ќбразотворче мистецтво > “енденц≥њ розвитку мистецтва

“енденц≥њ розвитку мистецтва

ћистецтво революц≥йноњ доби Ч ¤скрава стор≥нка св≥≠товоњ художньоњ культури Ч зросло на ≥де¤х ѕросв≥т≠ництва. Ќезважаючи на певн≥ теоретичн≥ розб≥жност≥, основою художнього Їднанн¤ були в≥ра у загальнолюдсь≠ке братерство, активна громад¤нська позиц≥¤. ÷е знай≠шло ¤скравий ви¤в у публ≥цистиц≥, значенн¤ ¤коњ диво≠вижно зросло разом з≥ зб≥льшенн¤м газетно-журнальноњ продукц≥њ. –озвиток нац≥ональних мов, що остаточно ви≠т≥снив латину ¤к нос≥¤ ≥нформац≥њ, спри¤в поширенню попул¤рноњ пропагандистськоњ л≥тератури, нап≥влегаль≠них та нелегальних видань. «азнала зм≥н ≥ художн¤ л≥те≠ратура Ч в н≥й з'¤вились авторськ≥ в≥дступи, соц≥ально-пол≥тичн≥ узагальненн¤, документально точн≥ характери. ѕопул¤рним став жанр есењстики, здатний миттЇво реа≠гувати на сусп≥льн≥ под≥њ, розвинулас¤ памфлетна л≥тера≠тура. ” живопис≥ ц¤ л≥н≥¤ п≥дхоплювалас¤ пол≥тичною карикатурою та злободенним лубком.

√острота пол≥тичноњ боротьби викликала ≥нтерес до ораторства й по¤ву неперевершених його майстр≥в Ч –обесп'Їра, ћ≥рабо, ƒантона, —ен-∆юста, Ѕарера. ” пе≠р≥од ¤кобинськоњ диктатури на площах просто неба роз≥г≠рувалис¤ масов≥ пол≥тично-аг≥тац≥йн≥ вистави. јплодуючи героњчним персонажам, народ виражав свою сол≥дарн≥сть з ними, ненависть та презирство до ворог≥в республ≥ки.

ѕотужна хвил¤ революц≥йного руху внесла зм≥ни в ус≥ види мистецтва, ¤ке в≥д барокко й Ђстарогої класицизму спочатку прийшло до певних Ђпром≥жнихї теч≥й, а зго≠дом Ч до революц≥йного класицизму XVIII ст. „утливою до реал≥й часу ви¤вилас¤ музика. ¬она в≥дпов≥ла на них дра≠матизмом тематики, пристрасн≥стю, динам≥змом, р≥зки≠ми контрастами. ÷е викликало по¤ву великих форм Ч опери, оратор≥њ; так звана Ђсерйозна операї, що колись виникла при двор≥, стала вит≥сн¤тис¤ побутовою ком≥ч≠ною, ближчою широким масам. ” вокальну та ≥нструмен≠тальну творч≥сть проникла народна п≥сн¤, масов≥ музич≠н≥ жанри почали активно впливати на симфон≥чн≥ й оперн≥ твори.

Ѕ≥льш≥сть майстр≥в того часу формувалис¤ п≥д впли≠вом барокко Ч стилю, що передус≥м прагнув декоратив≠ноњ пишност≥. Ѕарокковими були й образи та кол≥з≥њ опер √ендел¤, його ≥нструментальна музика, але поЇднанн¤ ¤с≠кравоњ фантаз≥њ, сили почутт≥в ≥з п≥дказаною добою еп≥ч≠ною величчю дало йому змогу подолати меж≥ барокко. ÷ьому поспри¤ла революц≥йна атмосфера јнгл≥њ, де працював цей видатний н≥мецький орган≥ст ≥ композитор. Ўукаючи сюжет≥в дл¤ вт≥ленн¤ героњчного ентуз≥азму, що вирував навколо, √ендель звернувс¤ до Ѕ≥бл≥њ, ¤ка ви≠значила тематику близько тридц¤ти його монументаль≠них оратор≥й.

—уттЇво поглибив ≥ розвинув стиль барокко ген≥аль≠ний Ѕах. ¬≥н зм≥нив традиц≥йн≥ засоби музичноњ вираз≠ност≥ ≥ практично створив власний стиль, в≥дм≥нний в≥д довол≥ важкоњ манери старих майстр≥в. —воњ численн≥ твори композитор наповнив гуман≥стичними ≥де¤ми, жи≠вими образами, жанровими еп≥зодами. ѕерлиною твор≠чост≥ Ѕаха стали Ївангельськ≥ легенди Ђ—траст≥ за ≤оанномї та Ђ—траст≥ за ћатф≥Їмї Ч величн≥ трагед≥њ, написа≠н≥ дл¤ трьох хор≥в ≥ двох орган≥в. ” ц≥й музиц≥ вчувалос¤ все: ≥ передсмертний стан ’риста, ≥ б≥ль ридаючого ѕетра, ≥ ненависть, острах та ка¤тт¤ натовпу. “а над ус≥м, окрилююч≥ людськ≥ душ≥, п≥дносилас¤ краса духов≠ного подвигу.

ћузичн≥ смаки сусп≥льства формували й так зван≥ Ђмолод≥ї стил≥, пов'¤зан≥ з просв≥тницькими ≥де¤ми, њхн¤ сп≥льна мета виражалас¤ по-р≥зному: в≥д витонченого, грац≥озно-поверхового рококо (класична французька опе≠ра) до нањвно-реал≥стичного нового стилю ≥тал≥йц≥в (ѕерголез≥, ¬≥вальд≥) чи щирого розкритт¤ почутт≥в у сенти≠ментал≥зм≥ (мангеймська школа, ѕ≥чч≥н≥ та ≥н.). «агальне полегшенн¤ стилю, в≥дмова в≥д рел≥г≥йноњ тематики, в≥д щедрого звукового декору тощо. ”загаль≠нив ус≥ ц≥ спр¤муванн¤ стиль в≥денських класик≥в Ч √люка, √айдна, ћоцарта, Ѕетховена. ћ≥ж операми √люка, Ђпаризькимиї симфон≥¤ми √айдна та ѕ'¤тою симфон≥Їю Ѕетховена прол¤гаЇ ц≥ла епоха, та це лише етапи у роз≠витку Їдиного великого стилю, ¤кий живив музику понад п≥встол≥тт¤.

–анн≥й представник ц≥Їњ школи √люк проголосив простоту, правду ≥ природн≥сть Їдиними критер≥¤ми кра≠си дл¤ вс≥х твор≥в мистецтва, у реформуванн≥ опери в≥н напол¤гав на необх≥дност≥ внесенн¤ в нењ громад¤нсько≠го пафосу, героњки, ≥дейно насичених образ≥в. «овс≥м ≥н≠шим був √айдн, котрий прин≥с у музику св≥тосприйн¤т≠т¤ австр≥йського сел¤нина. …ого творч≥сть позначена ¤с≠кравим колоритом, точною жанров≥стю, поетизац≥Їю природи, добротою та лукав≥стю.

√либше в≥дображала житт¤ творч≥сть ћоцарта, ¤ка т¤ж≥ла до класицизму, його широких ≥дейних та художн≥х узагальнень. ќсновний зм≥ст твор≥в композитора Ч люд≠ська драма, з≥ткненн¤ сильних характер≥в, розкритт¤ психолог≥њ боротьби. ћоцарт завжди осп≥вував красу житт¤ ≥ нав≥ть у траг≥чному бачив поез≥ю.

–≥вновага почутт¤ ≥ розуму, зм≥сту й форми, гармо≠н≥йного сприйн¤тт¤ св≥ту ≥ драматизму мистецтва, вм≥н≠н¤ бачити житт¤ через властив≥ йому суперечност≥ та конфл≥кти Ч ось що в≥др≥зн¤ло в≥денських класик≥в в≥д пред≠ставник≥в барокко. —аме вони проклали шл¤х музичному романтизмов≥, ¤скраво вт≥леному у творчост≥ Ѕетховена. …ого симфон≥њ, увертюри, сонати пройн¤т≥ ≥де¤ми ¬ели≠коњ французькоњ революц≥њ, а усв≥домленн¤ сусп≥льного обов'¤зку Ї одн≥Їю з визначальних рис творчоњ ≥ндив≥ду≠альност≥ композитора. Ќа¤вн≥сть високого ≥деалу, ¤скра≠воњ особистост≥ художника, благородства його життЇвоњ л≥н≥њ пов'¤зувала в≥денську школу з класицизмом б≥льше, н≥ж з будь-¤ким художн≥м напр¤мом XVIII стол≥тт¤.

”се культурне житт¤ ™вропи доби ѕросв≥тництва бу≠ло позначене ≥де¤ми, що зародилис¤ в јнгл≥њ, а розвитку набули у ‘ранц≥њ. ƒинам≥ка соц≥ально-пол≥тичних про≠цес≥в викликала пошук њхнього естетичного аналога в мистецтв≥. Ћ≥дером у цьому стала ‘ранц≥¤, що впродовж дес¤тил≥ть збер≥гала за собою званн¤ культурного центру ™вропи, законодавц¤ художн≥х нововведень. “ому розгл¤д мистецтва доби ѕросв≥тництва передус≥м спираЇтьс¤ на французьку художню спадщину Ч ¤скраву, складну й само≠бутню. ¬ н≥й д≥стали вт≥ленн¤ ус≥ т≥ процеси, що супровод≠жували вступ Ївропейських крањн у нову епоху.

√рунтом, на ¤кому п≥зн≥ше з≥йшли паростки ѕро≠св≥тництва, було мистецтво рококо з його п≥дкреслено св≥тським характером. “ерм≥н походить в≥д франц. rocaille Ц декоративний мотив у вигл¤д≥ черепашки. ≤нтимне ≥ щире, т≥сно пов'¤зане з побутом людини, воно зм≥нило барокко у перш≥ дес¤ти≠л≥тт¤ XVIII ст., тод≥, коли в сусп≥льств≥ виникло в≥дчутт¤ хисткост≥ ≥снуванн¤, тривоги за майбутнЇ, бажанн¤ встигнути вз¤ти все в≥д житт¤. –ококо входить до ≥нтер'Ї≠ру, привнос¤чи в нього приЇмний комфорт, ¤кий в≥дчу≠ваЇтьс¤ в усьому: мебл¤х, посуд≥, декоративних тканинах дл¤ оздобленн¤ житла, бронз≥, порцел¤н≥. јсиметр≥¤ Ч тепер головна ознака форми Ч створюЇ в≥дчутт¤ неспо≠кою, що напружуЇ та бентежить. —палахуЇ ≥нтерес до найтонших душевних переживань, ¤кий п≥зн≥ше зреал≥≠зуЇ себе в сентиментал≥зм≥.

—воЇр≥дний стиль рококо щедро ви¤вивс¤ в живопи≠с≥ таких майстр≥в, ¤к ¬атто, Ѕуше, ‘рагонар. Ќа полот≠нах ¬атто житт¤ розгортаЇтьс¤ ¤к театральна д≥¤; основ≠на тема Ч галантн≥ св¤ткуванн¤ Ч подаЇтьс¤ з вишука≠ною грац≥Їю, з акцентом на любовному почутт≥ в його р≥зноман≥тних нюансах. «а цим убачаЇтьс¤ ≥рон≥чний, меланхол≥йний спогл¤дач. ¬≥дверто плотська насолода житт¤м розкриваЇтьс¤ в образах Ѕуше, котрий будь-¤ку тематику зводить до пасторал≥, а богинь змальовуЇ аристократками-парижанками. ≤дил≥чного зображенн¤ сцен с≥льського житт¤. ‘рагонар доповнюЇ загальну тенденц≥ю введенн¤м еротичних сцен, реал≥стичною ма≠нерою зображенн¤, точн≥стю деталей, см≥лив≥стю письма.

” пошуках ≥деалу новоњ людини ѕросв≥тництво активно звертаЇтьс¤ до глибинного зм≥сту пон¤ть духовноњ природи, досконалост≥, краси. ¬ Їдину концепц≥ю њх обТЇднав н≥мецький ≥сторик мистецтва ¬≥нкельман. ¬≥н стверджував, що ≥деальна людина може бути сформована лише в умовах справжньоњ пол≥тичноњ свободи, ¤к, зокрема, це було в античн≥й √рец≥њ. Ќе випадково ≥дењ ¬≥нкельмана були палко зустр≥нут≥ сучасниками та швидко вийшли за меж≥ Ќ≥меччини. ƒов≥вши нежиттЇздатн≥сть Ђстарогої класицизму, ор≥Їнтованого на насл≥дуванн¤ ≥мператорсь≠кого –иму, а не демократичноњ √рец≥њ, ¬≥нкельман пок≠лав початок революц≥йному класицизмов≥ к≥нц¤ XVIII ст., що дав житт¤ ЂћарсельЇз≥ї –уже де Ћ≥л¤, полотнам ƒав≥да.

—тил≥зац≥¤ п≥д грецьке мистецтво внесла в художню пал≥тру доби героњку ≥ певний романтизм. ÷е ви¤вл¤лос¤ нав≥ть в арх≥тектур≥, зокрема у творчост≥ Ћеду, майстра простих геометричних форм, у мод≥ на англ≥йський ландшафтний парк тощо. Ќа противагу ретельно впор¤д≠кованому французькому в≥н мав вражати своЇю природ≠н≥стю, ¤ка н≥бито й не знала людських рук. ¬иникаЇ прагненн¤ до великоњ теми, ≥дейност≥, монументальност≥, до створенн¤ узагальнених образ≥в.

ѕередв≥ст¤ революц≥йного класицизму вчуваЇтьс¤ у творчост≥ ‘альконе, котрий в≥д рокайльноњ скульптури приходить до створенн¤ образу ѕетра ≤. ¬иготовленн¤ моделей дл¤ порцел¤нових вироб≥в. ѕишн≥ атрибути й складн≥ алегор≥њ митець св≥домо в≥дкидаЇ заради макси≠мальноњ виразност≥ самоњ ф≥гури, ¤ка Ї символом не≠стримноњ енерг≥њ.

”¤вленн¤ про св≥тле й розумне сусп≥льство, об≥ц¤не просв≥тниками, диктувало ≥деал простий ≥ п≥днесений; лише шл¤хетн≥ почутт¤, героњчн≥ вчинки, прекрасн≥ люд≠ськ≥ образи мали право на житт¤ в мистецтв≥. –озум≥нн¤ простоти ¤к ви¤ву людськоњ самодостатност≥ утверджува≠ли реал≥стичн≥ пошуки √рьоза, котрий присв¤тив своњ живописн≥ замальовки скромному побутов≥ сусп≥льних низ≥в, њхн≥м патр≥архальним звича¤м ≥ моральним чесно≠там, а також жанров≥ картини й портрети англ≥йських майстр≥в √огарта ≥ –ейнолдса.

Ќапружен≥сть пристрастей напередодн≥ ¬еликоњ французькоњ революц≥њ згодом вступила у протир≥чч¤ з≥ спок≥йною величчю давньогрецьких зразк≥в ≥ повернула ≥нтерес до римськоњ ≥стор≥њ, але вже час≥в –еспубл≥ки. «окрема, на сцену знову виступили героњ драматурга минулого стол≥тт¤  орнел¤ Ц вз≥рц≥ античних чеснот ≥ патр≥отизму. ¬ цьому контекст≥ розгорталас¤ творч≥сть основоположни≠ка революц≥йного класицизму ƒав≥да. …ого в≥доме полот≠но Ђ л¤тва √орац≥њвї, ¤ке славило подвиг давньоримсь≠ких брат≥в-героњв, насправд≥ апелювало до сучасник≥в, закликаючи њх до боротьби.

1	2

Ќазва: “енденц≥њ розвитку мистецтва
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-17 (1223 прочитано)