Образотворче мистецтво > Мистецтво розпису в Україні

Мистецтво розпису в Україні

ЗМІСТ

Вступ ............................................................................

І. Основна частина

1.1. Історія розпису ..............................................

1.2. Людина і середовище ...................................

1.3. Монументальний живопис в Україні .........

ІІ. Практична частина

2.1. Робота над розписом ...................................

2.2. Композиційне рішення ...............................

2.3. Підготовка поверхні ....................................

2.4. Робота фарбами.

Кольорові співвідношення...........................

Висновок ....................................................................

Мірою того, як високо піднявся український народ у своєму культурному розвитку, які добув собі права до повного самостійного національного життя та творчої співпраці в гурті культурних народів світу, є його мова і література. Вони є першим мірилом культури народу. Коли вживаємо слова "мова і література", то розуміємо під ним не тільки збір усіх писемних пам'яток нашого народу, в яких він виявив свої духовні змагання, пориви до висот, свої радощі, смутки, терпіння, надії, почування, своє прагнення до краси, але також усі неписані вислови його уяви, почування і думки, що їх розсипав у казках, переказах, піснях, приповідках наш народ, зберіг у пам'яті та передав живим словом із покоління в покоління.

Мова - це своєрідний і невід'ємний символ буття народу, нації, її культури і утвердження серед культур інших народів. Література нації складається із двох окремих галузей творчості: письменства і усної народної творчості. Обидві вони розвиваються поруч себе рівнобічно. Стежки їхнього розвитку часом наближаються, часом сходяться, сплітаються, то знову розходяться - в міру того як сходяться чи розбігаються життєві змагання верхів громадянства та його найширших кіл.

Краса мови може проявлятися в різних видах та відтінках. Її красу і велич ми відчуваємо в музиці, народній творчості, образотворчому мистецтві. Саме образотворче мистецтво багатогранно і неодноразово відтворювало значення величі мови, показуючи одухотвореність поета чи письменника, сільського трударя, генетичну минувшину кобзаря чи запорізького козака.

Працюючи над ескізами розпису кабінету української мови, вважав за потрібне розмістити в центрі композицї книгу життя, книгу усіх книг Біблію. Свята книга християн стала і основним наріжним каменем у розвитку мови нашого народу. На розгорнутих сторінках Святої книги закомпоновано вислів "Спочатку було слово! Слово було Бог". Над книгою у верхній частині розпису дерево життя, як символ вічності, незнищенності людського роду. Дерево життя своїм корінням, своїми життєдайними соками живить покоління нації, дає ріст новим пагонам, які піднімаються до ще вищих висот загальнокультурного розвитку. З лівої сторони настінного розпису зображено фрагменти прадавніх печерних розписів, якими наші предки хотіли передавати наступним поколінням мовою графічних символів сцени полювання та тварин.

Тут також закомпоновано атрибутику і символіку давніх цивілізацій єгипетської, вавілонської, давньогрецької культур.

Що може бути більш важливим і потрібним, ніж професія вчителя, який покликаний розкрити здібності і обдарування кожної дитини, нести радість пізнання навколишнього світу, формувати перші вміння і прагнення робити маленькі відкриття, виховувати в наймолодших громадян любов до найдорожчого - України, рідної землі, свого роду.

Кожен вчитель повинен пам'ятати, що він є сівач доброго, розумного, вічного. Сучасна школа не може обійтися без учителя-художника, який би творчо ставився до навчально-виховної роботи. Який допоміг би учням прилучитися до живодайних народних джерел, відкрити молодим людям красу у звичному й буденному, виховати в них естетичне ставлення до навколишньої дійсності.

Скільки б років не працював учитель, труднощі в його роботі не зникають, лише змінюється їх характер. Адже педагогічна професія має безліч граней і ситуацій, які важко, а то й неможливо передбачити. Тому природньо, що нам випускникам у перші дні вчительського життя треба зберегти оптимістичний настрій і тоді не страшно буде лишатися віч-на-віч з класом.

Але треба пам'ятати: чим організованіший сам учитель, тим організованіші його вихованці.

Адже навчання - це особливий вид праці, яка привчає дітей до порядку, зосередженості.

Нам слід намагатися перетворити клас у справжню творчу майстерню.

Важливою умовою успішного навчання на уроках образотворчого мистецтва є достатня різноманітність наочності для фронтального та індивідуального використання. Попереду у нас тисячі різних уроків. Якими б вони не були: менш чи більш змістовними, цікавими чи не дуже, найважливіше, щоб не було таких, які б не давали дитині знань та умінь, не збудили її думку та уяву. А тому вчителю необхідно слід виділити головну мету уроку.

Нам, вчителям, треба бути гуманними, терплячими до дітей, поважати їхню гідність. Уроки проводити так, щоб дитина тягнулася до нас, як соняшник до сонця, щоб не перервати цей ланцюжок довір, утверджувати у своїх стосунках з учнями людську гідність кожної дитини, незалежно від того, подобається вона нам чи ні, а головне - не опустити той момент, коли дитина особливо потребує нашої допомоги, підтримки.

Нам, молодим вчителям, треба вчитися говорити з дітьми вдумливо, тактовно, щоб зміст і форма наших висловлювань по-справжньому впливали на дитяче світорозуміння. Вчитель має максимально настроювати себе на чутливі струни дитячих душ.

Важливими рисами професійного обличчя вчителя мають бути ідейна і моральна чистота, вимоглива доброта, душевна щедрість, велика любов до дітей.

Програма молодої нашої держави у галузі мистецтва, і передусім план монументальної пропаганди, довели, що мистецтво може бути певним чином організованим і керованим.

План монументальної пропаганди став великим стимулом для розвитку ініціативи художників і архітекторів на багато років наперед.

Практика нашого художнього життя доводить, що для нас місто - це, передусім, місто для людей. Міське середовище завжди постає перед нами в єдності духовних і матеріальних функцій. Тому і завдання монументального мистецтва ми розглядаємо в діалектичній єдності двох начал: ідейного, морального виховання людини і перетворення середовища її життєдіяльності.

Сучасний період у розвитку архітектури характеризується масовим будівництвом міст і селищ. Нові можливості відкрилися перед архітекторами та художниками.

Відпрацьовані у процесі діяльності багатьох поколінь народних майстрів певні форми, технологічні прийоми з роками досягли досконалості, ставали зразком для наслідування, основою розвитку майбутніх форм, пропорцій.

Також вироблялися стандарти - досконаліші і обов'язкові елементи, форми, що ставали мірилом художньої довершеності, відповідали технічним, науковим, естетичним вимогам свого часу.

Популярною формою декоративного оформлення сучасних інтер'єрів стала композиційна схема плахтового орнаменту, де також бачимо вміле використання стандартних елементів з урахуванням традицій народного мистецтва.

І не дивно, що наші монументалісти прагнуть випробувати все найкраще, найпрогресивніше, нові прийоми, матеріали, техніки.

Скарбниця світової культури, взаємовпливи сучасних культур різних народів - усе це діє на розвиток і окремих видів мистецтва і особливостей художників.

Поширилось захоплення старовинною технікою плетіння з конопель - "макраме". Таким чином народилося монументально-декоративне панно, плетене з конопель, в інтер'єрі київського кафе "Хрещатик" (автор Д.Захарченко ).

Архітектурно-художня практика свідчить про те, що монументально-декоративний живопис стає все більш змістовним.

Науково-технічна революція відкриває перед художником монументально-декоративного мистецтва захоплюючі перспективи експерименту.

Сміливим експериментом (із застосуванням автогенних апаратів) стала робота А.Рибачук і В.Мельниченка по створенню меморіальної композиції у Києві.

Мистецтво активно впливає на всі сфери життя суспільства, виховує нову людину, стимулює в ній творче начало, творче ставлення до своєї справи як до справи загальнонародної, загальнодержавної.

У мистецтві реалізму образ людини - це образ нашого сучасника, особистості діяльної, активної, здатної на подвиг, носія гуманістичного ідеалу, творця нових форм життя впевненого у своїй долі і долі України.

Можна беззаперечно стверджувати, що інтерес до особи сучасника, виявлення характерних рис його інтелекту, фізичних, моральних, духовних якостей знаходяться в центрі уваги наших майстрів образотворчого мистецтва.

Свідченням цього є значні твори живопису, графіки, скульптури, монументально-декоративного мистецтва, що експонувалися на головних художніх виставках. Такі роботи несуть світу правду про життя нашої країни.

Художня практика українського образотворчого мистецтва обумовлена тим, що сама дійсність породжує людину.

Живопис, декоративне мистецтво наповнюють навколишній світ високим змістом.

Монументальне мистецтво покликано приймати участь у формуванні навколишнього середовища.

Мистецтво в шкільних і позашкільних закладах стає для дітей джерелом пізнання життя, знайомить їх з оточуючою дійсністю, стимулює і формує їх інтереси, сприяє самовизначенню особистості.

Воно покликане відкривати прекрасне в житті, пробуджувати відчуття краси, викликати яскраві естетичні переживання.

1	2	3

Назва: Мистецтво розпису в Україні
Дата публікації: 2005-03-17 (1159 прочитано)