ѕедагог≥ка > ѕедагог≥чна майстерн≥сть, њњ елементи

ѕедагог≥чна майстерн≥сть, њњ елементи

ѕедагог≥чна майстерн≥сть Ч ви¤в високого р≥вн¤ педагог≥чноњ д≥≠¤льност≥.

як наукова проблема, вона постала у XIX ст. ƒосл≥д≠ники педагог≥ки тлумачать њњ ¤к найвищий р≥вень педаго≠г≥чноњ д≥¤льност≥, ¤кий ви¤вл¤Їтьс¤ в тому, що у в≥дведе≠ний час педагог дос¤гаЇ оптимальних насл≥дк≥в, Ђсинтез наукових знань, ум≥нь ≥ навичок методичного мистецтва ≥ особистих ¤костей учител¤ї, комплекс властивостей осо≠бистост≥ педагога, що забезпечуЇ високий р≥вень самоор≠ган≥зац≥њ педагог≥чноњ д≥¤льност≥.

•рунтуЇтьс¤ на високому фаховому р≥вн≥ педагога, йо≠го загальн≥й культур≥ та педагог≥чному досв≥д≥. –озгл¤да≠Їтьс¤ ¤к ви¤в власного Ђяї у профес≥њ, ¤к самореал≥зац≥¤ особистост≥ вчител¤ в педагог≥чн≥й д≥¤льност≥, тому ви≠значаЇтьс¤ ¤к вища, творча його активн≥сть, що передба≠чаЇ доц≥льне використанн¤ метод≥в ≥ засоб≥в педагог≥чно≠го взаЇмовпливу в кожн≥й ситуац≥њ навчанн¤ та вихован≠н¤. “ака доц≥льн≥сть Ї результатом засвоЇнн¤ системи знань ≥ у¤влень про закони навчанн¤, технолог≥њ розвитку дити≠ни, а також ≥ндив≥дуальн≥ особливост≥ педагога, його спр¤≠мован≥сть, зд≥бност≥ та психоф≥зичн≥ дан≥.

 ритер≥¤ми педагог≥чноњ майстерност≥ Ї гуманн≥сть, на≠уков≥сть, педагог≥чна доц≥льн≥сть, оптимальний характер, результативн≥сть, демократичн≥сть, творч≥сть (ориг≥наль≠н≥сть).

ƒо елемент≥в педагог≥чноњ майстерност≥ належать:

1. √уман≥стична спр¤мован≥сть д≥¤льност≥. ѕол¤≠гаЇ в спр¤мованост≥ д≥¤льност≥ педагога на особист≥сть ≥ншоњ людини, утвердженн¤ словом ≥ д≥лом найвищих духовних ц≥нностей, моральних норм повед≥нки й сто≠сунк≥в. ѕередбачаЇ гуман≥стичний ви¤в його ц≥нн≥сного ставленн¤ до педагог≥чноњ д≥¤льност≥, њњ мети, зм≥сту, засоб≥в, суб'Їкт≥в. “ой, хто не любить ≥ не поважаЇ д≥≠тей, учн≥в, не може дос¤гти усп≥ху в педагог≥чн≥й прац≥, бо т≥льки щира любов ≥ глибока повага педагога до вихо≠ванц≥в породжують в≥дпов≥дну любов ≥ повагу до нього, до його ≥дей, погл¤д≥в, переконань, знань, ¤к≥ в≥н вчить здобувати.

2. ѕрофес≥йна компетентн≥сть, профес≥онал≥зм. ѕе≠редбачають на¤вн≥сть профес≥йних знань (сусп≥льних, психолого-педагог≥чних, предметних, прикладних ум≥нь та навичок), њх зм≥стом Ї знанн¤ предмета, методики його викладанн¤, знанн¤ педагог≥ки ≥ психолог≥њ. ќсобливос≠т¤ми профес≥йних знань Ї њх комплексн≥сть (потребуЇ вм≥нн¤ синтезувати матер≥ал, анал≥зувати педагог≥чн≥ си≠туац≥њ, вибирати засоби взаЇмод≥њ), натхненн≥сть (вислов≠ленн¤ власного погл¤ду, розум≥нн¤ проблеми, своњх м≥р≠кувань).

ѕрофес≥онал≥зм педагога Ч це сукупн≥сть психоф≥з≥о≠лог≥чних, псих≥чних та особист≥сних зм≥н, ¤к≥ в≥дбуваютьс¤ в людин≥ у процес≥ оволод≥нн¤ знанн¤ми та довготривалоњ д≥¤льност≥, що забезпечують ¤к≥сно новий, вищий р≥вень вир≥шенн¤ складних профес≥йних завдань. -

ѕедагог≥чний профес≥онал≥зм Ч ум≥нн¤ вчител¤ мисли≠ти та д≥¤ти профес≥йно. ќхоплюЇ наб≥р профес≥йних влас≠тивостей та ¤костей особистост≥ педагога, що в≥дпов≥да≠ють вимогам учительськоњ профес≥њ; волод≥нн¤ необх≥дни≠ми засобами, що забезпечують не т≥льки педагог≥чний вплив на вихованц¤, але ≥ взаЇмод≥ю, сп≥вроб≥тництво та сп≥втворч≥сть з ним. ƒл¤ активного сп≥вроб≥тництва з ви≠хованц¤ми вчителю необх≥дна моб≥л≥зац≥¤ ≥нтелекту, во≠л≥, моральних зусиль, орган≥заторського хисту та вм≥ле оперуванн¤ засобами формуванн¤ моральних, ≥нтелекту≠альних та духовних засад у школ¤р≥в. ¬≥н повинен воло≠д≥ти широким арсеналом ≥нтелектуальних, моральних та духовних засоб≥в, що забезпечують педагог≥чний вплив на учн¤. ƒо ≥нтелектуальних засоб≥в належать км≥тлив≥сть, профес≥йне спр¤муванн¤ сприйн¤тт¤, пам'¤т≥, мисленн¤, у¤ви, про¤в та розвиток творчих зд≥бностей учн¤. ƒо мо≠ральних Ч любов до д≥тей, в≥ра в њх можливост≥ та зд≥бност≥, педагог≥чна справедлив≥сть, вимоглив≥сть, повага до вихованц¤ Ч все, що складаЇ основу профес≥йноњ ети≠ки вчител¤. ƒуховн≥ засоби Ч основа його загальноњ та педагог≥чноњ культури.

3. ѕедагог≥чн≥ зд≥бност≥. —укупн≥сть псих≥чних особ≠ливостей вчител¤, необх≥дних дл¤ усп≥шного оволод≥нн¤ педагог≥чною д≥¤льн≥стю, њњ ефективного зд≥йсненн¤.

√оловною зд≥бн≥стю, що об'ЇднуЇ вс≥ ≥нш≥, Ї толерант≠н≥сть, чутлив≥сть до людини, до особистост≥, ¤ка форму≠Їтьс¤. « нею т≥сно взаЇмод≥ють комун≥кативн≥сть (потре≠ба у сп≥лкуванн≥, здатн≥сть легко налагоджувати контак≠ти, викликати позитивн≥ емоц≥њ у сп≥врозмовника й в≥дчувати задоволенн¤ в≥д сп≥лкуванн¤); перцептивн≥ зд≥б≠ност≥ (профес≥йна прониклив≥сть, пильн≥сть, ≥нтуњц≥¤, здатн≥сть сприймати ≥ розум≥ти ≥ншу людину, њњ психо≠лог≥чний стан за зовн≥шн≥ми ознаками); динам≥зм осо≠бистост≥ (здатн≥сть активно впливати на ≥ншу особист≥сть); емоц≥йна стаб≥льн≥сть (волод≥нн¤ собою, самоконтроль, саморегул¤ц≥¤); оптим≥стичне прогнозуванн¤ (передбачен≠н¤ розвитку особистост≥ з ор≥Їнтац≥Їю на позитивне в н≥й); креативн≥сть (здатн≥сть до творчост≥, генеруванн¤ нових ≥дей, уникненн¤ традиц≥йних схем, оперативного розв'¤занн¤ проблемних ситуац≥й); впливов≥сть (здатн≥сть вплинути на псих≥чний ≥ моральний св≥т д≥тей в певному напр¤м≥, зближуватис¤ з ними, здобувати дов≥ру, любов ≥ повагу, глибоко проникати у њхн≥й внутр≥шн≥й св≥т, конструювати, проектувати його).

4. ѕедагог≥чна техн≥ка (мистецтво, майстерн≥сть, ум≥нн¤). ™ сукупн≥стю рац≥ональних засоб≥в, ум≥нь та осо≠бливостей повед≥нки вчител¤, спр¤мованих на ефективну реал≥зац≥ю обраних ним метод≥в ≥ прийом≥в навчально-виховноњ роботи з учнем, учн≥вським колективом в≥дпо≠в≥дно до мети вихованн¤, об'Їктивних та суб'Їктивних њх передумов. ¬она передбачаЇ на¤вн≥сть специф≥чних засо≠б≥в, ум≥нь, особливостей повед≥нки педагога: високу куль≠туру мовленн¤; здатн≥сть волод≥ти м≥м≥кою, пантом≥м≥кою, жестами; ум≥нн¤ од¤гатис¤, стежити за своњм зовн≥шн≥м вигл¤дом; ум≥нн¤ керуватис¤ основами психотехн≥ки (ро≠зум≥нн¤ педагогом власного псих≥чного стану, ум≥нн¤ ке≠рувати собою); здатн≥сть до Ђбаченн¤ї внутр≥шнього ста≠ну вихованц≥в ≥ адекватного впливу на них.

« розвитком педагог≥ки та психолог≥њ ¤к науки ≥ прак≠тичноњ д≥¤льност≥ пор¤д з пон¤тт¤м Ђпедагог≥чна техн≥≠каї, ¤ке в≥дображаЇ т≥льки суб'Їктивн≥ особливост≥ на≠вчально-виховного процесу (контроль педагога за своњми

емоц≥¤ми, настроЇм, повед≥нкою, перцептивно-чуттЇвим сприйн¤тт¤м зовн≥шн≥х предмет≥в, техн≥кою мовленн¤) ста≠ли використовувати ≥ терм≥н Ђпедагог≥чна технолог≥¤ї (знанн¤ про майстерн≥сть), ¤кий стосуЇтьс¤ проблем пла≠нуванн¤ та орган≥зац≥њ навчального процесу.

ѕедагог≥чна технолог≥¤. ™ комплексом знань, ум≥нь ≥ навичок, необх≥дних учителю дл¤ вир≥шенн¤ стратег≥ч≠них, тактичних, а також процедурних завдань п≥д час на≠вчально-виховного процесу. …детьс¤ про систему взаЇмо≠д≥њ вчител¤ з учн¤ми, способи добору та впор¤дкуванн¤ навчального матер≥алу зг≥дно з вимогами теор≥њ п≥знанн¤. ≤ншими словами, педагог≥чна технолог≥¤ Ї описом систе≠ми д≥й учител¤ та учн≥в, ¤к≥ сл≥д виконати дл¤ оптималь≠ноњ реал≥зац≥њ навчального процесу. —кладовими педаго≠г≥чноњ технолог≥њ Ї волод≥нн¤ мистецтвом сп≥лкуванн¤ з д≥тьми, вм≥нн¤ керувати своЇю увагою та увагою д≥тей, здатн≥сть за зовн≥шн≥ми ознаками повед≥нки дитини ви≠значати њњ душевний стан тощо. ”м≥нн¤ налагоджувати оптимальн≥ взаЇмостосунки з д≥тьми, зм≥нювати њх в≥дпо≠в≥дно до розвитку учн≥в ≥ њхн≥х вимог до вчител≥в Ї важ≠ливим компонентом педагог≥чноњ майстерност≥.

1

Ќазва: ѕедагог≥чна майстерн≥сть, њњ елементи
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-17 (1806 прочитано)