ѕравознавство > «агальн≥ положенн¤ про ф≥зичну особу. ѕравоздатн≥сть ф≥зичних ос≥б

«агальн≥ положенн¤ про ф≥зичну особу. ѕравоздатн≥сть ф≥зичних ос≥б

” рад¤нському цив≥льному прав≥ терм≥н "ф≥зична особа" не ви≠користовувавс¤, оск≥льки ц¤ категор≥¤ вважалас¤ суто буржуазною ≥ п≥ддавалас¤ в≥дпов≥дн≥й критиц≥. Ќатом≥сть, у цив≥льному законо≠давств≥ колишнього —–—– та республ≥к, що входили до його скла≠ду, використовувалос¤ пон¤тт¤ "громад¤нин", котре розгл¤далос¤ ¤к таке, що б≥льше в≥дпов≥даЇ сутност≥ в≥дносин у ц≥й галуз≥ у соц≥≠ал≥стичному сусп≥льств≥1.

ќднак п≥сл¤ зменшенн¤ напруженост≥ ≥деолог≥чноњ боротьби ставленн¤ до цив≥л≥стичноњ терм≥нолог≥њ зм≥нилос¤, що зумовило поверненн¤ до категор≥њ "ф≥зична особа", ¤ка вживаЇтьс¤ в ус≥х Їв≠ропейських правових системах.

” зв'¤зку з цим сл≥д п≥дкреслити, що йдетьс¤ не просто про зм≥≠ну терм≥на, а про формуванн¤ нового п≥дходу. якщо ран≥ше центр ваги доводивс¤ на характеристику людини ¤к громад¤нина, ≤ тим самим п≥дкреслювалос¤ значенн¤ його в≥дносин з державою, то ни≠н≥ увага загострюЇтьс¤ на ц≥нност≥ ≤ правовому статус≥ людини у приватно-правових (цив≥льно-правових) в≥дносинах

«г≥дно з ÷  ф≥зична особа Ч це людина, що виступаЇ ¤к учас≠ник цив≥льних в≥дносин (ст.24 ÷ ).

«в≥дси випливаЇ, що пон¤тт¤ "ф≥зична особа" ≥ "людина" взаЇ≠мопов'¤зан≥, але не тотожн≥.

‘≥зична особа Ч це завжди лише людина.

ѕроте людина може бути, а може ≥ не бути учасником цив≥ль≠них в≥дносин  р≥м того, людина може розгл¤датис¤ ¤к суб'Їкт права, а може бути предметом наукового досл≥дженн¤ або розгл¤дати≠с¤ ¤к об'Їкт впливу в ≥нш≥й систем≥ сусп≥льних зв'¤зк≥в.

ќтже пон¤тт¤ "ф≥зична особа" у цив≥л≥стичному трактуванн≥ мо≠же не зб≥гатис¤ з пон¤тт¤м "людина" ¤к ≤стота б≥олог≥чна. ≤нод≥ ц≥ пон¤тт¤ тотожн≥, а ≤нколи пон¤тт¤ "ф≥зична особа" вужче за пон¤т≠т¤ "людина".

ѕравоздатн≥сть ф≥зичних ос≥б

ѕравоздатн≥сть ф≥зичноњ особи може бути визначена ¤к здат≠н≥сть людини мати цив≥льн≥ права ≥ обов'¤зки.

÷ив≥льна правоздатн≥сть Ї необх≥дною передумовою виникнен≠н¤ цив≥льних прав та обов'¤зк≥в. ќтже, правоздатн≥сть Ч це лише загальна, абстрактна можлив≥сть мати права чи обов'¤зки. Ќато≠м≥сть, конкретн≥ права й обов'¤зки виникають з п≥дстав, передбаче≠них законом, Ч юридичних факт≥в. “ому при р≥вн≥й правоздатнос≠т≥ вс≥х людей конкретн≥ цив≥льн≥ права ф≥зичноњ особи в≥др≥зн¤ють≠с¤ залежно в≥д њњ в≥ку, майнового становища, стану здоров'¤ тощо.

«г≥дно з≥ ст.26 ÷  вс≥ ф≥зичн≥ особи р≥вн≥ у здатност≥ мати осо≠бист≥ немайнов≥ та майнов≥ цив≥льн≥ права та обов'¤зки, встановле≠н≥  онституц≥Їю та цим  одексом, а так само ≥нш≥ цив≥льн≥ права, ¤кщо вони не суперечать закону та моральним засадам сусп≥льства.

¬≥дпов≥дно до ст.ст.21-24  онституц≥њ цив≥льна правоздатн≥сть грунтуЇтьс¤ на принципах р≥вноправност≥ ≤ соц≥альноњ справедли≠вост≥. «аборон¤ютьс¤ будь-¤к≥ форми обмеженн¤ прав громад¤н за ознаками соц≥альноњ, расовоњ, нац≥ональноњ, мовноњ чи рел≥г≥йноњ належност≥ ѕевн≥ обмеженн¤ правоздатност≥ ≤ноземних громад¤н ≥ ос≥б без громад¤нства встановлюютьс¤ законом з метою державноњ безпеки або ¤к зах≥дЧв≥дпов≥дь дл¤ громад¤н тих держав, ¤к≥ перед≠бачили обмеженн¤ дл¤ украњнц≥в.

«а загальним правилом, правоздатн≥сть не залежить також в≥д в≥ку, стану здоров'¤, можливост≥ зд≥йсненн¤ прав ≤ обов'¤зк≥в, жит≠тЇздатност≥ людини.

ќтже, характерними ознаками правоздатност≥ Ї:

њњ р≥вн≥сть дл¤ вс≥х ф≥зичних ос≥б;

нев≥дчужуван≥сть њњ на користь ≥нших ф≥зичних ос≥б;

неможлив≥сть обмеженн¤ њњ актами суб'Їкт≥в приватного чи
публ≥чного права, кр≥м випадк≥в, пр¤мо встановлених законом;

≤снуванн¤ њњ ¤к природноњ нев≥д'Їмноњ властивост≥ ф≥зичноњ
особи.

ѕравоздатн≥сть ф≥зичноњ особи виникаЇ у момент њњ народженн¤ ≥ припин¤Їтьс¤ у момент њњ смерт≥ (ст.25 ÷ ).

«а вс≥Їњ, здавалос¤ б, "прозорост≥" цього положенн¤ у зв'¤зку з визначенн¤м початку ≥ к≥нц¤ цив≥льноњ правоздатност≥ виникаЇ низка дискус≥йних питань.

“ак, потребуЇ додаткового тлумаченн¤ положенн¤ ч 2 ст.25 ÷  про те, що у випадках, встановлених законом, охорон¤ютьс¤ ≥нте≠реси зачатоњ, але ще не народженоњ дитини. «окрема постаЇ питанн¤: чи може тут йтис¤ про правоздатн≥сть дитини, ¤ка ще не наро≠дилас¤? ѕро необх≥дн≥сть пошуку в≥дпов≥д≥ на це питанн¤ св≥дчить ≥ та обставина, що ст.1222 ÷  серед спадкоЇмц≥в називаЇ ос≥б, ¤к≥ були зачат≥ за житт¤ спадкодавц¤ ≥ народжен≥ живими п≥сл¤ в≥д≠критт¤ спадщини.

ƒл¤ того, щоб усунути видим≥сть кол≥з≥њ наведених норм, до≠ц≥льно провести розмежуванн¤ пон¤ть "правоздатн≥сть" ≥ "охорона прав ф≥зичноњ особи". “од≥ все стаЇ на своњ м≥сц¤: правоздатн≥сть виникаЇ т≥льки з моменту народженн¤. ƒо моменту можливого на≠родженн¤ дитини, зачатоњ за житт¤ спадкодавц¤, що помер (постума), закон передбачаЇ лише охорону прав такоњ дитини.

—аме у такому сенс≥ й сформульоване згадане вище правило ст.25 ÷ . Ќародженн¤ живоњ дитини визначаЇтьс¤ медичними по≠казниками за певними ознаками (вага, здатн≥сть до самост≥йного диханн¤ тощо). ѕроте не вимагаЇтьс¤, щоб дитина була народжена життЇздатною. якщо вона прожила хоча б де¤кий час, то визнаЇть≠с¤ суб'Їктом права. ÷е маЇ значенн¤, зокрема, дл¤ спадкових пра≠вов≥дносин, оск≥льки у цьому випадку така дитина може успадку≠вати майно ≥, у свою чергу, п≥сл¤ нењ можливе спадкуванн¤ за за≠коном (ст.ст.1222, 1268, 1258 ÷  та ≥нш≥).

≤снують також суперечки щодо значенн¤ дл¤ припиненн¤ пра≠воздатност≥ р≥шенн¤ суду про визнанн¤ ф≥зичноњ особи померлою.

ќск≥льки ст.47 ÷  вказуЇ, що правов≥ насл≥дки оголошенн¤ ф≥≠зичноњ особи померлою прир≥внюютьс¤ до правових насл≥дк≥в, ¤к≥ настають у раз≥ смерт≥, постаЇ питанн¤: чи припин¤Їтьс¤ в цьому випадку правоздатн≥сть?

¬иправданим видаЇтьс¤ виходити з того, що оголошенн¤ ф≥зич≠ноњ особи померлою не припин¤Ї њњ правоздатност≥, а лише ство≠рюЇ презумпц≥ю смерт≥ останньоњ в м≥сц≥ њњ проживанн¤.

“акий висновок грунтуЇтьс¤ насамперед на трактуванн≥ правоз≠датност≥ ¤к природноњ властивост≥ людини, ¤коњ вона не може бути позбавлена р≥шенн¤м суду або ≥ншого суб'Їкта публ≥чного права.

“акий висновок маЇ за основу також тлумаченн¤ ст.25 ÷ , де згадуЇтьс¤ лише смерть ¤к п≥дстава припиненн¤ правоздатност≥ ф≥≠зичноњ особи.

ќтже, визнанн¤ ф≥зичноњ особи померлою в м≥сц≥ њњ проживан≠н¤ не позбавл¤Ї людину можливост≥, ¤кщо вона жива, бути учас≠ником цив≥льних в≥дносин у тому м≥сц≥, де вона реально п≥сл¤ цьо≠го знаходитьс¤.

«м≥ст (обс¤г) правоздатност≥ ф≥зичноњ особи

«м≥ст цив≥льноњ правоздатност≥ ф≥зичноњ особи Ч це сукупн≥сть (загальний обс¤г) тих цив≥льних прав ≥ обов'¤зк≥в, ¤к≥ вона може мати.

«г≥дно з≥ ст.26 ÷  ф≥зична особа маЇ вс≥ особист≥ немайнов≥ права, встановлен≥  онституц≥Їю та ÷ , а також здатна мати ус≥ майнов≥ права, встановлен≥ ÷  та ≥ншими законами.  р≥м того, ф≥зична особа може мати будь-¤к≥ ≥нш≥ цив≥льн≥ права, не передбаче≠н≥ законодавством, ¤кщо вони не суперечать закону та моральним засадам сусп≥льства.

ќтже, обс¤г прав, ¤к≥ становл¤ть зм≥ст цив≥льноњ правоздатност≥, законодавством не обмежений. ‘≥зична особа може мати практич≠но будь-¤к≥ права. ≤снуЇ лише одне обмеженн¤: волод≥нн¤ ними не повинне суперечити закону та моральним засадам сусп≥льства.

“аким чином, зм≥ст цив≥льноњ правоздатност≥ ф≥зичних ос≥б ста≠новить у сукупност≥ систему њх соц≥альних, економ≥чних, культур≠них та ≥нших прав, визначених ≥ гарантованих  онституц≥Їю, ÷ , ≥ншими актами законодавства. ѕри цьому враховуютьс¤ права, за≠безпечен≥ м≥жнародними актами, зокрема: «агальною декларац≥Їю прав людини; ™вропейською конвенц≥Їю "ѕро захист прав людини та основних свобод"; ћ≥жнародним пактом про громад¤нськ≥ ≥ по≠л≥тичн≥ права 1966 р.;  онвенц≥Їю про права дитини 1989 р. ƒер≠жавиЧучасниц≥ м≥жнародних акт≥в вз¤ли на себе зобов'¤занн¤ за≠безпечувати р≥вн≥сть правоздатност≥ вс≥м особам, що перебувають на њх територ≥њ; не позбавл¤ти ос≥б свободи на т≥й п≥дстав≥, що во≠ни не можуть виконати ¤ке-небудь догов≥рне зобов'¤занн¤; надава≠ти право в≥льного пересуванн¤ ≥ вибору м≥сц¤ проживанн¤ вс≥м громад¤нам та визнавати њх правосуб'Їктн≥сть; не допускати неза≠конного втручанн¤ в особисте ≥ с≥мейне житт¤; не пос¤гати на не≠доторканн≥сть житла тощо.

—л≥д зазначити, що новий ÷  ≥стотно розширив (пор≥вн¤но з ран≥ше чинним цив≥льним законодавством ≥, зокрема, ÷  1963 р.) правоздатн≥сть ф≥зичних ос≥б, визначивши њњ обс¤г в≥дпов≥дно до принципу приватного права: "ƒозвол¤Їтьс¤ все, що пр¤мо не забо≠ронено законом".

Ќа забезпеченн¤ реал≥зац≥њ цього принципу спр¤моване прави≠ло ст.27 ÷ , зг≥дно з ¤ким правочин, що обмежуЇ можлив≥сть ф≥≠зичноњ особи мати не заборонен≥ законом цив≥льн≥ права та обов'¤зки, Ї н≥кчемним, а правовий акт ѕрезидента ”крањни, орга≠ну державноњ влади, органу влади јвтономноњ –еспубл≥ки  рим, органу м≥сцевого самовр¤дуванн¤, њх посадових ≥ службових ос≥б, що обмежуЇ можлив≥сть мати не заборонен≥ законом цив≥льн≥ пра≠ва та обов'¤зки, Ї незаконним.

«г≥дно з≥ ст.ст.24, 64  онституц≥њ обмеженн¤ прав людини ≥ гро≠мад¤нина можливо лише на п≥дстав≥ закону ≥ т≥льки у т≥й м≥р≥, у ¤к≥й це необх≥дно дл¤ захисту основ конституц≥йного ладу, морал≥, здоров'¤, прав та ≥нтерес≥в ≥нших ос≥б, забезпеченн¤ оборони крањ≠ни ≥ безпеки держави.

” встановлених законом випадках ≥ лише за р≥шенн¤м суду ф≥≠зична особа може бути обмежена у здатност≥ мати де¤к≥ права. ƒо таких обмежень, зокрема, належать заходи крим≥нального покаран≠н¤. “ак, ст.51  рим≥нального кодексу (  ) ”крањни передбачаЇ та≠к≥ заходи, ¤к: арешт, обмеженн¤ вол≥, позбавленн¤ вол≥ на певний строк ≥ дов≥чно, позбавленн¤ права об≥ймати певн≥ посади чи зай≠матис¤ певною д≥¤льн≥стю тощо.

1

Ќазва: «агальн≥ положенн¤ про ф≥зичну особу. ѕравоздатн≥сть ф≥зичних ос≥б
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-17 (1472 прочитано)