.¬иробленн¤ антит≥л

2.≤мунолог≥чна памТ¤ть

3.≤мунолог≥чна толерантн≥сть (виб≥ркова в≥дсутн≥сть в≥дпов≥д≥ на даний антиген при повторн≥й зустр≥ч≥).

4.¬иникненн¤ алерг≥њ Ц п≥двищеноњ чутливост≥ до специф≥чного антигену.

¬иробленн¤ антит≥л Ц б≥лк≥в, котр≥ належать до того чи ≥ншого класу ≥муноглобул≥н≥в, синтез ¤ких стимулюЇтьс¤ п≥сл¤ надходженн¤ антигену. јнтит≥ла взаЇмод≥ють з даним антигеном. јле ≥мунн≥ реакц≥њ нер≥дко в ход≥ њх реал≥зац≥њ пошкоджують та руйнують власн≥ кл≥тини та некл≥тинн≥ структури орган≥зму. “акий тип ≥мунних реакц≥й д≥став назву алерг≥њ.

јлерг≥¤ Ї передумовою виникненн¤ патолог≥чного ≥мунолог≥чного процесу. јлергени Ц речовини, ¤к≥ спричин¤ють алерг≥чн≥ реакц≥њ. ™ зовн≥шн≥ алергени (екзоалергени): харчов≥ продукти, х≥м≥чн≥ речовини, л≥карськ≥ препарати, запахи). ¬нутр≥шн≥ алергени (ендоалергени) Ц це власн≥ тканини орган≥зму переважно з видозм≥неними властивост¤ми, що виникають внасл≥док утворенн¤ токсичних речовин при патолог≥чних процесах (оп≥ки чи обмороженн¤, д≥¤ отруйних речовин, укуси бдж≥л, ≥он≥зуюча рад≥ац≥¤).

ѕро¤ви алерг≥њ: кропивниц¤, набр¤ки, почервон≥нн¤, м≥сцеве чи загальне п≥двищенн¤ t, сверб≥нн¤ , б≥ль, звуженн¤ дихальних шл¤х≥в (астма), алерг≥чн≥ екземи, кашель.

јлерг≥¤ визначаЇтьс¤ спадковою схильн≥стю орган≥зму, порушенн¤м обм≥ну речовин, д≥¤льн≥стю з.в.с., розвитком невроз≥в, недостатн≥стю харчуванн¤.

—пособи запоб≥ганн¤ алерг≥њ: загартуванн¤, ф≥зична культура, здоровий спос≥б житт¤, в≥дсутн≥сть шк≥дливих еколог≥чних вплив≥в, уникненн¤ контакту з алергенами.

≤мунолог≥чна памТ¤ть Ц це здатн≥сть орган≥зму реагувати прискорено та посилено на повторно введений антиген. «бер≥гають ≥мунолог≥чну памТ¤ть “-л≥мфоцити, тривал≥сть житт¤ ¤ких набагато б≥льша н≥ж ¬-л≥мфоцит≥в. Ќа¤вн≥сть ≥мунноњ памТ¤т≥ по¤снюЇтьс¤ зб≥льшеним вм≥стом ¬-л≥мфоцит≥в, ¤к≥ несуть в≥дпов≥дн≥ рецептори (“-памТ¤т≥ живуть дес¤тки рок≥в).

ћожлив≥ причини пригн≥ченн¤ ≥мунноњ системи.

≤мунна система представлена центральними ≥ периферичними органами. ƒо центральноњ належать: червоний к≥стковий мозок, тимус. ƒо периферичноњ: л≥мфатичн≥ вузли, селез≥нка, мигдалики, апендикс.

ѕричиною пригн≥ченн¤ ≥мунноњ системи Ї виникненн¤ ≥мунолог≥чноњ недостатност≥ Ц це вроджений або набутий дефект ≥мунноњ системи, ¤кий про¤вл¤Їтьс¤ неспроможн≥стю орган≥зму зд≥йснювати реакц≥њ гуморального або кл≥тинного ≥мун≥тету.

Ќедостатн≥сть може бути первинною чи вторинною.

а) первинна Ц внасл≥док вроджених дефект≥в ≥мунноњ системи (генн≥, хромосомн≥ мутац≥њ, внутр≥шньоутробн≥ ≥нфекц≥њ).

б) вторинна Ц набута недостатн≥сть. ѕричинами можуть бути: випром≥нюванн¤, х≥м≥чн≥ речовини, в≥руси, стар≥нн¤, ≥нтоксикац≥¤ (оп≥ки, зло¤к≥сн≥ пухлини, урем≥¤), неповноц≥нне харчуванн¤, част≥ переохолодженн¤ чи перегр≥ванн¤, надм≥рне перебуванн¤ на сонц≥.

—Ќ≤ƒ Ц вперше синдром був описаний у 1981 роц≥ американським досл≥дником. ” 1983 р. вперше вид≥лено збудника.

¬≤Ћ Ц в≥рус ≥мунодеф≥циту людини. Ўл¤хи передач≥ ¬≤Ћ Ц в≥д матер≥ до дитини, через кров, при використанн≥ заражених медичних ≥нструмент≥в, статевий.

¬≥рус —Ќ≤ƒу вражаЇ “-л≥мфоцити.

—импатичний Ц збуджуЇ роботу серц¤, прискорюЇ скороченн¤ серц¤.

ѕор¤д з нервовою системою на роботу серц¤ впливають речовини, що перенос¤тьс¤ кровТю.

√ормони наднирникових залоз: адренал≥н ≥ норадренал≥н та ≥они —а Ц посилюють ≥ прискорюють скороченн¤ серц¤ (тироксиин).

јцетилхол≥н та ≥они   Ц зменшують частоту ≥ силу скорочень серц¤.

 р≥м того, п≥двищенн¤ р≥вн¤ —ќ2 у кров≥ чи зниженн¤ концентрац≥њ ќ2 призводить до част≥шанн¤ серцевого ритму.

ƒ≥¤ гуморальних фактор≥в знаходитьс¤ в т≥сному звТ¤зку з нервовою регул¤ц≥Їю.

Ќеодм≥нно на роботу серц¤ впливаЇ кора головного мозку, тобто умовн≥ рефлекси (при хвилюванн≥).

¬елике ≥ мале коло кровооб≥гу.

¬перше кола кровооб≥гу були описан≥ англ≥йським л≥карем √арвей у 1628 р. ” людини Ї 2 кола кровооб≥гу.

¬елике коло починаЇтьс¤ аортою (найб≥льша артер≥¤) в≥д порожнини л≥вого шлуночка. јорта утворюЇ поблизу серц¤ дугу ≥ йде вниз у грудну, а пот≥м у черевну порожнину. ¬≥д дуги аорти в≥дход¤ть три велик≥ артер≥њ:

1.ѕлечоголовий стовбур (права сонна артер≥¤, права п≥дключична артер≥¤).

2.Ћ≥ва сонна артер≥¤

3.Ћ≥ва п≥дключична артер≥¤.

÷≥ судини несуть кров до голови, шињ ≥ верхн≥х к≥нц≥вок. ” грудн≥й ≥ черевн≥й порожнинах в≥д аорти в≥дход¤ть др≥бн≥ш≥ артер≥њ до мТ¤з≥в ≥ шк≥ри тулуба, до внутр≥шн≥х орган≥в. Ќа р≥вн≥ 4 поперекового хребц¤ аорта розпадаЇтьс¤ на дв≥ велик≥ артер≥њ: праву ≥ л≥ву загальн≥ клубов≥, що йдуть до нижн≥х к≥нц≥вок. ” кожному орган≥ артер≥њ под≥л¤ютьс¤ на артер≥оли, ¤к≥ переход¤ть у густу кап≥л¤рну с≥тку. ѕроход¤чи по кап≥л¤рах артер≥альна кров омиваЇ вс≥ тканини. ¬≥ддаЇ њм кисень ≥ перетворюЇтьс¤ на венозну. “ут же кров в≥ддаЇ поживн≥ речовини ≥ насичуЇтьс¤ —ќ2 ≥ продуктами розпаду. « кап≥л¤р≥в кров збираЇтьс¤ у венули. ѕот≥м у 2 велик≥ вени. ¬ени голови, шињ, верхн≥х к≥нц≥вок утворюють верхню порожнисту вену, а вени ус≥х ≥нших частин т≥ла впадають у нижню порожнисту вену. ќбидв≥ порожнист≥ вени впадають у праве передсерд¤.

ћале коло кровооб≥гу починаЇтьс¤ в правому шлуночку, куди венозна кров надходить з правого передсерд¤. « правого шлуночка венозна кров, через легеневий стовбур, ¤кий д≥литьс¤ на праву ≥ л≥ву легенев≥ артер≥њ, потрапл¤Ї в леген≥. Ћегенев≥ артер≥њ д≥л¤тьс¤ на артер≥оли ≥ переход¤ть у кап≥л¤ри.  ап≥л¤ри густо обпл≥тають легенев≥ пухирц≥, куди надходить атмосферне пов≥тр¤. ” кап≥л¤рах леген≥в венозна кров перетворюЇтьс¤ на артер≥альну. ¬≥д кап≥л¤р≥в починаютьс¤ венули, ¤к≥ зливаютьс¤ ≥ утворюють 4 легенев≥ вени, що впадають у л≥ве передсерд¤ ≥ зв≥дти у л≥вий передсердь триваЇ 0,1 сек, пот≥м вони переход¤ть у стад≥ю розслабленн¤, скороченн¤ шлуночка 0,3 сек, п≥сл¤ чого вони розслаблюютьс¤. «агальна фаза розслабленн¤ триваЇ 0,4 сек. “аким чином, один цикл роботи серц¤ займаЇ б≥л¤ 0,8 сек, що в≥дпов≥даЇ 75 скороченн¤м серц¤ за хвилину. ѕер≥од в≥дпочинку 0,4 сек достатн≥й дл¤ того, щоб серце повн≥стю в≥дновило свою працездатн≥сть (цим ≥ по¤снюЇтьс¤ здатн≥сть серцевого мТ¤за працювати не втомлюючись прот¤гом всього житт¤).

ѕри зб≥льшенн≥ частоти серцевих скорочень тривал≥сть серцевого циклу скорочуЇтьс¤ за рахунок пер≥оду в≥дпочинку. ” спокоњ к≥льк≥сть серцевих скорочень коливаЇтьс¤ в≥д 60-80 за хв.

” раз≥ захворювань, що супроводжуютьс¤ п≥двищенн¤м температури т≥ла, серцебитт¤ скорочуЇтьс¤ (тах≥кард≥¤). ѕри де¤ких захворюванн¤х серце починаЇ скорочуватис¤ р≥дше (брадикард≥¤). ≤нод≥ спостер≥гаЇтьс¤ порушенн¤ правильного чергуванн¤ серцевих скорочень (аритм≥¤). ” новонароджених ч.с.с. Ц 140 за хв., у старих людей вона 95 за хв.

«а одне скороченн¤ викидаЇтьс¤ 70 мл. кров≥ (за 1 хв це становить хвилинний обТЇм кров≥, що дор≥внюЇ 5 л). –оботу, що виконуЇ при цьому серце, можна визначити, перемноживши обТЇм кров≥, ¤кий виштовхуЇ серце на тиск, п≥д ¤ким кров викидаЇтьс¤ в артер≥альн≥ судини.

–обота серц¤ супроводжуЇтьс¤ р≥зними про¤вами, наприклад тонами серц¤. ¬они утворюютьс¤: перший Ц при скороченн≥ шлуночк≥в, другий Ц при закритт≥ клапан≥в аорти ≥ легеневого стовбура п≥д час розслабленн¤; трет≥й та четвертий тони дуже слабк≥ не завжди спостер≥гаютьс¤. ѕри робот≥ серцевого мТ¤за утворюютьс¤ електричн≥ струми. ѓх можна записати у вигл¤д≥ кривоњ або так званоњ електрокард≥ограми. ÷ей метод досл≥дженн¤ маЇ значенн¤ дл¤ визначенн¤ правильноњ роботи серц¤ ≥ встановленн¤ д≥агнозу.

—ерцевий мТ¤з маЇ так≥ ф≥з≥олог≥чн≥ властивост≥: збудлив≥сть, пров≥дн≥сть, скоротлив≥сть, автоматизм. ÷ей мТ¤з складаЇтьс¤ з поперечносмугастих волокон, але на в≥дм≥ну в≥д скелетних мТ¤з≥в, його волокна сполучаютьс¤ м≥ж собою контактами Ц нексусами, - ≥ тому збудженн¤ з будь-¤коњ частини серц¤ може поширюватись на вс≥ мТ¤зов≥ волокна м≥окарда. —ерцевий мТ¤з маЇ здатн≥сть сприймат*-.и зм≥ни зовн≥шнього середовища ≥ в≥дпов≥дати збудженн¤м.

” норм≥ мТ¤з збуджуЇтьс¤ п≥д впливом ≥мпульс≥в спец≥ал≥зованих кл≥тин серц¤, тобто без втручанн¤ нервовоњ чи ендокринноњ систем (самов≥льно). ÷¤ здатн≥сть серцевого мТ¤за Ц автоматизм. –ос≥йський ф≥з≥олог Ц  ул¤бко оживив серце дитини, ¤ка померла в≥д запаленн¤ леген≥в, через 20 годин п≥сл¤ його смерт≥, пропустивши через судини серц¤ сольовий розчин (1902), дов≥в можлив≥сть п≥дтриманн¤ життЇд≥¤льност≥ ≥зольованого серц¤.

—купченн¤ спец≥альних кл≥тин виникаЇ пер≥одичне збудженн¤ називаЇтьс¤ серцевими центрами автомат≥њ: один Ц в ст≥нц≥ правого передсерд¤, другий на меж≥ м≥ж передсерд¤ми та шлуночками. ÷ентри автомат≥њ виробл¤ють електричн≥ ≥мпульси з першого м≥с¤ц¤ ембр≥онального житт¤ людини, ¤к≥ по серцевому мТ¤зу проход¤ть до ≥нших д≥л¤нок Ц це пров≥дн≥сть. «авд¤ки нормальному функц≥онуванню пров≥дноњ системи обидва передсерд¤ або шлуночки серц¤ водночас охоплюютьс¤ збудженн¤м ≥ тому водночас скорочуютьс¤, викидаючи кров.

јвтомат≥¤ серц¤ даЇ змогу п≥дтримувати життЇд≥¤льн≥сть орган≥зму нав≥ть при порушенн≥ д≥¤льност≥ нервовоњ системи.

¬ норм≥ автоматизм роботи серц¤ п≥д впливом нервогуморальноњ регул¤ц≥њ узгоджуЇтьс¤ з потребами орган≥зму.

Ќервово-гуморальна регул¤ц≥¤ роботи серц¤.

1	2

Ќазва: ≤мунна система
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-01-07 (1952 прочитано)