ѕравознавство > “рансформац≥¤ концепц≥њ цив≥льного права у незалежн≥й ”крањн≥ та створенн¤ нового ÷ив≥льного кодексу ”крањни

“рансформац≥¤ концепц≥њ цив≥льного права у незалежн≥й ”крањн≥ та створенн¤ нового ÷ив≥льного кодексу ”крањни

Ќа момент проголошенн¤ незалежност≥ ”крањни цив≥льн≥ в≥дно≠сини у наш≥й держав≥ регулювалис¤ значною к≥льк≥стю законодав≠чих акт≥в, виданих за час≥в ≥снуванн¤ —–—– та ”–—–. ѕ≥сл¤ прого≠лошенн¤ незалежност≥ законодавч≥ акти колишнього —оюзу –—– зберегли чинн≥сть у т≥й частин≥, що не суперечила законодавству ”крањни, а законодавч≥ акти ”–—–, серед ¤ких центральне м≥сце пос≥дав ÷  1963 р., продовжували д≥¤ти практично в повному об≠с¤з≥

ќск≥льки ÷  1963 р. ірунтувавс¤ на застар≥л≥й правов≥й доктри≠н≥ ≥ не враховував необх≥дност≥ регулюванн¤ товарно-грошових в≥д≠носин в умовах ринку, виникла небезпека законодавчого вакууму в ц≥й галуз≥, ¤ку вже у перш≥ роки п≥сл¤ проголошенн¤ незалежнос≠т≥ ”крањни було значною м≥рою подолано шл¤хом прийн¤тт¤ низ≠ки важливих законодавчих акт≥в. ÷е, насамперед, закони ”крањни: в≥д 7 лютого 1991 р. "ѕро власн≥сть", в≥д 27 березн¤ 1991 р. "ѕро п≥дприЇмства в ”крањн≥", в≥д 19 жовтн¤ 1991 р. "ѕро господарськ≥ товариства", в≥д 18 червн¤ 1991 р. "ѕро ц≥нн≥ папери та фондову б≥р≠жу", в≥д 10 грудн¤ 1991 р. "ѕро товарну б≥ржу", в≥д 2 жовтн¤ 1992 р. "ѕро заставу" та ≥нш≥.

«агалом на початку 90-х рр. XX ст. в ”крањн≥ прийн¤то значну к≥льк≥сть нормативних акт≥в, покликаних регулювати цив≥льн≥ в≥д≠носини, торговельний об≥г, господарську д≥¤льн≥сть тощо. «агальна тенденц≥¤, в≥дображена у них, пол¤гала у поступовому поверненн≥ до гуман≥стичних ц≥нностей: правового забезпеченн¤ суверен≥тету особи, встановленн≥ гарант≥й њњ прав; спробах зр≥вн¤ти правове ста≠новище особи й держави, забезпечити дл¤ ф≥зичноњ особи можли≠в≥сть в≥льно розпор¤джатись своњми правами, кр≥м випадк≥в, пр¤мо вказаних у закон≥, тощо.

¬одночас недол≥ком законотворчост≥ в ”крањн≥ того часу був њњ значною м≥рою безсистемний характер. “ому в 1994 р. почалос¤ розробленн¤ новоњ концепц≥њ розвитку законодавства ”крањни, в основу ¤коњ покладено нов≥ у¤вленн¤ про право, що ірунтувались на ≥де¤х громад¤нського сусп≥льства та правовоњ держави.

«г≥дно з ц≥Їю концепц≥Їю вир≥шити проблему вдосконаленн¤ цив≥льного законодавства могла т≥льки його кодиф≥кац≥¤, що мала зд≥йснюватис¤ на п≥дстав≥ новоњ  онституц≥њ, будучи складовою конституц≥йноњ реформи.

–озпор¤дженн¤м  аб≥нету ћ≥н≥стр≥в ”крањни було створено спец≥альну робочу групу, ¤ка п≥сл¤ тривалоњ коп≥ткоњ роботи п≥дго≠тувала проект ÷ . ѕ≥сл¤ дискус≥й ≥ неодноразових доопрацювань ÷  був прийн¤тий ¬ерховною –адою ”крањни 16 с≥чн¤ та п≥дписа≠ний ѕрезидентом ”крањни 27 лютого 2003 р.

ѕ≥дготовка проекту ÷  актив≥зувала пошук в≥дпов≥дей на низку питань, пов'¤заних з визначенн¤м його концепц≥њ ≥ кон≠цепц≥њ украњнського цив≥льного права взагал≥: маЇ бути Їдиний кодекс, що регулюЇ майнов≥ в≥дносини, чи доц≥льне створенн¤ цив≥льного ≥ торговельного (господарського) кодексу? яку сис≠тему права обрати ¤к зразок? Ќаск≥льки посл≥довним повинно бути насл≥дуванн¤ цього зразка (зразк≥в)? якою маЇ бути струк≠тура майбутнього кодексу? „и повинен в≥н регулювати с≥мейн≥ в≥дносини?

÷≥ та ≥нш≥ питанн¤ обговорювалис¤ на багатьох наукових кон≠ференц≥¤х, нарадах р≥зного р≥вн¤ тощо. ” процес≥ обговоренн¤ зно≠ву актив≥зувалис¤ характерн≥ дл¤ рад¤нськоњ та пострад¤нськоњ цив≥л≥стики розб≥жност≥ у погл¤дах щодо доц≥льност≥ створенн¤ окре≠мого господарського кодексу.

ƒумка про доц≥льн≥сть ≥снуванн¤ двох кодекс≥в, що регулюють майнов≥ в≥дносини, активно в≥дстоювалас¤ вченими-"господарниками" з посиланн¤м на те, що господарський кодекс Ч це, власне, той самий торговельний кодекс, ¤кий визнаЇтьс¤ законодавством багатьох крањн з ринковою економ≥кою. "÷ив≥л≥сти", слушно зазна≠чаючи, що структура ≥ зм≥ст цих кодекс≥в не мають н≥чого сп≥льно≠го, напол¤гали на тому, що приватне право, ¤ким Ї цив≥льне пра≠во, повинно акумулювати весь комплекс питань правового статусу приватноњ особи у громад¤нському сусп≥льств≥. “ому цив≥льний ко≠декс маЇ бути найповн≥шим вираженн¤м захисту прав ос≥б, ¤к ф≥≠зичних, так ≥ юридичних, охоплювати правове регулюванн¤ вс≥х майнових ринкових в≥дносин, у тому числ≥ пов'¤заних з п≥дприЇм≠ництвом (наприклад, ј.—. ƒовгерт).

ƒе¤к≥ науковц≥ (наприклад, ¬.‘. ќпришко, ќ.ј. ѕ≥допригора) наголошували, що створенн¤ цив≥льного ≥ господарського кодекс≥в виправдане з практичних м≥ркувань, однак сл≥д ч≥тко розмежувати предмети њх правового регулюванн¤, що поки не вдаЇтьс¤.

“аке розмањтт¤ позиц≥й, природно, загальмувало прийн¤тт¤ ÷  (дл¤ пор≥вн¤нн¤ можна пригадати, що при таких значних кодиф≥кац≥¤х у галуз≥ приватного права, ¤к систематизац≥¤ ёст≥н≥ана, створенн¤ јвстр≥йського цив≥льного кодексу,  одексу Ќаполеона, Ќ≥мецького цив≥льного кодексу та ≥нших, проблема дуал≥зму при≠ватного права не виникала: торговельн≥ кодекси, ¤к≥ з'¤вилис¤ п≥з≠н≥ше у ‘ранц≥њ, Ќ≥меччин≥, були природним продовженн¤м законопроектних роб≥т в окремих напр¤мах).

ѕри п≥дготовц≥ проекту ÷  постала також проблема вибору напр¤м≥в та зразк≥в дл¤ насл≥дуванн¤.

ѕ≥дходи до нењ визначилис¤ ще на початку роботи над проектом.

«окрема, зазначалос¤, що сучасна правова система ”крањни ближча до романо-н≥мецькоњ, хоча й маЇ низку ≤стотних в≥дм≥ннос≠тей в≥д нењ. ќстанн≥м часом посиливс¤ процес запозиченн¤ елемен≠т≥в з англосаксонського права, пов'¤заний з об'Їктивними законо≠м≥рност¤ми зближенн¤ сусп≥льно-пол≥тичних нац≥ональних систем на ™вропейському континент≥ (ё.—. Ўемшученко). —лушно п≥д≠креслювалос¤, що чинн≥ цив≥льн≥ кодекси зах≥дних держав повин≠н≥ бути в пол≥ зору автор≥в нового ÷  з тим, щоб використати все те ц≥нне, що ув≥йшло до золотого фонду св≥товоњ цив≥л≥стики (ќ.ћ. Ѕандурка, ќ.ј. ѕушк≥н, ќ.‘. —какун).

Ѕагато цив≥л≥ст≥в слушно звертали увагу на доц≥льн≥сть викорис≠танн¤ положень ќснов цив≥льного законодавства —оюзу –—– та республ≥к 1991 р., ¤к≥ не набрали чинност≥, але стали найвищим до≠с¤гненн¤м рад¤нськоњ цив≥л≥стики. ѕри цьому наголошувалос¤, що йдетьс¤ не про сл≥пе коп≥юванн¤, а про творче використанн¤ ≥дей ≥ положень зазначених ќснов з њх доопрацюванн¤м, уточненн¤м, переосмисленн¤м ≥ оновленн¤м (√. . ћатвЇЇв, ќ.ј. ѕ≥допригора).

«азначалас¤ також доц≥льн≥сть використанн¤ ≥дей ≤ модерн≥зова≠них положень римського приватного права, що було першоджере≠лом багатьох зах≥дних кодиф≥кац≥й, з урахуванн¤м специф≥ки цив≥л≥зац≥йного та ≥сторичного розвитку ”крањни ≥ нац≥ональних особ≠ливостей украњнського права (™.ќ. ’аритонов).

” процес≥ дискус≥й створено к≥лька проект≥в цив≥льного кодек≠су, що пом≥тно в≥др≥зн¤лис¤ один в≥д одного.

“рансформац≥њ концепц≥њ проекту ÷  та њњ динам≥ку можна простежити, наприклад, пор≥внюючи структуру його першого ≥ наступних вар≥ант≥в.

ѕерший вар≥ант проекту ÷  передбачав ≤снуванн¤ семи розд≥≠л≥в: ≤ Ч «агальн≥ положенн¤; II Ч ѕраво власност≥; III Ч ¬олод≥н≠н¤ та ≥нш≥ речов≥ права; IV -- «обов'¤зальне право; V Ч ѕраво ≥н≠телектуальноњ власност≥; VI Ч —падкове право, VII Ч ћ≥жнародне приватне право.

” цьому вар≥ант≥ привертаЇ увагу вступ до розд≥лу "«агальн≥ по≠ложенн¤", глави про об'Їкти цив≥льних прав, а також глави, що регламентуЇ участь держави у цив≥льно-правових в≥дносинах.

÷≥кавим Ї розд≥л III. якщо попередн≥й розд≥л в основному в≥≠дображаЇ положенн¤ «акону "ѕро власн≥сть", то цей концентруЇ норми про ≥нститути ¤к уже в≥дом≥ рад¤нському праву (право пов≠ного господарського в≥данн¤, право оперативного управл≥нн¤), так ≤ т≥, що не були в≥дом≥ йому взагал≥ або застосовувалис¤ час≠тково (серв≥тутн≥ права, емф≥тевзис, суперф≥ц≥й, дов≥рча влас≠н≥сть).

–озширено перел≥к зобов'¤зань: з'¤вилис¤ зобов'¤занн¤ з пуб≠л≥чноњ об≥ц¤нки нагороди, веденн¤ чужих справ, створенн¤ загрози запод≥¤нн¤ шкоди та де¤к≥ ≥нш≥

ѕроект ÷  в≥д 20 березн¤ 1996 р. в≥др≥зн¤вс¤ в≥д зазначеного вище вар≥анту структурою (у ньому в≥с≥м книг), б≥льшим обс¤гом, системою викладу (книги д≥л¤тьс¤ на розд≥ли, розд≥ли Ч на п≥дроз≠д≥ли, п≥дрозд≥ли Ч на глави, де¤к≥ розд≥ли под≥лен≥ на параграфи), низкою конкретних р≥шень.

“енденц≥¤ до забезпеченн¤ прав особистост≥ знайшла, зокрема, в≥дображенн¤ у виокремленн≥ спец≥альноњ книги (другоњ) "ќсобист≥ немайнов≥ права ф≥зичних ос≥б", де м≥ст¤тьс¤ норми, спр¤мован≥ на забезпеченн¤ природного ≥ соц≥ального ≥снуванн¤ ф≥зичноњ особи.

«м≥нивс¤ п≥дх≥д до регулюванн¤ речових прав. ќстанн≥м у су≠купност≥ присв¤чена книга трет¤ "–ечове право", ¤ка м≥стить роз≠д≥л, що регулюЇ загальн≥ положенн¤ речового права, а також два спец≥альних розд≥ли: "ѕраво власност≥" ≥ "¬олод≥нн¤ та ≥нш≥ речов≥ права".

–озширене коло в≥дносин, що регламентуютьс¤ книгою четвер≠тою Ч "ѕраво ≥нтелектуальноњ власност≥" та книгою п'¤тою Ч "«о≠бов'¤зальне право".

≤стотною новелою цього вар≥анту проекту ÷  стало включенн¤ до нього спец≥альноњ книги "—≥мейне право", що було в≥дображен≠н¤м тенденц≥њ до регулюванн¤ в≥дносин м≥ж ф≥зичними особами Їдиним цив≥льним кодексом.

ѕроект ÷  ”крањни в≥д 25 серпн¤ 1996 р., прийн¤тий ¬ерхов≠ною –адою ”крањни 2002 р., збер≥гаючи наведену више структуру, м≥стив норми, що в≥дображали положенн¤  онституц≥њ, детальн≥ше регламентували низку в≥дносин.

ѕор≥вн¤но з цим вар≥антом проекту ÷  найпом≥тн≥шими зм≥на≠ми у структур≥ ≥ зм≥ст≥ кодексу, п≥дписаного ѕрезидентом ”крањни стали: вилученн¤ книг "—≥мейне право" та "ћ≥жнародне приватне право", перейменуванн¤ книги третьоњ (вона тепер називаЇтьс¤ "ѕраво власност≥ та ≥нш≥ речов≥ права", що в≥дбиваЇ певн≥ зм≥ни концепц≥њ регулюванн¤ цих прав), зм≥на низки концептуальних по≠ложень книги першоњ щодо предмета цив≥льно-правового регулю≠ванн¤ та його обс¤гу тощо.

1	2

Ќазва: “рансформац≥¤ концепц≥њ цив≥льного права у незалежн≥й ”крањн≥ та створенн¤ нового ÷ив≥льного кодексу ”крањни
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-17 (1376 прочитано)