ќбразотворче мистецтво >  р≥сло з елементами гуцульськоњ народноњ р≥зьби

ƒобираючи деревину дл¤ художн≥х вироб≥в, рем≥сники з найдавн≥ших час≥в строго враховували не т≥льки ф≥зичн≥ (тверд≥сть, розколюван≥сть, гнучк≥сть), декоративн≥ (кол≥р, текстура, фактура) ¤кост≥, а й смаков≥ властивост≥ (дух) деревини. ƒух маЇ кожна порода. јроматичними Ї переважно еф≥рн≥ масла, смоли ≥ дубильн≥ речовини -тан≥ди. ќсобливо сильно пахне св≥жо зрубана деревина. « часом, при висиханн≥ њњ запах послаблюЇтьс¤, а при нагр≥ванн≥ знову посилюЇтьс¤.

ƒеревина звукопров≥дна. “ому њњ використовують дл¤ виготовленн¤ дерев'¤них, струнних ≥ смичкових ≥нструмент≥в. ƒо резонансноњ деревини належить бук ≥ ¤лина. Ѕук, придатний дл¤ музичних ≥нструмент≥в, повинен рости на кам'¤нистих г≥рських грунтах, на висот≥ понад 800 м над р≥внем мор¤, в≥ком б≥льше 130 рок≥в.

Ќа¤вн≥сть р≥зноман≥тних ф≥зичних , декоративних, смакових та ≥нших ¤костей деревини даЇ змогу под≥лити породи на так≥, що найб≥льш придатн≥ дл¤ 1) бондарства (верба, сосна, ¤лина, липа, дуб та ≥н.); 2) токарства (осика, в≥льха, топол¤, береза, груша та ≥н.); 3) стол¤рства (сосна, ¤лина, тис, дуб, гор≥х, шовковиц¤ та ≥н.); 4) р≥зьб¤рства (липа, осика, ¤в≥р, в≥льха, клен, груша, ¤блун¤ та ≥н.). Ќародн≥ майстри використовували також деревину сливи, кедра, тиса, користувалис¤ й привозною сировиною - кипарис, червоне дерево (махагонь), лимонне дерево, пал≥сандр тощо. « нењ виготовл¤ли невелик≥ коробочки, порох≥вниц≥, табакерки, пенали, хрестики, ≥конки ≥ под.

« другоњ половини ’≤’ ст. гуцульськ≥ майстри ≥нкрустували вироби р≥зноман≥тними кольоровими матер≥алами, а саме: фарбованим деревом, "вареним" у природних барвниках (виварах цибулинн¤, лушпинн¤ волоського гор≥ха, настоњ з дикоњ ¤блун≥, польового хвоща та ≥н.), а також х≥м≥чних ан≥л≥нових фарбах. Ћегко доступним був баран¤чий р≥г, перламутр. Ќа ¤рмарках можна було купити м≥дний ≥ латунний др≥т, бл¤ху, б≥сер - порцел¤новий (б≥лий, син≥й, червоний) та скл¤ний, тьм¤н≥ших кольор≥в. ”с≥ ц≥ матер≥али давали змогу вир≥шувати р≥зноман≥тн≥ композиц≥йн≥ завданн¤ кол≥рного ≥ фактурного характуру.

“ехн≥ки. ” художн≥й обробц≥ дерева одн≥ техн≥чн≥ прийоми ≥ засоби виразност≥ створюють ц≥л≥сну функц≥ональну форму предмет≥в, ≥нш≥ мають лише декоративне спр¤муванн¤ ≥ завершують художнЇ оформленн¤ вироб≥в. ƒо формотворчих техн≥к належать вир≥зуванн¤, видобуванн¤, виточуванн¤, бондарн≥ та стол¤рн≥ прийоми.

¬идовбуванн¤ - одна з найдавн≥ших техн≥к - пол¤гаЇ у поступовому вибиранн≥ деревини з масиву виробу, внасл≥док чого утворюЇтьс¤ заглибина, порожнина або отв≥р. «а допомогою сокири, долота ≥ видовбача майстри виготовл¤ють передус≥м побутов≥ предмети - човни-довбанки, ночви, ступи, черпаки, с≥льнички тощо. ¬они вир≥зн¤ютьс¤ значною товщиною ст≥нок, м≥цн≥стю, округлою ≥ масивною формою, внутр≥шн≥м заглибленн¤м овальноњ та кривол≥н≥йноњ конф≥гурац≥й.

¬ир≥зуванн¤ (витесуванн¤, вистригуванн¤) - р≥зноман≥тн≥ техн≥чн≥ прийоми, за допомогою ¤ких майстри вручну моделюють з дерева форму побутових предмет≥в та декоративних вироб≥в. Ќеобх≥дн≥ ≥нструменти: сокира, тесак, н≥ж, струг, р≥зц≥ та ≥н. ÷ими прийомами користуютьс¤ не т≥льки тесл≥, а й стол¤р≥, бондар≥, робл¤чи заготовки. ¬ир≥зуванн¤ ≥нколи поЇднуЇтьс¤ з видовбуванн¤м ≥ переходить в об'Їмне р≥зьбленн¤, часом сполучаЇтьс¤ з проф≥люванн¤м.

¬иточуванн¤ - техн≥ка обробки дерева ≥ самост≥йна галузь народного художнього промислу (токарство). ” процес≥ обертанн¤ дерев'¤ну заготовку на токарному верстат≥ обробл¤ють пласкими ≥ п≥вкруглими долотами, ф≥гурними р≥зц¤ми, гачками тощо. ¬ ≥стор≥њ токарства в≥дом≥ так≥ конструкц≥њ верстат≥в: лучковий з почерговим рухом, ручний з поперечно-обертовим рухом, ножний обертовий, ножний обертовий з маховиком, механ≥чний з к≥нним приводом, вод¤ним, паровим, електричним двигунами. ѕоширенн¤ токарного виробництва в минулому було пов'¤зане насамперед ≥з виготовленн¤м дерев'¤ного точеного посуду.

—учасн≥ народн≥ майстри й профес≥йн≥ художники широко використовують техн≥ку виточуванн¤ не лише дл¤ виробництва р≥зноман≥тного посуду, а й при виготовленн≥ ж≥ночих прикрас, дит¤чих ≥грашок тощо. ÷¤ своЇр≥дна техн≥ка даЇ змогу створювати неск≥нченну к≥льк≥сть пластичних художн≥х форм.

ѕоштовхом до ц≥Їњ роботи, мене надихнули експозиц≥њ  оломийського музею "√уцульщина".

ћен≥ дуже сподобалис¤ роботи народних майстр≥в нашого рег≥ону, а особливо ще мебель, ¤ка прикрашала ≥нтер'Їр хат.

—подобалась р≥зьба, точен≥ елементи, вишукан≥сть форм ≥ об'Їм≥в, текстура ≥ художнЇ р≥шенн¤.

¬они враховують породу дерева, поЇднують р≥зн≥ р≥зьби ≥нкрустац≥њ, ≥нтерц≥њ м≥ж собою.

≤ тому ¤ вир≥шив зробити на дипломну роботу кр≥сло.

—початку еск≥зи були пов'¤зан≥ з р≥зними стил¤ми з бароко, готикою, роккоко. јле нак≥нц≥ ¤ зупинивс¤ на "модерн≥".

≤ пов'¤зав його з елементами гуцульсьогоњ р≥зьби ≥ ажурноњ р≥зьби, також з точеними речами.

ƒл¤ роботи ¤ використав матер≥ал: дерево ≥ дуб. “ому що в≥н м≥цний, не боњтьс¤ вологи ≥ маЇ прекрасну текстуру.

≤нструменти дл¤ р≥зьби - це р≥зц≥, фучок, мечековидний ≥ кос¤к. ¬иконав так≥ елементи, ¤к розетка, копанички, зубц≥. ј дл¤ ажурноњ р≥зьби використовував електролобзик ≥ ручну електрофрезу.

ƒл¤ точених речей використав токарний станок —“ƒ - 20 м.

“акож використовував клей ѕ¬ј дл¤ склеюванн¤ шип≥в, Ћј  св≥тлий стол¤рний.

≤ в к≥нцевому результат≥ в мене вийшло кр≥сло в стил≥ "модерн" з елементами гуцульськоњ ≥ ажурноњ р≥зьби.

—писок використаноњ л≥тератури

1. "ƒекоративне прикладне мистецтво". —.ј.јнтонович, –.¬.«ахарчук-„угай, ћ.™.—танкевич. - Ћьв≥в, 1992.

2. "’удожнЇ випалюванн¤". ё.—околов. - ћосква, 1987.

3. "–≥зьба по дереву та випилюванн¤ лобзиком". ≤.ј.—лавко, ћ.ќ.«ахаров. -  ињв, 1958.

1	2

Ќазва:  р≥сло з елементами гуцульськоњ народноњ р≥зьби
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-17 (466 прочитано)