ѕедагог≥ка > Ўл¤хи розвитку творчих зд≥бностей молодших школ¤р≥в в процес≥ формуванн¤ природничих знань

Ўл¤хи розвитку творчих зд≥бностей молодших школ¤р≥в в процес≥ формуванн¤ природничих знань

Ўл¤хи розвитку творчих зд≥бностей молодих школ¤р≥в в процес≥ формуванн¤ природних знань.

¬ процес≥ концепц≥њ дванадц¤тир≥чноњ загальноосв≥тньоњ школи, осв≥та покликана створити умови дл¤ ≥нтелектуального, соц≥ального, матер≥ального, ф≥зичного розвитку ≥ саморозвитку, а стратег≥чному план≥ закласти фундамент дл¤ формуванн¤ демократичного сусп≥льства, дл¤ ¤кого осв≥чен≥сть, вихован≥сть, культура Ц найвищ≥ ц≥нност≥, незам≥нн≥ фактори стаб≥льного добробуту ≥ динам≥чного розвитку ”крањни.

ѕрограма навчального курсу Уя ≥ ”крањна. ƒовк≥лл¤Ф даЇ можлив≥сть посилити д≥йов≥сть, практичн≥сть навчанн¤, його ви¤ви на розвиток творчих зд≥бностей.  онцепц≥Їю передбачено використанн¤ можливостей навчального предмета дл¤ реал≥зац≥њ приоритетних завдань початковоњ школи.

ќсоблив≥сть зм≥сту початковоњ осв≥ти пол¤гаЇ в тому, що кр≥м традиц≥йних знань, ум≥нь ≥ навичок, в нього включаютьс¤ принципового нов≥ компоненти ≥ досв≥д творчоњ д≥¤льност≥, досв≥д емоц≥йно-умон≥сного ставленн¤ до навколишнього св≥ту. ÷е спри¤Ї розвитку творчих зд≥бностей у процес≥ становленн¤ сучасноњ нац≥ональноњ школи на ”крањн≥ особливоњ актуальност≥ набувають численн≥ положенн¤ ≥з спадщини ¬.ќ. —ухомлинського. —вого часу  .ƒ. ”минський писав про те, що лог≥ка природи, найдоступн≥ша ≥ найкорисн≥ша дл¤ д≥тей. ÷ю ≥дею  . ”млинського застосував ¬. —ухомлинський Уѕрирода Ц величезноњ ваги фактор, що що накладаЇ св≥й в≥дбиток на весь характер педагог≥чного процесуФ, - визначаЇ ¬. —ухомлинський.

¬ихованн¤ творчого д≥¤льного розуму розпочинаЇтьс¤ з перших дн≥в дитини в школ≥.

ѕ≥д системою урок≥в мисленн¤ ¬. —ухомлинський розум≥Ї школу думки, без ¤коњ не у¤вл¤Їтьс¤ Уповноц≥нноњ, ефективноњ розумовоњ прац≥ на вс≥х уроках не т≥льки в початков≥й школ≥, а й у наступн≥ пер≥оди навчанн¤ та розумового розвитку. ÷¤ школа Ї фундаментом творчих розумових сил, необх≥дних дл¤ опануванн¤ нових знань.

ћисленн¤, безумовно процес суто ≥ндив≥дуальний. ¬одночас товариське сп≥лкуванн¤, обм≥н ≥нформац≥Їю, сп≥льна навчальна д≥¤льн≥сть не можуть не впливати на х≥д мисленн¤ школ¤р≥в на уроц≥ (–озенберг ј.я. ”рок у дидактичн≥й систем≥ ¬.ќ. —ухомлинського(¬асиль —ухомлинський ≥ сучасн≥сть: ћатер≥али „етвертих ¬сеукр. пед. читань. Ц ¬ип. 4-1997. с. 112-115).

ќсновними завданн¤ми урок≥в мисленн¤, були розвиток ум≥нн¤ спостер≥гати ¤вища навколишнього св≥ту; збагаченн¤ житлового ≥ суттЇвого досв≥ду; нагромадженн¤ конкретного природничого матер≥алу ¤к основи розвитку абстрактного мисленн¤; розвиток ум≥нн¤ в побудов≥ г≥потез ≥ самост≥йних висновк≥в; розширенн¤ п≥знавальних ≥нтерес≥в; спонуканн¤ до творчост≥ засобами слова, розвиток у¤ви ≥ фантаз≥њ. ¬ажливою умовою формуванн¤ творчого мисленн¤ через природу Ї орган≥зац≥¤ спостережень. ¬они розпочинаютьс¤ з розвитку молодших школ¤р≥в ум≥нн¤ бачити природу. јдже в≥домо, що дивитис¤

- це не означаЇ бачити У”м≥нн¤ бачити, ум≥нн¤ пом≥чати те, що на перший погл¤д, не в≥др≥зн¤Їтьс¤ чимось особливим, - це, образно кажучи, пов≥тр¤, на ¤кому тримаютьс¤ крила думки,Ф Ц в≥дзначаЇ ¬. —ухомлинський (—ухомлинський ¬.ќ. Ѕатьк≥вська педагог≥ка. Ц  . 1978 Ц с. 178)

таким чином учн≥ проходили своЇр≥дний етап розумових вправ, ¤кий пол¤гаЇ у баченн≥ дитиною живого образу ≥ створенн¤ цього образу в своњй у¤в≥.

ѕедагог радив не обт¤жувати дитину лавиною знань про предмет, а вм≥ти в≥дкрити перед нею в навколишньому св≥т≥ щось одне, але так, щоб залишилось щось недомовлене, щоб дитин≥ захот≥лос¤ ще ≥ ще повернутис¤ до того, про що вона д≥зналас¤. —аме здатн≥сть молодшого школ¤ра до знаходженн¤ нев≥домого у в≥домому, незвичайного у звичайному, до постановки запитань, ¤к≥ ф≥ксують нев≥доме, виступають ¤к ланка народженн¤ проблеми, ¤к етап з ¤кого починаЇтьс¤ розгортанн¤ мислительного пошуку, ¬.ќ.—ухомлинський надавав великого значенн≥ у формуванн≥ творчоњ особистост≥ молодого школ¤ра.

¬еликий ≥нтерес у вчител≥в викликаЇ досв≥д у сфер≥ розумового вихованн¤ учн≥в через сп≥лкуванн¤ з природою. ¬.ќ.—ухомлинський обстоював гармон≥йне поЇднанн¤ р≥зних орган≥зац≥йних форм навчанн¤.

¬≥н доводив, що читанн¤, У ниги природиФ п≥д час екскурс≥й, подорожей, повинно бут незвичайним спогл¤данн¤м картини природи, а початком активного мисленн¤.

ќсновна мета урок≥в серед природи Ц навчити д≥тей думати. ƒос¤гти цього можна, т≥льки навчивши д≥тей спостер≥гати, дивуватис¤, рад≥ти п≥знанню, перетворювати думку у слово, творити казку. ¬.ќ.—ухомлинський рекомендував вчити д≥тей думати, творити, фантазувати серед чудовоњ краси природи, що Ї джерелом думки ≥ слова.

”м≥нн¤ бачити прекрасне навколо робить людину Ц мудр≥шою, добр≥шою, духовно багатою.

÷≥нн≥сть спостережень пол¤гаЇ в тому, що в д≥тей виробл¤вс¤ певний стиль мисленн¤ ≥ в процес≥ мисленн¤ вони прагнули до конкретних факт≥в, перев≥р¤ючи правильн≥сть ≥ стан практикою, досв≥дом.

ƒосл≥дницький п≥дх≥д став рисою мисленн¤ учн≥в, ¤к≥ прагнули ¤к найглибше перев≥рити правильн≥сть висновк≥в про законом≥рност≥ ¤вища природи.

≈лементи досл≥дженн¤ спри¤ли самост≥йност≥, творчому характеру розуму.

¬.ќ.—ухомлинський усе робив дл¤ розбудови нац≥ональноњ школи мисленн¤, де пануЇ рад≥сть творчост≥, активно формуЇтьс¤ людська ≥ндив≥дуальн≥сть, розцв≥таЇ жива душа.

¬.ќ.—ухомлинським були розроблен≥ та впроваджен≥ в практику р≥зноман≥тн≥ форми орган≥зац≥њ спостережень. “ак у школ≥ п≥д голубим небом проводились уроки милуванн¤ ≥ ¤к насл≥док Ц складанн¤ ≥ндив≥дуальних книжок Ц картинок про природу, де учн≥ в≥дображали найточн≥ш≥ в≥дт≥нки кольор≥в навколишнього св≥ту. —езонн≥ екскурс≥њ, уроки в Узелених класахФ, заочн≥ Уподорож≥Ф по земн≥й кул≥ Ц давали прост≥р дл¤ написанн¤ творчих роб≥т. “ак≥ спостереженн¤ спри¤ли розум≥нню ц≥нностей природи, спонукали до формуванн¤ навичок його охорони. Ќа вс≥х уроках ¬.ќ.—ухомлинський використовував знанн¤ про природу, а поглиблював њњ шл¤хом досл≥дницькоњ роботи. Ќа уроках серед природи д≥ти спостер≥гають, досл≥джують середовище, в ¤кому живуть, перев≥р¤ють народн≥ прикмети, повТ¤зан≥ з погодою, знанн¤ми в рослинному, тваринному середовищ≥.

ѕри ознайомленн≥ учн≥в з багатогранн≥стю навколишнього св≥ту формуЇтьс¤ гармон≥йно розвинута особист≥сть в ¤к≥й розвиваЇтьс¤ у¤вленн¤, що природа Їдине ц≥ле, виробл¤ютьс¤ ≥нтелектуальн≥ ≥ практичн≥ вм≥нн¤, виховуЇтьс¤ шанобливе ставленн¤ до природи, формуЇтьс¤ науковий св≥тогл¤д, б≥оцентричне, еколог≥чна культура мисленн¤, вм≥нн¤ п≥знанн¤ д≥йсност≥, що задовольн¤ють пот¤ги дитини до досл≥дництва ≥ висновк≥в, конструюванн¤ комун≥кац≥њ. –≥зноман≥тн≥ знанн¤ усп≥шно розвТ¤зуютьс¤ п≥д час:

- розпов≥д≥ школ¤рем про обТЇкти своЇњ м≥сцевост≥, оск≥льки м≥сцевий матер≥ал Ї найдоступн≥шим;

- розкритт¤ еколог≥чноњ ц≥л≥сност≥ природи, моделюванн¤ звТ¤зк≥в м≥ж живою ≥ неживою природою;

- формуванн¤ ум≥нь пор≥внювати, класиф≥кувати, встановлювати под≥бн≥сть за аналог≥Їю, ум≥нн¤ доводити ≥стинн≥сть судженн¤. ќволод≥нн¤ зазначеними вм≥нн¤ми забезпечить залученн¤ до самост≥йного пошуку знань;

- поЇднанн¤ теоретичноњ ≥ практичноњ п≥дготовки молодших шк≥л,

тобто на основ≥ знань формувати в учн≥в практичн≥ вм≥нн¤.

ѕошуки активних форм ≥ метод≥в роботи , навчально-виховного процесу спри¤ють, щоб ефективн≥сть урок≥в природознавства була ¤комога вищою.

—формувати у школ¤р≥в у¤вленн¤ про р≥зноман≥тн≥сть живоњ природи допомагають плани-памТ¤тати, за допомогою ¤ких учн≥ розгл¤дають предмети у певн≥й лог≥чн≥й посл≥довност≥.

ќзнайомленн¤ з рослинами ≥ тваринами проходить за такими напр¤мками:

- р≥зноман≥тн≥сть рослин ≥ тварин (групи рослин ≥ тварин, чим вони в≥др≥зн¤ютьс¤);

звТ¤зки рослин ≥ тварин з ≥ншими компонентами природи;

розмноженн¤;

ц≥нн≥сть рослин ≥ тварин дл¤ людини;

негативний вплив людини, особливо дитини, на рослини ≥ тварини;

охорона тварин.

ќтже, такий розгл¤д рослин ≥ тварин даЇ змогу сформувати у д≥тей елементи знань: морфолог≥чн≥ (зовн≥шн¤ будова), ф≥з≥олог≥чн≥ (розмноженн¤), еколог≥чн≥ (охорона), агроном≥чн≥ ≥ зоотехн≥чн≥ (способи вирощуванн¤). ÷≥ елементи в≥д класу до класу розширюютьс¤, вступають у звТ¤зки з ≥ншими, обТЇднуютьс¤ ≥ все б≥льше узагальнюютьс¤.

 р≥м практичноњ ц≥нност≥ (деревина, молока, шерсть тварин ≥ рослин дл¤ людини, розкривають ≥ ≥нш≥: моральне, п≥знавальне, г≥г≥Їн≥чне, еколог≥чне, естетичне тощо). “акий п≥дх≥д спри¤Ї подоланню одноб≥чного, споживацького ставленн¤ людини до природи.

¬икористанн¤ план≥в-памТ¤ток систематизуЇ ≥ забезпечуЇ знанн¤ д≥тей про природу, допомагаЇ њм вид≥л¤ти суттЇв≥ ознаки обТЇкт≥в, формувати у¤вленн¤ про групи рослин ≥ тварин, про природу ¤к самост≥йну ц≥нн≥сть, без ¤коњ не можливе ≥снуванн¤ людини.

” формуванн≥ у¤влень про р≥зноман≥тн≥сть навколишньоњ природи допомагають також опорн≥ схеми. ¬≥домо, що молодшим школ¤рам значною м≥рою властиве наочно-образне мисленн¤. јле це не означаЇ, що њм недоступний високий р≥вень абстракц≥њ. ≤ саме схема Ї одн≥Їю з найдоступн≥ших форм. –обота з опорними схемами допомагаЇ вид≥лити з ус≥х ознак суттЇв≥, формувати елементарн≥ пон¤тт¤ ≥ найпрост≥ш≥ звТ¤зки м≥ж ними.

” 1 ≥ 2 класах дл¤ складанн¤ схем класоводи використовують лакон≥чн≥ малюнки, а в 3 ≥ 4 Ц малюнки зам≥нено словами.

1

Ќазва: Ўл¤хи розвитку творчих зд≥бностей молодших школ¤р≥в в процес≥ формуванн¤ природничих знань
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-17 (1322 прочитано)