ѕол≥толог≥¤ > ¬плив нац≥онал≥зму на зовн≥шню пол≥тику крањн св≥ту в ’’ стол≥тт≥

«нову ж таки, на противагу ”крањн≥, –ос≥йська ‘едерац≥¤ обрала в≥йськову доктрину, в основ≥ ¤коњ Ї нац≥ональн≥ ≥нтереси, п≥дкр≥плен≥ ¤вно не оборонним ¤дерним потенц≥алом. ÷≥ ≥нтереси стосуютьс¤ ¤к найближчого оточенн¤ –ос≥њ, так ≥ в≥ддалених в≥д нењ субрег≥он≥в ≥ не раз вход¤ть у конфл≥кт ≥з м≥жнародно визнаними правилами мирного сп≥в≥снуванн¤ та добросус≥дства. ƒл¤ зм≥цненн¤ обороноздатност≥ ≥ в пошуках альтернативноњ до в≥йськово-пол≥тичноњ структури «ах≥дноњ, а тепер вже й ÷ентральноњ ™вропи, –ос≥йська ‘едерац≥¤ домоглас¤ створенн¤ на основ≥ де¤ких колишн≥х рад¤нських республ≥к т. зв. “ашкентського пакту ≥ через цю структуру принаймн≥, здатна реально впливати на забезпеченн¤ власних ≥нтерес≥в у —ередн≥й јз≥њ. [—вого часу неаби¤кий переполох у св≥тов≥й пол≥тиц≥ викликала спроба –ос≥њ створити своЇр≥дний Утроњстий союзФ ≥з  итаЇм та ≤нд≥Їю, що могло б фактично повернути св≥т до б≥пол¤рноњ системи, причому з ¤вною перевагою на боц≥ такого союзу. «начно менший ефект дала експлуатац≥¤ ≥дењ панслав≥зму на фон≥  осовськоњ кризи ≥ символ≥чне приЇднанн¤ ёгослав≥њ, проте ≥ цей крок став важелем у руках рос≥йських пол≥тик≥в, з допомогою ¤кого було здобуто чимало в напр¤мку визнанн¤ за –ос≥Їю права на активну участь у св≥тов≥й пол≥тиц≥ в субрег≥он≥ Ѕалкан.]9 ћожливо, цих приклад≥в достатньо дл¤ розум≥нн¤ генеральноњ л≥н≥њ зовн≥шньоњ пол≥тики –ос≥йськоњ ‘едерац≥њ: вона н≥коли не погодитьс¤ на статус нижчий, н≥ж супердержави, ≥ дл¤ дос¤гненн¤ мети поверненн¤ соб≥ цього статусу застосовуватиме вс≥ на¤вн≥ резерви ≥ весь арсенал засоб≥в.

„≥тк≥й визначеност≥ нац≥ональних пр≥оритет≥в спри¤Ї глибока монарх≥чна ≥ великодержавна традиц≥¤, вт≥лена у м≥цн≥й президентськ≥й влад≥, концентрац≥њ ключових функц≥й в його руках. Ќав≥ть у пор≥вн¤нн≥ ≥з значно зм≥цненою президентською владою в ”крањн≥ владн≥ можливост≥ рос≥йського президента Ї ширшими ≥ десь нав≥ть ближчими до можливостей пострад¤нських середньоаз≥атських президент≥в.

Ѕезперечно, ¤к пол≥тичний чи економ≥чний партнер –ос≥¤ Ї дуже важливою, проте складною державою. ќдним ≥з фактор≥в, що ускладнюють сп≥впрацю, Ї непрогнозован≥сть зовн≥шньопол≥тичних д≥й, њх не раз надм≥рна радикальн≥сть. ≤ншою проблемою Ї ст≥йк≥сть федеративного устрою багатонац≥ональноњ –ос≥њ в умовах економ≥чноњ кризи. як твердить св≥товий досв≥д, нав≥ть при в≥дносному демократичному федерал≥зм≥ економ≥чний фактор здатний в≥д≥грати досить значну роль у розвитку сепаратистськоњ ≥дењ. Ќа приклад≥ „ечн≥ видно, що ефективного механ≥зму нейтрал≥зац≥њ таких в≥¤нь у арсенал≥ внутр≥шньоњ пол≥тики –ос≥њ немаЇ.

ѕ≥дсумовуючи сказане, можна зробити певн≥ висновки. —учасна –ос≥¤, будучи нап≥вдемократичною крањною ≥з великодержавними ≥де¤ми, не розгл¤даЇ поки що ”крањну ¤к р≥вноправного пол≥тичного чи економ≥чного партнера, а швидше - ¤к сферу власних ≥нтерес≥в (про що, до реч≥, неодноразово в≥дверто за¤вл¤ли ¤к л≥во-, так ≥ право ор≥Їнтован≥ рос≥йськ≥ пол≥тики). якщо економ≥чне сп≥вроб≥тництво з –ос≥Їю Ї частиною обСЇктивноњ необх≥дност≥ в пол≥тиц≥ ”крањни, то вт¤гненн¤ њњ у в≥дкритий ≥нтеграц≥йний прост≥р сучасноњ –ос≥њ загрожуЇ втратою суверен≥тету украњнськоњ держави з ус≥ма подальшими насл≥дками. Ќав≥ть з≥ стратег≥чноњ точки зору значна вага –ос≥њ на ™враз≥йському континент≥ навр¤д чи допустить р≥вноправн≥сть взаЇмин з нею ≥нших держав, а надм≥рна ор≥Їнтац≥¤ украњнських експортно-≥мпортних операц≥й у рос≥йському напр¤мку може становити загрозу нац≥ональн≥й безпец≥ ”крањни.

ўо ж до украњнсько-польських взаЇмин, то вони були ≥ залишаютьс¤ одними ≥з найскладн≥ших та заплутаних. ’оч би ск≥льки приймалос¤ гарних постанов, п≥дписувалос¤ угод чи договор≥в, ≥сторична памС¤ть про взаЇмн≥ кривди здеб≥льшого останнього пер≥оду ≥стор≥њ, тобто XX ст., не лише не приглушуЇтьс¤ необх≥дн≥стю зм≥н - вона дивним чином воскресаЇ у наступних покол≥нн¤х. ÷е особливо в≥дчутно у зах≥дному рег≥он≥ ”крањни та в прилеглих до нього польських земл¤х, де ще Ї чимало живих св≥дк≥в траг≥чноњ ≥стор≥њ. У÷винтарнаФ в≥йна, взаЇмн≥ територ≥альн≥ претенз≥њ, пост≥йн≥ нагадуванн¤ про геноцид У¬≥слиФ та Уволинську трагед≥юФ - ось лише частина перел≥ку взаЇмних кривд, котр≥ вагомо впливають на переб≥г формуванн¤ сучасних цив≥л≥зованих в≥дносин м≥ж обома державами та њх народами. Ќа щаст¤, кр≥м негативного, у польсько-украњнських в≥дносинах Ї ≥ немало позитивного досв≥ду, пошук шл¤х≥в до порозум≥нн¤, примиренн¤ та взаЇмод≥њ. Ќаприк≥нц≥ минулого ≥ на початку цього стол≥тт¤, та нав≥ть в роки збройного протисто¤нн¤ двох сус≥дн≥х держав, у кожн≥й з них виникали теор≥њ можливостей зам≥нити протисто¤нн¤ у вузл≥ перетину геопол≥тичноњ горизонтал≥ та вертикал≥ ™вропи на зразок дл¤ в≥дносин центральноЇвропейського субрег≥ону. ¬з¤ти хоча б теор≥ю федерал≥зму ѕ≥лсудського чи под≥бну до нењ ≥дею ѕетлюри, концепц≥ю Ућ≥жморС¤Ф ћочульського чи прототип модел≥ балто-чорноморського сп≥вроб≥тництва ё. Ћипи. Ќеодноразово саме ѕольща ставала ≥н≥ц≥атором формуванн¤ в ”крањн≥ усв≥домленн¤ њњ центральноЇвропейськоњ приналежност≥; саме ѕольща серед Ївропейськоњ сп≥льноти держав бачила можлив≥сть вберегти њњ суверен≥тет.

ѕ≥сл¤ розпаду ¬аршавського пакту досить швидкому економ≥чному реформуванню поспри¤ло те, що нав≥ть за час≥в комун≥стичного правл≥нн¤ в ѕольщ≥ не було повн≥стю л≥кв≥довано приватну власн≥сть, отже, не довелос¤ в≥дновлювати ≥нститут власност≥ ¤к структурну одиницю економ≥чноњ схеми.

ѕор¤д з економ≥чними кроками у внутр≥шн≥й пол≥тиц≥ кер≥вництво ѕольщ≥ активно провадило спр¤мовану на Ївропейську ≥нтеграц≥ю зовн≥шню пол≥тику. ” пошуках гарантуванн¤ власноњ нац≥ональноњ безпеки пом≥ж пострад¤нським та п≥вн≥чноатлантичним просторами вона, ¤к ≥ ≥нш≥ крањни —х≥дноњ, недавно соц≥ал≥стичноњ ™вропи, ув≥йшла до ¬ишеградськоњ групи та ÷ентральноЇвропейськоњ ≤н≥ц≥ативи, водночас налагоджуючи власн≥ дво- ≥ багатосторонн≥ звС¤зки з ≥ншими крањнами ¤к безпосереднього оточенн¤ (Ѕалто-„орноморське сп≥вроб≥тництво), так ≥ через територ≥њ крањн-сус≥д≥в (¬еймарський трикутник). «начну допомогу в Ївропейському ≥нтегруванн≥ ѕольщ≥ надали ™— та —Ўј через своњ ф≥нансов≥ та допомогов≥ структури. ѕоступово набуваючи асоц≥йованого та повноправного членства в Ївропейських ≥нтеграц≥йних структурах, ѕольща лог≥чно п≥д≥йшла до створенн¤ власноњ державноњ програми ≥нтеграц≥њ, ¤ка передбачала вступ крањни в Ќј“ќ у 1999 р. та членство в ™— у 2004 р. ѕерша частина ц≥Їњ програми уже виконана, а друга близька до виконанн¤.

ѕоступ ѕольщ≥ в напр¤мку Ївропейськоњ ≥нтеграц≥њ ц≥лком очевидний ≥ нев≥дворотний. ”же тепер, ¤к повноправний член ѕ≥вн≥чноатлантичного аль¤нсу, ѕольща займаЇ пров≥дне м≥сце в систем≥ Ївропейськоњ безпеки ¤к форпост Ќј“ќ на сход≥ континенту. ≤ в цьому контекст≥ польсько-украњнськ≥ в≥дносини набирають першочерговоњ ваги. Ќалагодивши добр≥ стосунки з обСЇднаною Ќ≥меччиною на заход≥ та д≥йшовши згоди ≥з загальних питань з –ос≥Їю на п≥вн≥чному сход≥, ѕольща проголосила ”крањну стратег≥чним партнером ≥ вз¤ла на себе зобовС¤занн¤ в≥дстоювати њњ ≥нтереси в ≥нтеграц≥йних структурах ™вропи. –егул¤рними ≥ пл≥дними стали зустр≥ч≥ обох президент≥в, зС¤вилис¤ ц≥кав≥ модел≥ сп≥впрац≥ в р≥зних галуз¤х, переважно в сфер≥ малого та середнього б≥знесу. « огл¤ду на членство ѕольщ≥ в Ќј“ќ ориг≥нальною ≥ потр≥бною формою сп≥вроб≥тництва в галуз≥ безпеки Ї ”крањнсько-польський батальйон - миротворча двонац≥ональна в≥йськова одиниц¤ п≥д сп≥льним командуванн¤м. ѕроте, незважаючи на загалом непогане п≥дірунт¤ дл¤ всеб≥чноњ ≥ взаЇмовиг≥дноњ кооперац≥њ, ≥снують проблеми, ¤к≥ невдовз≥ можуть стати нездоланним барСЇром дл¤ ”крањни в њњ ≥нтенц≥¤х до зах≥дного, Ївропейського шл¤ху ≥нтеграц≥њ. ¬одночас ≥з розширенн¤м можливостей транскордонних комун≥кац≥й всередин≥ ™вропейського —оюзу його зовн≥шн≥ кордони стають дедал≥ непроникн≥шими. ¬ такий спос≥б ™— намагаЇтьс¤ захистити себе в≥д небажаноњ нелегальноњ м≥грац≥њ, проникненн¤ чи транзиту зброњ, наркотик≥в ≥ т. п. ” повному обс¤з≥ це правило ™вросоюзу незабаром почне стосуватис¤ ≥ держав - кандидат≥в у члени ™—, а за його виконанн¤м УновачкамиФ Ѕрюссель ≥ —трасбург стежитимуть з особливою увагою. «айвим Ї по¤снювати, чому новий кордон ™— може стати спадкоЇмцем сумнозв≥сноњ Узал≥зноњ зав≥сиФ, ¤к ≥ те, ¤к≥ це матиме насл≥дки дл¤ обох нин≥шн≥х стратег≥чних партнер≥в. ј недотриманн¤ вимог ™— автоматично пересуне крањну в к≥нець черги до дверей обСЇднаноњ ™вропи, а обмеженн¤ сх≥дного ринку дл¤ власних товар≥в при жорстк≥й конкуренц≥њ та протекц≥он≥зм≥ у «ах≥дн≥й ™вроп≥ неминуче поставить економ≥ку на кол≥на ≥ зробить њњ ц≥лком кредитозалежною.

” цьому випадку нав≥ть найб≥льш компром≥сний вар≥ант сп≥впрац≥ - через транскордонне сп≥вроб≥тництво ≥ формуванн¤ первинних ≥нтеграц≥йних зон-Їврорег≥он≥в - втратить своЇ значенн¤, стане малоефективним, а нав≥ть - шк≥дливим, оск≥льки в умовах великоњ р≥зниц≥ в р≥вн¤х економ≥чного зростанн¤ обох крањн та в≥дносно низького податкового тиску ц≥ зони стануть м≥сцем в≥дмиванн¤ грошей Ут≥ньовикамиФ.  р≥м того, не виключена також втрата необх≥дноњ дл¤ ≥снуванн¤ таких зон чи рег≥он≥в узгодженоњ законодавчоњ бази обох стор≥н - тод≥ њхн¤ доц≥льн≥сть взагал≥ зводитьс¤ до нул¤.

“аким чином, найб≥льш природний ≥ прийн¤тний дл¤ ”крањни зах≥дний вектор, вектор ≥нтегруванн¤ в ™вропу, може впертис¤ у нов≥тн≥й аналог колишньоњ зал≥зноњ зав≥си, ¤кщо ™— не п≥д≥йде до проблеми свого сх≥дного кордону та сх≥дноњ окрањни з належним розум≥нн¤м ус≥х њњ аспект≥в ≥ ¤кщо в наш≥й держав≥ виникнуть передумови дл¤ переваги сх≥дного напр¤мку ≥нтеграц≥њ. «а таких умов про Ївропейську приналежн≥сть ”крањни можна буде говорити здеб≥льшого лише в суто географ≥чному розум≥нн≥.

—вого часу концепц≥¤ сп≥впрац≥ за схемою Уѕ≥вн≥ч Ц ѕ≥вденьФ досить активно експлуатувалас¤ украњнськими пол≥тологами та геопол≥тиками, ¤к найб≥льш давн¤ - уздовж шл¤ху У≥з вар¤г в грекиФ. Ќа меж≥ XVII та XVIII ст. цим напр¤мком ≥з стратег≥чних м≥ркувань спробували скористатис¤ шведський король  арл XII та гетьман ћазепа. ” перш≥й половин≥ нашого стол≥тт¤, в епоху в≥дродженн¤ пол≥тичноњ та сусп≥льноњ думки, на засадах в≥дстоюванн¤ Ївропейськоњ геопол≥тичноњ вертикал≥, ¤к Їдиного усп≥шного вибору ”крањни сто¤ла ел≥та украњнського пол≥тичного мисленн¤ - ё. Ћипа, —. –удницький, частково -ƒ. ƒонцов. ¬итоки таких м≥ркувань ц≥лком зрозум≥л≥: весь пер≥од нов≥тньоњ ≥стор≥њ ”крањна, не маючи державного статусу (за вин¤тком дуже короткого пром≥жку в≥дносного суверен≥тету й соборност≥) перебувала м≥ж двома св≥товими потугами. —першу це були јвстро-”горська та –ос≥йська ≥мпер≥њ, згодом фашистська Ќ≥меччина та –ад¤нський —оюз.

1	2	3	4	5	6	7	8	9

Ќазва: ¬плив нац≥онал≥зму на зовн≥шню пол≥тику крањн св≥ту в ’’ стол≥тт≥
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-17 (5357 прочитано)