ѕедагог≥ка > ƒиференц≥ац≥¤ навчанн¤ на уроках математики

ƒиференц≥ац≥¤ навчанн¤ на уроках математики

” Ќац≥ональн≥й доктрин≥ розвитку осв≥ти наголошено: Ућета державноњ пол≥тики щодо розвитку осв≥ти пол¤гаЇ у створенн≥ умов дл¤ розвитку особистост≥ ≥ творчоњ самореал≥зац≥њ кожного громад¤нина ”крањни, вихованн¤ покол≥нн¤ людей, здатних ефективно працювати ≥ навчатис¤ прот¤гом житт¤Ф.

“ворча д≥¤льн≥сть людини в ус≥х галуз¤х житт¤ можлива за на¤вност≥ м≥цних знань основ наук, узагальнених ум≥нь та навичок ≥ розвитку њњ духовних сил (певних позитивних ¤костей розуму ≥ характеру, почутт≥в переконань).

ѕеред кожним новим покол≥нн¤м житт¤ ставить усе складн≥ш≥ завданн¤ ≥ дл¤ њх розвТ¤занн¤ потр≥бний все вищий р≥вень осв≥ченост≥ особи.

—тановленн¤ наукового св≥тогл¤ду учн≥в неможливе без ознайомленн¤ з≥ специф≥кою математичних метод≥в п≥знанн¤. ‘ормуванн¤ у¤влень про математичне моделюванн¤, розум≥нн¤ звТ¤зку математики з д≥йсн≥стю.

” звТ¤зку з впровадженн¤м нових критер≥њв оц≥нюванн¤ навчальних дос¤гнень учн≥в в основу системи навчанн¤ був покладений р≥вневий п≥дх≥д ≥ технолог≥¤ р≥вневоњ диференц≥ац≥њ ¤к сукупн≥сть форм ≥ метод≥в навчанн¤, що враховують ≥ндив≥дуальн≥ особливост≥ учн¤, його потреби та ≥нтереси. –≥внева диференц≥ац≥¤ навчанн¤ Ї запорукою розвитку д≥тей з р≥зними зд≥бност¤ми й ≥нтересами.

–≥внева диференц≥ац≥¤ навчанн¤ передбачаЇ групову д≥¤льн≥сть учн≥в у навчальному процес≥. “ака д≥¤льн≥сть даЇ змогу ≥ндив≥дуал≥зувати процес навчанн¤, створити умови дл¤ сп≥лкуванн¤. ¬заЇмний контакт школ¤р≥в у процес≥ виконанн¤ завдань спри¤Ї встановленню колективних стосунк≥в, формуванню почутт¤ обовТ¤зку та в≥дпов≥дальност≥ за сп≥льну працю. ѕ≥д час роботи в груп≥ учн≥ мають можлив≥сть в≥дразу зТ¤совувати незрозум≥л≥ дл¤ себе питанн¤, своЇчасно виправл¤ти помилки, допущен≥ в процес≥ розвТ¤зуванн¤ вправ, вчитис¤ вислуховувати думку свого товариша, в≥дстоювати та обірунтовувати правильн≥сть власних суджень, приймати р≥шенн¤.

¬ умовах класно-урочистоњ системи навчанн¤ р≥внева диференц≥ац≥¤ постаЇ ефективним засобом формуванн¤ в учн≥в самооц≥нки та самоконтролю.

ƒо основних принцип≥в р≥вневоњ диференц≥ац≥њ в≥днесемо так≥:

вид≥ленн¤ ≥ в≥дкритого предТ¤вленн¤ учн¤м результат≥в навчальних дос¤гненн¤ (за р≥вн¤ми);

УножицьФ м≥ж р≥вн¤ми вимог ≥ навчанн¤: р≥вень вимог маЇ бути вищим за р≥вень навчальних дос¤гнень;

формуванн¤ опри: в ус≥х учн≥в класу незалежно в≥д њхн≥х зд≥бностей ≥ навчальних можливостей повинн≥ бути сформован≥ опорн≥ знанн¤ та вм≥нн¤;

посл≥довност≥ у просуванн≥ за р≥вн¤ми навчанн¤;

≥ндив≥дуал≥зац≥њ, ¤кий даЇ змогу враховувати ≥ндив≥дуальний темп просуванн¤ в навчанн≥;

в≥дпов≥дност≥ м≥ж зм≥стом, контролем та оц≥нкою;

добров≥льност≥ у вибор≥ р≥вн¤ навчанн¤: кожен учень добров≥льно вибираЇ р≥вень засвоЇнн¤ навчального матер≥алу.

«астосуванн¤ р≥вневоњ диференц≥ац≥њ даЇ змогу кожному учню працювати на будь-¤кому р≥вн≥ навчальних дос¤гнень ≥ здобути в≥дпов≥дн≥ результати.

”чень маЇ не т≥льки обовТ¤зки (зокрема, засвоњти матер≥ал на в≥дпов≥дному р≥вн≥), а й право, найважлив≥шим ≥з ¤ких Ї право вибору Ц отримати в≥дпов≥дно до своњх зд≥бностей ≥ нахил≥в п≥двищену п≥дготовку з предмета чи обмежитись середн≥м або достатн≥й р≥вн¤ми засвоЇнн¤ матер≥алу.

ќтже, вчитель орган≥зовуЇ навчанн¤ на вс≥х чотирьох р≥вн¤х навчанн¤ дос¤гнень (початковий, середн≥й, достатн≥й та високий), а учень сам вибираЇ р≥вень засвоЇнн¤ навчального матер≥алу.

—еред позитивних результат≥в р≥вневоњ диференц≥ац≥њ сл≥д назвати так≥:

зменшенн¤ навантаженн¤ на д≥тей, ¤к≥ ≥нколи не т≥льки з соц≥альних, а й з ф≥з≥олог≥чних причин не можуть опанувати високий р≥вень навчальних дос¤гнень;

отриманн¤ кожним учнем потр≥бного саме йому зм≥сту навчанн¤ математики;

зникненн¤ страху учн¤ перед оц≥нюванн¤м;

–≥внева диференц≥ац≥¤ навчанн¤ передбачаЇ:

зб≥льшенн¤ к≥лькост≥ вправ, ¤к≥ потр≥бно виконати, та забезпеченн¤ розливального характеру навчанн¤;

в≥дмову в≥д авторитарного навчанн¤;

свободу вибору кожним учнем р≥вн¤ навчальних дос¤гнень;

використанн¤ р≥зних форм роботи.

ƒл¤ усп≥шного проведенн¤ диференц≥йованого навчанн¤ вчителю необх≥дно:

вивчити ≥ндив≥дуальн≥ особливост≥ та навчальн≥ можливост≥ учн≥в;

визначити критер≥њ обТЇднанн¤ учн≥в у групи;

використовувати й удосконалювати зд≥бност≥ ≥ навички учн≥в у групов≥й та ≥ндив≥дуальн≥й робот≥;

систематично й обТЇктивно анал≥зувати роботу учн≥в;

планувати д≥¤льн≥сть учн≥в з формуванн¤ в них навичок самост≥йноњ д≥¤льност≥ ≥ вм≥нн¤ керувати власним навчальним процесом;

в≥дмовл¤тис¤ в≥д малоефективних прийом≥в орган≥зац≥њ навчанн¤. зам≥н¤ючи њх рац≥ональн≥шими за даних умов;

зд≥йснювати пост≥йний зворотний звТ¤зок на уроц≥;

вм≥ло використовувати засоби заохоченн¤ тощо.

≈фективною формою реал≥зац≥њ р≥вневоњ диференц≥ац≥њ Ї обТЇднанн¤ д≥тей у групи з урахуванн¤м њх самооц≥нки. ” кожн≥й груп≥ сл≥д пропонувати учн¤м доб≥рку завдань на виб≥р. “од≥ кожний учень маЇ просуватис¤ в≥д зони найближчого розвитку до зони актуального розвитку. “ака орган≥зац≥¤ роботи можлива, ¤кщо вчитель знаЇ мотивац≥ю навчанн¤ кожного учн¤, а також р≥вень засвоЇнн¤ кожним попереднього матер≥алу. ќск≥льки в диференц≥йованих завданн¤х прискорюЇтьс¤ пер≥од в≥д д≥й у сп≥впрац≥ з учителем до частково або повн≥стю самост≥йноњ роботи, то сл≥д ц≥леспр¤мовано формувати в учн≥в ум≥нн¤ ≥ навички працювати самост≥йно.

√рупова робота базуЇтьс¤ на соц≥ально-типових, сп≥льних властивост¤х (особливост¤х, ¤кост¤х, характеристиках) притаманних груп≥ учн≥в ¤к частин≥ класу, ≥ характеризуЇтьс¤ можлив≥стю виконанн¤ сп≥льних або ≥ндив≥дуальних р≥вневих завдань. ƒиференц≥ац≥¤ може зд≥йснюватис¤ за обс¤гом або зм≥стом матер≥алу, м≥рою допомоги вчител¤ та ≥ншими ознаками. √рупи учн≥в не пост≥йн≥, њх к≥льк≥сний ≥ ¤к≥сний склад може зм≥нюватис¤ залежно в≥д р≥вн¤ дос¤гнень учн≥в, зм≥сту теми тощо. ќбТЇднуючи учн≥в у групи, вчитель одержуЇ можлив≥сть орган≥зувати навчанн¤ р≥зне за зм≥стом, р≥внем складност≥, обс¤гом завдань, тобто враховуЇ ≥ндив≥дуальн≥ запити школ¤р≥в за певних умов.

” процес≥ використанн¤ диференц≥йованих завдань необх≥дно зд≥йснювати поступовий перех≥д в≥д колективних форм роботи учн≥в до частково самост≥йних ≥ повн≥стю самост≥йних у межах уроку або системи урок≥в. “акий п≥дх≥д даЇ можлив≥сть учн¤м брати участь у виконанн≥ завдань, складн≥сть ¤ких зростаЇ.

”загальненн¤ власних напрацювань ≥ досв≥ду ≥нших даЇ змогу вид≥лити сукупн≥сть педагог≥чних вимог до роботи вчителю, за ¤ких навчанн¤ на р≥зних р≥вн¤х стаЇ ефективним. ”чителю необх≥дно:

враховувати загальну готовн≥сть учн≥в до наступноњ д≥¤льност≥;

передбачати труднощ≥, ¤к≥ можуть виникнути в учн≥в п≥д час засвоЇнн¤ матер≥алу;

використовувати диференц≥йован≥ завданн¤ ≥ндив≥дуального та групового характеру в систем≥ урок≥в;

проводити перспективний анал≥з д≥¤льност≥ власноњ та учн≥в: з ¤кою метою плануЇтьс¤ виконанн¤ тих чи ≥нших завдань, чому њх треба виконувати саме на даному етап≥ уроку, ¤к продовжити розпочату роботу на наступних уроках.

ƒиференц≥йоване навчанн¤ Ц це один ≥з способ≥в дос¤гненн¤ вс≥м д≥тьми загальноосв≥тньоњ мети навчанн≥ з урахуванн¤м њх ≥ндив≥дуальних особливостей.

Ћ≤“≈–ј“”–ј

1. ѕро концепц≥ю державного стандарту загальноњ середньоњ осв≥ти та проект базового навчального плану загальноосв≥тньоњ школи// ≤нформац≥йний зб≥рник ћќ ”крањни, є17/18, 1996.

2.  онцепц≥¤ математичноњ осв≥ти 12-р≥чноњ школи //∆урнал "ћатематика в школ≥" є2, 2002.

3. я.—.Ѕродський ќ.Ћ.ѕавлов "—тандартизац≥¤ шк≥льноњ осв≥ти"// √азета "ћатематика", є9, 2003.

4. «.—лЇпкаль "ўе раз пор диференц≥ац≥ю навчанн¤ математики ≥ роль осв≥тнього стандарту //∆урнал "ћатематика в школ≥", є2, 2002р.

5. ќсв≥тн≥ технолог≥њ. –едакц≥¤ ќ.ћ. ѕЇхоти//  ињв "ј.—. Ћ 2002.

6. Ќац≥ональна доктрина розвитку осв≥ти.

7. √олодюк Ћ.—. У–≥внева диференц≥ац≥¤ на уроках геометр≥њФ.

8. „ерних Ћ.¬. Уƒиференц≥йований п≥дх≥д у навчанн≥ математикиФ. √азета УћатематикаФ є12, 2003.

1

Ќазва: ƒиференц≥ац≥¤ навчанн¤ на уроках математики
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-17 (1164 прочитано)