ѕсихолог≥¤ > ѕсих≥чн≥ процеси, властивост≥ ≥ стани у структур≥ особистост≥. ‘ормуванн¤ особистост≥

ѕсих≥чн≥ процеси, властивост≥ ≥ стани у структур≥ особистост≥. ‘ормуванн¤ особистост≥

¬ психолог≥њ пон¤тт¤ Дособист≥стьФ розгл¤дають в сукупност≥ пон¤ть: ДлюдинаФ, Д≥ндив≥дФ, Д≥ндив≥дуальн≥стьФ.

≤ Ц людина

≤≤ Ц ≥ндив≥д

≤≤≤ Ц особист≥сть

≤V Ц ≥ндив≥дуальн≥сть

≤. Ћюдина Ц представник людського роду ДHomosapiensФ (хомосап≥енс).

≤≤. ≤ндив≥д Ц це окремий представник людського роду, конкретна сам≥сть.

≤≤≤. ќсобист≥сть Ц сусп≥льна людина, ¤к≥й притаманн≥ погл¤ди на житт¤, переконанн¤, а значить розвинутий св≥тогл¤д, ¤ка активно реал≥зуЇ своЇ зд≥бност≥.

≤V. ≤ндив≥дуальн≥сть Ц сукупн≥сть неповторних рис в людини.

Ћюдина стаЇ особист≥стю за таких умов:

1 Ц коли народжуЇтьс¤ псих≥чно-здоровою (народжена людина ще не Ї особист≥стю);

2 Ц коли формуЇтьс¤ у сусп≥льства (серед людей).

—труктура особистост≥ (јсмолов):

Ѕудуючи над≥леною в≥д народженн¤ певними б≥олог≥чними ¤кост¤ми, людина стаЇ особист≥стю по м≥р≥ засвоЇнн¤ соц≥ального досв≥ду у своњх його про¤вах (способ≥в ≥ засоб≥в виробництва, духовноњ культури тощо).

ѕроцес формуванн¤ особистост≥ ≥ його значенн¤ дл¤ сусп≥льного житт¤ (виноситьс¤ на самост≥йну поза аудиторну роботу).

 ≥льк≥сн≥ та ¤к≥сн≥ зм≥ни в≥дбуваютьс¤ прот¤гом ус≥х ета≠п≥в формуванн¤ особистост≥. ¬они пов'¤зан≥ з ф≥з≥олог≥чним розвитком, але визначаютьс¤ не ним, а насл≥дками взаЇмод≥њ з зовн≥ш≠н≥м св≥том, ¤ка регулюЇтьс¤ нервовою системою та њњ пси≠х≥чними функц≥¤ми, а в дитинств≥ зд≥йснюЇтьс¤ за допомо≠гою дорослих у сп≥льн≥й д≥¤льност≥ з ними, регулюЇтьс¤ словом. ÷е забезпечуЇ ¤к≥сн≥ зм≥ни ¤к окремих псих≥чних процес≥в, так ≥ псих≥ки в ц≥лому.

ѕсих≥ка дитини формуЇтьс¤ з в≥ком та ускладнюЇтьс¤ ¤к структурно орган≥зована динам≥чна система. ¬иникають но≠в≥ псих≥чн≥ ¤кост≥, нов≥ складн≥ псих≥чн≥ структури внасл≥док диференц≥ац≥њ на¤вних структур, вид≥ленн¤ окремих функ≠ц≥й ≥ новоњ њх ≥нтеграц≥њ, тобто об'Їднанн¤ у нове ц≥ле. ѕро≠цес псих≥чного розвитку йде не в≥д елемент≥в до ц≥лого, а в≥д структурно нижчого до вищого ц≥лого. ќнтогенез псих≥ки виступаЇ ¤к незворотна посл≥довн≥сть ускладнюваних струк≠тур, у ¤к≥й генетично п≥зн≥ш≥ структури виникають ≥з б≥льш ранн≥х ≥ включають њх у себе в зм≥неному вигл¤д≥.

ќнтогенез псих≥ки в≥дбуваЇтьс¤ не по пр¤м≥й, а по сп≥≠рал≥.  ожна нова псих≥чна структура виникаЇ на основ≥ по≠передньоњ. Ѕ≥льш ранн≥ структури не зникають з по¤вою п≥зн≥ших, в ≥ндив≥да завжди Ї можлив≥сть повернутис¤ до них.

”складненн¤ псих≥чних структур при переход≥ в≥д ниж≠чих до вищих р≥вн≥в псих≥чного житт¤ стосуЇтьс¤ вс≥х стор≥н псих≥чного розвитку Ч мотивац≥йного плану псих≥чноњ д≥≠¤льност≥ дитини (комплекси потреб, ≥нтерес≥в та ≥нших спо≠нукань до д≥й), зм≥стового боку псих≥чних процес≥в (системи у¤влень, знань, пон¤ть про об'Їктивну д≥йсн≥сть), операц≥йного њх плану (системи д≥й, операц≥й, навичок), вс≥Їњ псих≥чноњ д≥¤льност≥ загалом.

” процес≥ псих≥чного розвитку дитини дифузн≥ про¤ви њњ активност≥ перетворюютьс¤, за даними √. —.  остюка, в д≥њ, регульован≥ образами об'Їкт≥в, що њх викликають. ÷≥ д≥њ ве≠дуть до збагаченн¤ чуттЇвого п≥знанн¤ св≥ту. —прийн¤тт¤ об'Їкт≥в спочатку включаЇтьс¤ в акти сп≥лкуванн¤ дитини з дорослими, ¤к≥ њњ догл¤дають, њњ хапальних та ≥нших д≥й, а дал≥ воно перетворюЇтьс¤ на особливу перцептивну д≥ю, спр¤мовану на спогл¤данн¤ об'Їкт≥в, спостереженн¤ за ни≠ми, обстеженн¤ њх, вид≥ленн¤ характерних ознак ≥ утворенн¤ ц≥л≥сних образ≥в об'Їкт≥в. ¬одночас формуютьс¤ ≥ так зван≥ мнем≥чн≥, репродуктивн≥ д≥њ, що характеризують розвиток пам'¤т≥. –озвиваЇтьс¤ мисленн¤, переход¤чи в≥д наочно-д≥йовоњ до наочно-образноњ та пон¤ттЇвоњ форми. —клада≠ютьс¤ емоц≥њ та почутт¤.

ѕ≥д час набутт¤ дитиною досв≥ду постають р≥зн≥ види њњ предметноњ д≥¤льност≥, що спричинюЇ подальший розвиток псих≥ки дитини. ¬заЇмозв'¤зок псих≥ки ≥ д≥¤льност≥ стаЇ дже≠релом прогресивних зм≥н.  ожному в≥ковому етапу пси≠х≥чного розвитку властива сво¤ пров≥дна д≥¤льн≥сть, у ¤к≥й, за ќ. ћ. ЋеонтьЇвим, передус≥м задовольн¤ютьс¤ актуальн≥ потреби ≥ндив≥да, формуютьс¤ мотивац≥йн≥, п≥знавальн≥, ц≥леутворювальн≥, операц≥йн≥, емоц≥йн≥ та ≥нш≥ процеси. ÷е так≥ види, ¤к п≥знавальна д≥¤льн≥сть, сп≥лкуванн¤, гра, вико≠нанн¤ доручень дорослих, навчанн¤, прац¤, творч≥сть.

”продовж псих≥чного розвитку ≥ становленн¤ р≥зних ви≠д≥в д≥¤льност≥ складаютьс¤ псих≥чн≥ властивост≥ ≥ндив≥да, що ¤вл¤ють собою потенц≥йну форму ≥снуванн¤ процес≥в ≥ д≥й, ¤к≥ збер≥гаютьс¤ й тод≥, коли актуально не функц≥онують. ÷е розумов≥, емоц≥йн≥, вольов≥, моральн≥ й трудов≥ ¤кост≥ ≥ндив≥да, характерн≥ риси його св≥домост≥ ≥ самосв≥домост≥.

—творюЇтьс¤ система псих≥чних властивостей п≥дростаючого людського ≥ндив≥да Ч особист≥сть. ќсобист≥сть здатна усв≥домлювати навколишнЇ бутт¤, вид≥л¤ти себе ≥з середовища, виходити за меж≥ минулого ≥ тепер≥шнього, прогнозувати своЇ майбутнЇ, передбачати не т≥льки близьк≥, а й б≥льш в≥ддален≥ результати своњх д≥й, усв≥домлювати норми су≠сп≥льноњ повед≥нки ≥ керуватис¤ ними. –озвиток св≥домост≥ особистост≥ пол¤гаЇ у формуванн≥ св≥торозум≥нн¤, переконань, ¤к≥ забезпечують њњ моральну ст≥йк≥сть, здатн≥сть п≥дпор¤дковувати нижч≥ спонуканн¤ вищим мотивам д≥¤льност≥, тримати правильну л≥н≥ю у своњй повед≥нц≥.

‘ормуванн¤ системи псих≥чних властивостей п≥дростаючого ≥ндив≥да, його св≥домост≥ та самосв≥домост≥ Ї необх≥дною умовою становленн¤ його ¤к сусп≥льноњ ≥стоти, ¤к суб'Їкта сп≥лкуванн¤ з ≥ншими людьми, майбутнього нос≥¤. сусп≥льних в≥дносин. ≤ндив≥д поступово стаЇ таким суб'Їктом, вступаючи у в≥дносини в доступн≥й дл¤ нього форм≥ виконуючи функц≥њ й обов'¤зки, ¤к≥ покладаютьс¤ на нього у с≥м'њ, в школ≥, у виробничому колектив≥ тощо.

« розвитком особистост≥ ви¤вл¤ютьс¤ типолог≥чн≥ й ≥ндив≥дуальн≥ в≥дм≥нност≥. ¬они пол¤гають у функц≥ональних особливост¤х нервовоњ системи, темперамент≥, у потребах, ≥нтересах, характеролог≥чних рисах д≥тей та п≥дл≥тк≥в, моральних, вольових, емоц≥йних, розумових ¤кост¤х, р≥внев≥ розвитку зд≥бностей тощо. ѕри цьому складаЇтьс¤ неповторна специф≥чн≥сть особистост≥ Чњњ ≥ндив≥дуальн≥сть.

—оц≥альн≥ та б≥олог≥чн≥ умови псих≥чного розвитку ≥ндив≥да.

ѕсих≥чний розвиток ≥ндив≥да, формуванн¤ особистост≥ Ї б≥олог≥чно ≥ соц≥альне зумовленим процесом.

Ћюдський ≥ндив≥д розвиваЇтьс¤ ≥ ¤к б≥олог≥чна ≥стота, ¤к представник б≥олог≥чного виду Ќоmо sар≥еns, ≥ ¤к член людського сусп≥льства. ≤стор≥¤ попереднього розвитку людини, тобто њњ ф≥логенез, впливаЇ на ≥ндив≥дуальний розвиток (онтогенез) двома шл¤хами Ч б≥олог≥чним ≥ соц≥альним.

«а даними √. —.  остюка, онтогенез людського орган≥зму визначаЇтьс¤ б≥олог≥чною спадков≥стю, онтогенез особистост≥ Ч соц≥альною спадков≥стю. ÷≥ дв≥ детерм≥нанти т≥сно пов'¤зан≥ в процес≥ розвитку людини. Ѕ≥олог≥чна спад≠ков≥сть маЇ своњм джерелом генетичний апарат людини, що сформувавс¤ в процес≥ б≥олог≥чноњ еволюц≥њ ≥ визначаЇ роз≠виток њњ орган≥зму. —оц≥альна спадков≥сть представлена су≠купн≥стю культурних дос¤гнень людства, накопичених у про≠цес≥ його ≥сторичного ≥ сусп≥льного розвитку.

Ќа¤вн≥сть цих двох детерм≥нант визначила й два проти≠лежних погл¤ди на чинники походженн¤ особистост≥. ѕред≠ставники першого погл¤ду вважали, що онтогенез псих≥ки людини детерм≥нуЇтьс¤ лише б≥олог≥чним фактором, б≥о≠лог≥чною спадков≥стю. «г≥дно з ≥ншою думкою, псих≥чний розвиток ≥ндив≥да визначаЇтьс¤ не природою, а соц≥альними умовами його житт¤.

« точки зору сучасноњ науки в онтогенез≥ псих≥ки людини ≥снуЇ Їдн≥сть б≥олог≥чних ≥ соц≥альних умов. ќстаннЇ слово у розвитку особистост≥ належить соц≥альним умовам, але цей розвиток неможливий без б≥олог≥чних передумов. ƒ≥¤ б≥олог≥чних передумов пол¤гаЇ в тому, що з людського зарод≠ку виникаЇ людський орган≥зм з притаманними йому можливост¤ми подальшого розвитку. —тановленн¤ людсь≠кого орган≥зму в≥дбуваЇтьс¤ за певною програмою, заданою в його генотип≥. √енотип визначаЇ людський тип анатомо≠ф≥з≥олог≥чноњ структури орган≥зму, його морфолог≥чних ≥ ф≥з≥олог≥чних ознак, будови нервовоњ системи, стат≥, харак≠теру дозр≥ванн¤ тощо. √енотип визначаЇ також динам≥чн≥ властивост≥ нервових процес≥в, безумовнорефлекторн≥ моз≠ков≥ зв'¤зки, з ¤кими народжуЇтьс¤ дитина ≥ ¤к≥ регулюють перш≥ акти повед≥нки, пов'¤зан≥ з й орган≥чними потребами.

’оча вих≥дний фонд спадково орган≥зованих потреб ≥ акт≥в повед≥нки в дитини невеликий, однак њњ нервова сис≠тема маЇ у соб≥ спадково обумовлен≥ величезн≥ можливост≥ утворенн¤ нових потреб та форм повед≥нки, ¤ких немаЇ у тварин.

Ћюдськ≥ задатки Ч це природн≥ потенц≥њ виникненн¤, розвитку ≥ функц≥онуванн¤ псих≥чних властивостей особис≠тост≥. «адатки реал≥зуютьс¤ у псих≥чних властивост¤х т≥льки в сусп≥льних умовах житт¤. Ќадбанн¤ сусп≥льства не ф≥ксу≠ютьс¤ ≥ не передаютьс¤ в генах. ¬они засвоюютьс¤ через сп≥лкуванн¤, вихованн¤, навчанн¤, трудову д≥¤льн≥сть. “≥ль≠ки шл¤хом соц≥ал≥зац≥њ ≥ндив≥да зд≥йснюЇтьс¤ його розвиток ¤к особистост≥.

ќдних задатк≥в замало дл¤ формуванн¤ псих≥чних влас≠тивостей. як св≥дчать результати експериментальних досл≥джень псих≥чного розвитку одно¤йцевих близнюк≥в (вони мають ≥дентичн≥ генетичн≥ ¤кост≥, бо розвиваютьс¤ з одн≥Їњ запл≥дненоњ ¤йцекл≥тини), притаманн≥ њм псих≥чн≥ власти≠вост≥ можуть пом≥тно в≥др≥зн¤тис¤ залежно в≥д умов вихованн¤. —хож≥сть в њхньому псих≥чному розвитку зб≥льшу≠Їтьс¤, ¤кщо вони виховуютьс¤ сп≥льно, ≥ зменшуЇтьс¤, ¤кщо вихованн¤ зд≥йснюЇтьс¤ за р≥зних умов. ¬≥дм≥нн≥сть м≥ж близ≠нюками зростаЇ при переход≥ в≥д простих псих≥чних функц≥й до складних.

1	2

Ќазва: ѕсих≥чн≥ процеси, властивост≥ ≥ стани у структур≥ особистост≥. ‘ормуванн¤ особистост≥
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-22 (3895 прочитано)