ѕсихолог≥¤ > ¬ихованн¤ дитини ¤к важливий етап розвитку особистост≥

¬ихованн¤ дитини ¤к важливий етап розвитку особистост≥

ƒана робота розкриваЇ пон¤тт¤ Уособистост≥ дитиниФ, показуЇ њњ складов≥ частини, а також фактори, ¤к≥ обумовлюють њњ формуванн¤. ќсоблива увага прид≥л¤Їтьс¤ процесу та стилю вихованн¤ дитини Ц ќсобистост≥ у родин≥. –обота може бути ц≥кавою дл¤ вс≥х, хто небайдуже ставитьс¤ до майбутнього нашого сусп≥льства, хто готуЇтьс¤ стати батьками.

 лючов≥ слова: особист≥сть, ланки структури самосв≥домост≥, образ т≥ла, заз≥ханн¤ на визнанн¤, статева ≥дентиф≥кац≥¤, психолог≥чний час, соц≥альний прост≥р, с≥мТ¤, вихованн¤.

«араз ми завз¤то сперечаЇмос¤ про економ≥чну ситуац≥ю у св≥т≥, про конституц≥ю ”крањни, про глобальн≥ проблеми людства. —кладно у¤вити, що минетьс¤ к≥лька рок≥в, ≥ ми так само завз¤то будемо обговорювати переваги та недол≥ки тих чи ≥нших ѕамперс≥в. як би це н≥ було сумно чи, навпаки, рад≥сно усв≥домлювати, в першу чергу ми не майбутн≥ економ≥сти й менеджери, а ми - майбутн≥ батьки, що накладаЇ на нас не т≥льки в≥дпов≥дальн≥сть за наших д≥тей, а й створюЇ певн≥ зобов'¤занн¤ перед сусп≥льством.. Ќещодавно проведен≥ досл≥дженн¤ показали, що з≥ 100 опитаних пар молодих батьк≥в т≥льки 17% д≥йсно готов≥ ними бути. јле ж ми повинн≥ не просто поповнити нашу перенаселену земну кулю новими представниками людства, а й дати сусп≥льству повноц≥нну ќсобист≥сть. ўо ж це таке - ќсобист≥сть дитини?? як виховати дитину, щоб вона була ќсобист≥стю? ≤ ¤к допомогти молодим батькам у вихованн≥? ќтже, у перш≥й частин≥ своЇњ роботи розкриваЇтьс¤ пон¤тт¤ особистост≥ дитини ≥ њњ складов≥, а у друг≥й ми упритул наблизимос¤ безпосередньо до питань вихованн¤ ќсобистост≥.

ќсобист≥сть - це сукупн≥сть р≥зних рис та вад характеру, що робл¤ть людину ун≥кальною, несхожою на вс≥х ≥нших. ¬она м≥стить у соб≥ не т≥льки духовн≥ властивост≥, але й ф≥зичн≥, розумов≥, емоц≥йн≥ ≥ соц≥альн≥, а також в≥дбиваЇ властивост≥, уроджен≥ або обумовлен≥ навколишн≥м середовищем:

‘≥зичний розвиток безпосередньо впливаЇ на самооц≥нку ≥ погл¤ди дитини. ‘≥зичн≥ зд≥бност≥ ≥ вродлива зовн≥шн≥сть Ї запорукою усп≥ху п≥дростаючоњ дитини в складному св≥т≥.

–озумовий розвиток в≥д≥граЇ головну роль у розвитку ≥нтерес≥в, погл¤д≥в ≥ ≥нтелектуальних зд≥бностей дитини.

≈моц≥йний розвиток Ї також нев≥дТЇмною частиною, оск≥льки любов батьк≥в або њњ в≥дсутн≥сть на довгий час залишаЇ в≥дбиток на особистост≥ дитини. ѕ≥дростаюча дитина п≥ддаЇтьс¤ також зовн≥шньому емоц≥йному впливу. √н≥в, б≥ль, смуток, рад≥сть, сум, см≥х, лемент, шеп≥т тощо -усе це створюЇ навколишню атмосферу ≥ визначаЇ повед≥нку дитини.

¬елике значенн¤ маЇ й соц≥альний розвиток, ≥ перш за все розвиток здатност≥ до сп≥лкуванн¤, що Ї надзвичайно важливим н лише дл¤ дитини, а й дл¤ дорослоњ людини.

≤, нарешт≥, сл≥д памТ¤тати про те, що у д≥тей Ї певн≥ духовн≥ потреби про ¤к≥, на жаль, батьки дуже часто забувають або на ¤к≥ не звертають уваги.

Ќаведена структура особистост≥ Ї досить загальною. –озгл¤немо структуру, ¤ку запропонувала психолог ¬алер≥¤ —ерг≥њвна ћух≥на [3]. ¬она ставить акценти на окремих ланках самосв≥домост≥. ћен≥ б≥льше ≥мпонуЇ такий п≥дх≥д, в≥н Ї б≥льш ≥ндив≥дуал≥зованим, оск≥льки самосв≥дом≥сть людини ¤вл¤Ї собою ц≥нн≥сн≥ ор≥Їнтац≥њ, ¤к≥ складають ≥ндив≥дуальне бутт¤ особистост≥.

¬.—. ћух≥на вид≥л¤Ї 5 ланок структури самосв≥домост≥:

Ћанки самосв≥домост≥ дитини:

ѕерша ланка структури самосв≥домост≥ ¤вл¤Ї собою кристал особистост≥, що включаЇ ≥м'¤, ≥дентиф≥коване з т≥лесною ≥ духовною ≥ндив≥дуальн≥стю.

≤м'¤ ≥ його значенн¤. ” дошк≥льному в≥ц≥ дитина починаЇ усв≥домлювати, що вона маЇ ≥ндив≥дуальне ≥м'¤. ѕри нормальних стосунках у с≥м'њ в≥н любить своЇ ≥м'¤, бо пост≥йно чуЇ н≥жне звертанн¤ до себе. …ому подобаютьс¤ вс≥ домашн≥ вар≥анти його дит¤чого ≥мен≥, в≥н вже знаЇ, ¤к його будуть називати, коли в≥н стане дорослим. Ђћене зараз кличуть ћит¤, коли був маленьким кликали ћот¤, а коли виросту, мене називатимуть ƒмитро Ѕорисовичї Ч ≥з задоволенн¤м по¤снюЇ п'¤тир≥чний ћит¤ метаморфози свого ≥мен≥ в час≥ його житт¤. «авд¤ки ≥мен≥ ≥ займеннику Ђяї дитина навчаЇтьс¤ вид≥л¤ти себе ¤к персону. ≤м'¤ набуваЇ особливого значенн¤. ≤м'¤ даЇ дитин≥ можлив≥сть представити себе ¤к окрему, вин¤ткову людину.

ƒитина орган≥чно, починаючи з раннього в≥ку, ≥дентиф≥куЇ своЇ ≥м'¤ ≥з собою т≥лесним. ‘ормуванн¤ образу т≥ла. «а нормальних умов дитина пост≥йно вправл¤етьс¤ в р≥зноман≥тних рухах ≥ д≥¤х „исленн≥ вправи, ¤кими дитина займаЇтьс¤ разом ≥з дорослим, ¤вл¤ють собою не просто мускульну роботу (скороченн¤ ≥ розслабленн¤), а й формують складн≥ ≥нтеграц≥йн≥ зв'¤зки м≥ж мускульною роботою, зором, дотиком, т≥лесним почутт¤м р≥вноваги ≥ координац≥њ в простор≥, а також загальним результатом ус≥х зусиль ≥ переживань. ѕри цьому кожен рух маЇ бути ч≥тко збалансованим не т≥льки на р≥вн≥ пальц≥в, кист≥, ус≥Їњ руки, усього т≥ла, а й на р≥вн≥ результат≥в в≥д зробленоњ вправи.

’очетьс¤ ще раз п≥дкреслити визначальну роль дорослого, ¤кий емоц≥йно ≥ ф≥зично спри¤Ї т≥лесному розвитку дитини. Ѕлизький дл¤ дитини дорослий охорон¤Ї його в≥д ймов≥рних травм, чим наповнюЇ його впевнен≥стю у безпец≥. ƒорослий захоплюЇтьс¤ усп≥хами дитини, чим п≥дтримуЇ ≥ розвиваЇ в ньому почутт¤ самоц≥нност≥. ƒитина ≥з задоволенн¤м опановуЇ т≥лесн≥ вправи, що л¤гають в основу його особистост≥.

ƒруга ланка структури самосв≥домост≥ Ч заз≥ханн¤ на визнанн¤ Ч одна ≥з найзначн≥ших людських потреб. ¬она грунтуЇтьс¤ на прагненн≥ д≥стати високу оц≥нку своњх дос¤гнень, що в≥дпов≥дають соц≥альним вимогам сусп≥льства.

«аз≥ханн¤ на визнанн¤ з боку дорослого. ѕро¤вл¤Їтьс¤ в тому, що дитина пост≥йно сл≥дкуЇ за дорослим - ск≥льки уваги прид≥лили йому, а ск≥льки - його братику або взагал≥ - ≥нш≥й дитин≥. “ому не можна говорити дитин≥: Ђ“и не зможеш цього зробитиї; Ђ“и не знаЇш цьогої; Ђ” тебе не вийдеї; ЂЌе заважай мен≥ порожн≥ми запитанн¤миї ≥ т.п. ” нього може скластис¤ комплекс неповноц≥нност≥, в≥дчутт¤ своЇњ неспроможност≥, що ускладнить сп≥лкуванн¤ з ≥ншими людьми.

«аз≥ханн¤ на визнанн¤ може ви¤вл¤тис¤ й у прагненн≥ Ђбути кращим, н≥ж ≥нш≥ї ѕрагненн¤ Ђбути кращим, н≥ж ≥нш≥ї створюЇ мотиви усп≥ху, Ї одн≥Їю з умов розвитку вол≥ ≥ формуванн¤ рефлекс≥њ, тобто здатност≥ усв≥домлювати своњ переваги ≥ недол≥ки, ≥ , безумовно, в≥д≥граЇ не останню рооль у формуванн≥ особистост≥ дитини.

“рет¤ ланка структури самосв≥домост≥ несе в соб≥ ц≥нн≥сн≥ ор≥Їнтац≥њ на свою стать ¤к на соц≥альну роль ≥ ф≥зичну ≥ псих≥чну сутн≥сть.

—татева ≥дентиф≥кац≥¤ Ч ототожненн¤ себе з ф≥зичною ≥ психолог≥чною статтю чолов≥ка чи ж≥нки ≥ прагненн¤ в≥дпов≥дати прийн¤тим у культур≥, насамперед Ч у родин≥, стереотипам чолов≥чоњ або ж≥ночоњ повед≥нки.

” спец≥альному експеримент≥ д≥т¤м пропонувалас¤ ситуац≥¤ в≥льного вибору двох набор≥в ≥грашок з чотирьох. Ѕули запропонован≥ чотири тац≥ з наступними предметами: машинки, посуд, кубики, л¤льки. ƒитину просили назвати вс≥ ≥грашки. ѕот≥м пропонувалос¤ вз¤ти дл¤ гри дв≥ тац≥ з найб≥льш ц≥кавими дл¤ нього ≥грашками. ”с≥ д≥њ дитини ф≥ксувалис¤. ” результат≥ з'¤сувалос¤, що, починаючи з чотирьох рок≥в, у хлопчик≥в ≥ д≥вчинок з'¤вл¤Їтьс¤ диференц≥ац≥¤ у вибор≥ ≥грашок. як ви¤вилос¤, машики й кубики вибирали дл¤ гри переважно хлопчики, а л¤льок ≥ посуд Ч д≥вчинки.

ѕозиц≥¤ дитини ¤к представника своЇњ стат≥ визначаЇ специф≥ку розвитку самосв≥домост≥. ”св≥домленн¤ своЇњ статевоњ приналежност≥ маЇ найважлив≥ше значенн¤ дл¤ розвитку особистост≥: почутт¤ тотожност≥ з≥ своЇю статтю, прагненн¤ п≥дтримати Ђпрестижї своЇњ стат≥ в рамках соц≥альних оч≥кувань визначають основн≥ позитивн≥ дос¤гненн¤ в розвитку особистост≥. “ому так важливо, щоб хлопчик мав чолов≥чий зразок дл¤ насл≥дуванн¤ ≥ сол≥даризувавс¤ з ним (Ђћи Ч чолов≥ки!ї), щоб д≥вчинка

≥дентиф≥кувала себе з мамою.

„етверта ланка структури самосв≥домост≥ несе в соб≥ ц≥нн≥сн≥ ор≥Їнтац≥њ на ≥ндив≥дуальний життЇвий шл¤х людини. ” цьому випадку мова йде про психолог≥чний час особистост≥.

ѕсихолог≥чний час особистост≥ Ч ≥ндив≥дуальне переживанн¤ своЇњ ф≥зичноњ ≥ духовноњ зм≥ни прот¤гом часу, представленим у самосв≥домост≥ особистим минулим, сьогоденн¤м ≥ майбутн≥м. ” дит¤чому в≥ц≥ дитина т≥льки лише в≥дкриваЇ дл¤ себе ≥снуванн¤ свого ≥ндив≥дуального минулого, сьогоденн¤ ≥ майбутнього. ¬≥н з ц≥кав≥стю слухаЇ ≥стор≥њ про себе того часу, Ђколи ¤ був маленькимї; в≥н т≥шитьс¤ розпов≥д¤ми про те, що в≥н Ђвитвор¤вї, коли був мал¤м, ¤ким в≥н був веселим ≥ безстрашним. якщо Ђйого ≥стор≥¤ї розпов≥даЇтьс¤ дорослим зац≥кавлено ≥ з любов'ю, дитина готова слухати це багато раз≥в з великим ентуз≥азмом. « таким же задоволенн¤м дитина дошк≥льного в≥ку говорить про своЇ майбутнЇ. Ђ оли ¤ виросту...ї Ч дуже важлива позиц≥¤ дитини в тимчасов≥й перспектив≥ його житт¤. ќбрази пам'¤т≥ й у¤ви спри¤ють утворенню феномена психолог≥чного часу.

ѕ'¤та ланка структури самосв≥домост≥ несе в соб≥ ц≥нн≥сн≥ ор≥Їнтац≥њ на соц≥альний прост≥р, представлений у сусп≥льн≥й св≥домост≥ правами й обов'¤зками.

—оц≥альний прост≥р Ч умови розвитку ≥ бутт¤ людини, що визначаютьс¤ значенн¤ми ≥ зм≥стом прав ≥ обов'¤зк≥в людини.

1	2

Ќазва: ¬ихованн¤ дитини ¤к важливий етап розвитку особистост≥
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-22 (2924 прочитано)