ѕол≥толог≥¤ > ƒ≥¤льн≥сть спр¤мована на захист пол≥тичних прав

ѕедагоги, що належали до ¬ќ””Ѕ вир≥шили вз¤ти активну участь у виборах до Ѕуковинського сейму 1911 р. ѕровести вчительськ≥ кандидатури до сейму без п≥дтримки пол≥тичних парт≥й було неможливо, тому кер≥вництво У¬≥льноњ орган≥зац≥њФ вир≥шило п≥ти на компром≥с ≥з украњнськими нац≥онал-демократами. —аме њх ц¤ вчительська орган≥зац≥¤ найчаст≥ше критикувала на стор≥нках свого фахового часопису У амен¤р≥Ф. ¬≥че украњнського учительства, скликане крайовою екзекутивою У¬≥льноњ орган≥зац≥њФ 5 лютого 1911 р. висунуло двох кандидат≥в у депутати в≥д своЇњ орган≥зац≥њ. Ќими стали  . ƒанил¤к та ≤.  арбулицький [32]. ѕ≥сл¤ переговор≥в ≥з ћ. ¬асильком њх було включено в списки претендент≥в на депутатськ≥ мандати в≥д народц≥в. Ѕ≥льш≥сть пол≥тичних сил краю негативно оц≥нили так≥ д≥њ: Уц≥ле учительство попало в ганбл¤чу пол≥тичну зависим≥стьФ [33]. ѕроте, вже 11 березн¤ 1911 р.  . ƒанил¤к та ≤.  арбулицький зн¤ли своњ кандидатури, в≥дчуваючи брак п≥дтримки серед майбутн≥х виборц≥в [34]. ћ. ¬асилько у своЇму лист≥, у в≥дпов≥дь на такий пол≥тичний крок народних вчител≥в, назвав його розумним та виваженим [35]. ¬же-ж таки депутатом сейму став один украњнський вчитель початковоњ школи ћ. √аврищук (член ¬ќ””Ѕ), ¤кий балотувавс¤ в списках соц≥ал-демократичноњ парт≥њ [36].

ќтож, вчительство ¤к в √аличин≥, так ≥ на Ѕуковин≥ доклало чимало зусиль аби мати своњх представник≥в у законодавчих органах держави. ѕроте, б≥льшим усп≥хом в цьому план≥ ув≥нчалас¤ пол≥тична д≥¤льн≥сть буковинського вчительства, хоча пол≥тичн≥ орган≥зац≥њ, що брали участь у виборах, допустили чимало помилок та прорахунк≥в, що не завжди дозвол¤ло њм реал≥зувати своњ плани. —л≥д сказати й про те, що так≥ депутати парламенту та крайових сейм≥в ¤к ќ. Ѕарв≥нський, ј. ¬ахн¤нин, ќ. ѕопович, ™. ѕ≥гул¤к, —. —маль-—тоцький та р¤д ≥нших були педагогами за фахом та активними учасниками украњнських вчительських товариств, хоча вважалис¤ лише представниками пол≥тичних парт≥й.

ѕол≥тична д≥¤льн≥сть педагог≥в дуже часто не знаходила розум≥нн¤ з боку державних орган≥в влади. 19 ≥ 20 серпн¤ 1913 р. на зас≥данн≥ виконавчого ком≥тету У—оюзу словТ¤нського вчительства в јвстр≥њФ (його члени були: ¬ѕ”¬ та ¬ќ””Ѕ) було обговорено серед ≥нших питань ≥ реферат народного вчител¤ п. —кал¤ на тему У√ромад¤нськ≥ права вчител¤ ≥ свобода його сов≥ст≥Ф. „еський педагог з≥брав чимало матер≥алу, ¤кий переконливо доводив, що постанови ќсновного державного в≥д 21 грудн¤ 1869 р. про права громад¤н держави по в≥дношенню до народного вчительства ≥снують т≥льки на папер≥, бо њх обмежують положенн¤ державних та крайових закон≥в, р≥зн≥ м≥н≥стерськ≥ розпор¤дженн¤, постанови крайових шк≥льних рад ≥ найб≥льше звичайно д≥њ представник≥в державноњ влади, ¤к≥ дуже часто безп≥дставно карали педагог≥в за њхн≥ пол≥тичн≥ переконанн¤. Ѕуло вир≥шено до к≥нц¤ травн¤ 1914 р. з≥брати вс≥м словТ¤нським вчительським орган≥зац≥¤м детальний матер≥ал з цього приводу, обговорити його на зТњзд≥ словТ¤нських педагог≥в у ѕраз≥ в 1915 р. та видати окремою брошурою [37].

якщо б в≥йськов≥ под≥њ не перешкодили цьому, то педагоги √аличини з≥брали б величезну к≥льк≥сть приклад≥в упередженого в≥дношенн¤ влади до тих, хто брав активну участь у пол≥тичному житт≥ краю. ѕубл≥кац≥њ у вчительських пер≥одичних виданн¤х та листи педагог≥в до депутат≥в сейму та парламенту з≥ скаргами ≥ проханн¤ми про допомогу ¤скраво св≥дчили про це. —аме тому члени товариства ¬ѕ”¬ вимагали скасуванн¤ параграфу 9 крайового шк≥льного закону в≥д 1873 р. јдже саме це гарантувало б педагогам, що њх не буде покарано за пол≥тичну чи культурну д≥¤льн≥сть в громадах [38]. ѕроте, н≥ скасуванн¤ вищезгаданого положенн¤ галицького крайового закону, н≥ прогресивного дисципл≥нарного законодавства народн≥ вчител≥ √аличини не одержали, незважаючи на те, що вони њм були вкрай необх≥дн≥.

¬≥дношенн¤ представник≥в державноњ влади Ѕуковини до пол≥тичноњ д≥¤льност≥ педагог≥в було набагато л≥беральн≥шим ≥ несправедлив≥ адм≥н≥стративн≥ покаранн¤ тут були р≥дк≥стю [39]. ўоб осв≥т¤ни мали гарант≥ю ≥ надал≥, що њх не будуть карати за т≥ чи ≥нш≥ пол≥тичн≥ погл¤ди вчительськ≥ орган≥зац≥њ (У”крањнська школаФ, ¬ќ””Ѕ та ≥нш≥) виступали за прийн¤тт¤ демократичного дисципл≥нарного закону. —аме тому 28 грудн¤ 1903 р. законопроект, що вводив крайов≥ та пов≥тов≥ дисципл≥нарн≥ суди, склад ¤ких формувавс¤ учительськими пов≥товими конференц≥¤ми був п≥дтриманий депутатами в сейм≥. √азета Ѕуковина з цього приводу написала: У—удд≥в будуть соб≥ вибирати сам≥ учител≥ ≥ будуть мати над собою таку власть, на ¤ку сам≥ заслужилиФ [40].  р≥м того законопроект гарантував педагогам захист њхн≥х конституц≥йних прав. ¬ параграф≥ 1 було записано, що реал≥зац≥¤ пол≥тичних прав вчител¤ми не може бути предметом дисципл≥нарного сл≥дства. Ќеменш важливим було те, що ≥з числа адм≥н≥стративних покарань було вилучене таке ¤к Услужбов≥ перенесенн¤Ф [41]. У«акон в справ≥ дисципл≥нарного трактуванн¤ учител≥в громадських народних шк≥лФ не одразу був п≥дписаний ≥мператором ≥ з численними зауваженн¤ми був повернутий до Ѕуковинського сейму на доопрацюванн¤. ¬се ж таки в результат≥ педагоги Ѕуковини одержали демократичне дисципл≥нарне законодавство, ¤ке захищало њх права, в тому числ≥ й пол≥тичн≥ [42].

¬чител≥ √аличини вз¤ли активну участь у м≥тингах, ¤к≥ орган≥зовувалис¤ в јвстро-”горщин≥ ≥ вимагали демократи виборчого закону до парламенту. “алановита письменниц¤ та вчителька, активна учасниц¤ товариства ¬ѕ”¬ ћар≥йка ѕ≥дг≥р¤нка пригадуЇ, ¤к саме вчител≥ орган≥зовували в≥ча ≥ по¤снювали суть виборчоњ реформи до парламенту: Уми вимагаЇмо таких виборчих закон≥в, щоб ус≥ чолов≥ки й ж≥нки сел¤ни, роб≥тники, хоча би й найб≥дн≥ш≥ мали право в≥ддати св≥й голос особисто за таку людину, ¤ку знають, ¤ка жиЇ з народом, сп≥вчуваЇ його недол≥ ≥ прагне домогтис¤ кращого житт¤ дл¤ ньогоФ. ÷е демонструЇ, ¤ку важливу роль в≥д≥гравало вчительство в с≥льськ≥й м≥сцевост≥, в доступн≥й форм≥ по¤снюючи ≥нколи нав≥ть неписьменним люд¤м, ¤к вони можуть впливати на пол≥тичне житт¤ сусп≥льства [43].

—еред частини буковинських вчител≥в були поширен≥ ≥дењ автохтонства, ¤к≥ з новою силою почали розповсюджуватис¤ в крањ на початку ’’ стол≥тт¤. —л≥д сказати, що кер≥вн≥ органи таких педагог≥чних орган≥зац≥¤ ¤к ¬ќ””Ѕ та “овариство учител≥в вищих шк≥л ≥м. —ковороди р≥зко засудили њх, справедливо мотивуючи це тим, що не сл≥д протиставл¤ти украњнц≥в, що живуть в р≥зних коронних кра¤х та державах, адже за таких переконань будувати в майбутньому власну державу чи нав≥ть автоном≥ю в склад≥ јвстро-”горщини буде дуже важко [44].

”крањнськ≥ педагог≥чн≥ товариства активно включилис¤ в роборту спр¤мовану на реал≥зац≥ю та захист своњх пол≥тичних прав, вели пропагандиську д≥¤льн≥сть в цьому напр¤мку серед населенн¤, в першу чергу с≥льського. ѓхн¤ громадська позиц≥¤ суттЇво вплинула на демократизац≥ю сусп≥льних процес≥в у держав≥. “≥сна сп≥впрац¤ ≥з украњнськими пол≥тичними парт≥¤ми поспри¤ла тому, аби вимоги педагог≥в вносилис¤ до њхн≥х програмних засад ≥ ставали предметом загальнонародного значенн¤, на ¤ких робивс¤ наголос п≥д час передвиборих кампан≥й. «агалом украњнськ≥ вчител≥, ¤к≥ прислухалис¤ до заклик≥в кер≥вних орган≥в своњх педагог≥чних орган≥зац≥й чимало зробили дл¤ п≥дтримки п≥д час вибор≥в демократичних парт≥й та њхн≥х депутат≥в, чим суттЇво вплинули на зб≥льшенн¤ украњнського представництва в законодавчих органах влади. ƒепутати, що були представниками народних вчител≥в могли вибороти мандат до парламенту чи сейму завд¤ки п≥дтримц≥ впливових пол≥тичних сил, проте њхн¤ д≥¤льн≥сть в представницьких структурах продемонструвала громад¤нську зр≥л≥сть та виважан≥сть ≥ поспри¤ла п≥двищенню авторитету педагог≥в у держав≥. „астково вдалими були також вимоги вчител≥в прийн¤ти так≥ правов≥ документи, ¤к≥ б унеможливили обмеженн¤ њхн≥х пол≥тичних прав. ќтже, р¤д украњнських педагог≥чних орган≥зац≥й (¬ѕ”¬, ¬ќ””Ѕ та ≥нш≥) стали вагомими чинниками в пол≥тичному житт≥ держави в передвоЇнний пер≥од, ¤к≥ реально впливали на сусп≥льн≥ процеси.

“овариство ¬заЇмна пом≥ч украњнського вчительства 1905-1930. Ц Ћьв≥в, 1932. Ц с. 38.

“овариство ¬заЇмна пом≥ч украњнського вчительства 1905-1930. Ц Ћьв≥в, 1932. Ц с. 39.

“овариство ¬заЇмна пом≥ч украњнського вчительства 1905-1930. Ц Ћьв≥в, 1932. Ц с. 42.

ƒругий краЇвий зТњзд украњнського народного учительства в  оломињ // ”чительське слово. Ц 1912. Ц ч. 2. Ц с. 38.

ƒображанський ќ. Ќац≥ональний рух украњнц≥в Ѕуковини другоњ половини ’≤’ Ц на початку ’’ стол≥тт¤ Ц „ерн≥вц≥, 1999. Ц с. 270.

—прави краЇв≥ // Ѕуковина. Ц 1905. Ц 11 серпн¤.

–уське учительство супроти пол≥тичноњ кр≥зи на Ѕуковин≥ // ѕром≥нь. Ц 1905. Ц 1 липн¤.

«бори руского учительства „ерновецького пов≥ту // Ѕуковина. Ц 1905. Ц 21 липн¤.

«ас≥данЇ учительського екзекуц≥йного ком≥тету // Ѕуковина. Ц 1909. Ц 15 вересн¤.

√ал≥п “. Ѕуковина 1894-1914 // ”крањнська загальна енциклопед≥¤. Ц Ћьв≥в - —тан≥слав -  оломи¤, 1934. Ц “. 3. Ц с. 677.

—≥мович ¬. —тепан —маль-—тоцький ¤к шк≥льний д≥¤ч ≥ педагог. Ц Ћьв≥в, 1932. Ц с. 19.

Ѕачинський ¬. Ќаша школа в ¤рм≥. Ц Ћьв≥в, 1908. Ц 53 с.

“овариство ¬заЇмна пом≥ч украњнського вчительства 1905-1930. Ц Ћьв≥в, 1932. Ц с. 72.

Ўк≥льн≥ справи на посл≥дн≥м УЌародн≥м «Тњзд≥Ф в 1913 роц≥ // ”читель. Ц 1914. Ц 20 с≥чн¤. Ц с. 151-153.

Ўк≥льн≥ справи на УЌародн≥м «Тњзд≥Ф в 1913 роц≥ // ”читель. Ц 1914. Ц 20 лютого. Ц с. 180-183.

«Тњзд в≥дпоручник≥в украњнського народного учительства // ƒ≥ло. Ц 1914. Ц 11 кв≥тн¤.

ѕрограма народовц≥в, а дотепер≥шн≥ хиби ≥ Їњ проведенню // Ѕуковина. Ц 1892. Ц 31 с≥чн¤.

1	2	3	4

Ќазва: ƒ≥¤льн≥сть спр¤мована на захист пол≥тичних прав
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-17 (1400 прочитано)