ќрган≥зац≥¤ виробництва > «абезпеченн¤ виробничоњ програми трудовими ресурсами

«абезпеченн¤ виробничоњ програми трудовими ресурсами

ќбірунтуванн¤ виробничоњ програми п≥дрозд≥л≥в трудовими ресурсами обмежуЇтьс¤, ¤к правило, тими категор≥¤ми прац≥вни≠к≥в, к≥льк≥сть ¤ких залежить в≥д обс¤гу ≥ структури виробництва. ÷е переважно роб≥тники.

 ≥льк≥сть роб≥тник≥в, потр≥бна дл¤ виконанн¤ запланового об≠с¤гу роботи, визначаЇтьс¤ р≥зними методами залежно в≥д специ≠ф≥ки виконуваних процес≥в ≥ нормуванн¤ прац≥: на основ≥ трудо≠м≥сткост≥ роб≥т, норм вироб≥тку, норм обслуговуванн¤, за робо≠чими м≥сц¤ми тощо. –озрахунки провод¤тьс¤ окремо за профес≥≠¤ми ≥ квал≥ф≥кац≥Їю роб≥тник≥в.

 ≥льк≥сть роб≥тник≥в на роботах з нормованою трудом≥стк≥стю визначаЇтьс¤ за формулою:

„об=“пл/“п*kн (5.12)

де „об Ц середньообл≥кова к≥льк≥сть роб≥тник≥в;

“пл Ц планова трудом≥стк≥сть роб≥т, нормованих людиногодин;

“п Ч фонд робочого часу одного прац≥вника в плановому пе≠р≥од≥, год;

kн Ч коеф≥ц≥Їнт виконанн¤ норм.

‘онд часу роботи одного середньообл≥кового роб≥тника ви≠значаЇтьс¤ на основ≥ к≥лькост≥ робочих дн≥в у плановому пер≥од≥, передбачених законом невиход≥в на роботу ≥ середньоњ тривалост≥ робочого дн¤.

“п=ƒп*tд.с, (5.13)

де ƒп Ч середн¤ к≥льк≥сть дн≥в виходу на роботу в плановому пер≥од≥ одного роб≥тника;

tд.с Ч середн¤ тривал≥сть робочого дн¤, год.

—ередн¤ к≥льк≥сть дн≥в виходу на роботу (реальний робочий час у дн¤х) обчислюЇтьс¤ на основ≥ к≥лькост≥ робочих дн≥в у пла≠новому пер≥од≥ за календарем (ƒр) ≥ середньоњ к≥лькост≥ дн≥в не≠виход≥в зг≥дно з трудовим законодавством (в≥дпустки, хвороба та ≥н.)Чƒн, тобто

ƒп-ƒр-ƒн. (5.14)

—ередн¤ тривал≥сть робочого дн¤ менша в≥д ном≥нальноњ три≠валост≥, ¤кщо у склад≥ роб≥тник≥в Ї так≥, що мають скорочений робочий день (неповнол≥тн≥, матер≥, що мають д≥тей в≥ком до од≠ного року). ¬ ≥нших випадках середн¤ тривал≥сть дн¤ зб≥гаЇтьс¤ з ном≥нальною (tд н).

«г≥дно з цими обчисленн¤ми можна визначити втрати робочо≠го часу.

h=(1-Tп/ƒр*tд.н)100, (5.15)

де h Ч втрати робочого часу у в≥дсотках.

 оли виготовл¤Їтьс¤ один вид продукц≥њ або виконуЇтьс¤ од≠нор≥дна робота, к≥льк≥сть роб≥тник≥в можна визначати за нормами вироб≥тку.

„об=N/¬д*ƒп*kн (5.16)

де N Ч плановий обс¤г продукц≥њ (роботи) у натуральному

вираз≥;

¬д Ч денна норма вироб≥тку одного роб≥тника у натуральному вираз≥.

–озгл¤нут≥ методи обчисленн¤ к≥лькост≥ роб≥тник≥в ірунтуютьс¤ на нормуванн≥ затрат прац≥ на одиницю продукц≥њ (роботи). —фера њх застосуванн¤ Ч процеси, де роб≥тники, закр≥плен≥ за певними ро≠бочими м≥сц¤ми, безпосередньо обробл¤ють продукц≥ю (виконують роботу) ≥ м≥ж њх к≥льк≥стю та обс¤гом останньоњ ≥снуЇ т≥сна залеж≠н≥сть. јле досить часто ситуац≥¤ буваЇ ≥ншою. ÷е стосуЇтьс¤ тих трудових процес≥в, виконанн¤ ¤ких маЇ так≥ особливост≥: виконува≠н≥ роб≥тником операц≥њ не пов'¤зан≥ з кожною одиницею продукц≥њ або роботи; трудовий процес Ї нерегул¤рним, ймов≥рним; необх≥дна пост≥йна присутн≥сть роб≥тника незалежно в≥д його завантаженн¤ з метою нагл¤ду, контролю ≥ регулюванн¤ процесу.

«азначен≥ особливост≥ властив≥ передус≥м таким основним про≠цесам, ¤к апаратурн≥ (ливарн≥, гальван≥чн≥, терм≥чн≥, х≥м≥чн≥ та ≥н.), обробн≥ з високим р≥внем механ≥зац≥њ та автоматизац≥њ, а також до≠пом≥жним процесам з обслуговуванн¤ устаткуванн¤ (налагоджен≠н¤, др≥бний ремонт тощо). ≤з п≥двищенн¤м р≥вн¤ механ≥зац≥њ та ав≠томатизац≥њ виробництва частка таких процес≥в зростаЇ. ќб'Їктом нормуванн¤ затрат прац≥ Ї, ¤к правило, устаткуванн¤ (робоч≥ м≥с≠ц¤), що обслуговуЇтьс¤, а к≥льк≥сть роб≥тник≥в обчислюЇтьс¤ за нормами обслуговуванн¤ ≥ робочими м≥сц¤ми. «а кожним ≥з цих метод≥в обчислюЇтьс¤ ¤вочна к≥льк≥сть роб≥тник≥в, ¤ка згодом пе≠рераховуЇтьс¤ в обл≥кову з урахуванн¤м втрат робочого часу.

 ≥льк≥сть роб≥тник≥в за нормами обслуговуванн¤ визначаЇтьс¤ за формулою:

„¤в=m*kp/mн (5.17)

де „¤в Ч ¤вочна к≥льк≥сть роб≥тник≥в;

т Ч к≥льк≥сть устаткуванн¤ (робочих м≥сць), що потребуЇ об≠слуговуванн¤;

mн Ч норма обслуговуванн¤, тобто к≥льк≥сть устаткуванн¤,

¤ку маЇ обслуговувати один роб≥тник;

kз Ч к≥льк≥сть зм≥н роботи.

 ≥льк≥сть роб≥тник≥в за робочими м≥сц¤ми обчислюютьс¤ так:

„¤в=mn*kз (5.18)

де mn Ц к≥льк≥сть робочих м≥сць, на ¤ких пост≥йно повинн≥ бути роб≥тники.

явочна к≥льк≥сть роб≥тник≥в перераховуЇтьс¤ в обл≥кову чисе≠льн≥сть зб≥льшенн¤м њњ зг≥дно з процентом втрат робочого часу h.

„об=„¤в100/100-h (5,19)

Ќа практиц≥ ц≥ обчисленн¤ спрощують, зам≥нюючи величину 100/100-h на коеф≥ц≥Їнт обл≥кового складу, що визначаЇтьс¤ ¤к в≥дношенн¤ обл≥кового складу роб≥тник≥в до њх ¤вочноњ к≥лькост≥ за зв≥тними даними.

ƒл¤ визначенн¤ к≥лькост≥ роб≥тник≥в, ¤к≥ виконують нерегул¤≠рну роботу з випадковим часом њх виникненн¤ ≥ тривал≥стю (на≠ладчики устаткуванн¤, черговий ремонтний персонал та ≥н.), мо≠же застосовуватис¤ метод теор≥њ масового обслуговуванн¤. Ќа≠приклад, специф≥ка обслуговуванн¤ устаткуванн¤ наладчиками пол¤гаЇ в тому, що на одного роб≥тника припадаЇ к≥лька верста≠т≥в, вимоги на обслуговуванн¤ надход¤ть нерегул¤рно, а його тривал≥сть коливаЇтьс¤ в певних межах (рис. 5.2). ќтже, можлив≥ простоњ ¤к устаткуванн¤, так ≥ роб≥тник≥в, що його обслуговують. “ому важливо визначити таку к≥льк≥сть наладчик≥в, за ¤коњ вс¤ система Уустаткуванн¤-роб≥тникиФ працювала б в оптимальному режим≥.  ритер≥њ оптимальност≥ тут можуть бути так≥:

Ч максимальне завантаженн¤ устаткуванн¤ за умов м≥н≥≠мального оч≥куванн¤ обслуговуванн¤;

Ч максимальне завантаженн¤ обслуговуючого персоналу за рахунок м≥н≥м≥зац≥њ часу його незайн¤тост≥;

Ч м≥н≥мальн≥ витрати в систем≥ на одиницю продукц≥њ (роботи).

ѕерш≥ два критер≥њ частков≥, ≥ ними доц≥льно керуватис¤ у тих випадках, коли один ≥з ресурс≥в (устаткуванн¤ або роб≥тники) де≠ф≥цитний, а ≥ншого достатньо. «б≥льшенн¤ завантаженн¤ устат≠куванн¤ за рахунок скороченн¤ часу оч≥куванн¤ обслуговуванн¤ потребуЇ зб≥льшенн¤ к≥лькост≥ наладчик≥в, завантаженн¤ ¤ких знизитьс¤. ≤ навпаки, зменшенн¤ к≥лькост≥ наладчик≥в п≥двищить њх завантаженн¤, але при цьому пог≥ршитьс¤ використанн¤ устат≠куванн¤.

Ќайповн≥ше ефективн≥сть функц≥онуванн¤ системи обслуго≠вуванн¤ в≥дбиваЇ трет≥й критер≥й, тому йому ≥ сл≥д надавати пе≠ревагу в б≥льшост≥ випадк≥в. ѕри цьому враховуютьс¤ т≥ витра≠ти, на ¤к≥ безпосередньо впливаЇ система обслуговуванн¤. ƒо них належать витрати, пов'¤зан≥ з просто¤ми устаткуванн¤ й оплатою прац≥ обслуговуючого персоналу. “аким чином, опти≠мальна к≥льк≥сть наладчик≥в забезпечуЇ м≥н≥мум витрат, вира≠жених функц≥Їю

—=(—м* L+—0„0)*“, (5.20)

де —Ч витрати, пов'¤зан≥ з просто¤ми устаткуванн¤ й опла≠тою прац≥ обслуговуючого персоналу за розрахунковий пе≠р≥од, грн.;

—м Ч витрати (втрати) внасл≥док простою верстата (машини) прот¤гом одн≥Їњ години, грн.;

L Ч середн¤ к≥льк≥сть верстат≥в, що чекаЇ обслуговуванн¤ (довжина черги);

—о Ч середньогодинна зарплата одного обслуговуючого роб≥≠тника, грн.;

„о Ч к≥льк≥сть роб≥тник≥в, зайн¤тих обслуговуванн¤м;

“ Ч фонд часу роботи устаткуванн¤ в розрахунковому пер≥од≥ (зм≥на, м≥с¤ць), год.

÷≥ обчисленн¤ виконуютьс¤ повар≥антно на основ≥ узагаль≠ненн¤ досв≥ду ≥ фотограф≥й робочого часу або б≥льш ірунтовно Ч шл¤хом ви¤вленн¤ закон≥в розпод≥лу потоку вимог на обслугову≠ванн¤ ≥ його тривалост≥ ¤к випадкових величин. ћетодичний апа≠рат таких досл≥джень розгл¤даЇтьс¤ у спец≥альн≥й л≥тератур≥ з проблем теор≥њ масового обслуговуванн¤. ” табл. 5.2 наведено результати досл≥дженн¤ процесу обслуговуванн¤ верстат≥в-авто≠мат≥в холодного штампуванн¤ наладчиками на одному ≥з маши≠нобуд≥вних п≥дприЇмств. Ќа д≥льниц≥ працюЇ 11 верстат≥в, њх об≠слуговуЇ п'¤ть наладчик≥в в одну зм≥ну. —ередн¤ зароб≥тна плата наладчика з в≥драхуванн¤ми на соц≥альн≥ потреби 3,20 грн. за годину. ¬арт≥сть одн≥Їњ години простою верстата (амортизац≥йн≥ в≥драхуванн¤, утриманн¤ верстата ≥ площ≥, ¤ку в≥н займаЇ, втра≠чений дох≥д унасл≥док в≥дсутност≥ в≥ддач≥ в≥д ≥нвестованого кап≥≠талу та ≥н.) Ч 5,32 грн.

“аблиц¤ 5.2

ѕќ ј«Ќ» » ќЅ—Ћ”√ќ¬”¬јЌЌя ¬≈–—“ј“≤¬ «ј –≤«Ќќѓ  ≤Ћ№ ќ—“≤ ЌјЋјƒ„» ≤¬

1	2

Ќазва: «абезпеченн¤ виробничоњ програми трудовими ресурсами
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-17 (1352 прочитано)